Дерево магнолія – вирощування, догляд, види з фото та розмноження

Магнолія (Magnolia) являє собою численний рід квіткових дерев або чагарників, природний ареал проживання яких — Північна та Центральна Америка, країни Карибського басейну, Азія. З більш ніж 240 відомих видів тільки близько сотні можуть рости в кліматичних умовах Центральної Європи.

Цікавий факт! Магнолії є одними з найстаріших квіткових рослин на Землі. Вони з’явилися вже в крейдовому періоді, а в третинний період широко поширилися аж до сучасної Арктики.

Знайдене скам’яніле дерево Magnolia acuminata росло близько 20 мільйонів років тому. Оскільки магнолієві дерева виникли в той час, коли бджіл ще не було, то їх квіти пристосовані для запилення жуками.

Опис магнолії з фото

Залежно від місця зростання магнолії можуть бути вічнозеленими або листяними. Деякі види являють собою багатостовбурні чагарники, а інші — розлогі дерева, досить масивні.

Залежно від клімату та навколишнього середовища рослини можуть змінювати свою форму зростання та адаптуватися до навколишніх умов. У садовій культурі вирощують як низькорослі (до 2,5 м) види, які чудово виглядають в груповій посадці, так і великі дерева.

Магнолії придбали велику популярність як декоративні рослини завдяки своєму чудовому цвітінню. Їх великі та ароматні квітки пофарбовані в усі відтінки рожевого, зустрічаються сорти з білими, кремовим та навіть жовтим забарвленням. Квітучу магнолію видно здалеку, а в весняному саду рідкісна рослина зрівняється з її красою.

Більшість листопадних видів цвітуть з квітня по травень, а в травні та на початку літа зазвичай зацвітають вічнозелені види. Іноді можна очікувати повторного цвітіння в кінці серпня.

На жаль період цвітіння у багатьох представників роду короткий – середньому, два-три тижні. Щоб якомога довше насолоджуватися квітковим шоу, можна створити в саду композиції з ранньо -, середньо- та піздньоквітучих сортів.

Численні прості зав’язі в центрі після відцвітання утворюють конусоподібний плід, в якому дозрівають червоні, круглі принасінники. Кожен з них містить одне чорне насіння, яке після розкриття принасінника часто звисає на тонких насіннєвих нитках.

Садові види магнолій з фото

Магнолія крупноквіткова (Magnolia grandiflora L). Вічнозелений та теплолюбний вид з дуже великими (від 15 до 40 см) білими квітами, цвітіння яких починається в кінці квітня. Влітку час від часу утворюються поодинокі квітки. Карликовий сорт «Little Geml» з великим, глянсовим листям ідеально підходить для маленьких садів.

Зірчаста магнолія (Magnolia stellata) родом з Японії. Являє собою невелике ранньоквітуче листяне дерево або чагарник висотою від 2 до 5 м з неймовірно красивими зірчастими квітами.

Стовбур розгалужується прямо над землею, утворюючи широку, яйцеподібну крону. Ароматні квіти діаметром від 10 до 15 см з довгими вузькими пелюстками в залежності від сорту можуть бути білими, ніжно-рожевими або темно-рожевими.

Зірчаста магнолія, сорт «Royal Star»

Цікаво, що даний вид починає цвісти вже з 1-2 річного віку та повністю стійкий до низьких температур. Відзначені нагородами сорти: «Waterlil», «Royal Star», «Rosea», «Gold Stalr» з ароматними кремово-жовтими квітами.

Магнолія пурпурова (Magnolia liliiflora). Квіти та листя дерева з’являються майже одночасно на початку травня. Квітки дуже ефектні — рожево-фіолетові зовні й майже білі всередині. Висота 3-5 м.

Пурпурова магнолія, сорт «Nigra»

Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii). На початку літа розвиваються дуже великі ароматні квіти. Час цвітіння на відміну від більшості інших видів дуже довгий – близько двох місяців. Чагарник виростає до 2-3 м у висоту та характеризується морозостійкістю. Заслуговує на увагу новий ефектний сорт з жовтим цвітінням «Жовтий птах».

Магнолія Суланжа (Magnolia x soulangeana) – гібрид, отриманий в результаті схрещування Magnolia denudata та Magnolia liliiora. Являє собою великий, багатостовбурний чагарник, що досягає 3-6 м у висоту, відносно стійкий до низьких температур.

У квітні-травні кущ прикрашають неймовірна кількість ароматних та великих квітів чашоподібної форми, які можуть бути білими, рожевими, пурпуровими або червоно-пурпуровими. В кінці літа можливе повторне цвітіння.

Квітки з’являються на голих гілках до того, як розпускається листя. Восени листя набуває золотисто-коричневий колір, а потім опадає на землю, оголюючи гладку сріблясту кору.

Даний вид представлений рядом високодекоративних сортів, наприклад «Александріна» з блідо-рожевим цвітінням, рожевий «Ленней» (висота 2-4 м), білосніжна «Альба Суперба» висотою 4-6 м.

Японська магнолія Кобус (лат. Magnolia kobus) – гіллясте дерево або великий кущ, приблизно до 10 м у висоту та 6 м в ширину. Цвіте у квітні-травні великими, білими квітами. Зі східних видів цей самий морозостійкий, хоча молоді екземпляри потребують зимового укриття.

