Продуктивність праці – визначення, формула розрахунку, основні показники

Продуктивність праці – це реалізована здатність конкретного працівника виробляти обумовлену кількість продуктів або виконувати встановлений обсяг робіт за одиницю часу.

З формулювання випливає, що при підвищенні продуктивності економиться час роботи.

Зменшення робочого часу веде до зниження собівартості продукції і тим самим до значного підйому рентабельності і конкурентоспроможності виробництва.

Поняття продуктивності праці

Продуктивність праці відображає ефективність і конструктивність діяльності в області матеріального виробництва і показує, наприклад, як багато продуктів реалізується за робочий день.

Для визначення продуктивності використовують наступні методи розрахунку:

Від чого залежить продуктивність праці

На виробництво впливають різні рушійні сили, які називають факторами.

Фактори – це внутрішні джерела або зовнішні умови, які впливають на процес роботи.

Внутрішні фактори

Діють на підприємство зсередини:

• Матеріально-технічні – застосування нових технологій і досягнень науки в процесі розробки продуктів, механізація і автоматизація промисловості, експлуатація сучасних матеріалів і конструкцій.
• Структурні зрушення – зміни в структурі команди або в складі самої продукції.
• Організаційні – поліпшення організації виробництва на одному етапі або в цілому, модифікація в регулюванні (використання нових методологій менеджменту та управління).
• Соціально-економічні – вдосконалення системи навчання персоналу, застосування сучасних методів мотивації і заохочення, внесення поправок в соціальне обслуговування працівників.

Зовнішні фактори

Впливають на виробництво ззовні:

• Природні та кліматичні умови – екологічна ситуація, характер клімату, природні катаклізми.
• Економіко-географічні – віддаленість від індустріальних центрів, наявність природних ресурсів, електроенергії, води, присутність вільної робочої сили.
• Загальноекономічні – податкова політика, економічна стабільність, рівень інфляції, модифікація попиту на ринку.

Щоб зрозуміти, які фактори і як впливають на показники продуктивності, потрібно провести факторний аналіз.

Показники аналізу продуктивності праці

Статистика ступеня пропускної здатності може бути зібрана за допомогою натурального методу. Для цього проводяться розрахунки двох основних параметрів: вироблення і трудомісткості.

Це узагальнюючий показник, який відображає відношення обсягу виготовленої продукції (Q) і часу, витраченого на реалізацію цієї продукції (T):

Показник в застосовується на макроекономічному рівні і може розраховуватися на підприємстві.

Це параметр, який вимірюється витратами робочого часу (праці) на випуск одиниці продукції або послуг.

Зверніть увагу: параметри вироблення і трудомісткість обернено пропорційні між собою, тобто при зменшенні трудомісткості, вироблення зростає.

Вимірювання параметра t робить позитивний вплив на процес виробництва: показник відображає взаємозалежність між обсягом вироблених продуктів і витратами праці; роботу можна виразити в людино-днях або людино-годинах.

Як підвищити продуктивність праці

Найважливіше завдання підприємства – пошук і реалізація резервів зростання продуктивності. Під резервом мається на увазі невикористані раніше можливості.

Для виявлення таких резервів, слід проаналізувати зміни продуктивності в одиничних відгалуженнях виробництва або види робіт за певний період.

Головним фактором, який впливає на продуктивність, є зростання технічного рівня виробництва. Для цього варто збільшити відсоток автоматизації і механізації, задіяти технології, які допоможуть поліпшити якість продукції і зменшити час розробки.

Крім того, слід звернути увагу на методику управління виробництвом і персоналом. Можна оптимізувати робочий простір, змінити процедуру поставок матеріалів, зміни у заводській кооперації та спеціалізації виробництва.

Ефективним буде і проведення роботи з персоналом: підвищення кваліфікації та оцінка знань працівників, оптимізація і планування робочого процесу, внесення змін до робочого графіка, залучення сучасних методик мотивації і позитивного заохочення робітників (не обов’язково у вигляді фінансової компенсації).

Продуктивність праці: методи вимірювання та показники, розрахунки, фактори впливу. Реферат

Під продуктивністю праці як економічною категорією слід розуміти ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції та розраховувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці.

Натуральні показники найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть використовуватися лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.

