Найдавніший предок людини в історії. Вчені показали обличчя ікластого австралопітека, що жив 3,8 млн років тому

2016 року учені відшукали у Ефіопії череп, що належить одному з найдавніших предків людини – австралопітеку анамському, що жив щонайменше 3,8 мільйона років тому.

Він є старішим, ніж знайдений 1974 року знаменитий скелет австралопітека Люсі – той має вік 3,2 млн років і змінює уявлення про еволюцію людини, йдеться у матеріалі CNN.

Череп також змінює уявлення про те, який саме вигляд мали давні предки Homo Sapiens.

Сенсаційне дослідження

Детальний аналіз черепа та місця його виявлення було опубліковано у середу, 28 серпня, в журналі Nature. Над проєктом палеоантропологічних досліджень “Ворансо-Мілле” у штаті Афар Ефіопії дослідники працюють вже 15 років. 16 лютого 2016 року археологи відшукали ​​верхню щелепу австралопітека. А 16 годин потому – решту черепа.

“Я не міг повірити своїм очам, коли помітив решту черепа, – зазначає Йоганнес Гейле-Селассі, автор дослідження та куратор фізичної антропології у природничо-історичному музеї Клівленда. – Це був момент еврики і здійснення мрії. Це один із найважливіших зразків, який ми там знайшли”.

Також читайте

Ученим вдалося оживити клітини мамонта. Розповідаємо, чи допоможе це “воскресити” динозаврів і чому відкриття – важливе

Череп, названий MRD, належить ранньому предку людини, відомому як австралопітек анамський, який жив між 3,9 та 4,2 мільйона років тому. Він є пращуром австралопітека афарського, до якого належить відомий скелет Люсі, і, як вважають, породив наш рід гомо сапієнс. Австраполітек афарський з’явився пізніше і жив між 3,0 і 3,8 мільйона років тому.

Череп MRD був знайдений лише за 34 милі на північ від місця виявлення скелета Люсі 1974 року. Міжнародна команда геологів, палеоботаніків та палеоантропологів допомогла визначити вік черепа, вивчаючи місце, де він був знайдений.

За словами Беверлі Сейлор, авторки дослідження та професорки стратиграфії та седиментології в університеті Кейса Західного Резерву, череп анамця, який, імовірно, належав чоловікові, продрейфував невелику відстань річкою, а потім укрився мулом.

Ймовірно, він жив вздовж річки, яка була оточена деревами. Місцевість вдалині від річки була відкритою та кущовою.

Неймовірні археологічні відкриття

“Машина часу” у Миколаєві дозволяє здійснити мандрівку на 3 тисячі років у минуле

На території маєтку принцеси Діани знайшли сліди неандертальців

У Перу під час укладання газопроводу виявили стародавнє поховання: фото

“MRD мешкав біля великого озера в сухій місцевості. Ми хочемо проводити більше робіт на цих осадах, щоб зрозуміти, як середовище та зміни клімату можливо вплинули на еволюцію людини”, – розповідає Наомі Левін, співавторка дослідження з Мічиганського університету.

Раніше дослідники вважали, що анамський вид, який був відомий лише з окремих фрагментів кісток, вимер та поклав початок афарському виду. Але знахідка черепа відкриває, що ці два види, ймовірно, співіснували принаймні 100 000 років.

Це кидає виклик ідеї про лінійну еволюцію людських предків. Дослідники виявили обличчя, якого вони ніколи не бачили.

Детальніше про австраполітека анамського

Риси черепа були занесено у базу даних, щоб його можна було порівняти з усіма іншими відомими видами гомініну зі східної та південної Африки. Деякі деталі черепа також вказують на те, що він може бути споріднений із іншими видами.

Як стверджує Стефані Мелілло, співавторка дослідження та наукова дослідниця-докторантка Інституту еволюційної антропології Макса Планка, австралопітеки загалом були відомі своїми масивними обличчями.

Також читайте

Останній день з життя динозаврів. Як віднайдене “поле смерті” допомогло з’ясувати деталі загибелі гігантів

Але еволюція до більш людського обличчя почалася з появи нашого роду гомо сапієнс. Саме тоді ранні люди почали користуватися інструментами і їсти більш оброблену їжу.

Як найстаріший відомий представник роду австралопітеків анамський має сукупність цікавих особливостей. Він має обличчя і вилиці, що виступають вперед.Мелілло зазаначає, що це самий початковий варіант масивного обличчя, призначеного для дуже важких дієт та пережовування твердої їжі. Кістки обличчя були побудовані, щоб витримувати навантаження. Ікла, знайдені в черепі, були дуже великими, але не надто порівняно з іклами афарського.

Мозковий корпус довгий і вузький, невеликий як і в інших предків ранньої людини. Дослідники досі намагаються зрозуміти, що спричинило збільшення ємності мозку, коли з’явився рід гомо сапієнс. Теорія Гейле-Селассі полягає в тому, що гомо використовували більше інструментів, вживали більше м’яса і пересувалися у відкритому середовищі, що спонукало їх ухвалювати більше рішень.

“MRD має сукупність примітивних та похідних рис обличчя та черепа, яких я не очікував побачити в одному індивіді”, – наголошує Гейле-Селассі.

