Від чого помирають люди у світі?

У 1950 році очікувана середня тривалість життя становила лише 46 років.

У деяких країнах прогресивні зміни не завжди були легкими. Хвороби, епідемії і непередбачувані події нагадують про те, що зростання тривалості життя не слід сприймати як належне.

Між тим, частка смертності через терористичні напади, війни і стихійні лиха – менше 0,5% всіх смертей загалом.

При цьому багато людей досі помирають надто рано і з причин, яким можна запобігти.

Історія про те, коли люди помирають, – це історія про те, як вони помирають, і як це змінювалося з часом.

Причини смертності

2017 року у світі померло 56 мільйонів людей.

Це на 10 мільйонів більше, ніж 1990 року, оскільки населення Землі зросло, а люди в середньому живуть довше.

Понад 70% померли від неінфекційних і хронічних захворювань. Вони не передаються від людини до людини і, як правило, прогресують повільно.

Серцево-судинні захворювання є найчастішою причиною смерті у світі. Вони вражають серце та судини і є причиною практично кожної третьої втрати життя.

Онкологічні захворювання – друга з основних причин смертності. Рак забирає життя кожної шостої людини у світі.

Інші неінфекційні захворювання, як діабет, деякі захворювання органів дихання і деменція також серед головних причин смерті.

Можна запобігти

Що, можливо, шокує ще більше, – це кількість людей, що продовжують вмирати від причин, які можна попередити.

У 2017 році близько 1,6 млн померли від захворювань, пов’язаних з діареєю, яка потрапила до першої десятки в рейтингу причин смертності. У деяких країнах це – одна з головних вбивць.

Неонатальні розлади – смерть дитини протягом перших 28 днів – забрали життя 1,8 млн новонароджених у 2017 році.

Показники смертей значною мірою різняться між країнами. В Японії в перші 28 днів життя померла менш ніж одна дитина з тисячі, в той час як у найбідніших країнах світу – одна дитина з двадцяти.

Автор фото, Getty Images

Середня тривалість життя в Японії – одна з найвищих у світі

Автомобільні аварії є причиною великої кількості смертей як в найбагатших, так і в найбідніших країнах світу. У 2017 році на дорогах загинуло 1,2 млн людей.

Попри те, що в багатьох країнах з високим рівнем доходів в останні десятиліття спостерігалось значне зниження смертності на дорогах, на загальну картину це не вплинуло.

Водночас від самогубств загинуло майже вдвічі більше людей, ніж від вбивства однієї людини іншою.

У Великій Британії рівень самогубств був у 16 разів вищий; це – головна причина смерті чоловіків віком від 20 до 40 років.

Про що розповідає смерть

Причини смертності людей змінюються з часом і поступовим розвитком країни, в якій вони мешкають.

У минулому інфекційні хвороби відігравали більш значну роль, ніж сьогодні.

У 1990 році кожна третя смерть була результатом інфекційних захворювань. 2017 року цей показник впав до однієї п’ятої.

Особливо вразливі до інфекційних захворювань діти. Ще у XIX столітті кожна третя дитина в світі помирала у віці до п’яти років.

Дитяча смертність з того часу значно знизилася завдяки вакцинам та покращенню рівня гігієни, харчування, охорони здоров’я та доступу до чистої води.

Сьогодні в багатих країнах діти вмирають доволі рідко, в той час як у найбідніших регіонах дитяча смертність наздоганяє показники Великої Британії і Швеції в першій половині XX століття.

Зниження дитячої смертності на світовому рівні – одна з найбільших історій успіху сучасної медицини.

Кількість дітей, які вмирають щороку, за останні десятиліття зменшилась більш ніж удвічі. Людство навчилося краще боротися з інфекційними хворобами.

Однак це змістило показники смертності в бік незаразних захворювань серед людей похилого віку.

У багатьох країнах зростає занепокоєння щодо збільшення навантаження на родичів і систему охорони здоров’я в міру старіння людей і розвитку в них хронічних захворювань.

Це стійке покращення можуть змінити непередбачувані події.

Яскравим прикладом цього є криза ВІЛ/СНІД 1980-х років.

Епідемія поширилася на всі регіони світу, але найбільш помітний вплив на динаміку тривалості життя зафіксовано в Африці, на південь від Сахари.

