14 СПОСОБІВ ПОСТАНОВКИ ЗВУКА «Р» ДЛЯ ФАХІВЦІВ-ПОЧАТКІВЦІВ

Як приємно чути, коли дитина правильно розмовляє, чітко вимовляє усі звуки рідної мови, доцільно вживає слова та правильно їх між собою узгоджує. Однак є певна кількість дітей, у яких спостерігаються ті чи інші порушення мовлення, в тому числі – порушення звуковимови.

Найбільш яскраво порушення звуковимови проявляються у вигляді заміни одного звука іншим, його спотворенням.

?? Причиною спотвореної вимови звуків зазвичай є недостатня сформованість або порушення артикуляційної моторики. При цьому діти не можуть правильно виконувати рухи органами артикуляційного апарату, при цьому звук вимовляється неточно. Подібні порушення називаються фонематичними.

?? Причина заміни звуків зазвичай полягає в недостатній сформованості фонематичного слуху або в його порушенні, в результаті чого діти не чують різниці між звуком і його замінником (наприклад, між «р» та «л»).

. Варто зазначити, що не виправлені у дошкільному віці порушення мовлення у шкільному періоді призводять до виникнення помилок при читанні та письмі.

? Щоб такого не сталось, радимо вчасно звернутись до логопеда, який спочатку поставить порушений звук, а потім закріпить вимову у мовленні дитини. Включення батьків у цей процес прискорить досягнення результату.

Як свідчать результати спостережень, найбільше занепокоєння у батьків викликає відсутність у дитини звука Р, а постановка саме цього звука бентежить логопедів-початківців.

Пропонуємо декілька способів постановки звука Р. ?? Отже, увага?? Постановка звука Р – швидко та ефективно:

1?? спосіб
Цей спосіб допомагає швидко викликати вібрацію. Дитина кладе голову на коліна логопеду, присмоктує язика до піднебіння («Грибок»). В цей час логопед великим та вказівним пальцем притискає бокові краї язика до піднебінням (не кінчик!), дитина з силою дує на язика. Так найчастіше одразу ж з’являється вібрація!

2?? спосіб
Дитину просять підняти широкий язик за верхні зуби та тривало промовляти звук схожий на «зж» (чується начебто середнє між цими звуками: (з) з призвуком (ж) чи навпаки) або багаторазово промовляти звук (д) (але язик не біля зубів, а на альвеолах, тому звук (д) не чіткий).

3?? спосіб
Слідкуйте за тим, щоб язик був широким та сильно напружений. В цей час прямим (чисто вимитим, з коротко остриженим нігтем, щоби не подряпати язика) вказівним пальцем самої дитини або своїм пальцем, огорнутим в носову хустинку, підкладеним під кінчик язика, здійснюєте часті коливальні рухи з боку в бік, від чого почується рокітливий звук. (Можна використати пустушку, щільно заповнену бавовною або зробити пластиковий шпатель з зубної щітки видаливши щетину, вийде пластикова паличка, кути якої повинні бути обов’язково закругленими). Коли рука дитини звикне, та язик не буде зісковзувати з пальця (шпателя) дитина зможе самостійно викликати коливання язика. Якщо язик буде не широкий та ненапружений, палець поведе його за собою та тремтіння не буде. Можна порівняти язик із струною. Якщо струна натягнута, то, торкнувшись до неї ми викликаємо її тремтіння, струна починає звучати, але якщо вона ослаблена, – звука не буде. Ця вправа дуже подобається дітям і вони із бажанням її виконують.

4?? спосіб
Можна викликати вібрацію язика наступним чином: запропонуйте дитині при відкритому роті присмоктувати язика до піднебіння, потім, не відпускаючи язика, подути на нього. Під час відриву язика від піднебіння сильним поштовхом видихаємо струми повітря, викликається коротка вібрація кінчика язика. Ця вправа закріплює у дитини відчуття вібрації кінчика язика і в подальшому дитина може викликати цей звук самостійно, без механічної допомоги. Другий варіант цього ж способу з механічною допомогою. Підняти язика до піднебіння із напругою розтягнути «під’язикову зв’язку».

