Збирання врожаю зернових культур

Збирання врожаю — найвідповідальніший період у технології вирощування зернових культур. Головна вимога — зібрати біологічний урожай за мінімальних втрат і раціональних затрат праці й інших ресурсів, зберігши високі насіннєві, продовольчі та кормові якості зерна.

Збирання полеглих хлібів

Збираючи дуже полеглі хліби, коли значна частина колосків нижче від висоти зрізання стебел, мотовило працюватиме краще, коли обладнати різальний апарат жатки стеблопідіймачами (ліфтерами) різної конструкції.

Потрібно досягати якнайнижчого зрізання рослин, а також забезпечити високоефективну роботу різального апарата агрегата. Жатки й хедер комбайна за прямого комбайнування рекомендується обладнати роздільниками хлібної маси з регульованими стебловідводами замість носків боковин, що використовуються на збиранні хлібів, винесення мотовила по горизонталі має бути найбільшим. Роздільники регулюють таким чином, щоб втрати зрізаних колосків довести до мінімуму.

Для збирання хлібів із суцільним виляганням вправо (у напрямку руху жатки) зовнішній стебловідвід слід підійняти якомога вище і дещо відвести вправо, основне центральне перо змістити вліво, а внутрішній стебловідвід — дещо підійняти й відвести вліво.

Збираючи хліби, що полягли в лівий бік, зовнішній стебловідвід розміщують так само, як і на збиранні полеглих у правий бік, а центральне перо роздільника відхиляють дещо вправо.

Збирання хлібів із підвищеною вологістю та засміченістю

Особливості скошування вологих і забур’янених посівів полягають у тому, що їх важче підрізати ножами жатки. Хлібна маса затримується на пальцях різального апарата, підіймаючи ніж над протирізальними пластинами, до того ж різко погіршується або зовсім припиняється зрізування хлібів, а отже, зростають і втрати зерна.

У такому разу насамперед треба правильно відрегулювати різальний апарат. Забороняється перевищувати допустимі зазори між різальними елементами (0,8 мм), а також між притискувачами й ножами жатки (0,5 мм). Середні лінії сегментів і пальців мають збігатися в крайніх положеннях ножів. За подачі вологої хлібної маси в молотарку ускладнюється вимолот зерна. З огляду на це потрібно стежити за якістю обмолоту й у разі недомолоту зменшити молотильні зазори або збільшити частоту обертання барабана.

Періодично слід контролювати стан підбарабання й очищати його отвори, бо волога хлібна маса може частково або навіть повністю забивати їх, що призводить до зниження сепарувальної здатності підбарабання та перевантаження соломотрясу зерном, унаслідок чого підвищуються його втрати.

Альтернативою двофазового (роздільного) способу збирання забур’янених посівів озимої пшениці та за надмірно вологих погодних умов під час збирання врожаю може стати десикація, яку за потреби дозволяється проводити на посівах усіх колосових культур.

Збирання врожаю зернових культур треба починати з озимого ячменю, потім скоростиглих сортів озимої м’якої пшениці. Озима тверда пшениця стійкіша до осипання, ніж м’яка, тому її доцільно збирати дещо пізніше прямим комбайнуванням. Озиме жито й озиме тритикале збирають в основному роздільним двофазовим способом. Треба мати на увазі, що ці культури дуже схильні до вилягання, осипання й проростання зерна в колосі, тому їх треба збирати в стислі строки — за 7–8 днів. Зокрема, особливу увагу слід приділити збиранню насінницьких площ кращих сортів пшениці озимої й доведенню їх до посівних кондицій.

Одним із важливих резервів збільшення валового збирання зерна є мінімізація його втрат. Серед основних причин втрат зерна під час збирання є несвоєчасне призначення початку й тривалості періоду збирання тієї чи іншої культури, незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, яке викликає тривалі простої техніки, нерівна поверхня поля, загущені або зріджені посіви, засміченість, конструктивні недоліки машин або їх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань й ін.

