Мідокалм – лікарський препарат від болю в спині та в м’язах.

Тизаніл застосовується при м’язовому спазмі, що супроводжується хворобливими відчуттями, а також пов’язаним із статичними та функціональними захворюваннями хребта. Тизаніл може використовуватись після хірургічних операцій.

Застосовується при стані спастичності скелетної мускулатури, що супроводжує неврологічні захворювання (наприклад, у разі хронічної мієлопатії. При порушенні мозкового кровообігу, у випадках дегенеративних захворювань спинного мозку, дитячому церебральному паралічі (пацієнтам віком від 18 років), а також при розсіяному склерозі.

Протипоказання

Протипоказана терапія Тизанілом у випадках:

• Алергічна реакція до препарату.
• Використання тизанілу протипоказане при тяжких порушеннях функції печінки.
• Не застосовується одночасно з флувоксаміном.
• Препарат не застосовується у педіатрії (для дітей віком до 18 років).
• Протипоказаний Тизаніл вагітним і жінкам, що годують.

З обережністю призначати пацієнтам з нирковою недостатністю, пацієнтам похилого віку, а також одночасно з інгібіторами CYP1A2, антиаритмічними препаратами (наприклад, з мексилетином, пропафеноном, аміодароном), циметидином, рофекоксибом, фторхінолонами.

Мідокалм – лікарський препарат від болю в спині та в м’язах.

Біль не найприємніше, що може подарувати нам тіло. Особливо, якщо вона сильна, і що ще гірша, постійна. У подібних випадках лікар може призначити міорелаксант Мідокалм, який допомагає зняти напругу і біль.

Малюнок 1 — Лікар призначає Мідокалм у випадку з болем у спині та м’язах.

Препарат сприяє розслабленню скелетної мускулатури як результату неврологічних синдромів, які у свою чергу пов’язані з болями та порушенням трофіки (процес клітинного харчування органів та тканин); зниження гіпертонусу та спастичності; має місцевий анестезуючий ефект.

Показання до застосування

Мідокалм призначають у таких випадках:

• патологічно підвищений тонус мускулатури та спазми скелетної (поперечно-смугастої) м’язової тканини, які є наслідком органічних уражень ЦНС, включаючи, зокрема, розсіяний склероз, енцефаломієліт, інсульт мозку тощо;
• міогенні контрактури, підвищений тонус і спастичність м’язів, зумовлені захворюваннями кістково-м’язової системи (наприклад, люмбаго з ішіасом, спондильоз, уражаючі суглоби артрози, цервікальний синдром і т.д.);
• незапальні захворювання головного мозку, що супроводжуються розладами м’язового тонусу;
• жовчнокам’яна хвороба;
• сильно виражений больовий синдром, що відзначається і натомість розвитку гемороїдальних вузлів;
• менструальний больовий синдром;
• загроза мимовільного переривання вагітності внаслідок підвищення тонусу маткових м’язових структур;
• ниркові кольки;
• у період відновної терапії після перенесених ортопедичних, хірургічних чи травматологічних операцій;
• у складі комплексної терапії облітеруючих захворювань судин (артеріосклероз, діабетична ангіопатія, тромбангіїт, хвороба Рейно, дифузна склеродермія);
• патології, зумовлені розладами іннервації судин (акроціаноз, ангіоневротична дисбазія, що інтермітує);
• хвороба Літтла (дитячий церебральний спастичний параліч) та інші енцефалопатії, що супроводжуються м’язовою дистонією;
• захворювання, що протікають з м’язовою дистонією;
• остеохондроз.

Протипоказання

Протипоказання до призначення таблеток Мідокалм:

• вік до одного року;
• стійка патологічна слабкість та швидка стомлюваність скелетної м’язової тканини (міастенія);
• підвищена індивідуальна чутливість до діючої речовини та допоміжних компонентів препарату.

Усі м’язові релаксанти протипоказані пацієнтам:

• які мають нині або в анамнезі підвищену судомну активність;
• страждаючим від хвороби Паркінсона;
• страждаючим від хронічної ниркової та/або печінкової недостатності;
• які страждають від епілептичних нападів;
• які мають в анамнезі життя наркотичну залежність;
• які мають в анамнезі гострі психози.

Побічні ефекти Мідокалма

Прийом Мідокалм може спровокувати появу побічних реакцій з боку різних органів та систем.