Після десятиліть стійкого поліпшення тривалість життя істотно знизилась в багатьох країнах регіону.

Лише за останні десять років антиретровірусна терапія, лікування та медична просвіта знизили показник глобальної смертності від хвороб, пов’язаних зі СНІДом, удвічі – з 2 мільйонів на рік до 1 мільйона.

Очікувана тривалість життя в цих країнах почала зростати, але лише зараз поступово повертається до докризового рівня.

Навіть у найбагатших країнах прогрес не слід сприймати як належне.

Очікувана тривалість життя в США дещо знизилась в останні кілька років, здебільшого через опіоїдну наркотичну кризу.

Тривалість життя молодих матерів також постійно зростає.

Однак у близько 10 країнах світу, зокрема у США, молода жінка сьогодні з більшою ймовірністю помре під час пологів або одразу після них, ніж її мати.

Попереду ще багато роботи

Сьогодні загальна картина виглядає доволі позитивно: ми живемо довше, і менше людей, особливо дітей, вмирають від причин, які можна попередити.

Однак попереду ще багато роботи.

Покращення санітарних умов, гігієни, харчування, вакцинації та базової медицини є вирішальними.

Те саме можна сказати про підвищення рівня безпеки та профілактику і лікування психічних захворювань.

Розуміння причин смертності є надзвичайно важливим, якщо ми хочемо, щоб прогрес не зупинявся.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Чому люди так залежні від електрики. Уривок з книжки «Як насправді влаштований світ»

У нас ніколи не було стільки інформації під рукою, як сьогодні, але більшість не знає, як насправді влаштований світ. Від виробництва енергії та харчових продуктів, через глобалізацію до екологічної катастрофи, книжка «Як насправді влаштований світ», що вийшла друком у видавництві «Лабораторія», пропонує вкрай необхідну інформацію про реальний стан речей.

Вацлав Сміл – провідний світовий експерт з енергетики. Його книжка – це спроба пояснити важливі факти про світ, спираючись на новітню науку, зокрема власні дослідження.

Численні переваги електрики

Якщо енергія, за словами Фейнмана, — «ота абстрактна річ», то електрика — одна з найбільш абстрактних форм «отієї абстрактної речі». Для прямого контакту з кількома типами енергії, їх розрізнення й користування їхніми перетвореннями не конче розуміти їхню фізичну природу. Тверді й рідкі палива (хімічна енергія) матеріальні (колода, грудка вугілля, каністра бензину). Їхнє горіння (лісові пожежі, палеолітичні печерні вогнища, паровози чи автомобілі) вивільняє тепло (теплову енергію). Вода, що падає чи тече, — наочний приклад гравітаційної й кінетичної енергії, яку досить просто перетворити на корисну кінетичну (механічну) за допомогою простих дерев’яних водяних коліс. Щоби перетворити кінетичну енергію вітру на механічну, потрібну для помелу зерна чи чавлення олійного насіння, досить буде вітряного млина, де прості дерев’яні шестерні передаватимуть рух жорнам.

На противагу всьому вищеописаному, електрика нематеріальна, і її суть годі осягнути так само просто, як суть різних палив. Утім, її таки можна побачити (статичні розряди, іскри, блискавка); невеликі розряди можна відчути, а від струму силою понад 100 міліампер — навіть померти. Поширені визначення електрики неінтуїтивні — щоб їх зрозуміти, треба знати кілька основних функціональних понять типу «електрони», «потік», «заряд» і «струм». У першому томі своїх знаменитих «Лекцій із фізики» Фейнман обходиться поверхневою фразою: «електрична енергія пов’язана з притягуванням і відштовхуванням електричних зарядів», але коли в другому справа доходить до детальнішого розгляду механічної та електричної енергії й постійного струму — задіює математичний аналіз.

На думку більшості людей, сучасний світ сповнений чорних скриньок — пристроїв, чиї внутрішні механізми (повністю чи частково) лишаються таємницею для їхніх користувачів. Електрику теж можна уявити у вигляді всеохопної й ідеальної системи чорних скриньок: багато з нас досить добре розуміють, що потрапляє всередину (згоряння палива на великій ТЕС, падіння води на ГЕС, поглинання сонячної радіації фотоелементом, розщеплення урану в реакторі), і всі отримують користь від кінцевого результату (світла, тепла, руху), але мало хто добре тямить, що відбувається на самих електростанціях, у трансформаторах, лініях електропередач і електроприладах.