Крім того, причинами втрат зерна під час збирання можуть бути: несвоєчасне проведення і «розтягування» строків збирання, відсутність на комбайнах відповідних пристроїв, оптимальних режимів їх експлуатації, регулювання робочих органів, що не відповідає стану хліба, який збирають, невідповідність технології збирання умовам збирання, низький рівень організації збиральних робіт, непідготовленість транспортних засобів для перевезення зерна від комбайна на тік тощо.

Крім прямих втрат зерна є й побічні, до яких належать зниження посівних і хлібопекарських якостей зерна, що може статися внаслідок його механічного пошкодження. За механічного пошкодження посилюється процес дихання, розвиток мікроорганізмів, кліщів й інших шкідників, що є однією з причин самозігрівання. Якщо ці причини своєчасно не усунути, зерно може повністю стати непридатним для використання. Найбільше пошкодження зерна під час збирання комбайнами відбувається на обмолоті. За післязбиральної обробки, зберігання й висівання сівалками механічне пошкодження, порівняно з обмолотом, незначне.

Отже, зменшення механічних пошкоджень зерна на обмолоті має таке саме господарське значення, як і запобігання прямим втратам. З метою своєчасного запобігання втратам, слід визначити, з яких причин вони відбуваються та у якій послідовності, а також провести регулювання механізмів машин при збиранні, очищенні та сортуванні зерна.

Запобігання втратам урожаю під час роботи жатки

На скошуванні жатками хлібів у валки відбуваються втрати зерна (в основному через вибивання зернин із колоса планками мотовила), зрізаного та не зрізаного колосся (внаслідок неякісної роботи різального апарата та подільників). Щоб цього не сталося, потрібно встановити оптимальну висоту зрізування стеблостою.

Дуже низькорослі та зріджені хліба слід збирати однофазним способом. На кам’янистих або вологих ґрунтах копіювання поверхні поля неможливе, тому башмаки на жатках установлюють на мінімальну висоту зрізу.

Для нормальної роботи жатки колова швидкість планок мотовила має перевищувати швидкість поступального руху агрегата в 1,2–2,0 рази. Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки.

Регулюючи мотовило по вертикалі, треба враховувати, що його планки мають захоплювати рослини по центру маси стебла або дещо вище. За висоти стеблостою 80–120 см центр маси віддалений від верхівки колоса приблизно на 1/3 висоти стебла. Отже, мотовило по вертикалі встановлюють так, щоб планки захоплювали стебло на цій висоті й не вдаряли колосся. Залежно від соломистості культури зазор між спіралями й днищем жатки встановлюють у межах 6–35 мм.

Найменший зазор установлюють у разі збиранні короткостебельних, зріджених хлібів. Найбільший зазор (35 мм) установлюють на збиранні хлібів з великою масою. Змінюють його перестановкою шнека відносно корпуса жатки за допомогою натяжних гвинтів і плит.

Другий зазор установлюють не більше як 10 мм. Це поліпшує транспортування маси до похилої камери й запобігає намотуванню її на шнек. Регулюють його переміщенням козирка.

Третій зазор можна змінювати в межах від 6 до 35 мм. Чим менше підходить хлібної маси до жатки, тим меншим повинен бути зазор між пальцями та днищем жатки й навпаки.

На збиранні вологих і забур’я­нених хлібів, щоб підвищити якість роботи жатки, потрібно насамперед правильно налагодити різальний апарат. На парових площах дозволяється перевищувати допустимі зазори в різальних елементах, а також між притискними лапками й ножем жатки.

Для збільшення швидкості ножа жатки ЖВН-6А на верхньому і нижньому валах рами начіпки встановлюють шківи однакового діаметра. Щоб максимально зменшити втрати зерна на скошуванні полеглих хлібів жатку слід обладнати стеблопідіймачами, що піднімають стебла до зрізування їх різальним апаратом:

• подільник жатки має відокремлювати стебла від стеблостою, до того ж не допускається обривання колосся і приминання стебел;
• різальний апарат розміщують якомога нижче;
• збирати потрібно в найстисліші строки, оскільки запізнення зі збиранням призводить до ще більшого його ускладнення.