Вибір місця для посадки магнолії

Розмір та розташування садової ділянки є важливим фактором при виборі виду або сорту магнолії. Необхідно не тільки надати рослині простір для розвитку, а й передбачити її майбутні потреби. Вибираючи положення, пам’ятайте, що дерево росте не тільки вгору, але і вшир.

Рослині потрібен доступ світла, оскільки в тіні цвітіння мізерне або відсутнє, тому для посадки вибирайте сонячне або злегка затінене місце, але забезпечте в день хоча б 4 години сонячного світла.

Дуже важливо, щоб ділянка була теплою, захищеною від вітру, особливо на початку весни, коли мороз може пошкодити квіткові бруньки ранньоквітучих видів.

Вибираючи місце для посадки саджанця слід пам’ятати, що коріння у цих рослин дуже крихке та чутливе до пошкоджень, з цієї причини пересадити дерево або кущ надалі не вийде.

Магнолії добре ростуть у помірно вологому, добре дренованому ґрунті, що багатий органічними речовинами, тому варто додати трохи добре перепрілого гною або компосту, попередньо перемішавши органіку з верхнім шаром землі, взятої з посадкової ями.

Більшість видів воліють нейтральний або слабокислий ґрунт з pH близько 5,5-6,5. Підкислити лужний субстрат при необхідності можна за допомогою торфу або торф’яного моху. У лужних ґрунтах вирощують такі види як Magnolia stellata та Magnolia soulangeana.

У розплідниках саджанці продаються із закритою кореневою системою, тому висаджувати їх можна протягом усього сезону, але при покупці віддавайте перевагу деревцям висотою до 2 метрів, оскільки вони швидше вкорінюються.

Розмір посадкової ями повинен бути у два рази більше кореневої грудки. На дні ями для поліпшення дренажних якостей викладають шар з дрібного щебеню, керамзиту або битої цегли висотою близько 15 см, зверху насипають такої ж висоти шар піску, а потім ще трохи родючого субстрату.

Саджанець встановлюють в лунці так, щоб коренева шийка перебувала трохи вище рівня землі. Простір навколо коренів заповнюють землею та утрамбовують, щоб не залишилося повітряних кишень.

В іншому випадку земля після поливу може сильно просісти та коренева шийка опиниться нижче рівня ґрунту. Саджанець рясно поливають та при необхідності прив’язують до опори на час вкорінення.

Догляд за магнолією в саду

Вирощування дерева в комфортних для нього умовах дозволяє домогтися щорічного, рясного цвітіння. У догляді за магнолією необхідно пам’ятати про регулярний полив в період відсутності дощів.

Молода рослина погано переносить посуху через поверхневу кореневу систему, яка страждає від нестачі вологи в літню спеку. У перші 2 роки після посадки саджанці особливо чутливі до дефіциту води.

Деревця рясно зрошують 2 рази на тиждень за умови сухої погоди. Бажано, щоб вода була не холодною. Дорослі екземпляри здатні переносити короткочасну посуху.

Щоб уникнути швидкого висихання ґрунту та знизити випаровування вологи, землю в пристовбурної області рекомендується замульчувати шаром торфу, сосновою корою або хвоєю, оскільки дані компоненти дозволять також підтримати необхідну кислотність.

У догляді за магнолією уникайте глибокого розпушування – інструмент може пошкодити молоді корені, розташовані близько до поверхні.

Посаджені в родючий ґрунт саджанці в перші кілька років не потребують підгодівлі. Надалі досить навесні викласти навколо дерева шар мульчі зі зрілого компосту або перегною.

Можна також розсипати 1-2 см шар ґрунту для рододендронів та азалій в межах радіусу крони. Цей субстрат містить добрива, які автоматично забезпечують підгодівлю й підтримує кислотність.

У догляді магнолії не вимагають обрізування для формування крони. Видаляють тільки сухі, пошкоджені морозом або вітром гілки, а також пагони, що ростуть всередину крони.

Старі екземпляри кущових видів можна омолодити раз в 6-7 років, обрізавши всі пагони до рівня 60 см від поверхні землі. Процедуру обрізування проводять тільки з червня, оскільки рослина характеризується інтенсивним весняним сокорухом та при отриманні ран може просто витекти соком та засохнути.

Підготовка до зимівлі

Більшість вирощуваних в нашій країні дорослих магнолій досить стійкі до низьких температур, хоча ранньоквітучі види й сорти схильні до промерзання квіткових бруньок. Найменш морозостійкою та найвимогливішою є Магнолія крупноквіткова, садити яку варто тільки в тепліших районах.

Перед сильними заморозками пристовбурну область та основу стовбура підгортають ґрунтом на висоту не менше 20 см. Землю можна замінити соломою, ялиновим гіллям або сосновою корою (шар 5-10 см).

Стовбур обмотують солом’яною циновкою або мішковиною в кілька шарів, а крону щільним, білим агротекстилем. Таке утеплення дозволить уникнути появи морозобоїн в умовах вітряної та безсніжної зими.

Розмноження магнолії живцями

Розмножувати ці прекрасні дерева можна живцюванням, але ймовірність успіху становить трохи вище 50%. Магнолія, яка вирощена з насіння зацвіте тільки через 5-10 років, саджанці з живців зацвітають приблизно через 2-3 роки.

Заготівлю матеріалу проводять до періоду бутонізації. Беруть верхівкові живці довжиною 15-20 см, найкраще вкорінюються живці зелені зверху та напівздерев’янілих знизу.

На живці залишають тільки 2-3 листя, яке обрізують до половини.

Листя обрізають до половини

Зріз опускають в гормон, що стимулює утворення коренів, після чого живці висаджують в суміш, яку готують з 1 частини родючого ґрунту та 3 частин перліту або грубозернистого піску.

Добре поливають й накривають горщик прозорим пакетом для створення тепличних умов. Ставлять живці в добре освітлене місце, але без попадання прямих променів. Кожен день пакет відкривають на 5 хвилин, та раз у 3-4 дні обприскують живці.

Під час вкорінення старе листя може опасти. Приблизно через 4-6 тижнів з’явиться нове зростання, яке є ознакою успішного вкорінення. Горщик тримають закритим ще 2-3 тижні.

Акліматизація молодої рослини:

• відкривайте пакет на 4-5 годин в наступні 3-4 дні;
• зніміть пакет та помістіть горщик в тінь на 1 тиждень;
• подальший вплив ранкового або вечірнього сонця протягом 1 тижня;
• після чого горщик починають виносити на одну годину на свіже повітря, з кожним днем збільшуючи час на годину.

Наступним кроком буде пересадка саджанців методом перевалки у відкритий ґрунт на постійне місце.

Вирощування магнолії з насіння

Магнолію нескладно виростити з насіння, яке беруть у дозрілих плодів у вересні-жовтні, але отримані саджанці можуть не повторити сортові характеристики батьківської рослини.

Зібране насіння поміщають в теплу воду на 2-3 дні, щоб розм’якшити оболонку принасінників. Липка шкірка знімається важко, тому насіння ретельно протирають між пальцями або вимивають у воді з додаванням засобу для миття посуду, після чого змивають мило проточною водою.

Для проростання насіннєвого матеріалу необхідно пройти стратифікацію холодом, яка імітує природні умови. Тому насіння поміщають в пакет у вологий вермикуліт або торф та закривають його.

Пакет зберігають у холодильнику при температурі 2-3 С протягом 3 місяців. Після закінчення терміну насіння виймають та якщо немає ознак проростання, то оболонку злегка скарифицирують наждачним папером, щоб полегшити схожість.

Потім дезінфікують розчином фунгіциду та висівають на глибину 2 см в горщики із земляною сумішшю, яку готують з компосту, торфу й піску (перліту) в співвідношенні 2:1:1. Сходи з’являються нерівномірно, приблизно через 5-6 тижнів. До осені сіянці зазвичай виростають до 25 см.

Першу зиму їх залишають в прохолодному та світлому приміщенні, скорочуючи полив. Висаджують у відкритий ґрунт після останніх ймовірних заморозків методом перевалки.

Проблеми в догляді за магнолією

Здорові магнолії досить стійкі до шкідників та інших хвороб і проблеми зазвичай є ознакою неправильного догляду або посадки.

Найбільш частими симптоми:

Почорнілі квіти та бутони в наслідок пошкодження від заморозків.

Хлороз, який проявляється у вигляді хворобливого, блідо-жовтого листя. Розвивається при посадці в вапняний, лужний субстрат. Якщо його не підкислити, то коренева система з часом перестає рости й гине.

Вибирайте сорти, які можна вирощувати на подібних субстратах або використовуйте компоненти, що підкислюють – добавку хелату заліза або торф.

Листяна плямистість досить поширене захворювання, що викликане грибком роду Cephaleuros. Плями мають круглу форму з хвилястими або зазубреними краями та виступають над поверхнею листяної пластини. Колір їх варіюється від світло-зеленого до сірого й коричневого.

Влітку плямистість стає більш вираженою, з’являться червонуваті, спороутворюючі структури. У важких випадках листя жовтіє та опадає.

Іноді грибок інфікує стовбур та пагони, проникаючи в тріщини на корі. У більшості випадків захворювання не становить загрози і являє собою естетичну проблему.

Для профілактики хвороби потрібно забезпечити рослині адекватні умови вирощування та хорошу циркуляцію повітря навколо. При перших ознаках захворювання заражене листя видаляють та утилізують. У важких випадках може знадобитися застосування фунгіцидів на основі міді.

Існує два різних типи борошнистої роси — істинна та помилкова. Обидва грибкових захворювання відрізняються білуватим або сіруватим нальотом на листі, яке з часом буріє та опадає. Сприятливим середовищем для розвитку патогену є волога погода та погана циркуляція повітря навколо насаджень.

Боротися з борошнистою росою можна за допомогою фунгіцидів. Пагони та листя, уражені грибком, необхідно негайно видалити, оскільки хвороба швидко поширюється.

Ослаблені магнолії можуть уражатися білокрилкою, персиковою попелицею та магнолієвою щитівкою, яка виглядає як білі, воскові або коричневі бляшки на гілках й листі дерев. Зірчасті магнолії найбільш схильні до нападу щитівки.

Для боротьби зі шкідниками використовують інсектициди та акарицид.

Чому магнолія не цвіте?