Потім великим та вказівним пальцями щільно притиснути до піднебіння бокові краї язика. Серединна частина язика та «під’язикова зв’язка» повинні залишатися нестиснутими. Глибоко вдихнувши із силою видути повітря із включенням голосу. Язик «набрякає», та чується звукосполучення «тж» (у деяких дітей одразу виходить сполучення «тр» (др)). Зуби у вправі відкриті на відстань півтора – два пальці. Вправу повторювати багато разів, поступово збільшуючи натиск повітря. Звукосполучення «тж» перейде в «тр» (др). Обов’язково слідкуйте за тим, щоби кінчик язика вібрував та утримувався біля піднебіння, а краї язика притискалися до бокових країв верхніх зубів. Під натиском сильного струму повітря мимовільно здійснюється коротке «тр-тр» (др-др).

5?? спосіб
Постановка від звуку З.
Зазвичай Р від звуку З не ставлять так як вважається, що вони дуже відмінні по артикуляції та не можуть бути один для одного опорними. Але спробувати можна. Секрет в тому, що дитина проголошує (З) дуже коротко, лише доторкаючись язиком до альвеол та при цьому сильно дує на язика. Буде чітко чутно спочатку одноударний звук (Р), який потім порівняно легко переходить у вібрант. Цей спосіб дуже легкий та швидкий, особливо при горловому Р. Бажаю успіхів при його використанні!

6?? спосіб
При прогенії: притиснути кінчик язика до нижніх різців та протяжно проголошувати голосний «ААААА», поперемінно відкриваючи та закриваючи рота. При замкненому роті дитина буде ставити верхні різці на притиснутий до нижніх різців кінчик язику, тобто дитина буде постукувати по язику зверху.

Коли класичних прийомів постановки звука Р недостатньо, можна спробувати наступні:

7?? спосіб
В особливо стійких випадках, коли класичних прийомів постановки Р недостатньо, використовуємо наступні вправи – склади, які треба промовляти швидко та ритмічно: дидидидидиди… адидиадиди… тидитидитиди… дидадидадида… адидаадида… тидитидитиди… дидодидодидо… адидоадидо.

8?? спосіб
Ігри-вправи для викликання звука Р. Вправи дуже прості та гарно підходять для тренування підйому язика до альвеол, а також тренується і дрібна моторика.

А) Вправа «Веселий дощик». Промов твердо звуки (т-д). Чуєш, нібито крапельки падають, вдаряються об щось тверде? Підстав ліву долоньку, а пальцями показуй як краплі дощу падають на твою руку, з початку повільно потім все хутчіше та хутчіше.

Дощик крапнув на долоньку –т-д, т-д (правою рукою відобрази падаючи крапельки дощу).
На квітку – т-д, т-д (лівою рукою зобрази квітку).
Та на доріжку т-д, т-д (з лівої руки зроби доріжку).
Застукав по даху він – т-д, т-д.
Та пролунав частий дзвін- т-д, т-д, т-д… (дощик пішов сильніше).

Граючись, спробуй змінити руки та вивчити віршик на пам’ять. Т-Д проголошуємо перебільшено (підкреслено). Виключаємо роботу щелепи.

Б) Вправа «Пісня Крокодила Гени». Мелодія пісні добре підходить для тренування підйому язика до альвеол. На початку пісні співаємо тільки склад ДА. В подальшому корисно використовувати склади ДИ, ДЕ, ДО, ДУ. Можна чергувати склади, враховуючи побажання дитини Під час закріплення звука Р співаємо пісеньку на склад РА.

9?? спосіб
Постановка звука Р на вдиху.
Умова – правильне та чітке промовляння звука С. Дитина проголошує тривало ССССС, а потім робить короткий вдих ротом, різко піднявши та притиснувши язика до альвеол, всмоктуючи язик «як равлика до мушлі». Якщо дитина не доторкнеться язиком до альвеол при вдиху, то тоді звуку не отримаємо. Спосіб дуже неочікуваний, навіть парадоксальний (адже усі “нормальні” логопеди ставлять звук «на видиху»).