Також читайте

Вчені знайшли рештки найдавнішої людини у Європі. Як це змінює наше уявлення про Homo Sapiens

Деякі риси виявляються у видів, які з’явилися пізніше, інші ж більш тісно пов’язані зі старшими, примітивними предками.

“Дотепер у нас був великий розрив між найдавнішими відомими людськими предками, яким близько шести мільйонів років, та такими видами як Люсі, яким є два-три мільйони років. Один із найяскравіших аспектів цього відкриття, це те, як воно поєднує морфологічний простір між цими двома групами”, – зазначає Мелілло.

Еволюційний ключ

Виявлення анамця дозволяє дослідникам зрозуміти, як еволюціонували ранні предки людини.Вони порівнювали особливості черепа MRD з 3,9-мільйонним фрагментом черепа, який не був зарахований до жодного виду, відомого як лобовий Belohdelie.

Тепер, коли дослідникам відомо, який вигляд мав австраполітек анамський, лобовий Belohdelie був визначений таким, що належить до виду Люсі, австраполітека афарського. Підтвердження особи цього фрагмента доводить, що афарський вид жив 3,9 мільйони років тому. Це дозволяє припустити, що два види насправді співіснували принаймні 100 000 років.

“Традиційно ми вважали, що наша еволюція лінійна, – наголошує Гейле-Селассі. – Але вони, імовірно, співіснували принаймні 100 000 років. Це змінює їхні стосунки. Як з’явився новий вид, коли ще існував батьківський?”

Одна з ідей – це ізоляція. Невеликі популяції можуть існувати самостійно і зазнавати багатьох змін із часом. Достатньо, щоб відрізнити себе від батьківського виду, сказав він. Це означає, що вони можуть співіснувати.

Анамці і афарці мешкали в місцях, розташованих поруч, тому геологи розглядають можливість ізоляції в популяціях. Місцевість була активною та різноманітною, наповненою скелями та наслідками вивержень вулканів. Континент також ставав тоншим через розрив тектонічних плит, що могло призвести до ізоляції. Це зв’язок між еволюцією та місцевістю, підкреслює Сейлор.

Також читайте

Найменший в історії динозавр та “дракон, що танцює”. Як наукові відкриття змінюють наше уявлення про давніх істот

“Ми вважали, що А. анамський з часом поступово перетворився на А. афарський, – зазначає Мелілло – Ми все ще вважаємо, що ці два види мали нащадково-пращурські стосунки, але це нове відкриття говорить про те, що ці два види насправді жили разом в Афарі досить довго. Це змінює наше розуміння еволюційного процесу і викликає нові запитання, чи змагалися вони за їжу або простір?”

Змішувалися ці популяції чи ні, ще не ідомо. Але поки що дослідники прагнуть дізнатися більше про цього раннього предка людини.

“А. анамський вже був видом про який ми вже достатньо знали, але це перший череп цього виду, який було виявлено, – наголошує Мелілло. – Добре, нарешті, мати можливість ідентифікувати його”.

Вчені з’ясували, що найдавніший предок людини почав ходити ще 7 мільйон років тому

Як показує нове дослідження, прямоходіння вперше освоїли не австралопітеки або інші види, а сахелантропи, значно давнішими приматами.

Почорніла, зламана кістка ноги з доісторичного минулого Землі може містити відповідь на те, коли ранні люди відокремилися від мавп і розпочали свій власний еволюційний шлях, пише Smithsonian Magazine.

Так, під час свого недавнього дослідження, вчені за допомогою скам’янілої знахідки, вперше виявленої два десятиліття тому, дійшли висновку, що ранні люди почали регулярно ходити на двох ногах близько 7 мільйонів років тому.

Цей новий аналіз переконливо доводить, що Sahelanthropus tchadensis (сахелантроп), вид, який жив у часи, коли наша людська лінія відокремилася від шимпанзе, ходив двома ногами.

Оскільки багато хто вважає двоногість головною віхою, яка поставила наше власне походження на інший еволюційний шлях, сахелантропи можуть бути найдавнішими відомими гомінідами — групою, що складається з сучасних людей, вимерлих людських видів і всіх наших безпосередніх предків.

Коли викопна стегнова кістка, мабуть, підтримувала потребу у звичайній вертикальній ходьбі, передпліччя сахелантропа, схожі на шимпанзе, показують, що він усе ще проводив багато часу на деревах.

Попри те, що Homo sapiens жив в епоху, коли люди розгалужувалися, щоб розвиватися окремо від мавп, Sahelanthropus tchadensis все одно викликає в експертів багато уваги незалежно від того, де він знаходиться на генеалогічному дереві.

“Багато в чому сахелантропи були схожі на мавп. У цього виду був мозок менший, ніж у шимпанзе, і подовжений череп з надбрівними дугами, що виступають. Але у нього є деякі дійсно ключові особливості, які вказують на його людське походження. Найважливіша з цих особливостей полягає у тому, що він виглядає як двоногий”, — сказав Даніель Ліберман, палеоантрополог із Гарвардського університету.

Нагадаємо, що раніше дослідники з’ясували, що мая застосовували людські останки для того, щоб створювати м’ячі. Як з’ясувалося, давня цивілізація використовувала ці м’ячі під час ритуальних ігор. Мая вірили в те, що подібним чином може статися відродження померлої людини у потойбічному світі.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• еволюція
• homo sapiens
• древні люди
• ходьба
• гомініди
• людина прямоходяча

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger