Ділянка для ведення особистого підсобного господарства (ЛПГ): як отримати, вибрати і оформити

Доброго дня! Коли виникає бажання придбати земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, потрібно чітко знати, для чого він потрібен, яким повинен бути, які конкретно завдання покликаний вирішувати. В даній статті поговоримо про ділянки ЛПГ, як про найпоширенішому виді використання ділянок землі.

Поняття і цілі використання земель для ЛПГ

Для початку розберемося, що ж таке ЛПГ. Розшифровка даної абревіатури звучить так: особисте підсобне господарство. Тобто, на землі такої категорії можна займатися садівництвом, городництвом, виробництвом продукції сільськогосподарського призначення.

Побудувати на такій ділянці великий котедж або навіть якусь будівлю теж процедура непроста: потрібно узгоджувати всі питання з місцевою владою, щоб отримати дозвіл вести роботи.

Земельні ділянки ЛПГ не обов’язково повинні розташовуватися за населеним пунктом, багато з них перебувають в їх межах.
Отже, в яких же цілях можна використовувати ділянку:

• Організувати ЛПГ;
• Для побудови дачі;
• Для садівництва;
• Можна організувати фермерське господарство;
• Для занять тваринництвом;
• Для занять городництвом.

Забудова земель ЛПГ

Чи можна будувати на землях ЛПГ? Відповідь на це питання залежить від того, де розташований сам ділянку. Якщо вам випало щастя стати володарем ділянки в межах населеного пункту, можете побудувати на ній будинок і жити в ньому на законних підставах.

Якщо ж ділянка розташована за межами міста або іншого поселення, забудовувати його заборонено. На такій землі можна тільки займатися веденням сільського господарства.

Особливості володіння землями ЛПГ

Ділянки, які виділені для того, щоб вести особисте господарство по праву вважаються найвигіднішою категорією. Чому, розглянемо далі.

• При певних умовах їх можна забудовувати;
• Тягар ділянок на ці ділянки набагато нижче, ніж на ділянки зі статусом під ІЖС;
• На ділянці ЛПГ можна не тільки будувати, але і одночасно здійснювати ведення господарства.

Якщо ж порівнювати землю під ЛПХ і землі, що відносяться до категорії сільськогосподарського призначення, то варто пояснити, що землі ЛПГ досить обмежені в розмірі (максимальна площа 0,5 га).

• Всю документацію оформляє правовласник;
• Всі питання з інфраструктурою, комунікаціями і іншим, власники вирішують самі.

Вся продукція, яка отримана з ділянки ЛПГ, є власністю його власника або особи, що орендує цю ділянку. При продажу її не обкладають податком.

Як отримати землю під ЛПХ

Землі цієї категорії знаходяться в розпорядженні у місцевій адміністрації. Щоб стати володарем ділянки, потрібно звернутися із заявою до адміністрації відповідного населеного пункту, в якому обов’язково вказати, для чого потрібен дану ділянку.

До підстав, за якими можна отримати ділянку відносяться:

• Якщо в сім’ї троє і більше дітей;
• Якщо в сім’ї є людина з обмеженими можливостями (інвалід);
• Сім’я погано забезпечена матеріально.

Ці підстави, безумовно, повинні бути підтверджені відповідними документами.

Якщо ж у вас таких привілеїв немає, то в заяві просто вказують побажання для отримання ділянки, а також тип використання – для ЛПГ. В такому випадку ділянки виділяють за участю громадян в торгах.

Коли торги проведені, ділянка переходить у розпорядження переміг в них учасники:

Через 3 роки після використання отриманого в оренду ділянки, його можна буде приватизувати.

Критерії вибору ділянки

Для вибору максимально відповідної ділянки варто керуватися наступними критеріями:

• Габарити ділянки;
• Місце розташування;
• Наявність необхідних інженерних мереж;
• Наявність шляхів для під’їзду транспорту;
• Наскільки ділянку в цілому придатний для використання.

Крім того, часто органи місцевого самоврядування приймають різні програми з підтримки та розвитку особистого підсобного господарства.

