Томат (Lycopersicon esculentum Mill.)

Многолетник опушенный (в культуре однолетнее травянистое растение) со своеобразным запахом. В настоящее время одна из самых популярных в мире овощных культур, широко используемых в кулинарии, косметологии и многих других областях деятельности человека.

Оглавление

Формула цветка

Формула цветка томата: *Ч(5)Л(5)Т(5)П(2).

В медицине

Томат не является фармакопейным растением, но вещества, содержащиеся в плодах–ягодах (например, ликопин, серотонин, тирамин, каротин и др.) проявляют выраженные терапевтические свойства, поэтому целесообразно их применение и в лекарственных целях. В настоящее время в НИИ гриппа РАМН (Санкт-Петербург) проводятся исследования по трансформации генома томатной культуры, с целью усиления накопления в его плодах противовирусного антигена, что в перспективе может заменить противогриппозные прививки.

Плоды томата очень популярны в лечебной диетологии. Как низкокалорийный, легкоусвояемый продукт врачи-диетологи свежие плоды томата и продукты их переработки (томатный сок тушеные томаты, соусы, кетчупы, салаты в сочетании с растительными жирами) включают в диеты при нарушениях водно-солевого обмена веществ, сердечно-сосудистых заболеваниях (для предотвращения инсульта и инфаркта), расстройствах деятельности желудочно-кишечного тракта, А-витаминной недостаточности, анемии, депрессии, возрастных изменениях глаза, а также для нейтрализации токсинов в кишечнике и выведения лишней жидкости из организма, стимуляции функции почек, снижения холестерина, снятия нервного напряжения и улучшения настроения при стрессах, предупреждения развития атеросклероза, укрепления костей и улучшения работы мозга, особенно в старческом возрасте. В лечебных целях свежие плоды томата и сок рекомендуют употреблять при гастрите с пониженной кислотностью, ухудшении памяти и общем утомлении организма, а также при склонности к запорам. Полезно употреблять плоды томата в период обострения респираторных заболеваний. Наряду со всеми полезными свойствами плоды томата являются прекрасным средством для похудения. «Томатная диета» – эффективно избавляет от лишних килограммов при ожирении.

Противопоказания и побочные действия

Несмотря на столь большую ценность, томаты (особенно плоды) имеют некоторые противопоказания к употреблению. Прежде всего плоды томата и продукты его переработки следует исключить из своего рациона людям, страдающим пищевой аллергией, а также ограничить его употребление при артрите, подагре, желче– и почечнокаменной болезнях, так как они могут спровоцировать рост камней. Не рекомендуется употреблять маринованные и консервированные томаты при язвенной болезни желудка, гипертонии, сердечно-сосудистых заболеваниях. При панкреатите и язве желудка не следует злоупотреблять ими, так как возможны обострения.

В кулинарии

Благодаря своим ценным питательным и диетическим качествам плоды томата имеют важное пищевое значение. Они самые популярные в современной кулинарии. Томаты входят в состав многих блюд (борщи, салаты, закуски и др.), их консервируют, маринуют, сушат, тушат, жарят, фаршируют, кладут на бутерброды, едят с рыбой, нежирным мясом, рисом, макаронами. Из плодов томатов в Испании очень популярны холодные супы (гаспачо, сальморехо). Кроме того, в консервной промышленности из плодов томата изготавливают пасту, пюре, соки, кетчупы, соусы, лечо и т.д.

В дерматологии и косметологии

Плоды томатов и их сок в дерматологии применяют для лечения воспалительных процессов кожи (гнойничковых ран, язвочек), а также солнечных ожогов. Косметологи рекомендуют регулярно употреблять плоды томатов и их сок при преждевременном старении кожи, при сухой, склонной к раздражению коже, для улучшения цвета кожи и лечения гиперпигментаций. В современных СПА-салонах плоды томата используются в качестве эффективного косметического средства, их включают в питательные, тонизирующие, освежающие и омолаживающие маски (особенно при сухой, отвисшей коже и морщинах). При жирной коже и крупных порах очень полезны отбеливающие и очищающие маски, а также массаж и протирание кожи лица соком томата. Кроме того, в косметологии томатный сок часто используется в качестве натурального очищающего средства, а также для снятия грима.

