Технологія вирощування кукурудзи на зерно

Кукурудза — одна з найбільш цінних сільськогосподарських культур. За дотримання всіх агротехнічних вимог вона може формувати високу урожайність.

За останні роки кукурудза займає все більш стійку позицію на світовому ринку зерна. У цій галузі природно-економічні умови України дозволяють не тільки забезпечити внутрішні потреби, а і значно наростити її експортний потенціал. Проте в дійсності на шляху створення стабільного і сприятливого середовища, включно з інфраструктурою ринку, у виробничій практиці вирощування кукурудзи ще є численні перепони агротехнологічного характеру.

Кукурудза: основні характеристики

У світовому зерновому портфоліо кукурудза посідає одну з лідируючих сходинок. Варто наголосити, що протягом останніх років урожайність зернової, порівнюючи з іншими культурами, в Україні досягла найвищого значення.

Основною ознакою рослин кукурудзи є краща здатність засвоєння світлових променів через фіксацію 1-ю молекулою СО2 з 4-ма атомами вуглецю. З огляду на це вона належить до групи С4.

Кукурудза — високопродуктивна культура за обсягом утвореної сухої маси в період вегетації (до 220 кг/га за день і до 110 кг/га — між фазами 8-го листка, початком формування качана й достиганням).

Основні вимоги до вирощування кукурудзи

Кукурудза має підвищені вимоги до вологи, тепла, світла, поживних речовин та інших факторів навколишнього середовища. Її гібриди значно відрізняються за вегетаційним періодом, тому й мають різні вимоги до даних показників. Тож як виростити кукурудзу, щоб отримати високі виробничі показники? У разі застосування агротехнічних прийомів з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей зони, екологічних вимог, культура забезпечує отримання максимального врожаю.

На чистому, пухкому, повітропроникному ґрунті зі значним шаром гумусу, високим вмістом поживних речовин та вологи, за рН 5,5–7 демонструє максимальну врожайність кукурудза. Технологія вирощування з високими результатами передбачає посів на чорноземах, темно-сірих суглинкових, супіщаних, темно-каштанових і заплавних землях. У період проростання насінини потребують аерації, оскільки зародки поглинають значну кількість кисню. Високий урожай забезпечується, коли його наявність у ґрунтовому повітрі перебуває на рівні не нижче 18–20 %.

Найбільш сприятливою температурою для вегетації культури є 25–30°С. До фази виходу в трубку рослини стійкі до посухи. Культура добре переносить тимчасову нестачу води в ґрунті, та низьку відносну вологість повітря.

Інтенсивне сонячне освітлення також потребує кукурудза. Вирощування за надмірного загущення та засміченості посівів негативно впливає на врожайність.

Температура

Оптимальною температурою для появи перших проростків є +18–25°С, хоча починається процес проростання вже за +9°С. Якщо показник становить +32°С, затримується поява ростків, а вище +35°С — зупинка росту.

Як і для інших культур, сума температур до появи перших пар розвинутих листків у кукурудзи становить 140°С, до початку утворення качанів — 700°С, а до цвітіння — 1200°С.

Щоби досягти оптимальної асиміляції рослинам потрібно розвиватися за +22–30°С, мінімальний показник — +12°С та максимальний — +38°С. Дуже низький температурний режим може негативно впливати на вегетацію культури. Так, у фазі 3 листків та цвітіння температура нижче +3°С є критичною. Зі свого боку, збільшення температурного режиму провокує підвищену реакцію рослинних органів, крім генеративних. Спостерігається також інтенсивніше утворення целюлози, рівень якої впливає на продуктивність біогазу.

Кількість світла

Кукурудза полюбляє інтенсивне світло. Водночас оптимальним опромінюванням є 700–1200 Вт на кв. м. Чим більше рослини отримують світла, тим інтенсивніше вони ростуть, швидше утворюються листки й раніше відбувається змикання рядків. Тому з огляду на високу потребу в опромінюванні, сіяти кукурудзу краще на підвищених місцях — понад 400 м, де сонячні промені діють інтенсивніше.