Трудові показники потребують налагодженої роботи нормування та обліку. Їх використовують на робочих місцях, дільницях, де дуже великі залишки незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних або вартісних вимірах.

Вартісні – найуніверсальніші показники, вони застосовуються для визначення рівня та динаміки продуктивності праці.

Розрахунки можливого зростання продуктивності праці, фактори впливу

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці потребує класифікації чинників її росту. Всі чинники зростання продуктивності праці діляться на:

Зовнішні чинники – це ті, які об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства – стратегія і політика, законодавство, ринок, зрушення в суспільстві, природні ресурси.

Внутрішні чинники – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати – продукція, технологія, матеріали, енергія, персонал.

Крім того на продуктивність праці впливають фактори, які групуються в такі групи:

• матеріально-технічні (удосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини, матеріалів);
• організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління організації);
• економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі у прибутках);
• соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки і перепідготовки кадрів);
• природні умови та географічне розміщення підприємств.

Підвищити продуктивність праці можна двома способами:

• нарощування обсягу виробництва;
• скорочення чисельності працюючих.

Обидва способи дозволяють зменшити витрати на виробництва – зростання обсягу виробництва при незмінній чисельності дає економію умовно-постійних витрат у с/в продукції, а зменшення чисельності при сталих обсягах виробництва дає економію зарплати і відрахувань на неї.

Деталізована класифікація чинників для зростання продуктивності праці на підприємстві.

Структурні зрушення у виробництві

– зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв

Підвищення технічного рівня виробництва

– заміна діючих технічних засобів прогресивнішими. Модернізація обладнання; – запровадження систем машин; – механізація та автоматизація виробництва; – застосування прогресивних технологій; – використання економічних видів сировини та енергії

Удосконалення управління, організації виробництва та праці

– удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління; – запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників; – збільшення реального фонду робочого часу; – поліпшення ергономічних характеристик праці

Збільшення обсягів виробництва

– відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу завдяки зростанню обсягів виробництва

– збільшення робочого періоду в сезонних виробництвах; – змінювання геологічних умов видобутку та корисних компонентів руди

Наведення та освоєння нових виробничих об’єктів

– диверсифікація виробництва та введення в дію нових цехів.

Загальний вплив чинників на зміни в продуктивності праці на підприємстві визначаються в такому порядку:

• розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді, тобто умовна чисельність, яка б була необхідною для забезпечення планового обсягу виробництва;
• визначається зміна вихідної чисельності під впливом окремих чинників продуктивності праці, а також сумарна зміна чисельності;
• розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді.

Економія чисельності за рахунок скорочення внутрізмінних простоїв:

• внутрізмінні простої в розрахунковому та базовому періоді,%.

Якщо неможливо зробити розрахунки (особливо це стосується економічних та соціальних факторів), то зростання продуктивності праці роблять на основі ситуаційного аналізу, зіставлення з аналогами.

Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результатів їхньої діяльності підприємства.

Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. І основу будь-якої моделі мотивації накладають передусім психологічні аспекти.

Моделі мотивації ґрунтуються на теорії:

Потреби характеризуються певними видами:

• а) фізіологічні;
• б) безпеки та захищеності;
• в) соціальні;
• г) поваги;
• д) самовдоволення

Очікування характеризується наступними чинниками:

• а) очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів;
• б) очікування щодо співвідношення результатів та винагороди;
• в) передбачуваний ступінь відносного задоволення отриманою винагородою.

Справедливість характеризується такими складовими елементами:

• а) суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;
• б) порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу;
• в) зняття соціального напруження через дотримання принципу справедливості.

Мотивація здійснюється через такі методи:

І. Економічні прямі через:

• а) відрядна зарплата;
• б) почасова оплата;
• в) премії за раціоналізацію;
• г) участь у прибутках;
• д) оплата навчання;
• ж) виплати за максимальне використання робочого часу.

ІІ. Економічні (непрямі):

• а) пільгове харчування;
• б) доплата за стаж;
• в) пільгове користування житлом, транспортом;

ІІІ. Негрошові:

• а) збагачення праці;
• б) гнучкі робочі графіки;
• в) охорона праці;
• г) програма підвищення якості праці;
• д) просування по службі;
• ж) участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.