Значна кількість вирощеного зерна втрачається від осипання за запізнення або розтягування строків збирання (до 1,5–2,5 ц/га), унаслідок полягання на завершальних фазах розвитку рослин (20–25 %), необмолоту та недомолоту окремих колосків (за необмолоту на 1 м² поля 4–5 колосків пшениці недобір зерна з 1 га становить 40–50 кг, а недомолот по одному зерну з кожного колоска на 1 га дорінює 150–160 кг), при перевезенні від комбайна на тік або елеватор. За даними ФАО (Всесвітньої організації по продовольству і сільському господарству), втрати зерна у світі тільки під час зберігання та переробки становлять 6–10%.

Для підбирання хлібної маси з валків промисловість випускає барабанні та полотняно-транспортерні підбирачі. Втрати зерна за підбирачем тим менші, чим краще сформований валок і чим вище він підвішений на стерні. Добре сформованим уважають валок, ширина якого не перевищує 1,5 м, товщина — 12–18 см, стебла укладено під кутом 10–25° до осі валка або з перехрещуванням у вигляді ялинки й мають довжину понад 35 см, колоски розміщені посередині валка й не торкаються ґрунту.

При рухові комбайна колова швидкість пальцевого механізму підбирача повинна в 1,4–2,0 рази перевищувати поступальний рух комбайна. Якщо швидкість пальців надмірна, вони розривають валок і зерно вимолочується з колосків на ґрунт. За недостатньої швидкості хлібна маса валка нагромаджується перед підбирачем, що призводить до різкого зростання втрат.

Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, вчений секретар, завідувач відділу
маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва

Збирання врожаю зернових: як мінімізувати втрати

Мінімізування втрат під час збирання зернових — актуальне питання щороку для кожного агронома. Зернові культури можна збирати з найменшими втратами і з кращою якістю, а також із найменшими технічними й післязбиральними енергетичними затратами.

Основними причинами втрат зерна при збиранні є:

• несвоєчасне визначення початку й тривалості періоду збирання тієї чи іншої культури;
• незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, яке викликає тривалі простої техніки;
• нерівна поверхня поля;
• загущені або зріджені посіви;
• засміченість поля;
• конструктивні недоліки машин або їхніх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань тощо.

Оптимальний термін і можлива гнучкість за збирання видів і сортів зернових залежать від терміну дозрівання, властивостей соломи, схильності до осипання, стійкості до хвороб і проростання, а також від чутливості зерен до механічного пошкодження.

Пряме комбайнування на сьогодні є стандартною технологією збирання зернових. Його переваги: незалежність від погодних умов, більш висока якість обмолоту, менші витрати енергії і праці та менша собівартість продукції.

Самохідні комбайни сучасного типу мають жатку, молотильний апарат, соломотряс у багатьох типах, очищувач і подрібнювач соломи.

Жатка зрізає стебла і транспортує їх до молотильного апарата. Рівномірне транспортування забезпечує мотовило з керованими пружинними зубами, яке обертається. Його частоту обертання і висоту регулюють під час роботи. Це забезпечує, за різної довжини стебел або колосків, які вилягли, безперервну, рівномірну подачу хлібної маси до транспортного шнеку. Як правило, частота обертання мотовила трохи вища від швидкості руху комбайна, що запобігає втраті вибитих із колосків зерен. Для якісного функціонування дуже важлива правильна установка стеблепідйомників щодо поверхні ґрунту. Висота ріжучого апарату також регулюється з пульта управління.