Зі свого боку, зменшення світлового дня прискорює генеративний розвиток культури, що в подальшому впливає на якість зерна завдяки формуванню вищого вмісту крохмалю. Тому ідеальним варіантом є досягнення фази цвітіння ще за зростання тривалості денного світла.

Волога

За основний період вегетації рослини кукурудзи на зерно потребують майже 22 л води на кв. м, на силос — 38 л на кв. м (коли вміст сировини для закладки на силос становить майже 30 % сухої речовини). Максимально культура потребує вологи коли цвіте, формує зерно і дозріває. Водночас вміст води в рослинах може значно впливати на вагу насінин та якісні показники зеленої маси.

Скорочення врожаю зумовлює значне збільшення температури (вище +32°С), а також тривала спекотна погода в період вегетації. Нестача вологи в цьому аспекті відіграє швидше другорядну роль.

Обробка ґрунту під кукурудзу

Об­робіток ґрун­ту є од­ним з ос­нов­них та ви­т­рат­них еле­ментів тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ку­ку­руд­зи. За його до­по­мо­гою ре­гу­люється вод­ний, тем­пе­ра­тур­ний, по­жив­ний, по­вітря­ний ре­жи­ми та во­ло­гоємність, що на­бу­ває важливого значення в по­су­ш­ли­вих умо­вах.

У тра­диційній си­с­темі ви­ро­щу­вання ку­ку­руд­зи за­галь­но­виз­на­ни­ми за­хо­да­ми збе­ре­жен­ня во­ло­ги є лу­щен­ня, по­ли­це­вий або без­по­ли­це­вий гли­бо­кий (на 25–27 см) осінній ос­нов­ний об­робіток, бо­ро­ну­ван­ня (ран­нь­о­вес­ня­не, до­схо­до­ве та після­с­хо­­до­ве), куль­ти­вація (пе­ред­посівна, між­ряд­на). Після зби­ран­ня по­пе­ред­ни­ка од­ра­зу здійсню­ють лу­щен­ня або дис­ку­ван­ня (після гру­бо­с­теб­ло­вих — фре­зу­ван­ня) на гли­би­ну 6–8 см, а після про­ро­с­тан­ня бур’янів — на гли­би­ну 8–10 см. За засміче­ності ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми рослинами-шкідниками лу­щать на гли­би­ну 12–14 см.

Основною помилкою вирощування кукурудзи на зерно може бути утворення дуже мілкої, вологої чи твердої поверхні, а також нестача пухкого шару на десятисантиметровому рівні. Коли обробляють тільки поверхнево, рослини глибоко не укорінюються, відбувається менший розвиток головного кореня. До того ж на рівні глибоких шарів ґрунту, де недостатнє провітрювання може утворитися несприятливе середовище, що зупинить мінералізацію азоту.

No-Till

Ос­танніми ро­ка­ми значно поширилася технологія вирощування кукурудзи на зерно в Україні no-till. Це ґрун­то­за­хис­на енер­гоз­беріга­ю­ча си­с­те­ма пря­мої сівби ку­ку­руд­зи без об­робітку ґрун­ту. Ре­гу­ля­тор­ни­ми чин­ни­ка­ми на­гро­ма­д­жен­ня і збе­ре­жен­ня ґрун­то­вої во­ло­ги є ли­ше при­родні — ме­те­о­ро­логічні (ат­мо­сферні опа­ди, тем­пе­ра­ту­ра повітря) та біологічні (по­верх­неві та ко­ре­неві залишки по­пе­ред­ніх культур).

За no-till рос­линні решт­ки по­пе­ред­ників за­хи­ща­ють пев­ною мірою по­верх­ню ґрун­ту від терміч­но­го пе­регріван­ня та спри­я­ють змен­шен­ню не­про­дук­тив­но­го ви­па­ро­ву­ван­ня во­ло­ги. То­му чітке до­три­ман­ня оп­ти­маль­них термінів виконання операцій є важ­ли­вим чин­ни­ком підви­щен­ня про­дук­тив­ності ку­ку­руд­зи за даної технології.

