Новий лідер у стаді: як живуть здичавілі корови в Чорнобильській зоні

Відомо, що науковці кілька років активно стежать за стадом корів. За їх словами, наразі там 20 голів.

Проте згідно з останніми даними, у тварин змінився лідер. “Молодий чорний бик витіснив підсліпуватого на одне око попередника. Старий бик змирився зі своєю поразкою і повернувся в стадо в якості рядового члена”, – зазначили у Чорнобильському Радіаційно-екологічному Біосферному Заповіднику.

Що відомо про корів

Деякі родини самопоселенців тримали у власному господарстві велику рогату худобу. Найбільше стадо було у Луб’янці – 7 голів. У 2016 році, після того, як господарі померли, стадо почало жити на волі. Жодні погодні умови, навіть сніги та великі морози, не стали на заваді розмноженню корів.

Дивіться фото корів / автор Сергій Жила:

У світі ще стільки всього, що можна вивчати чи не щодня. Зокрема, флора та фауна, які багаті на дивовижі. Та навіть домашні улюбленці, яких ми бачимо щодня, вміють дивувати. Особливо, випрошуючи порцію корму Purina®, який не тільки смачний, але й корисний.

Повідомлення Чорнобильського Радіаційно-екологічного Біосферного Заповідника

Шанувальники живого світу Чорнобильського заповідника знають, що, крім диких тварин, в зоні відчуження комфортно почувається стадо здичавілих корів, за якими науковці стежать вже кілька років поспіль.

Як свідчать останні спостереження, в цьому році у стаді змінився лідер: молодий чорний бик витіснив підсліпуватого на одне око попередника. Старий бик змирився зі своєю поразкою і повернувся в стадо в якості рядового члена.

Бики, корови й телята – в міру вгодовані та, сподіваємось, добре переживуть і цю зиму.

Науковці нарахували у головному здичавілому стаді 20 голів.

Передісторія: деякі родини самопоселенців тримали у власному господарстві велику рогату худобу. Найбільше стадо було у Луб’янці – 7 голів. У 2016 році, після того, як господарі померли, стадо почало жити на волі. Жодні погодні умови (навіть сніги та великі морози) не стали на заваді розмноженню корів.

Тварини належать до поширеної на Поліссі української чорно-рябої молочної породи.

Фото Сергія Жили.

Дике стадо свійських тварин: особливості життя здичавілих корів у Чорнобильському біосферному заповіднику

В Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику проживає стадо здичавілих корів. Тварини проживають в заповіднику вже сім років. Початково їх тримали «самосели» в місті Чорнобиль та селі Луб’янка. Після смерті господарів, у 2016 році, тварини живуть і розмножуються без втручання людей, витримуючи навіть сніг та сильні морози, – повідомляє редакція BBC Україна.

Перед повномасштабною війною стадо налічувало близько 20 голів, і вони вдало адаптувалися до нового життя. Екологи, використовуючи фотопастки, слідкують за тваринами, які навчилися виживати в дикій природі, подібно їхнім предкам – турам. Корови виглядають здоровими і добре годуються, не стикаючись з проблемами у пошуку їжі. Узимку вони викопують суху траву копитами для харчування та використовують покинуті будівлі, щоб сховатися від вітру й опадів.

Стадо вміє захиститися від хижаків. «Окремо взята корова, теля та навіть бик не здатні протистояти вовчій зграї. Але коли вся череда корів під керівництвом досвідченого бика об’єднається в структурований гарем, де кожен знає своє місце, їм не страшні вовки», – розповідають у заповіднику.

Відзначаючи відмінність від звичайної сільської череди, експерти вказують на цілісність та злагодженість дикого стада. Зокрема, особливу увагу природоохоронці приділяють захисту молоді. Телятам відводять найбезпечніше місце – між бугаєм та дорослими коровами.

Додатково екологи зазначають, що потреба в доїнні відпала, оскільки цикл лактації корів нормалізувався і тепер взаємодіє з народженням телят. Таким чином, коли корови зустрічають людей, вони вибирають тікати у хащі, а бик, який йде останнім, не атакує людину.

Природоохоронці отримали інформацію про найбільшу загрозу для корів, яка полягала в тому, що тварини потрапили в одну з хат, а двері зачинилися зсередини.

«Добре, що їх, напівживих, знайшли та визволили лісники. Тварини ледь допленталися до води і довго там пили воду», – розповідали в заповіднику.