ЛПГ реєструвати не потрібно, реєструють тільки право на конкретну ділянку землі. Але якщо громадянин, який веде ЛПГ, хоче отримати субсидію, тоді ЛПГ потрібно буде поставити на облік в адміністрації населеного пункту.

Дані про ЛПГ вносяться в спеціальну книгу, яка називається похозяйственной. Для цього необхідно надати паспорт власника і членів його сім’ї (якщо такі є), а також документи, що підтверджують право на цю земельну ділянку.

Також можна внести наступні дані:

• Осіб, які займаються веденням ЛПГ;
• Площа під посадками;
• Про тварин, що утримуються, птахів і так далі;
• Про наявність сільськогосподарської техніки або транспорту.

Всі ці відомості фіксують лише в той момент, коли реєструють ЛПГ. Потім дані коригуються щороку, фахівцями органів місцевого самоврядування.

Питання продажу отриманої з ЛПГ продукції

Щоб продавати продукцію, яка була отримана в результаті ведення особистого підсобного господарства, потрібно отримати довідку, яка звільнить власника від сплати податків за здійснення підприємництва.

Якщо ви хочете продати результати своєї праці на ринку, то контрольно-касовий апарат вам теж не потрібний, так як власник ЛПГ – не підприємець.

Саме тому для таких осіб існують певні пільги з оподаткування. А саме:

• Не потрібно платити ПДФО ;
• Є пільги з транспортного податку для сільгосптехніки;
• Пенсійне страхування в цьому випадку є добровільним.

Субсидії на розвиток особистого підсобного господарства

Одним з головних напрямків державної політики нашої країни в складних економічних умовах є розвиток сільського господарства, в тому числі і особистого підсобного господарства. І субсидування розвитку ЛПГ є одним із заходів підтримки державою своїх громадян.

Далі, поговоримо про те, хто може скористатися субсидією, як її оформити і де отримати.

типи субсидування

Всі напрямки, за якими державою здійснюється підтримка, перераховані в законодавстві.

Отже, субсидування підлягають наступні напрямки:

• Розведення і утримання великої рогатої худоби;
• Компенсування частини витрат на покупку нової техніки;
• Компенсування частини витрат за забій тварин;
• Витрати на процедуру штучного запліднення ВРХ;
• Купівля ветеринарних препаратів;
• Придбання ПММ;
• Придбання різних добрив.

Процедура отримання субсидії

Щоб підтвердити своє право на субсидію, потрібно оформити перелік документації:

• Заповнену заяву;
• Додати виписку з погосподарській книги;
• Копії документів, які підтвердять, що власник несе витрати на розвиток свого ЛПГ;
• Копії тих. документів на транспорт, який використовується в ЛПГ;
• Перелік всієї худоби;
• Акти на виконані роботи.

сума субсидій

Законодавством передбачено, що розмір виплат регулюється владою кожного регіону країни.

питання оподаткування

Як говориться в Податковому кодексі Російської Федерації, субсидії, які були отримані для розвитку ЛПГ та використані за своїм призначенням, не обкладаються ПДФО.

Але для цього повинні бути дотримані наступні умови:

• В процесі діяльності ЛПГ не були притягнуті наймані працівники;
• Площа ділянки не повинна бути більше 0,5 га (ця площа може бути збільшена регіональною владою).

Найповнішу інформацію про отримання субсидій потрібно уточнювати в органах місцевого самоврядування свого регіону.

Кошти виділяються у всіх суб’єктах Російської Федерації, тому не варто упускати шанс скористатися допомогою держави.

висновок

Підводячи підсумки, можна сказати, що в нашій статті наведені важливі моменти, що стосуються ведення особистого підсобного господарства, оформлення ділянки і так далі. Взагалі, ЛПГ варто тільки почати займатися, а потім затягне і за грядками з овочами захочеться розвести курей і кроликів.

Хтось навіть відмовляється від зведення довгоочікуваної лазні або альтанки на користь посадок чергового куща гібридних ягід. Далі починається придбання літератури, довідників і маси супутніх товарів. Головне тільки зібратися з духом і пройти процедуру оформлення ділянки, яка не так вже страшна і тривала, як здається. Успіхів вам!