Малюнок 2 – одним із побічних ефектів Мідокалма – безсониця.

До нечастих (виникають не частіше ніж раз на тисячу випадків) реакцій, які можуть відзначатися після прийому Мідокалму, відносять:

• порушення харчування та обміну речовин, що виражаються у формі анорексії;
• безсоння та порушення сну;
• біль голови, запаморочення, підвищену сонливість;
• артеріальну гіпотонію;
• почуття дискомфорту в животі, діарею, підвищену сухість слизової оболонки у роті, диспепсичні симптоми, нудоту;
• м’язову слабкість, біль у кінцівках, біль у м’язах;
• астенію, відчуття загального дискомфорту, підвищену стомлюваність.

До рідкісних (виникають частіше ніж раз на тисячу випадків, але рідше ніж раз на десять тисяч випадків) відносять:

• анафілактична реакція;
• зниження активності, депресивні стани;
• порушення уваги, тремор, підвищення судомної активності, гіпестезія (зниження чутливості до дії подразників), парестезія, підвищена сонливість;
• шум у вухах, вертиго;
• стенокардія, тахікардія, прискорене серцебиття, зниження показників артеріального тиску;
• гіперемія шкірних покривів;
• утрудненість дихання, кровотечі з носа, прискорене дихання;
• біль в епігастральній ділянці, запори, метеоризм, блювання;
• легкі форми порушень функції печінки;
• алергічний дерматит, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив’янка, висипання на шкірі;
• відчуття дискомфорту у кінцівках;
• енурез, протеїнурія;
• почуття сп’яніння, почуття жару, дратівливість, підвищена спрага;
• підвищення рівня білірубіну у крові, зміна активності ферментів печінки, зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитоз.

До вкрай рідкісних (виникають не частіше, ніж в одному з десяти тисяч випадків) відносять:

• анемія; збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія);
• анафілаксія (анафілактичний шок);
• полідипсія;
• сплутаність свідомості;
• брадикардія;
• остеопенія;
• відчуття дискомфорту у грудях;
• підвищення рівня креатиніну у крові.

Якщо у пацієнта спостерігаються побічні ефекти, дозу препарату знижують, після чого описані вище реакції зазвичай нівелюються.

Як приймати Мідокалм?

Дозування та період прийому препарату розраховується лікарем, виходячи з анамнезу, м’язового тонусу, інтенсивності больового синдрому, наявності у пацієнта протипоказань та супутніх хронічних захворювань.

Зазвичай тривалість лікування не перевищує десяти днів. Після прийому Мідокалм починає діяти приблизно через 40 хвилин. Ефект продовжується від 4 до 6 годин.

Мідокалм випускається у двох лікарських формах:

Приймається Мідокалм внутрішньо, суворо після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Щоб уникнути ускладнень і побічних ефектів слід суворо дотримуватися дозування, прописане лікарем.

Середнє терапевтичне дозування препарату залежить від віку пацієнта. Дози препарату (таблетки):

• дорослим та дітям з 14 років: по 50 мг 2-3 рази на добу, поступово підвищуючи дозу до 150 мг;
• дітям віком 7-14 років: добова доза з розрахунку 2-4 мг/кг (3 прийоми протягом дня);
• дітям віком від 3 до 6 років: добова доза з розрахунку 5 мг/кг (3 прийоми протягом дня).

• внутрішньом’язово – по 200 мг на день, поділених на два прийоми;
• внутрішньовенно препарат вводять повільно, крапельним шляхом один раз на день по 1 мл.

Мідокалм при вагітності та лактації

Як і будь-які ліки, Мідокалм призначають з обережністю вагітним жінкам та мамам, які годують малюка грудьми. Це відбувається лише у разі, коли очікувана користь матері перевищує ризики для плода чи новонародженого. Фахівці рекомендують на час прийому препарату переводити малюка з ГВ на штучне вигодовування.

Малюнок 3 – Мідокалм при вагітності

Тим не менш, Мідокалм можуть прописати в першому триместрі вагітності жінкам, у яких через гіпертонус мускулатури матки є загроза викидня.

