§ 42. Ґрунтове середовище життя організмів

• наводити приклади пристосувань організмів до життя у ґрунтовому середовищі.

Особливості ґрунтового середовища. Хоча ґрунт — пухкий верхній шар земної поверхні, проте ґрунтове середовище більш щільне, ніж наземно-повітряне і водне. Тут не побіжиш, не полетиш, не попливеш. У ньому практично відсутнє сонячне світло та значно менше кисню, ніж у наземно-повітряному середовищі.

До основних чинників, що роблять ґрунт середовищем життя багатьох організмів, належать: вологість, температура, повітря, що заповнює порожнини між грудочками ґрунту, наявність органічних і неорганічних речовин.

Організми пристосувалися до руху і життя в такому середовищі.

Мешканці ґрунту. Це тільки на перший погляд здається, що в ґрунтовому середовищі мало організмів. Насправді ж їх не менше, ніж в інших середовищах. Тут живе величезна кількість бактерій (завдяки їм відбуваються процеси гниття), одноклітинних організмів, червів, комах та їх личинок. Прикладами найбільших за розмірами тварин ґрунтового середовища в Україні є сліпак і кріт. Сліпак — травоїдна тварина, що може досягати 20-35 см у довжину. Кріт — хижак, живиться здебільшого личинками комах та дощовими черв’яками. Розміри його тіла приблизно вдвічі менші, ніж у сліпака.

Мешканці ґрунтового середовища розпушують ґрунт, роблять його проникним для вологи і повітря. Першість у цій справі належить дощовим черв’якам. Вони розпушують, удобрюють ґрунт та поліпшують надходження у нього повітря і води.

У ґрунті розташовані корені рослин, грибниці грибів. Бактерії перетворюють відмерлі рештки організмів у гумус, або перегній. Цим вони підвищують родючість ґрунту.

Пристосування організмів до життя у ґрунті. Бактерії та одноклітинні організми настільки малі, що проміжків між грудочками ґрунту, ґрунтових щілин їм цілком достатньо для переміщення. Видовжене гнучке тіло дощового черв’яка і личинки травневого хруща (мал. 143, а) дає можливість їм просуватися між частинками ґрунту. Деяким іншим мешканцям ґрунту допомагають рухатися щетинки, кігтики, волоски, що є на їхньому тілі. Для того, щоб переміщуватись у ґрунті, кроти і сліпаки (мал. 143, б, в) риють підземні ходи. У крота для цього передні кінцівки плоскі з міцними кігтями, вивернуті назовні подібно до двох лопат. Ними тварина вправно відкидає ґрунт у сторони і за добу може прокласти хід завдовжки 30 і більше метрів. Тіло його овальне, шерсть і шия короткі, голова конусоподібна, вух майже непомітно, очі крихітні, тому зір поганий. Сліпак риє ґрунт за допомогою передніх широких зубів. Це нагадує роботу ковша екскаватора.

Мал. 143. Мешканці ґрунту: а — личинка травневого хруща; б — кріт; в — сліпак

Мал. 144. Вплив людини на ґрунтове середовище: а — зрошування; б — осушування

Зір у мешканців ґрунтового середовища поганий, а в багатьох зовсім відсутній, наприклад у сліпака і дощового черв’яка. Орієнтуватись їм допомагають органи нюху і дотику.

Для мешканців ґрунту важливі і вологість, і температура ґрунту. Організми ґрунтового середовища пристосувалися до їх змін. Наприклад, у спеку дощові черв’яки заглиблюються у ґрунт на 1-1,5 м, де більше вологи і нижча температура.

Перезволоження та пересихання ґрунту є однаково згубним і для рослин, і для тварин.

Однак людина може позитивно вплинути на ґрунтове середовище, якщо буде підживлювати і зрошувати посіви чи насадження, знищувати бур’яни і шкідників, осушувати надто зволожений ґрунт (мал. 144).

Вивчаючи склад і властивості ґрунту, ми зазначали таку його важливу для рослин властивість, як родючість. Завдяки дощовим черв’якам і бактеріям, які розкладають відмерлі рештки організмів, вона підвищується.

