Унікальні літери нашої абетки

Що таке «ідеальний алфавіт» та чи існує він? Ідеальним алфавіт стає в тому випадку, коли кожній літері відповідає свій певний звук. Непогано звучить, чи не так? Дійсно непогано, але насправді такого алфавіту не існує. Жодна абетка жодної мови у світі не ідеальна, навіть української. Хоча якщо чесно, то наша абетка таки майже ідеальна: бо має 33 літери та 38 звуків.

А ще вона насправді дуже цікава, та й історія як нашої абетки загалом, так і окремих її літер, заслуговує уваги! Тож поговоримо про унікальні літери української абетки.

Свічечка букви Ї

Тринадцята літера українського алфавіту унікальна, адже жодної схожої букви ви не знайдете в жодній слов’янській абетці, але має непросту долю. Вона створена за зразком кириличної літери і, яка на рівні з літерою и в давньоруській і староукраїнській писемностях позначала звук [i]. Але оскільки писемних шкіл та типів письма було декілька, вживалася ї аж у кількох варіантах.

Буква ї у сучасному розумінні з’являється у книгах Івана Федорова, а видатний український філософ Григорій Сковорода вже регулярно користувався нею. У ХІХ ст. літера стала надзвичайно популярною серед вітчизняних письменників, але вживали вони її дуже по-різному, кому як подобалося. До того ж друкарні на той час не могли надрукувати саме літеру ї, тож способів передачі на письмі звуку [йі] теж було чимало: и, іи, ять, й (і це ще далеко не повний перелік!).

У сучасній українській мові літерою ї позначають сполучення звуків [й+і] та [й+и], вживають на початку, в середині та в кінці слів: їсти, поїзд, солов’їний, свої, Україна.

Цікаві факти про літеру Ї:

• їй присвячують вірші (обов’язково прочитайте поезію Івана Малковича «Свічечка букви Ї»);
• їй встановлюють пам’ятники: 21 лютого 2013 року (на честь Міжнародного дня рідної мови) в Рівному встановили знак, присвячений літері «Ї»;
• вона стала символом спротиву в тимчасово захопленому російськими військами Маріуполі.

Загадкова літера Ґ

П’ята літера української абетки, що позначає звук [ɡ]. Ще одна буква з непростою історією: у спробах максимально наблизити українську мову до російської, ґ намагалися вилучити з абетки та забути. Зрештою, це майже вдалося, адже навіть зараз багато хто помилково вважає, що ґ – така собі модна мовна новинка.

Насправді, якщо ми розкриємо правопис 1928 року, то легко знайдемо там літеру ґ. Натомість у правописі 1933 року її вже немає. Із того часу одна літера г мала надскладне завдання: передати на письмі та в мовленні одразу два звуки [ɡ] та [h]. І якось справлялася із цим завданням аж до повернення Україною Незалежності.

Повернення ґ призвело до іншої крайності: деякі мовці, автори, журналісти чи диктори намагаються використовувати її геть усюди, навіть там, де за усталеними нормами вживається г. Згідно ж із чинним правописом (від 2019 року) літеру ґ пишемо:

1. В українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда́ , ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґвалтува́ти, ґе́рґіт, ґратча́стий, ґрунтови́й, ґрунтува́ти(ся), ґу́дзиковий, ґу́лька, проґа́вити тощо.
2. У власних назвах – топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.

Цікаві факти про літеру Ґ:

• за нею сумували: Борис Антоненко-Давидович навіть написав статтю, яку назвав «Літера, за якою тужать»;
• нею цікавилися: у «Словнику української мови» Бориса Грінченка можна знайти слово, яке складається тільки з цієї літери (воно є фонетичним варіантом застарілого прийменника «к»). «Добре ґ лежачій колоді і огонь класти».

Цікава історія літери Ф

Так, вона не є унікальною, але історія її появи в нашій мові цілком варта уваги! До речі, чи знали ви, що звук [ф] є одним із найменш уживаних у нашій мові? Чому так? Зараз пояснимо.

Літера ф прийшла до нас із грецької мови: вона була утворена за зразком грецької літери Φ φ («фі»). У церковнослов’янській і старослов’янській звук перетворився на «ферт». Чому саме такий? Є версія, що це банальне звуконаслідування за схожістю з фирканням коней.

І саме факт запозичення і визначив подальшу долю літери, адже жодного питомо українського слова з буквою ф просто немає! Тож і використовують її зазвичай у словах, що мають грецьке, латинське та західноєвропейське походження. У питомо українських словах інколи дійсно хочеться вимовляти ф: хвіртка, хвала, хвацький, хвилина. Але це, звісно, неправильно.

Цікаво, чи не так? Але це лише дрібна частина коштовних цікавинок, якими може похвалитися українська мова. Насправді існує безліч мовних нюансів, які варто враховувати всім, хто хоче говорити та писати правильно. Утім, нічого нереального немає, тим паче, що існують корисні мовні лайфхаки, які прийдуть на допомогу у складній ситуації. Які саме? Дізнатися це ви зможете з конкурсу«Лайфхаки з української мови», який ми підготували спеціально до Дня української писемності та мови.

Долучайтеся та не забудьте розказати про конкурс друзям!

Вивчаємо український алфавіт: вживання і правопис літер «г» та «ґ»

Графіка – це розділ мовознавчої науки, який досліджує умовні знаки для передачі усного мовлення на письмі. Графічна система української мови складається із 33 букв, які об’єднано в алфавіт та інших знаків (апостроф, знак наголосу, дефіс і розділові знаки).

У цій статті докладніше розглянемо дві приголосні українського алфавіту – ґ і г.

Становлення звуків г і ґ в українській графічній системі

Становлення української графічної системи сягає ІХ століття, коли слов’янські просвітителі Кирило та Мефодій створили абетку для передавання на письмі слов’янських мов.

Українська мова бере свій початок із праслов’янської мови. У праслов’янській мові всі слова вимовлялися із проривним звуком [ґ]. Згодом, через кілька століть, у деяких слов’янських мовах, зокрема в українській, чеській, словацькій, білоруській, звук [ґ] перейшов у [г], який позначає гортанний задньоязиковий. Ґ не зникла з української мови й залишилася в деяких українських словах.

Згодом у нашу мову почали потрапляти слова іншомовного походження і виникла потреба відтворювати проривний [ґ]. Тому в пам’ятках староукраїнської мови з ХІV століття він передавався на письмі буквосполукою «кг»: кгрунт, кгвалт, розкга. Був ще один варіант запису звука ґ через запозичену з латини літеру «g»: gроно, gрати.

Також літера ґ трапляється в Пересопницькому Євангеліє ХVІ століття.

Літера ґ у графічній системі української мови

Літери, тобто графічні знаки, які використовуються для передавання на письмі усного мовлення, об’єднано в алфавіт. Алфавіт або абетка – це сукупність букв, розташованих у встановленому порядку. Український алфавіт складається з 33 літер. В основі цього алфавіту лежить давня кирилиця.

Кожна літера має своє закріплене місце й має свою назву, яка вказує на її звукове значення.

Ґ – це п’ята літера української абетки, яку використовують, щоби передати на письмі задньоязиковий дзвінкий звук [ґ]: ґрунт, ґава, аґрус. Долю цієї літери можна було б навіть назвати детективною, якби вона не розгорталася на тлі трагедій мільйонів українців.

Історія літери ґ

Від 1619 року літера ґ веде родовід в українській абетці, котру як різновид грецької літери де гама офіційно ввів до церковнослов’янської мови видатний мовознавець Мелетій Смотрицький у своїй праці «Граматика слов’янська». Учений наголошував на відмінності літери де гама від літери глаголь, яка є відповідником сучасної літери г.

Літера ґ є в «Першій граматиці живої української мови» Олексія Павловського 1818 року. У Словнику української мови, який упорядкував Борис Грінченко у 1907–1909 році, була літера ґ і з нею налічувалося майже 300 слів.

Згодом радянська влада заборонила друкувати будь-що українською мовою, наклали табу й на літеру ґ. Але із часом заборону скасували, про це свідчить Український правопис 1928 року.

Вживалася літера ґ до 1933 року. У рік Голодомору, під час страхітливих репресій проти українського народу, цю літеру затаврували як націоналістичну і її було вилучено з української абетки.

За повернення літери в абетку боровся міністр освіти УРСР Павло Тичина, письменник Борис Антоненко-Давидович. Але поновити в правах репресовану літеру змогли лише в переддень здобуття Україною Незалежності, 1990 року в третьому виданні Українського правопису.

Слова з буквою ґ

Помилки, які часто трапляються і виявляються в тому, що змішують літери ґ для передавання звуку [ґ] та літери г для передавання звуку [г] зумовлені тривалим невживанням цієї літери. Тому треба пам’ятати цікаві українські слова, у яких пишеться літера ґ:

• Ґрунт;
• Ґава;
• Аґрус;
• Ґава (ґавеня, проґавити);
• Ґазда (ґаздиня, ґаздівство, ґаздувати);
• Ґандж;
• Ґанок;
• Ґатунок;
• Ґвалт (ґвалтівник, ґвалтом, ґвалтувати);
• Ґедзь;
• Ґелґіт (ґелґотати, ґелґотання);
• Ґердан;
• Ґлей;
• Ґніт (ґнотик);
• Ґоґель-моґель;
• Ґрати;
• Ґречний (ґречно, ґречність);
• Ґринджоли;
• Ґрунт (ґрунтовно, ґрунтовний, обґрунтовувати);
• Ґудзик;
• Ґуля;
• Дзиґлик;
• Аґу (аґукання, аґукати);
• Обґрунтовувати (обґрунтування);
• Леґінь.

З літерою ґ також пишуться:

1. Власне українські прізвища: Ґудзь, Ґойдич, Ґриґа, Ґонта.
2. Прізвища іншомовного походження: Ґете, Ґарібальді.
3. Географічні назви: Ґібралтар, Ґорґани, Ґренландія, Уґля, Ґоронда.
4. Слова, які не засвоєні українською мовою: фата морґана, персона нон ґрата, альтереґо.

В іншомовних словах літера ґ замінює «g»: Fata Morgana = фата морґана.

Цей перелік не вичерпує всіх слів із літерою ґ. Повний перелік є в орфографічному словникові або в словнику орфоепії. Необхідно лише розгорнути словник на літері ґ.

Варто запам’ятати не тільки слова на букву ґ, але і їхні значення. Наприклад, ґречний – це вихований, ґандж – це недолік, а ґринджоли – низькі й широкі сани. Також у разі неправильного вживання літери може змінитися значення слова:

• Ґрати – решітка;
• Грати – виконувати певну дію;
• Ґніт – у гасовій лампі;
• Гніт – ярмо.

Про всі такі нюанси неможливо написати в одній статті, тому важливо не тільки читати корисні матеріали на сайті BUKI, а й займатися з викладачем.

Репетитор з української мови допоможе вивчити фонетику, графіку, лексикологію, словотвір, морфологію і синтаксис.

Читайте також: Правопис слів іншомовного походження

Літера г в українській мові

Г – це четверта літера української абетки, яку використовують, щоби передати на письмі дзвінкий глотковий звук [г]: гавань, газовик, гайдамак. Глотковий [г] – це характерна ознака української вимови, яка часто залишається як акцент.

Слів на літеру г є безліч: галас, галузь, гармонія, гальмувати, герой, гідність, гіпотеза, глибокий, гіркий, гладкий, гнів, голосити, говорити, горбастий, галантерея, граніт, гладіолус, голова, гімнастика, гербарій, газета, геологія, гіпертонія.

На противагу літері ґ, літера г вживається в іншомовних антропонімах і географічних назвах на місці «h».

Написання українською мовою