Мідокалм при остеохондрозі

Як і інші м’язові релаксанти центральної дії, Мідокалм може призначатися при остеохондрозі. Больовий синдром, який неминучий при даному захворюванні, спричиняє обмеження рухливості. Тут і приходять на допомогу міорелаксанти, зокрема Мідокалм.

• знімають симптоми больового синдрому;
• пригнічує спинальні рефлекси;
• знімає м’язову напругу.

Завдяки цим якостям міорелаксанти включені до терапевтичного курсу разом з масажем, ЛФК тощо. Причому варто відзначити, що на відміну від хондропротекторів вони дійсно покращують стан хворих, які страждають від остеохондрозу.

Малюнок 4 – Мідокалм призначають при остеохондрозі

Для лікування остеохондрозу Мідокалм, як та інші міорелаксанти, призначається короткими курсами.

Взаємодія

Дослідження показали, що лікарські препарати, які обмежували б застосування Мідокалму, не виявлені. Так як активна речовина Мідокалма – толперизон – не провокує седативного ефекту, то його допускається комбінувати з ліками, що надають седативну дію, а також препаратами, що снодійними і містять алкоголь.

А ось активність речовини посилюють:

• препарати для загальної анестезії;
• м’язові релаксанти периферичної дії;
• психотропні препарати;
• клонідин (речовина, що має гіпотензивну дію).

Часто лікарі призначають пацієнтам з патологіями опорно-рухової системи як комплексну терапію зв’язку препаратів Мільгамма, Моваліс та Мідокалм.

Так, Мідокалм та Моваліс знімають больовий синдром, спазмування та м’язовий гіпертонус. А лікарський засіб Мільгамма, що відноситься до вітамінів групи В, використовується як загальнозміцнюючий засіб з метаболічною, знеболювальною та нейропротективною дією.

Поєднання Мідокалму та алкоголю припустимо. Але захоплюватися в жодному разі не варто, тому що Мідокалм лікарський засіб.

Схема одночасного прийому кількох препаратів визначається лікарем.

Аналоги Мідокалма

Часто аналоги підбираються лікарем при непереносимості пацієнтом активної речовини або компонентів складу препарату через протипоказання або навіть ціни.

Малюнок 5 – Аналоги Мідокалма

До аналогів препарату відносяться (це лише деякі з них):

• Сірдалуд (діючі речовини: тизанидин) — у Мідокалма ширший спектр дії, але Сірдалуд характеризується меншою кількістю побічних ефектів;
• Міолгін (діючі речовини: парацетамол та хлорзоксазон) – показання до застосування та схема впливу аналогічні Мідокалму. Додатково має жарознижувальний ефект;
• Толперизон-OBL (діюча речовина: толперизон) – активний компонент, показання, протипоказання та схема впливу ідентичні. Відрізняється Толперизон низькою вартістю;
• Баклофен (діюча речовина: баклофен) – ефективність препаратів схожа, але у Баклофена досить значний перелік побічних ефектів.

Аналоги надають схожу дію на організм, але міняти Мідокалм на інший, аналогічний медикамент, можна після консультації та дозволу лікаря.

Спосіб застосування

Для терапії у разі хворобливого м’язового спазму застосовують дози по 2-4 мг, тричі на добу. У важких випадках перед сном допустимо додатково приймати ще 2-4 мг.

При спастичності скелетних м’язів початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг при триразовому прийомі. Потім дозу дозволяється поступово збільшувати на 2-4 мг при інтервалі в 7 днів. Як правило, оптимальний терапевтичний ефект може бути досягнутий при добовій дозі 12-24 мг поділених на 3 прийоми через рівні проміжки часу. Максимально допустима добова доза Тизанілу не повинна перевищувати 36 мг.

У пацієнтів з наявністю ниркової недостатності рекомендується розпочинати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу. Потім проводиться поступове нарощування дозування, залежно від ефективності та переносимості Тизанілу. Для збільшення дози слід спочатку збільшувати дозування, що призначається для 1 разового прийому на день, після чого збільшують кількість прийомів.

Тизаніл 2 мг №30 табл.