Станьте дослідниками природи

Зверніть увагу на назву дощових черв’яків. Напевно, їх недаремно так назвали. Після теплого нічного дощу придивіться до відкритої ділянки ґрунту. На ній ви побачите численні нірки і горбики землі — результат життєдіяльності дощових черв’яків. Може так статися, що бачитимете і самих черв’яків. Серед учених немає одностайної думки про те, чому ці тварини під час дощу доволі швидко переміщуються близько до поверхні ґрунту та опиняються на поверхні. А що думаєте з цього приводу ви?

Після дощу полічіть нірки та горбики на одному квадратному метрі ділянки, щоб знати, скільки черв’яків «потрудилися» на ній.

Скарбничка знань

Ґрунт як середовище життя давно і плідно досліджують учені. У нашій державі з цією метою в Харкові створено Інститут ґрунтознавства та агрохімії, якому присвоєно ім’я видатного вченого, академіка Олексія Никаноровича Соколовського (1884-1959). Він народився і здобув вищу освіту в Україні. Понад 10 років його наукової діяльності пов’язано з Україною. Учений здійснював наукові дослідження ґрунтів, керував лабораторією ґрунтознавства, був директором Інституту, який нині носить його ім’я.

Перевірка знань

1. Яке середовище називають ґрунтовим та які його особливості?

2. Назвіть приклади відомих вам мешканців ґрунтового середовища.

3. Які пристосування до життя у ґрунтовому середовищі мають кроти, дощові черв’яки і сліпаки?

4. У чому полягає вплив людини як чинника живої природи на організми ґрунтового середовища?

5. Восени у ґрунті води більше, ніж улітку. Тоді чому рослини поглинають її менше і розвиваються повільніше, ніж весною?

6. Опишіть результати спостережень, проведених вами за завданням рубрики «Станьте дослідниками природи».

Природознавство – розробки уроків уроків

Мета уроку: навчальна — ознайомити учнів зі шляхами підвищення родючості ґрунту, зупинившись докладніше на добривах, їхніх видах, а також несприятливих наслідках неправильного внесення в ґрунт мінеральних добрив; розвиваюча — на прикладі мінеральних добрив показати школярам, що одна й та сама речовина при її надмірному або неправильному використанні може з корисної перетворитися на отруту; виховна — прищеплювати учням дбайливе ставлення до ґрунту як до найдавнішого об’єкта докладання людської праці та здібностей.

Основні поняття: родючість, органічні добрива та мінеральні, нітрати, пар, сівозміна.

Методи уроку: словесний (бесіда), наочний (робота з рисунками підручника).

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

Міжпредметні зв’язки: географія (б клас), біологія (7 клас).

І. Перевірка домашнього завдання

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

III. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду

IV. Викладення основного матеріалу

2. Особливості й приклади органічних добрив.

3. Особливості й приклади мінеральних добрив.

4. Поняття та доцільність сівозміни й землі «під паром».

5. Процес догляду за ґрунтом.

V. Підбиття підсумків уроку

І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

— Запитання і завдання учням

1. Напишіть на дошці, із чого складається ґрунт. Додаткове запитання: Як називаються найродючіші ґрунти на Землі?

2. Що таке ґрунт? У результаті якого зовнішнього процесу він утворюється?

Додаткове запитання: Досліди, які ми проводили з ґрунтом на минулому уроці (прожарювання, спроба розчинити у воді),— це фізичні чи хімічні явища?

3. Чому після сильного дощу дощові черв’яки піднімаються до поверхні Землі й виповзають із ґрунту?

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

IIІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ

— Чому на сусідніх полях або городах виростає різний за розмірами урожай? (Через різну родючість ґрунтів.)

У природному середовищі ґрунт поповнюється поживними речовинами за рахунок гниття рослинних і тваринних залишків. Але на землях, за якими доглядає людина: полях, садах та городах,— восени врожай потрапляє не в ґрунт, а у сховища та комори, щоб потім слугувати їжею людям. Людина порушує, розриває віками сформований кругообіг речовин.

— Що необхідно вносити в ґрунт, щоб його родючість із роками не знизилася? (Добрива.)

IV. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

— Що розуміють під родючістю ґрунту? Що дають родючі ґрунти людям? (Великий урожай, родючі ґрунти забезпечують рослини необхідними поживними речовинами.)

— Який компонент ґрунту забезпечує його родючість? (Гумус, або перегній.)

