Геракл. Другий подвиг. Лернейська гідра

Після перемоги над Немейським левом Еврісфей одразу дав Гераклу наступне завдання – подолати Лернейську гідру. Гідра теж виявилась породженням Тифона та Єхидни. Жило чудовисько на болоті біля міста Лерни і виглядало як довгий змій з дев’ятьма драконячими головами, одна з яких була безсмертна.

Цього разу Геракл вирішив поїхати шукати гідру на золотій колісниці свого вітчима Амфітріона. Але ніхто з його друзів не захотів бути його візником та їхати до проклятого богами болота. Погодився лише молодий юнак, син Іфікла та племінник Геркулеса, Іолай. Він дуже добре справлявся з кіньми і разом вони швидко домчали до джерела Амімони, далі від якого розкинулось нескінченне болото з отруйною іржею.

Геракл залишив коней та Іолая біля джерела, а сам пішов шукати чудовисько і його лігво. Він просувався по болоту обережно, але воно виявилось підступнішим, ніж здавалось на перший погляд. Отруйні бульбашки іржі підіймалися з болота і дурманили голову герою. Крок за кроком він просувався вглиб, намагаючись знаходити ногами тверде дно та, одного разу зробивши невірний вибір, провалився в отруйну багнюку болота. Його тіло швидко занурювалось у багнюку і не залишалось ніяких шансів на порятунок. Зрозумівши свою приреченість, Геракл покликав Іолая, щоб той кинув йому віжки від колісниці. Хлопець швидко примчався і допоміг герою вибратись з пастки.

Раптом хлопець закричав, побачивши попереду моторошне чудовисько з багатьма головами. Гідра повзла назустріч і страшенно шипіла, висунувши роздвоєні жала зі своїх пащ. Геракл почав відступати до берега і відбиватися від її нападів своїм мечем, котрий подарував йому Гермес. Але тільки-но герой вийшов на берег, як та розвернулась і поповзла геть.

Щоб виманити гідру, Геракл звелів Іолаю зробити смолоскип і підпалити очерет на північному краю болота, звідки дмухав вітер. Хлопець так і зробив, підпалив очерет, а вогонь швидко розповсюдився по всьому болоту. Очерет тріщав і шипів не гірше самої гідри, а пожежа і дим від неї заполонили всю трясовину. Чудовисько виповзло зі свого лігва і спробувало втекти у ліс, але декілька стріл зробили свою справу і герой, нагнавши тварюку, розпочав з нею бій.

Гідра спробувала вкусити Геракла, але той виявився дуже спритним. Він відрубував голови мечем одну за одною, притис її тулуб до землі і намагався добити. Але і потвора не здавалася – обвила ногу героя, а всі її відрубанні голови швидко відростали. Отруйні зуби впивалися в броню зі шкіри лева, потвора намагалася знайти на тілі відкриті місця, але вразити героя не вдавалося. Втім, і у Геракла не виходило остаточно добити гідру. Остання безсмертна голова завжди залишалася цілою, а решта швидко відростали, знову кидаючись в бій.

Тоді Геракл покликав Іолая. Той примчався зі смолоскипом в руках і почав припікати місця, де були голови. Нарешті хід бою змінився і залишилась лише безсмертна голова. Герой закопав її та накрив величезною скелею, щоб вона більше ніколи не змогла вибратись і відновитись.

Цікавий факт Геракл змочив свої стріли в крові (за іншою версією в жовчі) гідри, після цього вони стали смертельними. Могли вбити навіть від простої подряпини.

Зібравши відрубанні голови, Геракл з Іолаєм колісницею помчалися назад до Еврісфея. Той, знову перелякавшись, побоявся навіть глянути на голови, ще й відмовив зараховувати подвиг, бо Геракл здійснив його не самотужки. Далі звелів йти геть і впіймати керинейську лань.

Як Геракл переміг гідру коротко

Після першого подвигу Еврісфей послав Геракла вбити лернейську гідру. Це була потвора з тілом змії і дев’ятьма головами дракона. Як і немейський лев, гідра була породжена Тіфоном і Єхидною. Жила гідра в болоті міста Лерни і, виповзаючи з свого лігвища, нищила цілі стада і спустошувала всі околиці. Боротьба з дев’ятиголовою гідрою була небезпечна, тому що одна з голів її була безсмертна. Вирушив у дорогу до Лерни Геракл з сином Іфікла Іолаєм. Прибувши до болота біля міста Лерни, Геракл залишив Іолая з колісницею в ближчому гаї, а сам пішов шукати гідру. Він знайшов її в оточеній болотом печері. Розпікши до червоного жару свої стріли, почав Геракл пускати їх одну за одною в гідру. Розлютували гідру стріли Геракла. Вона виповзла, звиваючись покритим блискучою лускою тілом, з пітьми печери, грізно піднялася на своєму величезному хвості і хотіла вже кинутись на героя, але наступив їй син Зевса ногою на тулуб і притис до землі. Своїм хвостом гідра обвилась навколо ніг Геракла і силкувалася звалити його. Як непохитна скеля, стояв герой і помахами своєї важкої палиці одну за одною збивав голови гідри. Мов вихор, свистіла в повітрі палиця; злітали голови гідри, але гідра все-таки була жива. Тут Геракл помітив, що в гідри на місці кожної збитої голови виростають дві нові. Прийшла й допомога гідрі. З болота виповз потворний рак і впився своїми клішнями в ногу Геракла. Тоді герой покликав на допомогу свого друга Іолая. Іолай убив потворного рака, запалив частину ближчого гаю і горілими стовбурами дерев припікав гідрі шиї, з яких Геракл збивав своєю палицею голови. Нові голови перестали виростати в гідри. Дедалі слабше опиралася вона синові Зевса.

Нарешті й безсмертна голова злетіла в гідри. Потворна гідра була переможена і впала мертвою на землю. Глибоко закопав її безсмертну голову переможець Геракл і навалив на неї величезну скелю, щоб не могла вона знову вийти на світ. Потім великий герой розтяв тіло гідри і занурив в її отруйну жовч свої стріли. З того часу рани від стріл Геракла стали невигойними. З великим тріумфом повернувся Геракл у Тірінф. Але там чекало його вже нове доручення Еврісфея.

© Міфологія народів світу 2003 – 2018