Strip-Till

Технологія вирощування кукурудзи strip­-till має вагомі переваги, серед яких — попередження ерозій та забілювання з утвореннями місця стоячої вологи. Зберігаючи структуру ґрунту в міжряддях, не пошкоджуються ходи, які роблять дощові черв’яки. Тому навіть за інтенсивних опадів, вода на полях, де застосовують технологію strip­-till не застоюється, а дуже швидко потрапляє в глибші шари, у яких накопичується. З одного боку, це не допускає вимивання поживних речовин та родючого шару з поверхні з накопиченням його в низах, а з іншого — насичує вологою, яку використовують рослини на наступних фазах розвитку.

За даною технологією пожнивні рештки та стерня залишаються в міжряддях недоторканими завдяки присипанню ґрунтом. У таких умовах достатньо вологи та є доступ кисню. Це оптимальне середовище, у якому розкладається органічна речовина та вивільняються поживні елементи.

За технологією strip­-till солома не тільки захищає ґрунт для наступної культури, а й запобігає вимиванню й ерозії, тимчасово зупиняє зниження вологи до змикання міжряддя, коли може значно випаровуватися рідина за активного сонця та спеки.

Розпушування

Глибоке розпушування є ефективним методом зміни шару ґрунту, який утворився після обробітку дисковим, плоскорізним агрегатом. Така технологічна операція руйнує плужну підошву поверхні.

Високий ґрунтозахисний показник за розпушування забезпечується збереженням основних післязбиральних залишків і різкої зміни поверхневих стікань. Такий метод також ефективний завдяки накопиченню вологи, особливо за вологої осені. Восени після глибокого обробітку не має суцільного заморозку. Це створює сприятливі умови поглинання талої води і зменшує її стікання, в основному за пізніх передзимових термінів. Як правило, глибина обробітку становить 30–45 см.

Дискування важкою дисковою бороною

Обробіток ґрунту дисками належить до безполицевого способу. Його виконують дисковими агрегатами на глибину від 6 до 20 см. Дискування розкришує, частково перемішує ґрунт і знищує бур’яни. Доцільним є застосування такого способу після стерньового попередника, а також і після просапної культури. Частіше господарства використовують важкі дискові борони.

Дискування — важлива операція, що розв’язує важливі завдання:

• знищення бур’янів, шкідників і збудників хвороб;
• зберігає та акумулює ґрунтову вологу;
• активізує мікробіологічні процеси;
• відбувається переміщення у верхній шар післяжнивних решток і добрив;
• якісна підготовка до виконання наступних технологічних операцій.

Оранка

Зяблева оранка здійснюється восени під яру культуру. Для наступного року має вагому перевагу, порівнюючи з весняною обробкою ґрунту для ранніх та пізніх посівів. Оранка ефективна за високої засміченості поверхні, особливо багаторічними бур’янами, та на важкому ґрунтовому шарі. Зяблевий обробіток допомагає краще накопичуватися і зберігатися волозі після атмосферних опадів та весняним талим водам.

Оранка сприяє утворенню оптимальних агрофізичних властивостей. Це забезпечує сприятливий розвиток мікробіологічного середовища в ґрунті. Завдяки цій технологічній операції можна ефективніше боротися з бур’янами (особливо багаторічними), шкідливими комахами та збудниками хвороб. Оранка забезпечує оптимальний фітосанітарний стан ґрунту. Глибина обробітку становить від 25 до 33 см.

Дисколапові агрегати

Дисковими агрегатами обробляють до 20 см ґрунту в глибину. Тому такі знаряддя замінюють, наприклад, культивацію чи оранку. Дисколапові агрегати також застосовують, щоби заробити в ґрунт мінеральні чи органічні добрива.

Основна мета обробітку такими знаряддями — розпушування верхніх шарів, що допомагає зберегти вологу чи створює умови, щоби накопичувати її в період від жнив до оранки.