Молотильний апарат складається з молотильного барабана (довжина — 1,2-1,7 м) із прикріпленими на ньому рифленими пасами різної форми і підбарабання, між якими зерна відокремлюються під дією ударів і тертя колосків. Більшість зерен падає через отвори решетовидного барабана і транспортується на очищувач. Частина зерна разом із рештками викидається через вихід підбарабання. Його можна відокремити від соломи тільки за допомогою соломотряса. Розрізняються тангенційні й осьові, або акcіально-роторні молотильні апарати. Більшість типів комбайнів мають тангенційний молотильний апарат. В осьових молотильних апаратів хлібна маса транспортується підбарабанням паралельно до осі барабана. Тоді як у тангенційних молотильних апаратів ця маса транспортується тільки один раз по зерновіддільній поверхні підбарабання, в осьових — до 8 разів. Зерновідділення підбарабанням досягається в останнього краще — 95-100%, у тангенційного молотильного апарата — 70-85%, тому в комбайнах з осьовим молотильним апаратом немає соломотрясів.

За вологих умов у комбайнів з осьовими молотильними апаратами відбувається відносно сильне зниження продуктивності. Регулювання молотильного апарата проводиться зміною частоти обертання молотильного барабана та відстані між барабаном і підбарабанням. Відстань повинна зменшуватися від входу до виходу. Коли менша відстань і вища частота обертання барабана, то краще намолотили зерна, та водночас зростає і його дроблення. Тому потрібне компромісне рішення за вибору частоти обертання барабана від 25-33 м/с. Що вологіша солома, то меншою має бути відстань між барабаном і підбарабанням, і вищою — частота обертання барабана.

Соломотряс у комбайнів із тангенційним молотильним апаратом в результаті багаторазового струшування відокремлює залишкове зерно від соломи й одночасно транспортує солому до кінця комбайна. Соломотряс складається з 4-8 клавішних хорд, поверхня яких ситовидна. За допомогою кривошипів вони вібрують. Солома при цьому транспортується до накопичувача або подрібнювача, а зерно та інші дрібні частинки через отвори соломотряса потрапляють на очищувач. Як більша поверхня соломотряса, то й краще відділення зерен. У сучасних комбайнах вона становить 1-1,5 м2/м ширини захвату комбайна. Відділення зерна залежить і від розпушування шару соломи на соломотрясі, на якому встановлені розпушувальні зуби.

Очисна установка відокремлює полову, порожні колоски, уламки соломи й інші дрібні частинки від зерна. Вона складається з двох решіт (верхнє і нижнє жалюзійні решета загальною площею від 4 до 6,5 м2), за якими продувається вентилятором повітряний потік.

Прохід через верхнє решето регулюється так, що полова, уламки соломи й порожні колоски затримуються і повітряним потоком виносяться із задньої частини комбайна. Зерна та уламки колосків падають на нижнє решето. Воно регулюється, пропускаючи тільки зерна, які зерновим шнеком транспортуються в бункер. Усі обмолочені частини, які не виводяться повітряним потоком і не проходять через нижнє решето, падають в кінці решета на поворотний шнек. За правильного регулювання решіт і повітряного потоку туди потрапляють тільки необмолочені колоски або їхні частини. Поворотним елеватором вони переносяться в молотильний апарат. Занадто маленькі отвори в нижньому решеті ведуть до повторного молотіння зерна, у результаті зростає небезпека їхнього дроблення. При недостатньому потоці повітря поворотний елеватор перевантажується легкими частинками соломи і колосків, які можуть привести до засмічення системи .

Широкий вибір сільськогосподарської техніки

Соломоподрібнювач. Солому можна або укладати у валки, або подрібнювати в комбайні й розподіляти по полю. Ширина розкидання може становити дев’ять і більше метрів. Рівномірний розподіл соломи має особливе значення під час обробки ґрунту і прямого посіву.

Продуктивність комбайнів і якість їхньої молотьби постійно підвищують удосконаленням молотильної, видільної та очисної систем.

Під час роботи комбайна розрізняють втрати до жнив, за обмолоту, за соломотрясом і при очищенні.

Втрати під час молотіння можна оцінювати по необмолочених колосках за комбайном. Зерно, яке падає за комбайном, це втрати соломотряса або очисної установки. Щоби мінімізувати загальні втрати, необхідно враховувати навіть незначні втрати при обмолоті.

Сорти сучасної селекції з високим індексом врожайності дозволяють проводити пряме комбайнування з більшою продуктивністю по площі та зниженням втрат зерна до 1,5% і менше. Від стійкості сорту до вилягання сильно залежать втрати при збиранні.

Для визначення втрат під час збирання поміщають перевірочну чашу розміром 1,0×0,25 м у стеблестій перед проходом комбайна. Комбайн їде далі, а коли чаша під ним перебуватиме між передніми й задніми колесами, її дістають і підраховують зерна, які там залишилися.

Втрати від недомолоту визначають по невимолочених колосках у валках соломи. Виймають із валка соломи 50 колосків, перевіряють на решту зерна і порівнюють результати з допустимими граничними параметрами. Такі вимірювання повторюють тричі.

Втрати за соломотрясом і під час очищення визначають за допомогою чаші, яку ставлять під падаючий валок соломи за комбайном. Солому витрушують над перевірочною чашею, підраховують наявне у ній зерно і порівнюють результати з доступними граничними параметрами. Вимірювання повторюють тричі.

Збереженню якості зерна, особливо пивоварного ячменю та призначеного для посіву, слід приділяти особливу увагу. Пошкодження зерен за обмолоту можуть бути:

• макроскопічно помітні, такі, як поздовжнє або поперечне сколювання зерна, дроблення, розчавлення, вибиті або зламані зародки;
• мікроскопічно помітні, такі, як тонкі тріщини в епідермісі, в зародку й ендоспермі. Пшениця більш чутлива до обмолоту, ніж ячмінь.

Схожість не можна визначити безпосередньо після молотьби, навіть якщо період спокою зерна вже завершений, оскільки пошкодження при збиранні стимулюють проростання зерна, такі визначення дають спотворені результати. Пізніше знижуються темпи проростання або навіть втрачається повністю здатність до проростання в окремій частині зерен.

Під час прямого комбайнування дуже важливо правильно визначити оптимальний термін збирання. Доцільно починати огляд посівів, коли вони переходять у фазу жовтої або молочно-воскової стиглості. Саме в цій фазі можна побачити різницю в стиглості, яку пізніше вже не помітно. З дводенними інтервалами слід продовжувати спостереження. Залежно від стану посівів визначають черговість прибирання.

Збиральній стиглості відповідають, в залежності від схильності сортів до ламкості колосків і осипання зерен, сортотипові терміни настання фаз повної стиглості зернових.

Для оптимального обмолоту зернових необхідно керуватися наступними показниками:

• вологість зерна — не більш ніж 18%;
• зерно повинно мати типове забарвлення і нормальну величину для даного виду, поверхня — злегка зморшкувата;
• зерно тверде і тріщить при надкушуванні;
• зерна можна повністю вийняти з колосків, але вони ще настільки міцно сидять, що без застосування зовнішньої сили не випадають;
• жовтий колір зрілої соломи переходить у брудно-сіре забарвлення;
• вузли стеблестою бурого кольору і тверді;
• солома ячменю легко ламається у верхній частині стебла;
• солома жита розпадається на дрібні частини при обертанні;
• стебла пшениці часто легше ламаються у своїй основі.

За правильного вибору терміну збирання втрати бувають мінімальними.

Для попереднього визначення ступеня зрілості та строку збирання, можна використовувати еозинову пробу . Для цього готують 1%-й розчин еозину. Вибирають 20 продуктивних стебел, зрізають їх на висоті 20-30 см від колоса і ставлять на 8-24 години в рідину. За ступенем забарвлення оцінюють попередній наступ збиральної стиглості.