Порядок передачі вільних земель із державної у комунальну власність

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України. Передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Земельним Кодексом. Такими суб’єктами є:

• Головні управління Держгеокадастру
• міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади, відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються:

• кадастровий номер земельної ділянки;
• місце розташування ;
• площа;
• цільове призначення;
• відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку;
• обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної власності.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Землі державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, це землі що використовуються:

– Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

– земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

Основні варіанти передачі земель із державної у комунальну власність

Передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення можна здійснювати за одним із варіантів:

1. Після проведення інвентаризації земель в межах території всієї територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці (такий варіант дозволить провести інвентаризацію одночасно всієї території, але є довготривалим та дороговартісним).
2. Поетапно, шляхом проведення інвентаризації земель територіальної громади по частинам (такий варіант є більш гнучким та дозволить в короткі строки отримати вже земельні ділянки у комунальну власність).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1113 “Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин”, з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 р. № 449 “Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин” було зобов’язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та рекомендовано з 17 листопада 2020 р. органам місцевого самоврядування зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до вимог статті 117 Земельного кодексу України, а також вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою.

Алгоритм передачі земель із державної у комунальну власність

1. Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) на сесії приймає рішення про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну.
2. Головне Управління Держгеокадастру (далі – ГУ Держгеокадастру) розробляє відповідну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель частини території сільської ради та приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
3. Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність.
4. Орган місцевого самоврядування та ГУ Держгеокадастру області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
5. Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно, що здійснюється на підставі вже прийнятого рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки.

Передачу земельних ділянок за другим варіантом може бути реалізовано як послідовно, так і паралельно.

1. Орган місцевого самоврядування (міські, селищні, сільські ради, що представляють об’єднані територіальні громади) звертається до ГУ Держгеокадастру із клопотанням передати в першу чергу, до проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну, земельних ділянок, які є вже сформовані та/або зареєстровані в Державному земельному кадастрі.
2. ГУ Держгеокадастру приймає наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності .
3. Після прийняття відповідного наказу ГУ Держгеокадастру відповідної області, орган місцевого самоврядування приймає рішення про прийняття таких земель у комунальну власність міських, селищних, сільських рад, що представляють об’єднані територіальні громади та ГУ Держгеокадастру відповідної області підписують акт приймання передачі земельних ділянок.
4. Орган місцевого самоврядування реєструє право власності територіальної громади на такі земельні ділянки в реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідного рішення та акту приймання-передачі земельної ділянки.

Орган місцевого самоврядування вчиняє дії щодо внесення змін до договорів оренди землі в частині заміни сторони договору.

Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність

1. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

2. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у комунальну власність.

3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об’єктів у державну власність.