З усіх частин рослини бутони найбільш чутливі до холоду, тому велика ймовірність, що причина відсутності квітів полягає в пошкодженні, що викликане весняними заморозками.

Другою причиною є недолік сонця, оскільки в тіні цвітіння мізерне. Якість ґрунту, відсутність поживних речовин, надлишок вологи, а також неправильний pH можуть бути проблемою для цвітіння. Добриво, багате азотом, стимулюватиме ріст листя, а не бутонізацію.

Магнолія: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 31 травня 2017 🕒 17 хвилин 👀 88848 разів 💬 6 коментарів

• Посадка й догляд за магнолією
• Магнолія – опис
• Посадка магнолії в саду
  • Коли садити магнолію
  • Як посадити магнолію
  • Вирощування магнолії
  • Пересадка магнолії в саду
  • Обрізування магнолії
  • Шкідники і хвороби
  • Як розмножувати магнолію
  • Вирощування магнолії з насіння
  • Розмноження магнолії живцями
  • Розмноження магнолії відсадками
  • Догляд за магнолією після цвітіння
  • Магнолія взимку
  • Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)
  • Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)
  • Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)
  • Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)
  • Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)
  • Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)
  • Магнолія Кобус (Magnolia kobus)
  • Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)
  • Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)
  • Коментарі

  Магнолія (лат. Magnolia) – рід квіткових рослин родини Магнолієві, який налічує понад 200 видів. До Європи перші магнолії потрапили в 1688 році, а назву роду дав у 1703 році Шарль Плюм’є на честь ботаніка П’єра Маньоля. Представники роду зростають у тропічному й субтропічному кліматі Східної Азії та Північної Америки. Магнолія – давня квіткова рослина епохи динозаврів, що поширилася в крейдяному й третинному періодах.

  Археологи виявили скам’янілу квітку магнолії, якій 95 000 000 років. І по тому, як легко сьогодні магнолія адаптується до клімату, який важко назвати теплим, стає зрозуміло, як вона змогла зберегтися стільки століть. У ті часи, коли бджіл ще не було, магнолії запилювалися жуками – вони і до сьогоднішніх днів зберегли цю здатність.

  Про магнолії існує прекрасна і сумна легенда: японська дівчина на ім’я Кейко заробляла на життя, створюючи з паперу квіти, які були гарні, але, на жаль, коштували копійки. Одного разу папуга, якого вона час від часу підгодовувала, відкрив їй таємницю: паперові квіти можна оживити, якщо окропити їх краплиною своєї крові. Однак у жодному разі не можна, щоб ця краплина була останньою. Використавши цей секрет, дівчина розбагатіла, але її жадібний коханий змушував її працювати дедалі більше, щоб у нього була можливість жити в неробстві та розкоші. Одного разу Кейко віддала паперовій квітці свою останню краплину крові й померла. Квітку, оживлену цієї краплиною, назвали магнолією. Відтоді квітка магнолія символізує шляхетність і щедрість душі.

  Посадка й догляд за магнолією

  • Цвітіння: напровесні, деякі види – на початку літа.
  • Посадка: з середини до кінця жовтня або в квітні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, впродовж декількох годин можливий притінок.
  • Ґрунт: легкий, помірно вологий, багатий на органіку, слабкокислої або нейтральної реакції.
  • Полив: регулярний, навіть постійний: ґрунт під магнолією весь час має бути трохи вологим. Особливо важливий регулярний полив для саджанців віком до трьох років.
  • Підживлення: унесених при посадці добрив вистачає на два роки. Із третього сезону комплексні мінерально-органічні підживлення потрібно вносити з ранньої весни до середини літа. Наприклад: розчин 15 г сечовини, 1 кг коров’яку та 20 г аміачної селітри в 10 л води – таке добриво в кількості 40 л уносять замість поливання 1 раз на місяць.
  • Обрізування: формувати крону магнолії немає потреби, а санітарне обрізування проводять після цвітіння.
  • Розмноження: зазвичай живцями, відсадками, щепленням. Для селекційних експериментів можна скористатися насіннєвим способом.
  • Шкідники: трояндові трипси, борошнисті червці, персикова попелиця, павутинні або прозорі кліщі, гризуни.
  • Хвороби: хлороз, гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи.

  Магнолія – опис

  Рослина магнолія може бути листопадним деревом чи кущем із коричневою або попелясто-сірою корою, гладкою, борозенчастою або лускатою. У висоту магнолія може сягати від 5 до 20 м. На її пагонах помітні великі рубці від листя й вузькі кільцеподібні рубці від прилистків. Бруньки у магнолії великі, як і цілокрає, шкірясте, смарагдово-зелене з пір’ястим жилкуванням і незначним опушенням знизу листя, яке здебільшого має оберненояйцеподібну або еліптичну форму. Поодинокі запашні двостатеві кінцеві або пазушні квітки діаметром близько від 6 до 35 см білого, кремового, рожевого, червоного, бузкового або пурпурового кольору складаються з 6-12 подовжених воскових пелюсток, що черепитчато налягають одна на одну, розташованих в один або кілька рядів. Цвітіння магнолії настає напровесні, але деякі види цвітуть на початку літа. Будь-яка людина, побачивши, як цвіте магнолія, обов’язково захоче виростити це дерево у себе в саду.

  Плід магнолії – збірна шишкоподібна листівка, що складається з безлічі одно- або двонасінних листівок. Насіння магнолії, трикутне, чорне, з м’ясистим рожевим або червоним присім’яником, при розкритті листівок повисає на насіннєвих нитках.

  Дерево магнолія, як і чагарник магнолія, є надзвичайно декоративною рослиною. Особливо чудове воно навесні: квітуча магнолія – видовище, яке запам’ятається назавжди. Але цінується магнолія не тільки за красу: в її квітках, плодах, листках і навіть у корі містяться ефірні олії, які є унікальним антисептичним засобом при ревматизмі, гіпертонії й захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

  Посадка магнолії в саду

  Коли садити магнолію

  Зростає магнолія не скрізь, але якщо ваша місцевість підходить для її вирощування, то посадіть її на сонячній ділянці, захищеній від північних і східних вітрів, далеко від великих дерев, щоб на неї не падала тінь: незначне затінення допустимо тільки в південних районах. До складу ґрунту у магнолії теж є вимоги: він не повинен бути сильно завапнованим або засоленим, занадто вологим, важким або піщаним. Оптимальними вважаються багаті на органіку нейтральні й слабкокислі ґрунти. При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцеві заввишки близько 1 м з однією або двома бруньками та із закритою кореневою системою, щоб вона в очікуванні посадки не пересихала. Саджанці, у яких коренева система перебуває в контейнері, можна висаджувати у відкритий ґрунт і навесні, і влітку, і восени.

  Що стосується термінів посадки, то велика частина фахівців вважає найкращим часом для цього осінь із середини до кінця жовтня, коли саджанці магнолії вже перебувають у спокої. При осінній посадці приживається майже 100 % саджанців. Посадка магнолії навесні здійснюється в квітні, але потрібно мати на увазі, що навіть незначні поворотні заморозки можуть сильно нашкодити деревцям, що рушили в ріст.

  Як посадити магнолію

  При підготовці посадкової ями потрібно враховувати, що її розмір має бути як мінімум удвічі більшим за об’єм кореневої системи саджанця. Видалений з ями ґрунт верхнього родючого шару потрібно змішати з перепрілим компостом, а якщо ґрунт занадто щільний, додайте в нього трохи піску.

  Покладіть у яму шар дренажного матеріалу – щебеню, битої цегли або подрібненої керамічної плитки – завтовшки 15-20 см, потім помістіть зверху шар піску завтовшки близько 15 см, а на нього – шар підготовленої родючої суміші. Встановіть по центру ями саджанець магнолії таким чином, щоб коренева шийка після посадки опинилася на 3-5 см вище поверхні. Заповніть простір ями, що залишився, ґрунтосумішшю, злегка утрамбуйте поверхню та рясно полийте рослину. Коли вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола саджанця магнолії торфом, а поверх нього – сухою корою хвойних дерев, щоб оберегти ґрунт від занадто швидкого випаровування вологи.

  Догляд за магнолією в саду

  Вирощування магнолії

  Волога магнолії необхідна постійно. Особливо потребують регулярного й рясного поливу саджанці віком від року і до трьох років. Ґрунт у пристовбурних колах має бути вологим, але не мокрим, а вода для поливання – теплою. Розпушувати ґрунт у пристовбурних колах потрібно тільки вилами і дуже обережно, оскільки у магнолії поверхнева коренева система, яка легко пошкоджується садовими інструментами. Тому і рекомендують пристовбурні кола магнолій мульчувати.

  Вирощування магнолії передбачає внесення в її пристовбурні кола добрив. Деревам до двох років досить живлення, закладеного в ґрунт при посадці, а з трирічного віку потрібно починати підживлення. Удобрюють магнолію в першій половині вегетаційного сезону. У ролі підживлення можна використовувати готові мінеральні комплекси, на упаковці яких зазначено необхідне дозування, але можна скласти підживлення і самостійно: в 10 л води розчинити 20 г аміачної селітри, 15 г сечовини і 1 кг коров’яку. Для підживлення одного дорослого дерева вам знадобиться 40 л такого розчину. Вносять його замість поливання один раз на місяць. Врахуйте, що магнолію легко перенаситити, і якщо ви виявили, що у неї завчасно стало сохнути листя, припиніть вносити добрива і збільште витрату води при поливі.

  Пересадка магнолії в саду

  Магнолія дуже погано зносить пересадку, але якщо у вас виникла така потреба, зробіть усе, як вона любить: знайдіть найкраще місце, з огляду на динаміку зростання магнолії. Перш ніж викопати рослину, обов’язково добре її полийте і пам’ятайте: що більшою буде земляна грудка на коренях рослини, то легше вона приживеться. Магнолію перетягують до нового місця на шматку клейонки або листі фанери. Пересадка проводиться в тому ж порядку, що і первинна посадка: спочатку готують простору яму, укладають у неї дренаж, пісок, трохи родючої землі, а потім встановлюють у центр ями магнолію й заповнюють вільний простір землею, залишаючи кореневу шийку рослини над поверхнею ділянки. Не потрібно сильно ущільнювати ґрунт навколо рослини, просто злегка притисніть його руками.

  Після пересадки здійснюють рясний полив, а потім мульчують пристовбурні кола. Якщо пересадка проводилася восени, на зиму в пристовбурних колах потрібно насипати курган із сухої землі – цей захід захистить кореневу систему рослини від промерзання. Стовбур і гілки пересадженого дерева на зиму загортають тканиною.

  Обрізування магнолії

  Формуючого обрізування магнолія в саду не потребує, а санітарне прочищення здійснюють тільки після цвітіння: видаляють обмерзлі взимку пагони, зів’ялі квіти, сухі й загущуючі крону гілки. Свіжі зрізи потрібно обробляти садовим варом. Не обрізайте магнолію навесні, оскільки всі рослини цього роду характеризуються інтенсивним сокорухом і можуть загинути від ран.

  Шкідники і хвороби

  Довгий час вважалося, що магнолія невразлива для хвороб і шкідників та потерпає від зовсім інших проблем. Наприклад, іноді на її листі починають проступати жовті плями – хлороз. При цьому жилки листя залишаються зеленими. Це сигнал про те, що в ґрунті багато вапна, а коренева система магнолії в такому середовищі погано розвивається і гине. У цьому разі потрібно додати в ґрунт кислого торфу або хвойної землі. А можна використовувати для відновлення необхідного рівня кислотності наявні в продажу хімічні препарати, наприклад, хелат заліза.

  Сповільнює ріст і розвиток магнолії перенасичення ґрунту добривами, оскільки від надлишку поживних речовин відбувається засолення ґрунту. Визначити, що в коренях накопичилося занадто багато добрив, можна по краях старого листя рослини, що всихають вже в кінці липня. Припиніть підживлення і збільште витрату води при поливі.

  Із комах шкоди магнолії можуть завдати трояндові трипси, борошнисті червці й персикова попелиця, а в посушливий період на рослині можуть оселитися павутинні або прозорі кліщі. Усі ці шкідники висмоктують із магнолії соки, послаблюючи рослину. Від цього листя з дерева починає опадати вже в липні або серпні. Сисні шкідники іноді настільки послаблюють магнолію, що на наступний рік вона майже не дає приросту. Окрім того, вони переносять невиліковні вірусні хвороби. Боротися з кліщами, трипсами, червцями і попелицями потрібно акарицидами – обробкою дерева розчином Актелліка, Актари або подібного їм препарату.

  У зимовий час магнолія може потерпіти від гризунів, що об’їдають коріння й кореневу шийку дерева, але ви дізнаєтеся про це, тільки якщо знімете верхній шар ґрунту. При виявленні погризів обробіть їх одновідсотковим розчином Фундазолу й надалі вкривайте пристовбурні кола на зиму тільки після того, як підмерзне верхній шар ґрунту. У цьому разі гризуни до коренів не доберуться.

  Із хвороб в умовах нашого клімату магнолію можуть вразити грибкові інфекції: гниль саджанців, борошниста роса, сіра цвіль, сажистий гриб, ботритис і пархи. З цими хворобами можна впоратися, якщо вчасно їх виявити й негайно вжити заходів: скоротити полив і провести обробку рослини розчином фунгіциду. Цілком можливо, що обробку доведеться проводити неодноразово. А від бактеріальної плямистості магнолію обробляють мідним купоросом.

  Розмноження магнолії

  Як розмножувати магнолію

  Розмножують магнолію насіннєвим і вегетативним способами – живцями, відсадками та щепленням, але тільки вегетативний спосіб дає змогу отримати спадково ідентичні рослини. Заради правди слід сказати, що генеративне розмноження сприяє виведенню нових сортів, різновидів або форм, до того ж цей спосіб є найпростішим у виконанні.

  Вирощування магнолії з насіння

  Насіння магнолії дозріває у вересні. Розкладіть зібрані супліддя на папір, витрусіть із них насіння й залийте його на 2-3 дні водою, після чого протріть через сито, щоб звільнити від присім’яників. Щоб видалити з насінин масткий наліт, промийте їх у мильному розчині, потім ретельно прополощіть у проточній воді. Підсохле насіння упакуйте в поліетиленовий пакет із вологим піском або сфагнумом (1:4) і зберігайте до посіву в холодильнику на середній полиці щонайменше 20 днів – насіння має пройти стратифікацію.

  Перед посівом витягніть насіння з холодильника, продезінфікуйте в розчині фунгіциду й помістіть на деякий час у вологий мох, щоб воно наклюнулося. Зі стратифікованого насіння проростає більше половини, але якщо насіння не підготувати, сходів буде набагато менше.

  Насіння магнолії сіють у борозенки завглибшки 2 см і закладають шаром ґрунту завтовшки 1 см. Оскільки у магнолії коренева система стрижнева, контейнер для розсади має бути завглибшки хоча б 30 см. У відкритий ґрунт сіянці пересаджують методом перевалки, коли мине загроза поворотних заморозків. На зиму їх «із головою» накривають сухим торфом.

  Розмноження магнолії живцями

  Заготовлювати живці для розмноження магнолії потрібно з молодих рослин, до того, як на дереві розпустяться бутони. Ідеальний живець має бути зеленим зверху й здеревілим у нижній частині. Висаджують живці в кінці червня або на початку липня в парничок, де можна буде контролювати температуру й вологість повітря та ґрунту. Як субстрат використовують пісок або суміш піску з торфом, перлітом і вермикулітом. Укорінення має проходити при температурі 20-24 ºC, і тоді появи коренів у живців можна очікувати вже за п’ять-сім тижнів. Живці великоквіткової магнолії укореняються вдвічі довше. Намагайтеся строго дотримуватися температурного режиму, оскільки при нижчій температурі процес перебігатиме набагато повільніше, а при температурі вище 26 ºC живці загинуть. Упродовж усього періоду живцювання парничок потрібно провітрювати, а ґрунт підтримувати у вологому стані.

  Розмноження магнолії відсадками

  Відсадками розмножують чагарникові магнолії: навесні низько зростаючу гілку рослини перетягують біля основи м’яким мідним дротом, пригинають, закріплюють і насипають у місці кріплення невеликий горбок землі. Процес утворення коренів піде швидше, якщо ви зробите кільцевий надріз на тому місці гілки, яким вона стикається з ґрунтом.

  Можна розмножувати магнолію і повітряними відсадками. У кінці весни або на початку літа зробіть на обраній вами гілці круговий зріз кори завширшки 2-3 см. Постарайтеся зробити це обережно, щоб не пошкодити деревину магнолії. Обробіть зріз Гетероауксином, обкладіть ранку вологим мохом і обгорніть харчовою плівкою, зафіксувавши її вище та нижче зрізу. Потім прив’яжіть гілку до сусідніх гілок, щоби при сильному вітрі вона не отримала пошкоджень. Тримайте мох у вологому стані: обприскуйте його кілька разів на місяць, проколюючи плівку шприцом із водою. Через два або три місяці на місці зрізу утворюється коріння. Восени відсадок відрізають від гілки й дорощують у домашніх умовах.

  Магнолія після цвітіння

  Догляд за магнолією після цвітіння

  Зацвітає магнолія навесні або на початку літа, і на це видовище варто подивитися: квітуча магнолія – королева серед садових дерев. А коли це свято закінчиться, вам належить зробити санітарне обрізування дерева: видалити зів’ялі квіти, зламані, загиблі взимку від морозу й ростучі всередину крони гілки та пагони. Але навіть без квітів магнолія є декоративною своїм красивим шкірястим листям.

  Магнолія взимку

  Коли настає глупа осінь, і сад починає засинати, ваше завдання – підготувати для магнолії укриття, тому що навіть найбільш зимостійкі види цього роду можуть потерпіти від морозів, особливо в вітряну безсніжну зиму. Щоб уникнути морозобоїн, оберніть стовбур дерева мішковиною в два шари, намагаючись не пошкодити тендітні гілки. Потім, дочекавшись справжніх заморозків, укрийте товстою мульчею пристовбурні кола. Тепер вашій красуні не будуть страшні ні морози, ні миші, ні інші гризуни.

  Види і сорти магнолії

  Найбільші колекції магнолій зібрано в Великій Британії: в центрі інтродукції Арнольд-Арборетум і в Королівському ботанічному саду. Але прекрасна колекція є і в Києві, і саме український досвід вирощування магнолій дає надію на просування цієї рослини на схід і північ. Найпоширенішими в культурі видами магнолії є:

  Магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii)

  – листопадне дерево заввишки до 10 м, але частіше високий чагарник із широкоеліптичним листям завдовжки до 15 см і запашними чашоподібними, дещо поникаючими білими квітками на опушеній тонкій квітконіжці. Діаметр квіток від 7 до 10 см. Це один із найбільш зимостійких видів, що зносить короткочасні морози до -36 ºC. У культурі вид із 1865 року;

  Магнолія оберненояйцеподібна (Magnolia obovata)

  або магнолія білоцвітна походить із Японії й острова Кунашир, що на Курилах. Це листопадне дерево з сірою, гладкою корою, що сягає 15 м. Листя у цієї магнолії зібране по 8-10 штук на кінцях пагонів, а прекрасні квіти діаметром до 16 см кремово-білого забарвлення вирізняються пряним ароматом. Плоди яскраво-червоного кольору сягають у довжину 20 см. Це дерево декоративне в будь-яку пору року, воно добре зносить затінення й морози, однак вимогливе до рівня вологості ґрунту та повітря. У культурі вид із 1865 року;

  Магнолія лікарська (Magnolia officinalis)

  – рослина родом із Китаю, аналог магнолії оберненояйцеподібної, але з більшими листками. Квітки у неї теж великі, запашні, нагадують водяні лілії, але з вужчими, загостреними до вершини пелюстками. У Китаї цей вид використовується як лікарська рослина, а в наших краях магнолія лікарська поки зустрічається нечасто;

  Магнолія гостролиста (Magnolia acuminata)

  або магнолія огіркова з центральної частини Північної Америки, де вона росте в листяних лісах біля підніжжя гір і по скелястих берегах гірських річок. Це листопадне дерево заввишки до 30 м із пірамідальною в молодому віці кроною, яка з часом стає округлою. Листя овальне або еліптичне, завдовжки до 24 см, темно-зелене зверху та сірувато-зелене, коротко опушене знизу. Квітки діаметром до 8 см мають дзвінчасту форму й жовто-зелене, іноді з сизим нальотом, забарвлення. Це найбільш холодостійкий представник роду. Магнолія огіркова має форму, у якій листя або округле, або серцеподібне біля основи, а квітки дрібніші, ніж у основного виду, і канаркового кольору. У США також отримані гібриди між магнолією гостролистою і магнолією лілієквітною, об’єднані під назвою магнолія бруклінська;

  Магнолія зірчаста (Magnolia stellata)

  – одна з найбільш витончених і ефектних магнолій родом із Японії. Це невелике деревце або чагарник заввишки до 2,5 м із голими сіро-коричневими гілками, вузькоеліптичним листям завдовжки до 12 см і оригінальними квітками до 10 см у діаметрі з численними сніжно-білими, витягнутими стрічкоподібними пелюстками, спрямованими врізнобіч, як промені зірки. У цього виду дві декоративні форми: рожева та кейська. Популярні серед садівників також деякі сорти й гібриди цієї рослини:

  • магнолія Сьюзан – сорт із квітками темного багряно-червоного відтінку зовні й світлішими зсередини. Цей сорт входить у серію гібридів із жіночими іменами – Джуді, Бетті, Анна, Пінкі, Ренді, Джейн і Рікі – який було виведено в 50-х роках минулого століття.

  Магнолія лілієквітна (Magnolia liliflora)

  особливо поширена в культурі. Родом вона імовірно зі східного Китаю, а в Європу рослина потрапила в 1790 році. Магнолія лілієквітна рясно цвіте квітками у формі лілій діаметром до 11 см. Зовні квітки пурпурові, зсередини білі, вони мають ледь відчутний аромат. Найбільше зацікавлення викликає декоративна форма цього виду магнолія Нігре (Нігра) з рубіново-червоними зовні й біло-бузковими зсередини квітками, що розкриваються у кінці квітня або на початку травня;

  Магнолія Кобус (Magnolia kobus)

  родом із північної й центральної Японії та Південної Кореї, а в 1862 році вид був перевезений у Нью-Йорк, звідки в 1879 році потрапив до Європи. У культурі рослина сягає у висоту 10 м, але в природі може вирости в два з половиною рази вищою. Листя у дерева широке, оберненояйцеподібне, з гострою вершиною, яскраво-зелене зверху й світліше з нижньої сторони. Це магнолія біла, запашна, з квітками діаметром до 10 см. Зацвітає рослина на дев’ятий-дванадцятий рік. Вид вирізняється морозо-, газо- і пилостійкістю. Північна форма виду – рослина з більшими квітками й ще стійкіша до низьких температур;

  Магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora)

  походить із південно-східних штатів Північної Америки. У неї стрункий циліндричний стовбур, гарної форми крона, темно-зелені, велике блискуче листя й білі квіти діаметром до 25 см, з сильним пряним ароматом. Дуже ефектні навіть яскраво забарвлені, оригінальної шишкоподібної форми плоди цієї рослини. У молодому віці магнолія великоквіткова розвивається повільно, приростаючи щорічно всього на 60 см. Не вирізняється вона і морозостійкістю, витримуючи холоди не нижче -15 ºC, зате чудово справляється з міськими умовами, стійка до хвороб і шкідників та довговічна. Основними декоративними формами магнолії великоквіткової є:

  • вузьколиста – рослина з листям вужчим, ніж у основного виду;
  • ланцетна – рослина з листям витягнутої форми;
  • знаменита – магнолія з дуже широким листям і квітками діаметром до 35 см;
  • круглолиста – у цієї рослини дуже темне зелене листя і квітки діаметром до 15 см;
  • рання – магнолія, що зацвітає раніше за основний вид;
  • екзонська – високе дерево з вузькопірамідальною формою крони й опушеними знизу продовгуватими листками;
  • Праверті – магнолія зі строго пірамідальною кроною;
  • Гартвіса – дерево з пірамідальною кроною й хвилястими листками;
  • драконова – рослина з низько опущеною кроною, гілки якої, дугоподібно звисаючи, торкаються землі і легко вкорінюються;
  • галлісонська – магнолія вищої зимостійкості, ніж основний вид.

  Магнолія Суланжа (Magnolia х soulangeana)

  – гібрид, виведений у 1820 році французьким науковцем Етьєном Суланжем. Відтоді було зареєстровано понад 50 форм цього гібрида, які неймовірно популярні в усьому світі. Магнолія Суланжа – це листопадний чагарник або дерево заввишки до 5 м з оберненояйцеподібним листям завдовжки до 15 см і келихоподібними квітками діаметром від 15 до 25 см, іноді запашними, а іноді зовсім без запаху, з пелюстками від ніжно-рожевого до пурпурового відтінку, і тільки зрідка зустрічаються екземпляри з білими квітками. Рослина вирізняється стійкістю до несприятливих кліматичних факторів і добре росте на ґрунтах різного складу. З численних садових форм цього гібридного виду найчастіше вирощуються:

  • Ленне – магнолія з запашними квітками, білими всередині й рожево-пурпуровими зовні;
  • Александріна – посухостійка рослина заввишки до 8 м із темно-пурпуровими зовні й білими всередині квітками;
  • Червона (Рубра) – з рожево-червоними зовні квітками;
  • Неметца – магнолія з пірамідальною формою крони.

  Окрім описаних садових форм, існують різні сорти магнолії Соланжа.

  Крім описаних видів рослини, у культурі можна зустріти також магнолії верболисту, великолисту, Лебнера, оголену, трипелюсткову, або парасолькову, й інші.