Классификация

Систематическое положение томата ботаниками трактуется по-разному. По одним данным томат (лат. Lycopersicon esculentum) – культурный представитель рода Паслен (лат. Solanum), семейства Пасленовые (лат. Solanaceae). При этом род Паслен – очень большой, насчитывает около 1700 видов растений, широко распространенных в тропических, субтропических и умеренных областях обоих полушарий, но главным образом в Южной Америке. По другим – наиболее важный южноамериканского вид рода Томат (лат. Lycopersicon), который объединяет около 7 видов травянистых, полукустарниковых однолетних или многолетних (в тропиках) растений, произрастающих на Тихоокеанском побережье Южной Америки (Колумбия, Эквадор, Перу и Чили) и на Галапагосских островах (Жизнь растений, 1981; Биол. энциклопед., 1986). В настоящее время в культуре известно около 2000 сортов и форм томата.

Ботаническое описание

Однолетнее травянистое теплолюбивое растение до 150 см высоты. Стебель, как и листья покрыт железистыми и простыми волосками. Листья очередные, без прилистников, прерывисто-непарноперистые, снизу серо-зеленые, сверху темно-зеленые, листочки продолговатые, перисто-надрезанные. Цветки желтые, обоеполые, правильные, на длинных цветоножках, собраны в цимозные соцветия (завитки). Околоцветник пятичленный. Чашечка сростнолистная, остающаяся при плодах. Венчик сростнолепестный. Тычинок 5. Завязь верхняя, из 2 плодолистиков. Формула цветка томата: *Ч(5)Л(5)Т(5)П(2). Плод – многогнездная ягода, чаще красная. Факультативный самоопылитель, размножается семенами.

Распространение

Родина – Южная Америка, растение введено в культуру индейцами Перу, где сохранились в диком состоянии его исходные формы. В настоящее широко возделывается повсеместно как в закрытом, так и открытом грунтах в качестве полезного пищевого растения.

Заготовка сырья

Лекарственным сырьем являются главным образом плоды, но лечебными свойствами также обладают стебли и листья. Плоды чаще используют в свежем виде, а остальные части растения высушивают обычным путем. Свежие плоды лучше всего хранить в бумажных пакетах при комнатной температуре, без попадания прямых солнечных лучей. Хранят готовое сырье (траву и листья) в бумажных пакетах не более 1 года.

Химический состав

Плоды томата богаты очень ценными биологически активными веществами. Они содержат белки, ферменты, аминокислоты, стерины, тритерпеновые сапонины, углеводы, органические кислоты (щавелевая кислота и др.), витамины С, РР, В₁, В₂, В₃, В₆, В₉, бета-каротин, сахара (фруктоза и глюкоза) минеральные вещества (калий, кальций, натрий, магний, фосфор, цинк, железо, медь, йод и др.). Кроме того, в плодах томата обнаружено высокое содержание каротина, ликопина, серотонина, тирамина, фитоена, неуроспорина, неаликопина, ликосантина, ликофилла, антоцианов, высокомолекулярных жирных кислот (стеариновой, линолевой, пальмитиновой), фенолкарбоновой (кофейной, кумаровой, феруловой) и абсцизовой кислот. Листья и незрелые плоды содержат алкалоиды и эфирное масло.

Фармакологические свойства

Лечебные свойства томата довольно широкие и ценятся высоко. Томат (особенно плоды) обладает хорошим антиоксидантным, антидепрессантным, противовоспалительным, иммуностимулирующим, антисклеротическим, диуретическим, желчегонным, антивозрастным, солнцезащитным свойствами. Содержащийся в плодах томата ликопин, являясь мощным антиоксидантом, защищает клетки организма от губительного воздействия свободных радикалов, способствует укреплению стенок сосудов, блокирует формирование злокачественных новообразований (особенно предстательной железы, меланомы) и мутаций ДНК, а также снижает сердечно-сосудистые заболевания (инсульт, инфаркт), тромбообразование и атеросклероз кровеносных сосудов, предотвращает окисление холестерина. Плоды томата благотворно влияют на нервную систему, улучшают работу пищеварительной системы, нормализуют обмен веществ, снижают кровяное давление, стимулируют иммунную систему, питают сердечную мышцу, положительно воздействуют на работу мужских половых желез и на состав крови, а также обеспечивают жизненно важными веществами, в частности витаминами, микро- и макроэлементами (калий, магний, кремний, железо, кальций и др.), органическими кислотами, защищают волосы и кожу лица от агрессивного воздействия солнца и продлевают ее молодость, улучшают цвет и разглаживают морщины. Плоды растения расщепляют и выводят из организма токсины, помогают бороться с негативными последствиями депрессии и стрессов. Еще одно очень полезное свойство плодов томата – низкая калорийность, что немаловажно при сахарном диабете и ожирении.