Посів кукурудзи

Висівати насіння кукурудзи рекомендовано пунктирним способом, коли глибина міжрядь становить 70 сантиметрів. Важливо уникати надмірного загущення, за таких умов пригнічується розвиток качана, підвищуються витрати вологи з ґрунту, значно посилюється конкуренція рослин за світло. У результаті, формуються дрібні розміром та слабко налиті зернини, а також відстрочується термін збирання урожаю. З огляду на гібридні та сортові особливості за групами стиглості, ранньостиглі рослини мають дещо менші розміри, тому сіяти їх можна густіше.

Крім густоти під час висівання кукурудзи важливо враховувати рівномірне розміщення насінин. Зменшуючи ширину міжрядь можна досягти оптимального стояння рослин, проте за таких умов зафіксовано також і негативний вплив на формування зернин у качані. Рекомендована норма висіву насінин кукурудзи — 10–25 кг/га.

Підготовка насіння

Насіння сушать, щоби показник вологості становив 13–14 %, потім калібрують, наносять фунгіциди та інсектициди. Висівати потрібно кондиційні насінини, схожість яких становить не менше 85 %, а чистота — не нижче 98 %.

Вага насіннєвої партії (1000 насінин) встановлюється відповідно фракцій для кожного гібриду. Енергія проростання має бути не нижче 90 %, це дуже важливо, щоби сходи були дружніми та вирівняними.

Терміни посіву

Від терміну посіву кукурудзи значно залежить рівень продуктивності різних за стиглістю гібридів та вологість зерна під час збирання. Оптимальним періодом для сівби є прогрівання шару на глибині загортання насінин до +10–12 °С. Пізній посів подовжує дозрівання та збирання до 17–20 днів. За таких умов вологість зерна, як правило, становить 26–30 % і більше. Тому щоби висушити до базового показника (14 %) потрібно витратити майже 50 % енергоресурсів від загального обсягу на виробництво.

Зі свого боку, ранній посів кукурудзи на зерно за температури +6–7 °С на глибині загортання насінин сприяє кращому використанні вологи, а цвітіння рослин не відбувається в критичний температурний період. Культура також за таких умов добре запилюється. Недоліком ранніх строків є тривалий період появи проростків, оскільки сходи з’являються тільки на 14–16 день після висіву, або навіть пізніше.

Способи посіву

Поширеним способом висіву є пунктирний, коли ширина міжрядь становить 45 см, 70 см чи інший розмір, залежно від наявних посівних агрегатів. За значної густоти посіву погіршується розвиток качана.

Щоби сходи були дружніми та вирівняними потрібно дотримуватися однакової глибини загортання насінин. Такий результат можна одержати, якщо ретельно вирівнювати ґрунт і правильно регулювати сівалку на заданий рівень глибини. У лісостеповій і поліській зонах насінини кукурудзи закладають на 4–6 сантиметрів. Якщо ґрунти легкі, а посівний шар сухий, посівне ложе знаходиться на рівні 5–8 сантиметрів униз. На надмірно вологих площах даний показник скорочують на 3–4 сантиметри. На західній частині України ранньостиглі холодостійкі гібриди сіють пізніше, та лише на 2–3 см униз. У степовій зоні, за дефіцитної вологості верхнього шару насінини загортають глибоко — на 6–10 сантиметрів.

Норми висіву

Рекомендована густота висіву для території України — 25–80 тисяч рослин на гектар. Ранньостиглі гібриди сіють до 85–90 тисяч рослин на гектар. На один метр довжини рядка за ширини міжряддя 70 см потрібно розміщати приблизно п’ять чи шість насінин, що забезпечить густоту на рівні 80 тисяч на гектар, а сім насінин — 100 тисяч на гектар.

Передзбиральний показник встановлює страхова надбавка насіння, яка для Лісостепу й Полісся становить 30–40 %. Вагова норма посіву насінин знаходиться в межах 15–25 кілограм на гектар, для кукурудзи на силос і за скорочення ширини міжрядь може збільшитися до 30–40 кг на 1 га.

Кукурудза в сівозміні

Озимі зернові, бобові, а також картопля, буряки, баштанні та інші просапні культури — кращі попередники для кукурудзи. За недостатнього рівня вологи не рекомендовано її сіяти після соняшнику й цукрових буряків через сильне висушування ґрунту на значній глибині. Кукурудзу можна використовувати і як монокультуру.

Розміщен­ня ку­льтури після кра­щих по­пе­ред­ників поліпшує ґрунтове середовище, впливає на змен­шен­ня за­бур’яне­ності посівної площі та розповсюдження збудників хвороб і шкідливих комах. Таким способом стабілізується розвиток рослин ку­ку­руд­зи.

Догляд за посівами кукурудзи

За появи однорічних бур’янів проводиться боронування. Його здійснюють після появи сходів кукурудзи, у фазу 2–3 і 4–5 листочки. Під час вегетації культивують міжряддя на 6–8 см у глибину. Щоби зруйнувати кірку на поверхні та знищити проростаючі бур’яни боронування здійснюють на 5–6 день після висіву.

Боронування

Відразу після висіву поле потрібно закоткувати, щоби покращити контакт насінин із ґрунтом, підвищити схожість і забезпечити дружню появу проростків. Боронування до появи сходів здійснюють через п’ять чи шість днів після посіву, коли з’явилися бур’яни й до фази білої ниточки.

Боронувати рекомендовано впоперек рядка легкою чи середньою боронами. За проведення двох чи трьох боронувань до сходів можна позбутися 70–80 % рослин-шкідників. Боронування після появи проростків здійснюють у фазах 2–3-х і 4–5-ти листків у кукурудзи, коли швидкість агрегату становить 4,5–5,5 км/год. Використання борон 3–4 рази на чистому мало забур’яненому полі допомагає обійтися без гербіцидної обробки.

Добриво і зрошення кукурудзи

Ефективність внесення мікродобрив та засобів захисту рослин залежить від комплексу умов: погодних особливостей, рівня родючості та біологічних характеристик культури. Природно-кліматичні умови здійснюють вплив на доступність корисних елементів і води в ґрунті, та безпосередньо на урожайність кукурудзи. Вирощування й догляд посівів на всіх етапах передбачає застосування комплексних добрив.

Зниження запасу продуктивної вологи в ґрунтовому шарі за вегетацію на 10 міліметрів зменшує ефективність дії препаратів живлення майже на 0,01–0,02 т/га. Тому з огляду на кліматичні зміни, які відбулися за останні роки, зацікавленість у тому як вирощувати кукурудзу на зрошенні зростає.

Основні добрива для кукурудзи

Рослини кукурудзи засвоюють велику кількість різних корисних для вегетації елементів. Система живлення складається з основного внесення добрив, яке застосовують восени чи навесні до висіву, припосівне й підживлення під час росту та формування качанів.

Забезпечуючи рослини фосфором та калієм, кукурудза стає більш стійкою до термічних стресів і нестачі води, покращується амінокислотний склад білка. Фосфор і магній допомагають краще сформувати виповнені зернини, забезпечують швидке та рівномірне дозрівання. Найбільше впливає на якість урожаю азот, крім підвищення урожайності, зростає також вміст мікроелементів у зерні.

Підживлення кукурудзи

Висока потреба рослин в основних елементах живлення настає в період інтенсивного приросту вегетативної маси та формування репродуктивних органів. Підживлення кукурудзи мінеральними добривами дає можливість отримати приріст урожайності на рівні 10–12 % і більше.

Рослини вимагають підвищеного мінерального живлення, у зв’язку з тривалою вегетацією і властивістю засвоєння поживних речовин до завершення фази дозрівання зерна. Для визначення дози міндобрив під запланований урожай використовують балансовий метод, з огляду на фактичну родючість ґрунту і встановлені нормативи споживання мікроелементів для 1 тонни зерна: азоту — 25 кг, фосфору — 12 кг, калію — 25 кг.

Зрошення кукурудзи

Обмежуючий виробничий фактор — волога. Тому щоби забезпечити рослини водою в необхідній кількості встановлюють поливні системи. За останній час поширення набуває крапельне зрошення. Така система допомагає ефективно використати воду і здійснювати полив із внесенням добрив (фертигація) у критичний період для рослини.

Застосування крапельного зрошення на кукурудзяних полях доводить свою економічну ефективність у багатьох країнах. Особлива перевага такої технології — економія водних ресурсів, яка становить 30–50 %, порівнюючи з дощуванням. Щоб отримати високий та якісний урожай рослини споживають 3500–8000 м³ води на 1 гектар, з огляду на кліматичні умови та групу стиглості. Важливо здійснювати нічний полив або поливати за низької активності сонця, щоби зменшити випаровування та покращити засвоюваність.

Ще одна вагома перевага крапельного зрошення — можливість своєчасного внесення добрив у критичний період живлення, адже рослині потрібен азот та калій протягом вегетації, а фосфор — на ранній фазі утворення потужного кореня та формування зерна.

Кукурудза на зерно: кращі строки сівби і оптимальна густота стояння рослин для Лівобережного Лісостепу

Кукурудза — одна з найцінніших за кормовими й урожайними властивостями сільськогосподарських культур, тримає провідну позицію у світовому виробництві зерна. За своїм біологічним потенціалом, рівнем продуктивності та якісними показниками продукції вона немає собі рівних серед інших зернових культур. Основною умовою одержання високих і стабільних урожаїв, нарощування валового виробництва товарного та фуражного зерна кукурудзи в регіоні та в нинішній ситуації є удосконалення, уточнення сучасних технологічних елементів її вирощування.

Гібриди кукурудзи різної стиглості являють собою різноманітні екологічні біотипи культури. Їх рослини відзначаються різними темпами росту й розвитку, варіабельністю морфологічних ознак, тривалістю й інтенсивністю фотосинтетичної діяльності, розвитком кореневої системи та іншими властивостями, які формуються також і під впливом технологічних заходів, зокрема, строків сівби та густоти стояння рослин.

На польову схожість насіння, дружність, своєчасність сходів і врешті на формування оптимальної густоти насадження рослин кукурудзи великий вплив мають строки сівби. Для проростання насіння кукурудзи потрібна відносно висока температура. Сходи рослин з’являються за прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до +10…+12 °С. Проте рано висіяне насіння в недостатньо прогрітий ґрунт тривалий час лежить у ньому, зазнаючи шкідливого впливу від хвороб і шкідників, поступово втрачає схожість. За таких умов також подовжується тривалість періоду від сівби до сходів і вегетаційного періоду культури загалом, спостерігається нерівномірність розвитку рослин. У разі запізнення із сівбою зростає ймовірність того, що насіння попаде в суху землю і не проросте, буде також піддаватися негативному впливу збудників хвороб і шкідників. Крім того, пізній строк сівби зменшує тривалість вегетації кукурудзи, за сприятливих температурних умов подовжує строки достигання, що негативно впливає на продуктивність культури.

Рятівна волога

Для одержання гарантованих дружних сходів кукурудзи надзвичайно важливою крім оптимальної температури ґрунту є наявність продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту. Запаси продуктивної вологи під час сівби культури у шарі 0–10 см уважаються недостатніми за її вмісту в кількості 7–8 мм, задовільними — 9–13 мм, добрими — 14–15 мм і більше.

За даними багаторічних досліджень Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова, допустимими строками сівби кукурудзи на зерно в умовах Полтавської області є період із 20 квітня по 15 травня, а найдоцільніше висівати кукурудзу з 25 квітня по 5 травня, тобто за стійкого прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до +10…+12 і більше градусів. Гібриди, що мають кремнисте зерно, більш холодостійкі, ніж зубоподібні. Тому їх можна висівати в більш ранні строки, за настання середньодобової температури ґрунту +8…+10 градусів. За сприятливих умов для проростання насіння і за відсутності бур’янів відносно рання сівба має суттєві переваги перед пізньою. Фенологічні спостереження показали, що за оптимально ранніх строків сівби тривалість міжфазних періодів від викидання й цвітіння волотей до повної стиглості зерна скорочується, а за пізніх — помітно подовжується, і формування зерна відбувається за менш сприятливих умов. Результати досліджень свідчать, що середньостиглі гібриди найвищу продуктивність формували за ранніх й оптимальних строків сівби, і дещо нижчу за пізніх. Ранньостиглі гібриди загалом формують менший урожай, але забезпечують стабільно високу продуктивність за всіх строків сівби.

Це підтверджують результати й останніх років досліджень Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова. Так, найменшу вологість зерна на час збирання мало насіння гібридів першого строку сівби (рис.). У середньому цей показник становив у ранньостиглого гібрида Квітневий 187 МВ 10,8%, середньораннього Оржиця 237 МВ — 11,8%, середньостиглого Бистриця 400 МВ — 16,3%. Під час збирання гібридів третього строку сівби вологість зерна була значно вищою — 16,5–28,4%.

Рис. Вплив строків сівби на вологість зерна, %

У середньому за три роки досліджень найвища врожайність ранньостиглого гібрида Квітневий 187 МВ формувалася за третього строку (15 травня) сівби — 7,43 т/га (табл.). За сівби гібрида в перший (25 квітня) і другий (5 травня) строки врожайність була меншою на 1,08 і 0,91 т/га відповідно. Для гібрида Оржиця 237 МВ найкращі умови для формування врожайності становили за другого строку сівби — 7,19 т/га. Порівнюючи з іншими строками, приріст зерна становив 0,48–0,75 т/га. У гібрида Бистриця 400 МВ максимальну врожайність одержано за першого строку сівби (7,43 т/га). До суттєвого зниження врожайності гібрида призводила сівба в останній строк — 15 травня. Порівнюючи з першим строком сівби, недобір урожаю зерна становив 0,97 т/га.

Урожайність зерна гібридів кукурудзи залежно від строків сівби, т/га

Густота стояння рослин. Найдоцільніша густота посівів гібридів кукурудзи різних груп стиглості встановлюється з урахуванням особливостей ґрунтово-кліматичної зони, а саме — можливих запасів продуктивної вологи в ґрунті на час сівби, багаторічних даних про середньорічну кількість опадів у період вегетації, а також господарсько-біологічних характеристик рекомендованих гібридів.

Недоліки недостатньої й надмірної густоти рослин кукурудзи проявляються в такому:

• за недостатньої густоти стояння рослини не повністю використовують поживні речовини й вологу ґрунту, в результаті цього врожайність з одиниці площі знижується, хоча продуктивність окремо взятої рослини може бути високою;
• за сильного загущення посилюється конкуренція за природні фактори життя, зумовлюючи затінення й пригнічення рослин, зниження інтенсивності фотосинтезу. За високого термічного режиму й недостатньої кількості вологи в ґрунті в загущених посівах відбувається передчасне відмирання листків, пришвидшується достигання зерна. У таких посівах зменшується кількість качанів на рослині, знижується середня маса качана, його озерненість, вихід зерна, маса 1000 зернин.

За результатами досліджень Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова максимальна продуктивність посівів кукурудзи в умовах регіону забезпечується за густоти стояння рослин на час збирання:

• у ранньостиглих гібридів — 65–70 тис. штук рослин на гектар;
• у середньоранніх — 55–60 тис./га;
• у середньостиглих — 45–50 тис./га.

За розміщення кукурудзи в сівозміні після найкращих попередників слід орієнтуватись на верхню межу густоти, а після інших — на нижню.

Узагальнюючи зазначене вище слід констатувати, що за дотримання оптимальних строків сівби й густоти стояння рослин ефективно використовуються запаси продуктивної вологи та поживних речовин ґрунту, забезпечується висока фотосинтетична діяльність листкової поверхні, повніше реалізовується генетичний потенціал продуктивності гібридів кукурудзи.

Володимир Гангур, д-р с.-г. наук
Полтавський державний аграрний університет