• Стаття 1. Земля-основне національне багатство
• Стаття 2. Земельні відносини
• Стаття 3. Регулювання земельних відносин
• Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
• Стаття 5. Принципи земельного законодавства
• Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
• Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
• Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
• Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
• Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
• Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
• Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
• Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
• Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
• Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
• Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
• Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
• Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
• Стаття 15-2.
• Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
• Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
• Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин
• Стаття 18. Склад земель
• Стаття 19. Категорії земель
• Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
• Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
• Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
• Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
• Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
• Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
• Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
• Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств
• Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
• Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
• Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
• Стаття 31. Землі фермерського господарства
• Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
• Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
• Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
• Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
• Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
• Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю
• Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив
• Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
• Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
• Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
• Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
• Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків
• Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
• Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
• Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
• Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
• Стаття 46-1. Обмеження у використанні земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду
• Стаття 46-2. Землі природно-заповідного фонду вздовж лінії державного кордону України
• Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
• Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
• Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
• Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
• Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
• Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
• Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
• Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
• Стаття 54-1. Обмеження у використанні земель у межах території пам’ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини
• Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
• Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
• Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення
• Стаття 57-1. Самозалісені землі
• Стаття 58. Склад земель водного фонду
• Стаття 59. Право на землі водного фонду
• Стаття 60. Прибережні захисні смуги
• Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
• Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
• Стаття 63. Смуги відведення
• Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів
• Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення
• Стаття 66. Землі промисловості
• Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
• Стаття 67. Землі транспорту
• Стаття 68. Землі залізничного транспорту
• Стаття 69. Землі морського транспорту
• Стаття 70. Землі внутрішнього водного транспорту
• Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
• Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
• Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
• Стаття 74. Землі міського електротранспорту
• Стаття 75. Землі електронних комунікацій
• Стаття 76. Землі енергетичної системи
• Стаття 77. Землі оборони
• Стаття 78. Зміст права власності на землю
• Стаття 79. Земельна ділянка як об’єкт права власності
• Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав
• Стаття 80. Суб’єкти права власності на землю
• Стаття 81. Право власності на землю громадян
• Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
• Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
• Стаття 84. Право власності на землю держави
• Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
• Стаття 86. Спільна власність на земельну ділянку
• Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
• Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
• Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
• Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
• Стаття 90. Права власників земельних ділянок
• Стаття 91. Обов’язки власників земельних ділянок
• Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
• Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
• Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку
• Стаття 95. Права землекористувачів
• Стаття 96. Обов’язки землекористувачів
• Стаття 97. Обов’язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
• Стаття 97-1. Обов’язки користувачів бурштиноносними надрами, що проводять розвідувальні роботи та/або видобування бурштину
• Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
• Стаття 99. Види права земельного сервітуту
• Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
• Стаття 101. Дія земельного сервітуту
• Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту
• Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
• Стаття 103. Зміст добросусідства
• Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
• Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев
• Стаття 106. Обов’язки щодо визначення спільних меж
• Стаття 107. Відновлення меж
• Стаття 108. Спільне використання межових споруд
• Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок
• Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку
• Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель
• Стаття 112. Охоронні зони
• Стаття 113. Зони санітарної охорони
• Стаття 114. Санітарно-захисні зони
• Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
• Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності
• Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність
• Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
• Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
• Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності, господарського відання, оперативного управління на об’єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об’єкт незавершеного будівництва, спеціального майнового права на об’єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній
• Стаття 120-1. Перехід права на земельну ділянку у разі перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі
• Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність
• Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
• Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
• Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
• Стаття 124-1. Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності
• Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
• Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
• Стаття 126-1. Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
• Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними
• Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
• Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, юридичним особам, створеним та зареєстрованим відповідно до законодавства іноземної держави
• Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
• Стаття 130-1. Переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення
• Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод
• Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
• Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
• Стаття 134. Обов’язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах)
• Стаття 135. Земельні торги
• Стаття 136. Підготовка лотів для продажу на земельних торгах
• Стаття 137. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів
• Стаття 138. Встановлення результатів земельних торгів
• Стаття 139. Оприлюднення результатів земельних торгів
• Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
• Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
• Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
• Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
• Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства
• Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності та/або у зв’язку з порушенням обов’язку щодо її відчуження протягом установленого законом строку
• Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
• Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
• Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки
• Стаття 148-1. Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні
• Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування
• Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них
• Стаття 151. Порядок погодження питань, пов’язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності
• Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
• Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
• Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
• Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
• Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
• Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
• Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
• Стаття 158-1. Врегулювання земельних спорів шляхом медіації
• Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування
• Стаття 160. Права і обов’язки сторін при розгляді земельних спорів
• Стаття 161. Виконання рішень органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
• Стаття 162. Поняття охорони земель
• Стаття 163. Завдання охорони земель
• Стаття 164. Зміст охорони земель
• Стаття 165. Нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
• Стаття 166. Рекультивація порушених земель
• Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
• Стаття 168. Охорона ґрунтів
• Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
• Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення
• Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
• Стаття 172. Особливості консервації земель
• Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
• Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
• Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць
• Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
• Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
• Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
• Стаття 180. Зонування земель
• Стаття 181. Поняття землеустрою
• Стаття 182. Мета землеустрою
• Стаття 183. Завдання землеустрою
• Стаття 184. Зміст землеустрою
• Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
• Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою
• Стаття 186-1.
• Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
• Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
• Стаття 189.
• Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
• Стаття 191. Призначення моніторингу земель
• Стаття 192. Завдання моніторингу земель
• Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
• Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
• Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
• Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру
• Стаття 197. Кадастрове зонування
• Стаття 198. Кадастрові зйомки
• Стаття 199. Бонітування ґрунтів
• Стаття 200.
• Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
• Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
• Стаття 203. Облік кількості та якості земель
• Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру
• Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
• Стаття 206. Плата за землю
• Стаття 207. Умови відшкодування втрат лісогосподарського виробництва
• Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва
• Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва
• Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
• Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
• Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок