Неустойка та пені в чому різниця, в чому схожість

У практиці все частіше виникає питання про приналежність до груп витрат, таких виплат як неустойка і пеня.

Багато хто помилково припускають, що єдина відмінність цих понять в тому, що пеня – це сума, яка виплачується на вимогу до органів державного контролю, а неустойка – та ж виплата, але контрагенту або фізичній особі.

Однак, дотримуючись даної логіки, помилки не уникнути. Для того щоб цього не сталося, розберемося в цьому питанні докладніше.

поняття неустойки

Неустойка – це грошова сума, яку винна особа зобов’язана виплатити постраждалій стороні.

Неустойка може бути як частиною тексту договору між контрагентами (з виділенням умови в окрему главу або можна обійтися одним пунктом в розділі про відповідальність сторін) – в цьому випадку вона буде називатися договірної.

Однак не рідко в суперечках між сторонами каменем спотикання стає законна неустойка. Це неустойка, яка не була прописана сторонами в «тілі» договору, проте в процесі виконання і прийняття зобов’язань виникли розбіжності і постраждала сторона вирішує послатися на законодавчу базу.

Варто пам’ятати, що стягнення у вигляді неустойки, може бути застосоване, тільки якщо боржник дійсно несе відповідальністю за невиконання або часткове виконання зобов’язань (ст.330 ЦК України).

Тому в разі, якщо в договорі прописано більше двох сторін, дуже важливо правильно визначити винну особу. Після чого виставити вимогу про сплату неустойки, написане у вільній формі. Основою тексту повинна бути детально описана суть вимоги, що пред’являється стороні спору.

У разі отримання такої вимоги, необхідно у встановлені терміни відповісти на нього або провести виплату, якщо згодні з постраждалою стороною і приймаєте виставлені претензії.

От саме на етапі визначення суми неустойки і з’являється поняття пені.

поняття пені

Пеня – це різновид неустойки з індивідуальним методом нарахування за несвоєчасну виплату платежу.

Неустойка може бути виставлена ​​до оплати у вигляді штрафу – одноразової обумовленої сторонами виплати. Або у вигляді пені – суми стягнення, яка визначається у вигляді відсотка від суми і підлягає періодичній сплаті (наприклад за кожен день не сплати обов’язкового платежу).

Тобто при появі пені, виникає боргове зобов’язання крім основних зобов’язань сторони, яке припиниться не з моменту оплати самої пені, а з моменту оплати як стягнення, так і самої заборгованості по виплатах.

Подібності та відмінності неустойки і пені

Варто звернути увагу, що якщо в договорі прописано, що при затримки виплат по платежах повинна буде виплачуватися неустойка, в розмірі певного відсотка від, наприклад, ціни договору, цей захід стягнення доцільно назвати пенею.

В даному випадку складаючи (або отримувати) вимога про сплату стягнення за, невиконані зобов’язання, буде вказана сума, розрахована як добуток відсотка від договірної суми і кількості днів прострочення.

На підставі всього викладеного можна підвести підсумок, що подібності між неустойкою і пенею полягають в:

• Суті. Обидва визначення є заходами стягнення грошових коштів (рідше стягненнями в натуральній формі) з винної сторони.
• Законодавчої приналежності. Поняття пені випливає з визначення неустойки, що закріплено в законі (ст.330 ГК РФ).
• Можливості регулювання. Як неустойка, так і пеня можуть бути частиною договору між сторонами, а у разі якщо в договорі не прописані умови їх нарахування, вони закріплені в нормативних актах.

Відмінності в цих «родинних» поняттях в основному полягають в:

• Методі нарахування. Неустойка може бути нарахована як у вигляді відсотка від конкретної суми, так і у вигляді накопиченої суми витрат (відсотки, відшкодування втрат і витрат і т.п.), коли як пеня – це тільки відсоток від суми;
• Періоді впливу. Неустойка може стягуватися як одноразово і всього один раз, а може нараховуватися протягом усього часу понесеного збитку стороною. А пеня, спочатку, має на увазі багаторазове нарахування відсотка, поки порушник не виконає висунуті йому вимоги;
• Області застосування. Стягнення у вигляді неустойки (в широкому сенсі слова) більше застосовні до комерційних контрактів. У разі у врегулюванні порушень з державними органами контролю та підприємствами житлово-комунального господарства, використовується неустойка саме у вигляді пені, що і закріплено в законі багатьох відомств;
• Об’єкті. Об’єктом нарахування неустойки можуть бути різні зобов’язання сторони, а об’єктом нарахування пені – тільки прострочення по обов’язкових платежах.

Підсумовуючи дану статтю, варто відзначити, що в роботі фахівця не може бути фактів недостойних його уваги. А поглиблене знання повсякденних понять і законів, допоможе запобігти появи фатальних помилок.

Будьте уважні до нюансів і тонкощів своєї роботи. Це допоможе досягти кар’єрних вершин.

Можливо, вам стане в нагоді і це:

Схожі статті

Неустойка: поняття, види, розмір, приклад розрахунку

Неустойка стягується незалежно від наявності збитків, іноді – додатково до компенсації завданих невиконанням договірних зобов’язань збитків. Простоправо розповість, що таке неустойка, які види неустойки існують, та як правильно розрахувати неустойку у відсотках (пеню).

Путівник за статтею

Неустойка у цивільному праві: що це таке, розрахунок пені

Що таке неустойка, її види

Неустойка – є одним із способів забезпечення виконання зобов’язань, а саме грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Видами неустойки є штраф і пеня.

Штрафом є ​​неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За підставами встановлення розрізняють неустойку:

• законну, тобто безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті. Якщо законом передбачено розмір неустойки, умови, а іноді і порядок її стягнення, то ці вимоги є імперативними, і сторони не можуть зменшувати розмір неустойки або відмовлятися від стягнення;
• договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони при укладенні договору. При цьому, законодавець іноді визначає вищу і нижчу межу неустойки.

Зверніть увагу: угода щодо забезпечення виконання зобов’язання завжди вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Також не підлягає забезпеченню недійсне зобов’язання. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено Цивільним Кодексом.

За співвідношенням до збитків виділяють чотири види неустойки:

• залікова,
• штрафна,
• альтернативна
• виняткова.

Залікова неустойка – найпоширеніший вид неустойки. Кредитор стягує в повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита залікової неустойкою.

Штрафна неустойка дозволяє кредиторові стягнути і неустойку, і збитки в повному обсязі. Цей вид неустойки покладає на боржника додаткову відповідальність.

Умови альтернативної неустойки надають кредитору право вибору: вимагати відшкодування завданих збитків або стягувати зазначену в договорі неустойку.

Виняткова неустойка дає можливість кредитору стягувати з боржника тільки неустойку, можливість вимагати відшкодування збитків виключається.

Предмет неустойки

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Підстави виникнення права на неустойку

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відсотки на неустойку не нараховуються.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання. Так, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Сплата неустойки також не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, якщо інше не передбачено договором.

Розмір неустойки

Законом за окремими видами зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах:

• за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
• за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення , а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішено в судовому порядку за заявою зацікавленої сторони.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором.

Як розрахувати неустойку (пеню)?

Пеня за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування пені інший строк.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Зверніть також увагу, що для стягнення неустойки законодавством передбачений скорочений термін позовної давності – 1 рік.

Починати нарахування неустойки слід з дати, коли грошове зобов’язання буде вважатися порушеним. Також зверніть увагу, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період, за який може бути нарахована пеня.

Приклад розрахунку пені

Припустімо, два підприємства уклали договір про надання консалтингових послуг. Виконавець зобов’язується надати комплекс послуг згідно з договором, а замовник – їх прийняти і оплатити. За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань замовником договором передбачена пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня. Термін оплати послуг настав 10.01.2019 року, замовник оплатив послуги – 10.06.2019 року. Вартість послуг за договором 40 000 грн.

Період нарахування пені: з 11.01.2019 року по 09.06 2019 року – 150 календарних днів.

Облікова ставка НБУ:

з 11.01.2019г. по 25.04 2019 г. – 18% (105 календарних днів);

з 26.04.2019 р по 09.06 2019 р – 17,5% (45 календарних днів).

Розраховуємо пеню за періодами:

40 000 грн. * 18% * 2/365 * 105 = 4 142, 47 грн.

40 000 грн. * 17,5% * 2/365 * 45 = 1 726, 02 грн.

Загальна сума пені: 4 142, 47 грн + 1 726,02 грн. = 5 868, 49 грн.

Читайте також:

• Банкрутство фіз особи
• Банківська таємниця: поняття, зміст, порядок розкриття, відповідальність
• Боротьба з колекторами
• Види і порядок видачі довіреностей в Україні
• Кому і як виплачує відшкодування Фонд гарантування вкладів фізичних осіб?
• Купуємо заставне майно. Як уникнути ризиків?
• Найважливіше про мобільний зв’язок: путівник від юристів
• Нові обмеження при розрахунках готівкою в Україні
• Позовна давність: поняття, види, обчислення, наслідки пропуску
• Порядок визначення пов’язаних з банком осіб
• Порядок і правила складання боргової розписки: як писати?
• Судовий збір: ставки, пільги, порядок сплати та повернення
• У яких випадках банк проводить ідентифікацію або верифікацію клієнта?
• Фінансові послуги в Україні

Неустойка, штраф, пеня які розміри та вимоги?

При відповідальності за прострочення виконання зобов’язання наявність збитків не береться до уваги, а отже відсутній і причинний зв’язок. Збитки – це негативні майнові наслідки, які виникають у кредитора в результаті порушення зобов’язання, негативні наслідки, які настали в майновій сфері потерпілого в результаті вчиненого проти нього цивільного правопорушення. Також під збитками розуміють грошову оцінку тих несприятливих майнових наслідків, які виражаються в понесених грошових витратах, втрати, пошкодження майна та неотриманих доходів; як майнові втрати, виражені в грошовій формі.

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року № 01-8 / 211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» відповідає на багато питань по простроченні договірних зобов’язань і санкцій за їх порушення. Наприклад, чи вправі суд зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, при відсутності провини кредитора в порушенні зобов’язання боржником?

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України , якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов’язання не завдало шкоди іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Професійний юридичний калькулятор
штрафних санкцій за житлово-комунальні послуги

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» і «надмірно» є оціночними та мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України спрямовані на запобігання збагачення кредитора за рахунок боржника, недопущення зацікавленості кредитора в порушенні зобов’язання боржником.

Чи є неустойка самостійним видом штрафних санкцій поряд зі штрафом і пенею?

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є ​​неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і охоплює також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ЦК України не містить визначень неустойки, штрафу і пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити з визначень, викладених в ГК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується в разі порушення зобов’язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься в частині першій статті 41 ГК України .

Пунктом 49 Інформаційного листа ВГС України дозволена і наступна важлива колізія. Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України , якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Іншими словами, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена ​​сторонами в договорі відповідальність за прострочення виконання зобов’язання в більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.