Применение в народной медицине

С давних времен плоды томата используются в народной медицине. Богатый целебный состав плодов растения травники использовали для нормализации обмена веществ и пищеварения в целом, а также как мочегонное средство при заболеваниях почек и мочевого пузыря, при нарушениях нервной системы как природный антидепрессант. Кашицу из натертого свежего плода томата прикладывают к вздувшимся венам на уставших ногах. Ценность плодов томата в народной медицине заключается еще и в том, что ими лечили старческий склероз, анемию, сахарный диабет, ожирение, запоры, гнойные раны и язвы. В народе масло, в котором жарили плоды томата, используют для лечения ожогов и чесотки. Плоды томата ценятся и в домашней косметологии, особенно при сильной пигментации кожи лица, как отбеливающее и смягчающее средство. Кашицу плодов томата как отдельно, так и с другими ингредиентами (овсяной мукой, оливковым маслом, желтком яйца) накладывают на лицо в виде маски при сухой, дряблой, стареющей коже. Кроме того, соком плодов томата лечат грибковые заболевания пальцев ног.

Историческая справка

Томат был известен еще ацтекам Южной Америке как декоративное и лекарственное растение. С середины 16 века в Южной Европе его начали употреблять в пищу, однако широко вошел в культуру только в 19 веке. Первые сведения об этом растении в России относятся к концу 18 века, наша страна была одним из первых европейских государств, где томаты начали выращивать как овощное растение.

На языке науатль, распространенном в странах Тихоокеанского побережья Южной Америки, слово «томат» звучит как «томати» (“tomati”). После интродукции в XVI веке в Португалию и Испанию овощ приобрел новое название – “pomo d’oro” – «золотое яблоко». Так родилось знакомое нам слово «помидор».

По другим сведениям столь поэтичное название плодам томата дал итальянский ботаник средневековья Петр Андреа Маттиоле в 1544 году. Однако два с лишним века спустя европейцы все еще боялись томатов. В датском издании за 1774 год «Полное руководство по садоводству» пишется, что помидоры очень вредны и могут свести с ума. Но существует и другое противоречивое мнение, что томаты – для любви, в XVI веке романтичные французы окрестили их «яблоками любви».

В Запорожье (Каменке-Днепровской) установлен памятник «Слава помидору».

Литература

1. Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. К.: Видавець Купрієнко С.А., 2013. 218 с.

2. Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров) 2-е изд., исправл. М.: Сов. Энциклопедия. 1989.

3. Еленевский А.Г., М.П. Соловьева, В.Н. Тихомиров // Ботаника. Систематика высших или наземных растений. М. 2004. 420 с.

4. Жизнь растений / Под ред. А. Л. Тахтаджана. М.: Просвещение. 1982. Т. 5 (2). 539 с.

5. Томаты // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). СПб., 1890-1907.

Ботаніка – Неведомська Є. О. – 3. Формули квіток

Рослини з одностатевими квітками поділяють на одно – та дводомні. Однодомні рослини – це рослини, в яких тичинкові та маточкові квітки утворюються на одній і тій же особині (дуб, бук, ліщина, кукурудза). Дводомні рослини – це рослини, в яких тичинкові та маточкові квітки розташовані на різних особинах одного і того ж виду (верба, тополя, конопля).

3. Формули квіток

Формула квітки (від лат. formula – образ, вид, правило) – умовне позначення будови квітки знаками, літерами та цифрами. У формулі квітки переважно застосовують перші літери латинських назв частин квітки, які подано в таблиці 15.

УМОВНЕ ПОЗНАЧЕННЯ СКЛАДОВИХ КВІТКИ

П – пелюстки, або віночок

Кількість частин квітки позначається цифрами. Якщо ця цифра перевищує 12, то використовується знак да. Дужки у формулі квітки вказують на зростання частин квітки. Рисочка під цифрою кількості плодолистиків свідчить про верхню зав’ язь, а над цифрою – про нижню.