Блискавка (найпоширеніший природний вияв електрики) — надто потужне, короткочасне (частки секунди) й руйнівне явище, щоб його (коли-небудь?) можна було спрямувати в продуктивне русло. Будь-кому під силу видобути невеликі статичні електророзряди за допомогою тертя підхожих матеріалів чи використання батарейок, які годинами служитимуть без підзарядки в ліхтариках і портативній електроніці, — але генерувати електроенергію для масового комерційного використання дорого й складно. Передавати її з електростанцій до місць і областей найбільшої потреби (міст, підприємств і електротранспортних мереж) теж непросто: для цього потрібні великі трансформатори, розгалужені мережі високовольтних ліній електропередач і (після подальшої трансформації) спрямування низьковольтними повітряними чи підземними лініями в домівки мільярдів споживачів.

І навіть у цю епоху високотехнологічних чудес ми досі не навчилися бюджетно зберігати електроенергію, якою можна було б тиждень-два задовольняти потреби середнього міста (500 000 мешканців) чи бодай пів дня — потреби мегаполісу (понад 10 мільйонів мешканців). Утім, попри всі проблеми, дорожнечу й технічні складнощі, ми вже давно прагнемо електрифікувати сучасні економіки, і гонитва за електрифікацією триватиме, бо ця форма енергії поєднує чимало незрівнянних переваг. Найочевидніша: на етапі кінцевого споживання використовувати електрику завжди легко, чисто й переважно винятково ефективно. Одним перемиканням важеля, натисканням кнопки чи налаштуванням термостата (якому тепер досить помаху руки чи голосової команди) можна вмикати електричні лампи, двигуни, обігрівачі й охолоджувачі — без громіздких паливних складів, довгих перевезень і завантажень, ризиків неповного згоряння (викидів отруйного чадного газу) й потреби чистити лампи, печі та комини.

Електрика — найліпша форма енергії для світла: їй нема рівних у категоріях домашнього чи громадського освітлення всіх масштабів, і мало які інновації так вплинули на сучасну цивілізацію, як можливість подолати обмеження денного світла й освітити ніч. Усі попередні альтернативи (від стародавніх воскових свічок і олійних каганців до ранньопромислових газових і гасових ламп) були ненадійними, дорогими й дуже неефективними. Найчіткіший критерій порівняння джерел світла — світловіддача, тобто здатність продукувати візуальний сигнал, виражена відношенням світлового потоку (загальної кількості випроміненої енергії в люменах) до потужності джерела світла (у ватах). Прийнявши світловіддачу свічок за 1, можна сказати, що в міських газових ліхтарів на зорі індустріалізації вона була в 5–10 разів більша, в електролампочок із вольфрамовою ниткою розжарювання перед Першою світовою — у 60, у нинішніх найліпших флуоресцентних ламп — у 500, а в натрієвих ламп (для зовнішнього освітлення) — у 1 000.

Годі точно сказати, який тип перетворювачів енергії сильніше вплинув на людську історію — лампи чи двигуни. Перетворення електрики на кінетичну енергію за допомогою електродвигунів спершу зробило переворот майже в усіх секторах промислового виробництва, а потім проникло в усі ніші домашнього господарства. Менш відповідальну ручну роботу, а також роботу, де парові двигуни підіймали вантажі, чавили, різали, пряли й виконували інші промислові операції, було майже повністю електрифіковано. У США це відбулося в межах сорока років після появи перших електродвигунів змінного струму. До 1930 року електропривід майже подвоїв виробничу потужність американських мануфактур. Наступне подвоєння сталося наприкінці 1960-х. Паралельно електродвигуни почали поступово завойовувати колійні перевезення — спершу настала черга трамваїв, а потім і пасажирських поїздів.

Сфера послуг домінує в усіх сучасних економіках — і її функціонування повністю залежить від електрики. Електродвигуни запускають у хід ліфти й ескалатори, кондиціонують приміщення, відчиняють двері й пресують сміття. Без них не обійтися навіть в інтернет-продажах, адже це саме вони рухають лабіринти конвеєрних стрічок на велетенських складах. Але найпоширеніших електричних знарядь людям, які користуються ними щодня, зовсім не видно. Я кажу про крихітні елементи, що активують вібрацію в мобільних телефонах: розмір найменших із них — лише 4 × 3 міліметри, менш ніж половина нігтя на середньому дорослому мізинці. Самому їх можна побачити, розібравши апарат чи ввімкнувши відповідне відео.