Якщо після необхідної експозиції відбулося фарбування більшості колосків, термін збирання даного посіву настане приблизно через 8-10 днів. Якщо відбулося фарбування стебел до основи колоса, то це означає, що в найближчі дні можливий пробний обмолот для точнішого визначення терміну збирання. У тому ж разі, коли навіть на стеблах немає червоного забарвлення, слід негайно розпочинати збирання.

Кліматичні та погодні умови мають вирішальний вплив на проведення збору урожаю. Збирання комбайнами слід організувати таким чином, щоби за можливості обійти технічну сушку. Фінансові витрати на сушку, як правило, значно вищі, ніж фінансова виручка при використанні комбайнів у неоптимальних умовах. Особливо слід врахувати вологість повітря, утворення роси і перехід вологості на зерно.

За вологості повітря 81-100% комбайнування не проводять, за 51-80% — оптимальні умови збирання врожаю, за 50-31% — можливе збирання при відповідній установці комбайна, 30% і нижче — збирання у щадному режимі з найвищою швидкістю руху комбайна.

Під час сильного утворення роси приріст вологості зерна може сягати до 3,3%, а за її відсутності — до 0,8%.

Різні яруси густоти стеблостою зернових висихають із різною швидкістю. Залежно від рельєфу поля вологість зерна сильно різниться навіть на відносно малій відстані, що також треба враховувати, беручи проби для визначення вологості та організовуючи роботу комбайнів.

Необхідно проводити контроль втрат перед збором врожаю. Особливо це стосується тих культур і їхніх сортів, які схильні до зламу колосків (озимий і ярий ячмінь), осипання зерна (овес, деякі ранні сорти озимої пшениці), вилягання (жито, озимий ячмінь) або до проростання (жито, тритикале).

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Необхідно за 1-2 дні до початку збирання провести перевірку обмолоту для правильного прийняття рішення щодо використання комбайнів і організації роботи. При визначенні послідовності прибирання комбайнами слід виходити зі ступеня терміновості прибирання, на яку впливають збиральна площа, кількість комбайнів, небезпека втрат, погодні умови, терміновість подальших польових робіт і напрями використання зерна. Особливості окремих видів зернових слід враховувати під час збирання.

Озимий ячмінь — культура, яку важко збирати. Збирання комбайнами ускладнюється ламкістю колосків, схильністю до вилягання, коротким оптимальним терміном молотьби і жорсткими остюками. Посіви дозрівають, як правило, дуже нерівномірно. Початком строку збирання вважають стадію, коли ламкість класів ще слабка, остюки перебувають вже у зрілому стані, але ламаються тільки під час молотіння.

Ярий ячмінь — ідеальна культура для збирання комбайном. Строки збирання дозволяють реалізовувати велику продуктивність техніки.

Пивоварний ячмінь вимагає повного дозрівання. Збирають його тоді, коли з’являються перші обламані колоски. Важлива щадна молотьба.

Пшениця теж дуже добре придатна для однофазного комбайнового збирання. Дозрівання відбувається більш рівномірно, ніж у ячменю.

Жито досить складно збирати комбайном. Жито збирається в останню чергу (після пшениці), та виникає проблема з осипанням. Також за неправильної регуляції росту та значних опадів жито може вилягати, що значно ускладнює збирання та веде до втрат врожаю та якості. При збиранні жита на силос передусім допускають помилку у визначенні оптимальної фази для скошування та її тривалості. Для отримання силосу високої якості маса повинна якнайменше лежати на полі, тому потрібно максимально швидко розкидати валок свіжоскошеної маси по полі, адже в перші 2 години втрачається найбільша кількість води з рослин.

Тритикале за своєю придатності до комбайнового збирання схожий на жито.

Овес через свій короткий термін збирання, нерівномірне дозрівання соломи і велику схильність до падалиці також належить до зернових культур, які складно збирати.

Частину інформації взято з «Зернові культури » під ред. Д. Шпаара.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.