2. Особливості й приклади органічних добрив

— На які два види поділяють добрива? (Органічні та мінеральні.)

— Від якого слова походить назва «органічні» й чому? (Від слова «організм», оскільки органічні речовини в ґрунт потрапляють завдяки життєдіяльності рослин і тварин.)

— Наведіть приклади органічних добрив тваринного походження. (Гній (кізяки жуйних травоїдних тварин, у першу чергу корів і коней) та курячий послід.)

— Наведіть приклади органічних добрив рослинного походження. (Торф.)

— Чия діяльність перетворює добрива, що потрапили в ґрунт, у поживні речовини? (Діяльність бактерій.)

3. Особливості й приклади мінеральних добрив

— Від якого слова походить назва «мінеральні» й чому? (Від слова «мінерал», оскільки цей вид добрив одержують із корисних копалин.)

Залежно від того, який хімічний елемент у добриві головний (Нітроген, Калій або Фосфор), ці добрива поділяють на три групи: азотні, ортофосфатні та калійні.

Окрім цих трьох хімічних елементів, рослинам необхідні й інші, їхня відсутність у ґрунті спричинює захворювання рослин. Однак надлишок мінеральних речовин у вигляді добрив у ґрунті так само шкідливий. Добрива, як і ліки для хворої людини, при їхньому надлишковому або неправильному внесенні не допомагають ґрунту й рослинам, а завдають шкоди. Для кожного виду добрив існує своя пора року для внесення в ґрунт (так само, як і кожні ліки слід приймати за певним графіком). Щоб мінеральні добрива розчинялися, їх вносять у ґрунт навесні або восени, а при недостатньому зволоженні ґрунт додатково поливають. Деякі добрива вносять у ґрунт у вигляді водного розчину. Перед внесенням добрива в ґрунт, так само як і перед прийомом ліків, слід уважно вивчити інструкцію щодо використання певного виду добрива. При надлишковому внесенні невикористані добрива накопичуються в рослинах і спричинюють отруєння людей, які вживали ці рослини в їжу.

— Завдання у робочому зошиті

4. Поняття та доцільність сівозміни й землі «під паром» Іноді, щоб відновити родючість ґрунту, слід залишати поле або город незасіяним. Такі ділянки ґрунту, навмисно залишені без рослин, називають «землями під паром», або «пар».

Різні рослини споживають із ґрунту різні поживні речовини. Тому рослини на одній ділянці слід чергувати, висаджуючи щовесни або через два роки різні культури. Такий підхід називають сівозміною. Сівозміна дозволяє зберегти родючість ґрунту при малій кількості добрив або взагалі без них.

5. Процес догляду за ґрунтом

Догляд за ґрунтом складається з великої кількості заходів.

Оранка або перекопування ґрунту перед посадкою. Розпушування після поливу, боротьба з бур’янами, правильна сівозміна, внесення добрив і в разі потреби — полив.

Тварини, які живуть у ґрунті, також підвищують його родючість, особливо дощові черв’яки.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Родючість ґрунту — його головна властивість. Це здатність забезпечувати рослини поживними речовинами для одержання високих урожаїв. Для підвищення родючості ґрунту в нього вносять добрива різних видів, вчасно поливають і розпушують.

Дати відповіді на запитання після параграфа.

ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

У XVIII ст. знаменитий шведський натураліст Карл Лінней виділив три царства природи. В одне були об’єднані тіла, що не мають ознак життя. Найяскравішими його представниками є мінерали (недарма кажуть — «мертвий, мов камінь»), саме тому перше царство було назване мінеральним. Два інших включали живі тіла й відрізнялися одне від одного здатністю цих тіл до активного пересування. Це рослинне й тваринне царства.

Отже, головна межа проходить між живим і неживим. Чи можна уявити собі щось середнє, так би мовити, мертво-живе? Найімовірніше — ні. Однак щось подібне все-таки існує. І цим «щось» є четверте царство природи — царство біокосних тіл (від грец. bios — життя), виділяти які почали саме із ґрунту.