У деяких країнах залізничний транспорт майже повністю електризовано, і всіма швидкісними поїздами (до 300 км/год) рухають електролокомотиви або розміщені в кількох різних місцях двигуни (випадок першого японського експреса «Сінкансен», запущеного в 1964 році). Нині навіть у стандартних автівках є від 20 до 40 невеличких електродвигунів (а в дорогих їх значно більше). Усі вони додають машині ваги й швидше розряджають батареї. У домогосподарствах електроенергія не лише дає світло й живить електроприлади (останнім часом серед них з’явилися охоронні сигналізації), а ще й виконує механічну роботу, дає тепло й холод на кухнях, гріє воду і труби.

Без електрики в містах не було б питної води, а в усьому світі — рідких і газоподібних паливних копалин. Потужні електричні насоси постачають воду в міські водогони; у містах із густою адміністративною та житловою забудовою її ще й треба підіймати на значну висоту — а це аж ніяк не просто. Електромотори запускають усі бензонасоси, що подають бензин, гас і дизельне паливо в цистерни та крила. І хоча в розподільних газопроводах може бути вдосталь природного газу (паливо часто постачають газові турбіни), у Північній Америці, де переважає калориферне опалення, вентилятори, які женуть трубами повітря, нагріте природним газом, запускаються маленькими електромоторчиками.

Досить давню тенденцію до електрифікації (збільшення частки палив, які конвертуються в електрику, а не споживаються в природному вигляді) годі заперечити. Нові поновні типи енергії (сонячна й вітряна; водна вже не нова, бо її почали використовувати ще 1882-го) легко в неї впишуться, але історія видобутку електроенергії нагадує, що процес буде складним і тривалим.

До того ж, попри свою дедалі більшу важливість, електроенергія досі становить відносно невелику частку світового енергоспоживання — лише 17 %.

Підписатися на Куншт

Перш ніж клацнути вимикачем

Щоб належним чином оцінити основи, інфраструктуру й спадщину 140 років розвитку електроенергетики, слід почати із самого початку. Комерційне виробництво електроенергії почалося 1882 року з трьох дебютів. Два з них — перші вугільні електростанції, які розробив і запустив Томас Едісон (електростанція біля лондонського віадука Голборн запрацювала в січні 1882-го, а на нью-йоркській Перл-стріт — у вересні 1882-го), а третій — перша гідроелектростанція (на Фокс-Ривер в Еплтоні, штат Вісконсин; теж працює з вересня 1882 року). Мережа електростанцій почала стрімко розширюватись у 1890-х, коли лінії електропередачі змінного струму стали кількісно переважати над давнішими лініями постійного струму, а на підприємствах і в домогосподарствах набули популярності нові версії електродвигунів змінного струму. 1900 року на вироблення електрики йшло менш ніж 2 % світового видобутку паливних копалин, 1950-го — менш ніж 10, а тепер ця цифра піднялася до 25 %.

Конкурентне розширення гідроелектричних потужностей прискорилось у 1930-х, після запуску державних надпрограм у США і СРСР, сягнуло нових висот після Другої світової й кульмінувало в спорудженні рекордних проєктів у Бразилії (Ітайпу, закінчено 2007 року, 14 гігават) та Китаї («Три ущелини», закінчено 2012-го, 22,5 гігавати). Ядерні реакції почали давати комерційну електроенергію 1956-го (Колдер-Голл, Велика Британія). АЕС стали популярними в 1980-х, вийшли на пікову потужність 2006-го, відтоді дещо сповільнили поширення й тепер становлять близько 10 % усіх світових електростанцій. ГЕС у 2020-му становили приблизно 16 % усіх електростанцій, вітряні й сонячні станції — майже 7 %, решта електроенергії (близько двох третин) вироблялася на великих централізованих станціях, що працювали здебільшого на вугіллі й природному газі.

