День жінок-мироносиць 2023: традиції свята і сильні молитви для жінок

Що таке День жінок-мироносиць і про що просити у святих покровительок.

День жінок-мироносиць вважається православним жіночим днем. Хто такі жінки-мироносиці, чому їх так шанують і з якими молитвами до них звертаються – в матеріалі УНІАН.

Раніше ми розповідали, яке церковне свято 30 квітня відзначають християни.

Скільки було жінок-мироносиць, і хто це такі

Жінки-мироносиці – це жінки, які були свідками смерті Ісуса Христа. Після неї вони принесли миро (спеціальне ароматичне масло), щоб умастити тіло Спасителя пахощами. Тому жінок і назвали мироносиці, тобто, ті, що несуть миро.

Історія точно вказує на сімох жінок-мироносиць – Марію Магдалину, Марію Клеопову, Саломію, Іоанну, Марфу, Марію, Сусанну, але насправді їх було більше. Це були жінки різного віку, походження і достатку: наприклад, була серед них багата і знатна дружина домоправителя царя Ірода, і дружина простого рибалки Саломія. Об’єднувало їх одне – віра. Жінки довгий час йшли за Христом з міста в місто, де він проповідував, дбали про його нічліг і харчування і не відвернулися, коли Ісуса засудили на страту. Разом з Йосипом сміливі жінки поховали тіло Спасителя, а після не побоялися піти до його труни, де стояла варта.

На знак подяки за віру, вірність, милосердя та любов саме жінки-мироносиці першими дізналися про воскресіння Ісуса – коли вони прийшли до печери з труною, то побачили, що там нікого немає. Ангел, що сидів на камені, розповів їм благу звістку.

Коли День жінок-мироносиць і його традиції

Свято жінок-мироносиць не має фіксованої дати – щороку воно відзначається в другу неділю після Великодня. У 2023 році цей день випадає на 30 квітня .

Це свято вважається одним з найважливіших. У храмах проходять урочисті богослужіння, у Діви Марії просять здоров’я і благополуччя для жінок. Також практично в кожній церкві є ікона “Жінки-мироносиці біля Гробу Господнього”, якій можна помолитися.

Що не можна робити в День жінок-мироносиць

У православне свято славлять жінок і висловлюють їм подяку – за їхню працю, терпіння, турботу про інших і гармонію в родині. У цей день найстарша з жінок в домі вважається найголовнішою, а решта повинні її слухатися.

Традиційно в свято жінок-мироносиць жінки збираються в своєму колі, щоб поспілкуватися і пригостити один одного млинцями і яєчнею. Млинці символізують сонце, яєчня – відродження і продовження нового життя. Також в цей день прийнято просити вибачення один у одного за нанесені образи.

У свято вважається великим гріхом:

• ображати жінок, підвищувати голос на них і навіть суперечити їм;
• лаятися і сперечатися;
• пліткувати і злословити.

Також в цей день бажано відмовитися від будь-якої роботи.

День жінок-мироносиць – молитва для жінок

Жінки-мироносиці вважаються молитовними покровительками жінок-християнок. Святих просять дати силу, щоб винести життєві випробування, допомоги в складних ситуаціях, навчитися жити в мирі з самим собою і пробачити гріхи.

О, жони благословенні, мироносиці святі, мир Христовий в серцях своїх тримаєте! Пошановуємо відданість вашу, бо у Хреста Господнього безбоязно стояли. Ублажаємо і саме після в Бозі ревність вашу, котрою рухалися, до гробу з поспіхом миром помазати похованого Владику. Прославляємо чисту любов, що заради воскреслий Господь перше вам з’явився та радістю серця ваші наповнив. Шануємо і апостольські труди, що ними ж Христа воскреслого сміливо сповідуєте перед народами, вельможами й царями. Нині ж до вас з вірою і любов’ю прибігаємо і старанно просимо: ублагайте Всещедраго Життєдавця силою Хреста Його нам зміцнитися, в подвигах любові та самовідданості утвердитися, душевним і тілесним болістям нашим уздоровитися. Щоб засяяла й нам благодать Воскреслого Христа, Бога нашого, і щоб увійти в приготовлену Ним Світлицю Небесної слави, і де разом з вами сподобитися прославляти Тройцю Єдиносущну і Нероздільну на віки віків. Амінь.

О святі Марфо і Маріє та інші святі жінки-мироносиці! Умоліть Улюбленого вами Найсолодшого Iсуса, Який вас полюбив, Його ж ви визнали Христом, Сином Божим. Нехай дасть і нам, грішним рабам Божим (імена), гріхів прощення, у вірі праведній нелицемірне і тверде стояння. Оселіть в серцях наших дух страху Божого, смиренного на Бога уповання, терпіння і до ближніх милосердя. Визволіть нас молитвами вашими від спокус житейських, бід і напастей, щоб тихе і мирне життя тут проживши, з помислами непорочними та серцем чистим, предстали ми на тому Страшному суді, і добру відповідь на ньому давши, радості невимовної у Царстві Небесному сподобилися на віки віків. Амінь.