1??0?? спосіб
Постановка звука Р з міжзубного положення.
Попередньо відпрацьовується положення «язик на верхній губі» та направлення повітряного струменя. Широкий край язика на верхній губі. В цьому положенні дитині пропонують дути на кінчик носа гудучим звуком, схожим на «В-В-В». У додаток до попередньої позиції логопед вказівним пальцем «грає» на нижній губі дитини, внаслідок чого повітряний струмінь набирає вібруючий характер. Цей ефект слід як найліпше відпрацювати. Дітям більш старшого віку можна запропонувати самостійне «виконання» пальцем на губі. Потім поступово скорочувати тривалість доторкання пальця, то прибираючи його, то вертаючись. Добиватися вібраційного звучання від наймалішого дотику до нижньої губи (щось схоже на «в-в-р-р-е-е..»). Зберігаючи ту ж конфігурацію язика, під час виробленого вібраційного звучання, легко пересунути язика за верхні зуби. Важливо не втрачати форми язика!

1??1?? спосіб
Постановки звуку Р від вправи «Бовтушка».
Існує цікавий ігровий спосіб постановки звуку Р від вправи «Бовтушка», добре знайомий дітям. Спосіб доступний кожному логопеду-початківцю. Дитина робить вправу «Бовтушка» (або «Індик»)» висунутий широкий язик на звуці А виконує рухи вперед-назад, сковзаючи по твердому піднебінню. В той час, коли язик торкається альвеол чутно одноударний Р. Тепер залишилося зафіксувати цю позицію та приступити до автоматизації Р. Як правило, незабаром одноударний звук сам переходить у вібрант (тремтить кінчик язика).

1??2?? спосіб
Поставлення звука Р від звуку Ж.
Все нове – це добре забуте старе. Цей спосіб постановки Р активно використовувався 30-40 років тому. Усі логопеди обожнюють викликати звук Р за допомогою усіляких вібрацій («моторчик» та тому подібне). Але є діти, які панічно бояться зондів, паличок, сосок, чайних ложок та інших підручних засобів. Для них дуже гарний наступний спосіб: дитина вимовляє звук Ж, тривало, на одному видиху та при цьому відсовує кінчик язика глибше у порожнину рота. Через секунду можна почути одноударний Р. Після закріплення ізольованого проголошення цього звуку одразу ж переходять до промовляння складів із сполученням ТР, ДР, НР, ЖР. Це сприяє швидкому переходу одноударного Р у стан вібруючого звуку. Спосіб себе виправдовує.

1??3?? спосіб
Спосіб постановки звука Р – старий та дуже простий. Виконується у три прийоми.
1) присмоктати язика до твердого піднебіння («Грибок»)
2) зробити глибокий вдих через ніс (язик в тому ж положенні)
3) зробити різкий короткий видих через рот, направляючи повітряний струмінь на язика та підключаючи голос.

Описувати це довго, але спосіб дуже простий. Ефект досягається на контрасті (напруга язика під час присмоктування та розслаблення при різкому видиху). Це сприяє викликанню вібрацій кінчика язика.

1??4?? спосіб
Постановка звука Р при недостатньому повітряному струмені.
Спосіб підходить для тих дітей, у яких відсутній повітряний струмінь достатньої потужності, необхідної для вібрації кінчика язика. В основі лежить традиційний спосіб постановки за допомогою кулькового зонду. Особливість в тому, що дитина знаходиться у напівлежачому положенні, з трохи закинутою назад головою. Язик піднятий уверх до альвеол, дитина промовляє звук Д або сполучення ДИ у швидкому темпі. Зондом виконуються швидкі рухи під кінчиком язика вправо-вліво. Ефект досягається тим, що в положенні лежачи язик трохи відтягується назад і дитина вимушена більш інтенсивніше видихати повітряний струмінь, що заводить вібрацію у сполученні із маніпуляціями зонду. Час на постановку звуку зменшується у двічі.

. Починаючи постановку Р одним способом, не поспішайте у ньому розчаровуватись та переходити до іншого. Виявіть терпіння у цій роботі.