Як зробити ґрунт більш родючим? Це питання хвилювало людину з тієї пори, як вона взялася за ручку примітивного копального знаряддя на краю свого поля. Можна внести мінеральні добрива й збільшити запас мінеральних елементів живлення рослин. Можна внести органічні —- для того щоб підвищити вміст гумусу. Глибока оранка створить потужний горизонт, зручний для коренів рослин. Є й інші способи, які в сукупності поступово формують культурний ґрунт, що відповідає за своїми властивостями і родючістю передовому рівню землеробства.

Культурний ґрунт відрізняється від природного, цілинного, насамперед родючістю. У культурного ґрунту вона залежить від рівня землеробства, а в цілинного є природною.

У культурних ґрунтах може бути змінене все: мікроклімат, біологічний кругообіг речовин. Величезні маси всередині ґрунту можуть переміщатися при оранці. Значна кількість ґрунту може опинитися за межами оброблюваної території при вітровому або водному руйнуванні ґрунту. При хижацькій експлуатації ґрунтів на поверхню можуть вийти кам’янисті породи, що призведе до повного зникнення ґрунтів у цьому місці.

В історії відомий випадок навмисного створення солончаків на місці родючого ґрунту. Державний діяч Стародавнього Риму, великий землевласник, письменник і засновник латинської прози, автор знаменитого трактату «Про землеробство», Марк Порцій Катон Старший здобув собі популярність фразою, якою він завершував кожний виступ у сенаті: «Карфаген має бути зруйнований». Коли ж римські війська здобули перемогу над Карфагеном, то зрівняли місто із землею й засипали це місце сіллю, щоб назавжди перетворити землі свого могутнього супротивника на солону пустелю.

Культурний ґрунт — досить стійке утворення, чого не можна сказати про окультурений ґрунт, що являє собою щось проміжне між природним і культурним. Такий ґрунт легко й швидко втрачає свою родючість, щойно знижується культура його обробітку або догляду.

У різних країнах на одного жителя припадає різна кількість оброблюваного ґрунту. Це залежить від розміру площі, придатної для обробки землі, кількості жителів, рівня землеробської культури, обсягу експорту сільськогосподарської продукції. Є країни, де зручної для обробітку землі дуже мало, так мало, що постає питання життя і голодної смерті. За таких ситуацій люди, щоб якось вижити, змушені вдаватися до всіляких хитрощів.

У XVI- XVIII ст. освоєння польдерів — територій на місці осушених прибережних озер і морських лиманів — було надзвичайно важкою працею для голландських селян. Ці знамениті своєю родючістю ґрунти значно родючіші за природні. їх створювали шляхом тривалого освоєння осушених земель, вносячи велику кількість добрив і заорюючи в землю посіви зелених трав’янистих рослин, зокрема люцерни. У зв’язку з цим у Нідерландах з’явилося таке прислів’я: «Перший фермер помирає, другий страждає, а третій — живе».

У горах завжди було мало підходящої для обробітку землі. Тут людина пристосовує під ріллю споконвічно непридатні ділянки на схилах. Вона вирівнює їх, укріплюючи нижню межу кам’яними стінками й перерозподіляючи ґрунт по утвореному горизонтальному східчастому майданчику. Часто цього ґрунту не вистачає або зовсім немає на схилах. Тоді людина виконує важку роботу, переносячи ґрунт із річкових долин високо вгору на схили. Іноді люди створюють на схилах справжні інженерні спорудження — тераси, які утворюють щаблі гігантських сходів. Вони здіймаються на схили гір на висоту кількох сотень метрів. Такі тераси зустрічаються у всіх гірських районах, де розвинене сільське господарство.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Тварини підвищують родючість ґрунту

Ґрунт. Властивості, значення

Живі організми (рослини, тварини) з часом старіють і відмирають. Їхні залишки потрапляють у ґрунт і під дією бактерій повільно перегнивають. Так утворюється перегній . Чим більше перегною, тим ґрунт темніше і родючіше. Родючість — головна властивість ґрунту. Тварини, що живуть у ґрунті, роблять у ньому ходи, куди легко потрапляють вода і повітря, перемішують ґрунт, подрібнюють рештки рослин. Так тварини підвищують родючість ґрунту.

Людина використовує ґрунт для вирощування різноманітних рослин. Вони дають їй їжу і корм для свійських тварин. Найродючіший ґрунт — чорнозем . Україна багата на чорнозем.

Скарбничка цікавого