Правильна (актиноморфна) квітка позначається *,

Неправильна (зигоморфна) – |, асиметрична –

Двостатеві квітки позначаються знаком, одностатеві тичинкові квітки позначаються знаком а маточкові – 9.

Для прикладу розглянемо квітки родини Айстрові. Наприклад, характерною ознакою квітки кульбаби звичайної є наявність широкого квітколожа, на якому густо розміщені дрібні язичкові квітки (рис. 41, 4): двостатеві, зигоморфні, з короткою трубочкою та відгином у вигляді язичка з п’ ятьма зубцями, тичинок 5, що приросли нитками до віночка, а пиляки зростаються боками і між ними проходить стовпчик маточки, маточка з двох плодолистків, зав’ язь нижня, одногнізда;

У ромашки лікарської та соняшника звичайного розрізняють два типи квіток:

1) Несправжньо-язичкові, Які розташовані по краю квітки: маточкові (маточка з двох плодолистків, зав’ язь нижня, одногнізда), зигоморфні, язичок з трьома зубцями; формула – | 9 Са0Со(3)А00(2);

2) Трубчасті, Які розташовані в центрі квітки: двостатеві, актиноморфні, з п’ ятьма пелюстками, що зрослися в трубку, тичинок 5, що приросли нитками до віночка, а пиляки зростаються боками і між ними проходить стовпчик маточки, маточка з двох плодолистків, зав’ язь нижня, одногнізда;

У волошки синьої по краю квітки розташовані Лійкоподібні Квітки: безстатеві, зигоморфні, у вигляді лійки; формула – | Са0Со(Ш)Л000; а в центрі квітки – трубчасті: двостатеві, актиноморфні, з п’ятьма пелюстками, що зрослися в трубку, тичинок 5, що приросли нитками до віночка, а пиляки зростаються боками і між ними проходить стовпчик маточки, маточка з двох плодолистків, зав’ язь нижня, одногнізда;

Інколи у формулі квітки біля літери ставлять не одну цифру, а суму цифр, щоб показати, що ця складова частина квітки (чашечка, пелюстки тощо) має певні особливості. Наприклад, квітка капусти має чашечку з 4 вільних чашолистків, але вони розміщені один проти одного (“хрест навхрест”), тому в формулі квітки це вказують так: Са2+2. У квітки капусти тичинок 6, але вони різні: 2 короткі зовнішні і 4 довгі внутрішні, тому в формулі зазначають А2+4