Вас також можуть зацікавити новини:

НЕДІЛЯ ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ

Звичайні жінки – Христові учениці, вони невідступно йшли за своїм Учителем і не залишили Його навіть у ті хвилини, коли більшість апостолів просто розбіглися. І подія, що згадується у цей день, теж, на перший погляд, повсякденна – не встигнувши здійснити поховальний обряд над померлим Спасителем через суботу – час спокою – жінки на третю добу після Його Хресної смерті поспішили до гробу. З собою вони несли миро – дорогу ароматну олію – і йшли до могили помазати тіло Ісуса.

Чи вірили вони в те, що знову побачать Господа живим? Навряд. Як і для інших учнів, арешт, розп’яття і смерть Спасителя були для них своєрідним фіналом – зі стратою Христа ці тендітні жінки втратили сенс подальшого існування. Звичайно, вони продовжували жити заради своїх сімей, але жити так, як раніше, повноцінно, кожен день спілкуючись із Учителем, вже було неможливо. І все ж любов – безумовна і безмежна – підняла мироносиць серед ночі і змусила бігти до місця поховання Христа. Серце ніби говорило їм: «Поспішайте, і ви побачите те, що радикально змінить ваше життя, зробить його більш осмисленим і набагато глибшим, ніж раніше – в хвилини найбільшої радості».

Величезну чисту віру святих жінок було винагороджено. Коли вони наблизилися до могили, тільки тут згадавши, що вхід в поховальну печеру завалений важким валуном, то побачили, вхід відкрито. Ледве долаючи несподіване заціпеніння, вони заглянули всередину і побачили ангела, який сказав їм, що Той, Кого шукають мироносиці, Воскрес і чекає їх у Галілеї. Швидше за все, будь-хто на місці цих жінок зніяковів би, вирішивши, що все побачене – галюцинації і плід збудженої уяви.

Але учениці Христові повірили відразу і без жодного сумніву – отримавши благу звістку, вони кинулися назад у місто, до апостолів, які сиділи в будинку і там переживали горе розлуки з Учителем. Ще більше віра жінок зміцнилася, коли на зворотній дорозі вони побачили Самого Воскреслого Господа.

Біля труни залишилася лише Марія Магдалина, яка або прийшла не з усіма, або просто вирішила побути наодинці, щоб краще зрозуміти, що трапилося. Вона ще не до кінця усвідомила велич цього моменту, і коли перед нею з’явився чоловік, подумала, що це – садівник, і стала питати, куди зникло тіло Учителя. Але Садівник назвав її по імені, причому зробив це так, як робила тільки Одна Людина на землі. Перед нею стояв Сам Христос – живий, воскреслий, реальний! Радості жінки не було меж – вона своїми очима бачила Того, Кого ще кілька днів тому невтішно оплакувала разом із іншими ученицями.

Потім Господь з’явився іншим – апостолам, учням, іншим Своїм супутницям, які всі три роки Його проповіді були з Ним. Але першими радісну новину про Воскресіння Спасителя дізналися саме вони, мироносиці – жінки, які не побоялися ні переслідування старійшин, ні можливої грубості римської варти, яка до моменту явлення ангела стерегла гроб Спасителя, ні інших небезпек, що підстерігають беззахисну жінку вночі. Ученицями керувала любов – та сама любов, якої їх учив Господь, і яка не відає ніяких перешкод – навіть смерті.

Скільки мироносиць було всього – ми достеменно не знаємо. Євангеліє просто перераховує їх по іменах, і тільки лише кількох жінок називає більш-менш конкретно. Церковна традиція дала звання мироносиць сімом чи вісьмом ученицям Христа. Всі вони згодом стали полум’яними проповідницями і потрудилися нарівні з іншими апостолами. А Магдалина удостоїлася честі називатися рівноапостольною – тобто має ту ж славу і понесла той же хрест, що й інші учні-чоловіки.

Традиційно Пресвята Діва не входить у число жінок-мироносиць, але деякі біблієзнавці вважають, що «Марія Іаковова» (Мк. 16: 1) та «інша Марія» (Мф. 28: 1) – це і є Мати Христа. Справа в тому, що Вона після смерті свого чоловіка Йосифа взяла під опіку його молодших дітей від першого шлюбу, і цілком законно вважалася матір’ю Іакова. Але навіть якщо Богородиця і не була серед мироносиць, Вона все одно вважається Першою, хто отримав звістку про Воскресіння Сина – згідно з переданням, ангел явився Їй особисто і розповів найголовнішу новину. Пречиста деякий час жила в Єрусалимі в будинку апостола Іоанна Богослова, якому Господь ще на Голгофі довірив турботу про Свою вже немолоду Матір. Після відходу апостолів на проповідь, Їй теж дістався жереб місіонерства. Спочатку це були землі сучасної Грузії, але туди потрапити Свята Діва так і не змогла. Місцем Її апостольства став Афон, куди Вона потрапила після шторму, дорогою до єпископа Лазаря, який жив на Кіпрі. Деякий час Богородиця жила в Ефесі. Померла в Єрусалимі, похована там же – в Гефсиманському саду. Однак тіла в Її гробниці немає – передання свідчить, що Син на третій день після смерті підніс Її в Небесні оселі разом із тілом.

