строкатий
1 . Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий.
Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна. (М. Томчаній);
Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (О. Десняк);
* Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Я. Качура);
// З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них).
Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (О. Копиленко);
Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Д. Ткач);
// З великими плямами або крапками (про масть тварини).
– Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Марко Вовчок);
// Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів).
Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (О. Іваненко);
// Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін.
Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (З. Тулуб);
Гауптман .. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Ю. Збанацький);
Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (В. Кучер);
* Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки “гірко!” і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Л. Дмитерко).
2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний.
При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (з навч. літ.);
Оператори, художники, актори, статисти. Ти мусиш об’єднати увесь цей строкатий колектив .. в одну творчу волю. (О. Гончар);
Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Н. Рибак);
Мова художніх творів української літератури XVI –XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (з навч. літ.).
3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий.
Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- строкатий — строка́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- строкатий — Пістрявий, рябий, зозулястий, кн. різнобарвний, ок. ряснобарвий, г. красий, таркатий; (у смугах) перістий; (натовп) різношерстий; (колектив) неоднорідний; (в душі) вередливий; сорокатий. Словник синонімів Караванського
- строкатий — див. барвистий Словник синонімів Вусика
- строкатий — [строкатией] м. (на) -тому/-т’ім, мн. -т’і Орфоепічний словник української мови
- строкатий — -а, -е. 1》 Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. || З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них). || З великими плямами або крапками (про масть тварини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- строкатий — РЯБИ́Й (про масть тварин, оперення птахів — із плямами іншого кольору, відтінку), ПЕРІ́СТИЙ, ПЕРИ́СТИЙ, ПЛЯМИ́СТИЙ, СТРОКА́ТИЙ, ПІГА́НИСТИЙ діал., КРА́СИЙ діал.; МУ́РИЙ, МУРУ́ГИЙ розм. (темно-сірий із плямами); ПІСТРЯ́ВИЙ, ЗОЗУЛЯ́СТИЙ (про птахів). Словник синонімів української мови
- строкатий — Строка́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- строкатий — СТРОКА́ТИЙ, а, е. 1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна… (Томч., Закарп. опов. Словник української мови в 11 томах
- строкатий — Строкатий, -а, -е 1) Пестрый. 2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ. 3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16. Словник української мови Грінченка
Строкатий це
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
строкатий
СТРОКА́ТИЙ, а, е.
1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна… (Томч., Закарп. опов., 1953, 24); Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (Десняк, Десну. 1949, 521); * Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Кач., Вибр., 1953, 340); // З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (Коп., Лейтенанти, 1947, 138); Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Ткач, Жди. 1959, 67); // З великими плямами або крапками (про масть тварини). — Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Вовчок, VI, 1956, 220); // Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів). Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (Ів., Ліс. казки, 1954, 16); Строкатий одуд; Строкатий дятел; // Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін. Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158); Гауптман.. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Збан., Єдина, 1959, 249); Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (Кучер, Дорога. 1958, 146); * Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки «гірко!» і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Дмит., Наречена, 1959, 202).
2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний. При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (Зерн. комбайни, 1957, 5); Оператори, художники, актори, статисти… Ти мусиш об’єднати увесь цей строкатий колектив.. в одну творчу волю… (Гончар, Циклоп, 1970, 109); Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Рибак, Час. 1960, 792); Мова художніх творів української літератури XVI-XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 83).
3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).
Строкатий, а, е.
2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ.
3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16.