Не дивно, що споживання електрики зростало значно швидше, ніж споживання інших комерційних видів енергії: за пів століття, з 1970 до 2020 року, світовий енерговидобуток збільшився вп’ятеро, а попит на первинну енергію — лише втричі. Зростання базового обсягу енергії (мінімальної норми видобутку за день, місяць чи рік) прискорилося, коли дедалі більше людей перебралося жити в міста. Кількадесят років тому енергоспоживання в Америці було найнижчим літніми ночами, коли зачинялися магазини й фабрики, переставав ходити громадський транспорт, а майже все населення спало з відчиненими вікнами. Тепер вікна позачиняні: до самого ранку в помешканнях гудуть кондиціонери, щоб людям було легше спати спекотними паркими ночами; чимало фабрик і заводів у великих містах і мегаполісах працюють у дві зміни, а крамниці й аеропорти часто відчинено цілодобово. Лише пандемія коронавірусу змусила нью-йоркське метро зробити перерву в роботі. Токійське спить якихось п’ять годин: перший потяг із токійського вокзалу до Сіндзюку вирушає о 5:16, останній — о 0:20). Нічні супутникові знімки, зроблені з кількарічним інтервалом, показують, як вуличні, паркувальні й прибудинкові ліхтарі світять дедалі яскравіше, позначають шляхи між містами й часом зливаються в неозорі освітлені конурбації.

Дуже висока надійність електропостачання (за словами фахівців, бажаний її рівень — шість десяткових дев’яток: якщо електрика постачається з надійністю 99,9999 %, на рік випадає лише 32 секунди вимкнень) — життєва потреба для суспільств, у яких електрика живить усе: від ламп (у лікарнях, уздовж злітних смуг чи біля аварійних виходів) до апаратів серцево-легеневої реанімації й міріадів виробничих процесів. Хаос, страждання й неминучі смерті пандемії коронавірусу не йдуть у жодне порівняння з можливими наслідками кількаденного суворого обмеження електропостачання в будь-якому густонаселеному регіоні — а якщо це обмеження триватиме кілька тижнів по всій країні, його наслідки будуть катастрофічні й зовсім непередбачувані.

Електрика в повсякденному житті

Прибирання квартири – пилосмок; сушіння волосся – електрофен; а ще – електрочайник, електрична плитка, кавомолка, пральна машина, холодильник, телевізор, відеомагнітофон… Навіть уявити важко, як би ми могли без них обійтись ! Будь це суперсучасне житло або одна кімната в хрущовці, не може існувати без електрики — це буде просто необлаштована коробка. Адже електроенергія цілодобово сприяє створенню комфорту і благ, без яких ми вже не мислимо своє життя.

Але цей звичний стан в будь-який момент може бути порушено з перебоями в подачі електрики. Кожен з нас не раз відчував нервозність і дискомфорт при відключенні цієї життєвої артерії. Тому необхідно постійно стежити за функціональним станом електричної системи на всіх рівнях, і не в останню чергу в своїй квартирі чи будинку. І не варто в цілях економії або з інших міркувань, чекати, коли електропроводка чи інші побутові прилади повністю вийдуть з ладу.

Заміну зношеної або пошкодженої проводки, розеток, вимикачів, необхідно виконати завчасно. Періодично перевіряйте надійність контактних з’єднань електропроводки, електричних приладів що вмикаються в розетки, цим ви знайдете спокій і впевненість у тому, що пожежа від короткого замикання у вашому помешканні, чи вихід з ладу електроприладів не буде загрожувати, а електропостачання ваших помешкань буде надійним.

Інспекція Держенергонагляду в Івано-Франківській області інформує, що в будинках, які знаходяться в приватній власності, відповідальність за дотримання технічного стану електроприладів покладається на власника нерухомості, тобто на абонента. Електрична безпека людей і майна в помешканнях забезпечується виконанням норм безпеки і низкою технічних заходів в процесі експлуатації електроприладів та надійному електропостачанню ваших помешкань.

Маємо надію, що наші поради допоможуть усвідомити, що небезпека для життя людини, аварії через поганий технічний стан електрообладнання ваших осель, можуть виникнути як при надзвичайних ситуаціях, так і при звичних умовах буття, а саме, при неправильному поводженні з електрикою, тому дотримання елементарних правил буде запорукою комфорту у Ваших оселях.

Інспекція Держенергонагляду в Івано-Франківській області