Марія Магдалина

Відомості про цю жінку плутані. Одні вбачають у ній знамениту євангельську блудницю, яку Христос врятував від побиття камінням? і яка помазала Йому ноги дорогою олією. Інші бачать у ній просту єврейку, зцілену Христом від тяжкої недуги одержимості і біснуватості. Після виходу апостолів на проповідь вона знехтувала усіма тодішніми нормами (жінці заборонялося проповідувати самій) і поодинці ходила з міста в місто, сповіщаючи всім про воскреслого Вчителя. За однією версією житія, Магдалина закінчила свої дні в будинку Іоанна Богослова в Ефесі, доживши до глибокої старості. Інші варіанти її біографії говорять про те, що Марія кінець життя провела в покаянні, близько тридцяти років живучи в печері поблизу Марселя. Перед смертю, згідно із західними житіями, Магдалину причастив священик, який випадково забрів до неї. Він же і поховав святу.

Марфа і Марія, сестри Лазаря

Відомості про цих жінок мізерні. Разом із братом, якого воскресив Сам Христос, вони перебралися з Єрусалиму на Кіпр, де допомагали Лазарю нести єпископське служіння. Де, коли і як померли святі сестри – невідомо.

Вона була дружиною Хузи – одного з чиновників при дворі правителя Галілеї Ірода Антипи. Іоанна займала дуже високе становище, мала великий уплив і зв’язки. У дні проповіді Христа саме Іоанна брала на себе левову частку витрат апостольської громади, піклуючись про їжу і все необхідне для Господа і Його учнів. Є версія, що така щедрість настільки знатної дами невипадкова – на думку ряду тлумачів, син царедворця, зцілений Христом (Ін. 4: 46 – 54), був дитиною Іоанни, і вдячна жінка після цього служила Спасителю всім, чим могла. З її ім’ям пов’язана історія Глави Іоанна Хрестителя. Як відомо, за свої викриття на адресу Ірода Предтеча спочатку був арештований, а потім обезголовлений за наклепи Іродіади – співмешканки Ірода. Після того, як нечестива жінка поглумилася над Главою ненависного їй пророка, вона викинула свій «трофей» на звалище. Іоанна, бачачи все це і глибоко засмутившись від звістки про смерть Предтечі, таємно вночі відкопала чесну Главу, поклала її в глиняну посудину і поховала на Оливній горі, в одному з маєтків Ірода.

Марія Клеопова

Була двоюрідною сестрою Діви Марії і матір’ю апостола Якова молодшого. (Апостол Яків був названий братом Господнім по плоті. Він написав соборне послання і пізніше був першим єпископом Єрусалимським.) Чоловік Марії – Клеопа (або Алфей) – був одним з учнів Господа, якому воскреслий Христос явився на шляху в поселення Еммаус. Марія Клеопова стояла при хресті поряд з Богородицею, ходила з пахощами до Його гробу. Вона одна з перших побачила Воскреслого і почула Його слова: “Радуйтесь!” (Мф. 28: 9).

Теж була родичкою Божої Матері. Дочка Йосипа, обручника святої Діви Марії, народжена від першого шлюбу. Її чоловік Зеведей був простим рибалкою, а сини – Яків та Іоан Богослов – найближчими до Господа апостолами. Христос покликав їх на апостольське служіння одними з перших, і вони були присутні в особливі миті Ісусового життя: на горі Фавор, при воскрешенні доньки Іаіра, при молитві в Гефсиманському саду. Саломія з синами ходить за Господом, слухає Його, служить Йому; вона присутня при Його похованні, приходить з пахощами до гробу.(Мф. 27: 55-56, Мк. 16: 7).

Найзагадковіша з мироносиць. Вона служила Христу від свого маєтку, тобто, мабуть, була досить забезпеченою. Більше про неї не відомо нічого.

День жінок-мироносиць у Православ’ї вважається аналогом 8 березня. Тільки замість сумнівного ідеалу жінки-революціонерки і феміністки-бунтарки Церква показує зовсім інші якості наших матерів, дружин, сестер і подруг. Перш за все, це велика жертовність, самозабуття, вірність, любов і жива полум’яна віра, що може подолати все. Ті самі віра і любов, які повною мірою доступні лише немічному жіночому єству, і які світять навіть у найбезпросвітнішій темряві.