Звуки р, р’

Артикуляція звуку
• губи набувають положення наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;
• м’яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.

Порушення вимови звуків р, р’

Ротацизм – вади вимови звуків р та р’ , їх відсутність або спотворена вимова:
• горлова вимова – звук р виступає у вигляді горлового дрижачого звука. При такій вимові корінь язика наближується до нижнього краю м’якого піднебіння та утворює з ним щілину. При видиху струмінь повітря проходить скрізь цю щілину та викликає дрібну вібрацію м’якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який приєднавшись до тону голосу викликає специфічне дефектне звучання. Або вимова при якій вібрує лише язичок. При цьому чуємо відчутний рокіт.
• бокова вимова – при якій замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його боковим краєм та кутніми зубами.
• щічна вимова – при якій різке спотворення звука р зумовлене тим, що струмінь видихуваного повітря проходить скрізь щілину, яка утворюється між боковим краєм язика та верхніми кутніми зубами, приводячи у коливання щоку.
• одноударна вимова – при якому передній край язика лиш один раз доторкується до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити подовжений звук р не вдаються.

Параротацизм – різновидності дефекту, які виражаються в заміні звуків р, р’ іншими.
• заміна звуками л, л’ (риба –“либа”, “ліба”)
• заміна звуком й (помідор -“помідой”)
• заміна звуком в (рука -“вука”)
• заміна звуком и (рак -“иак”)
• заміна звуком г (парта -“пагта”)

Виправлення вимови звуків р, р’

Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.
Починати слід з розвитку слухової уваги.

Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. (Див. Логопедичні ігри та вправи)

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків р, р’

• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
• „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
• “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів.
• “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів.
• “Грибочок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
• “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10 разів.
• “Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям.
• “Барабанщики”. Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам чітко вимовляючи звук д. Поступово збільшувати темп, вимовляючи д-д-д.
• “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

Постановка звука Р

Логопедичну роботу по виправленню вимови звука р проводять в декілька етапів.
• Спочатку за допомогою спеціальних артикуляційних вправ треба досягнути правильного положення язика (широкий язик піднятий вгору у формі “ківша”). Досягнувши правильного положення язика, отримати так званий фрикативний р, який артикулюється при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки що без вібрації. Для цього дитині пропонується підняти широкий язик до верхніх альвеол і видихнути, включаючи голос, через щілину, що утворилася між кінчиком язика та верхніми альвеолами. Якщо дитина вірно виконала цю вправу вона відчує деяке лоскотіння кінчика язика та почує звук, що нагадує звукосполучення [дж] або [дз].
• Другий вид вправ спрямований на відпрацювання вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні ш та ж , отримати фрикативний р неважко. Достатньо запропонувати йому вимовити протяжно фонему ж при дещо відкритому роті без округлення губ та перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Добившись цієї мети, слід закріпляти фрикативний р на матеріалі складів, слів, а потім фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. Важливо при цьому, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором видихуваного повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами.
• Для відпрацювання вібрації слід виходити з швидкого повторення на одному видиху звука д, який артикулюється особливим способом – при дещо відкритому роті та при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше – з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Спочатку вправа може складатися з двох- та трьохкратного рівномірного повторення звука д (дд, дд, дд… ддд, ддд, ддд…) , потім з тих же повторень, але з підсиленням останнього звуку (дД ,дД, дД, ддД, ддД, ддД…) і так далі з багаторазового повторення звука д, як рівномірного (ддддддддд…), так і з ритмічним малюнком ( ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки язик при нерухомому положенні нижньої щелепи.
• Інший прийом відпрацювання вібрації виражений тим, що під час вимови фрикативного р під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Кулька стикається з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда праворуч та ліворуч викликається механічне коливання язика, почергове змикання та розмикання його переднього краю з альвеолами. Замість зонда можна використати завчасно вимитий палець самої дитини.
• Після того як вібрація буде досягнута, необхідно шляхом різноманітних вправ на матеріалі складів, слів та фраз, автоматизувати засвоєну артикуляцію.