Схожі статті

• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2. Класифікація квіток Різноманітність квіток зображено на рис. 41 Рис. 41. Різноманітність квіток: 1 – квітка печіночниці (правильна); 2 – квітка зірочника (правильна.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Загальна будова та функції квітки План 1. Загальна будова та функції квітки. 2. Класифікація квіток. 3. Формули квіток. 4. Утворення квітки. 5. Суцвіття: біологічне значення.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 10. Генеративні органи рослинного організму. Квітка. Суцвіття План 1. Загальна будова та функції квітки. 2. Класифікація квіток. 3. Формули квіток. 4. Утворення квітки. 5. Суцвіття: біологічне значення.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 9. Листок – бічний орган пагона План 1. Загальна будова та функції листка. 2. Розвиток листка. 3. Класифікація листків. 4. Листкорозташування. 5. Анатомічна будова листка. 6.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2. Розвиток листка План 1. Загальна будова та функції листка. 2. Розвиток листка. 3. Класифікація листків. 4. Листкорозташування. 5. Анатомічна будова листка. 6.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Загальна будова та функції листка План 1. Загальна будова та функції листка. 2. Розвиток листка. 3. Класифікація листків. 4. Листкорозташування. 5. Анатомічна будова листка. 6.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 5. Підйом води у стовбурах дерев Під впливом атмосферного тиску стовп води може піднятися лише на висоту не вище 10 м, тоді як висота дерев може сягати десятків метрів. Саме всисна сила.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 1. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ Запропонований Вашій увазі навчальний посібник побудований з урахуванням завдань програми навчального курсу “Ботаніка”, передбачених для студентів вищої.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 2. Ботаніка як наука План 1. Ботаніка – наука про рослини. 2. Загальна характеристика рослин. 3. Поширення рослин та їх значення у біосфері. Основні поняття: Ботаніка.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Природна система органічного світу Запропонований Вашій увазі навчальний посібник побудований з урахуванням завдань програми навчального курсу “Ботаніка”, передбачених для студентів вищої.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 4. Органічні сполуки: вуглеводи До складу органічних сполук, як вже зазначалося, входять чотири хімічні елементи – органогени: оксиген, гідроген, карбон, нітроген. Органічними сполуками.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 3. Органічні сполуки: ліпіди До складу органічних сполук, як вже зазначалося, входять чотири хімічні елементи – органогени: оксиген, гідроген, карбон, нітроген. Органічними сполуками.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 3. Поширення рослин та їх значення у біосфері Царство Рослин представлене різноманітними формами живих організмів – від одноклітинних мікроскопічних (водорості) до гігантських дерев, які мають.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2. Загальна характеристика рослин План 1. Ботаніка – наука про рослини. 2. Загальна характеристика рослин. 3. Поширення рослин та їх значення у біосфері. Основні поняття: Ботаніка.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Ботаніка – наука про рослини План 1. Ботаніка – наука про рослини. 2. Загальна характеристика рослин. 3. Поширення рослин та їх значення у біосфері. Основні поняття: Ботаніка.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2.1.1. Основні функції кореня План 1. Органографія. 2. Вегетативні органи рослинного організму. 2.1. Корінь. 2.1.1. Основні функції кореня. 2.1.2. Типи коренів і кореневих систем.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2.1. Корінь План 1. Органографія. 2. Вегетативні органи рослинного організму. 2.1. Корінь. 2.1.1. Основні функції кореня. 2.1.2. Типи коренів і кореневих систем.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2. Вегетативні органи рослинного організму План 1. Органографія. 2. Вегетативні органи рослинного організму. 2.1. Корінь. 2.1.1. Основні функції кореня. 2.1.2. Типи коренів і кореневих систем.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Органографія План 1. Органографія. 2. Вегетативні органи рослинного організму. 2.1. Корінь. 2.1.1. Основні функції кореня. 2.1.2. Типи коренів і кореневих систем.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 6. Органографія. вегетативні органи рослинного організму. Корінь План 1. Органографія. 2. Вегетативні органи рослинного організму. 2.1. Корінь. 2.1.1. Основні функції кореня. 2.1.2. Типи коренів і кореневих систем.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 2. Рослинні тканини План 1. Поняття про тканини. 2. Рослинні тканини. Основні поняття: Тканина, диференціація, анатомія рослин, твірні (меристематичні) тканини, покривні.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 7. Способи вегетативного розмноження рослин та його біологічне значення У деяких видів рослин листки у процесі еволюції різко видозмінилися. У барбарису листки видозмінились у Колючки. В акації білої у колючки видозмінились.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 6. Метаморфози листка У деяких видів рослин листки у процесі еволюції різко видозмінилися. У барбарису листки видозмінились у Колючки. В акації білої у колючки видозмінились.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 5. Анатомічна будова листка Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 39) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 4. Листкорозташування Розрізняють прості та складні листки. Простий листок Складається з однієї листкової пластинки й одного черешка та опадає цілком (дуб, береза, клен) (рис.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 3. Класифікація листків Розрізняють прості та складні листки. Простий листок Складається з однієї листкової пластинки й одного черешка та опадає цілком (дуб, береза, клен) (рис.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 1. Поняття про тканини План 1. Поняття про тканини. 2. Рослинні тканини. Основні поняття: Тканина, диференціація, анатомія рослин, твірні (меристематичні) тканини, покривні.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – ЛЕКЦІЯ 5. Тканинний рівень організації живої матерії. Рослинні тканини План 1. Поняття про тканини. 2. Рослинні тканини. Основні поняття: Тканина, диференціація, анатомія рослин, твірні (меристематичні) тканини, покривні.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 6. Органічні сполуки: нуклеїнові кислоти Нуклеїнові кислоти Вперше виявлено в ядрі клітини, звідки й походить назва цих сполук (від лат. Nucleus – ядро). До складу молекул нуклеїнових кислот.
• Ботаніка – Неведомська Є. О. – 5. Органічні сполуки: білки Білки, Або Протеїни, – це високомолекулярні біополімери, мономерами яких є залишки Амінокислот. Назва “білки” пов’ язана зі здатністю багатьох білків.

Ботаніка – Неведомська Є. О. – 3. Формули квіток