Інструкція по застосуванню лікарського засобу для фахівців ТИЗАНІЛ Торгова назва ТИЗАНІЛ Міжнародна непатентована назва Тизанідин Лікарська форма Таблетки 2мг і 4 мг Склад Одна таблетка містить активну речовину — тизанідин 2 мг 4мг допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 1 0 0,000 00 мг кислота стеаринова 3,00 мг 4,00 мг кремнію діоксид безводний 0,30 мг 0,40 мг Опис Білі, круглі, двоопуклі таблетки Фармакотерапевтична група Інші міорелаксанти центральної дії. Код АТС М03ВХ02 Фармакологічні властивості Фармакокінетика При прийомі внутрішньо всмоктується швидко та практично повністю (на 90%). Максимальна концентрація (Cmax) у плазмі досягається через 1-2 години після прийому препарату. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Через інтенсивний метаболізм при першому проходженні через печінку середнє значення біодоступності становить близько 34%. Середнє значення обсягу розподілу (Vd) у період рівноважного стану становить 2.6 л/кг. У діапазоні доз від 4 до 20 мг фармакокінетика має лінійний характер. Зв’язування з білками плазми становить 30%. Підлога пацієнта та одночасний прийом їжі не впливають клінічно значуще на фармакокінетичні параметри Тизанілу. Метаболізм швидко і значною мірою здійснюється у печінці. Метаболіти не мають фармакологічної активності. Період напіввиведення (T1/2) із системного кровотоку – 2-5 год. Препарат виводиться нирками (близько 70% від введеної дози) у вигляді метаболітів та з каловими масами; у незміненому вигляді виводиться 2,7 – 5%. У хворих з нирковою недостатністю (при кліренсі креатиніну менше 25 мл/хв) середнє значення Cmax у плазмі в 2 рази перевищує цей показник у здорових добровольців, а кінцевий T1/2 може збільшуватись до 14 год, внаслідок чого AUC зростає в середньому 6 разів. . Фармакодинаміка Стимулює пресинаптичні альфа2-адренорецептори, що призводить до гальмування вивільнення збуджуючих амінокислот, що є ендогенними агоністами NMDA-типу рецепторів. Внаслідок цього пригнічується полісинаптична передача збудження (на рівні проміжних нейронів спинного мозку), знижується надлишковий м’язовий тонус і розвивається центральний аналгезуючий ефект. Тизаніл ефективний як при гострому болючому м’язовому спазмі, так і при хронічній спастичності спинального та церебрального генезу. Знижує ригідність м’язів при пасивних рухах, зменшує спазми та клонічні судоми, а також підвищує силу довільних скорочень скелетної мускулатури. Показання до застосування – хворобливі м’язові спазми, зумовлені органічними та функціональними порушеннями хребта (шийний і поперековий синдроми, остеохондроз, спондильоз, сирингомієлія, геміплегія та ін), а також виникають після хірургічних операцій (в т.ч. з приводу грижі між грижами остеоартрозу тазостегнового суглоба) – спастичність скелетних м’язів при неврологічних захворюваннях (у т.ч. при розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спинного мозку, при залишкових явищах перенесеного інсульту, черепно-мозковій травмі, дитячому церебральному. Спосіб застосування та дози Купірування хворобливого м’язового спазму: внутрішньо, по 2-4 мг 3 рази на день; у важких випадках додатково на ніч призначають 2-4 мг. Лікування спастичності кістякових м’язів, зумовленої неврологічними захворюваннями: доза встановлюється індивідуально. Початкова доза – по 2 мг 3 десь у день, потім добову дозу поступово збільшують на 2-4 мг з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Зазвичай оптимальний терапевтичний ефект досягається за добової дози від 12 до 24 мг, розподіленої на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу. Максимальна добова доза – 36 мг. . Пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) рекомендована початкова доза – 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози проводять поступово, повільно, з урахуванням переносимості та ефективності. Якщо необхідно отримати більш виражений ефект, рекомендується спочатку збільшити дозу, яку призначають 1 раз на добу, потім збільшують кратність призначення. Побічні ефекти – сонливість, слабкість, запаморочення, м’язова слабкість, безсоння, розлади сну, галюцинації – брадикардія, незначне зниження артеріального тиску – сухість у роті, нудота, шлунково-кишкові розлади, минуще підвищення активності «печінкових» трансаміназ гепатит. Протипоказання – підвищена чутливість до тизанідину або до іншого компонента препарату – виражене порушення функцій печінки (печінкова недостатність із стійким перевищенням рівня верхньої межі норми “печінкових” трансаміназ у сироватці крові в 3 рази і більше) – дитячий та підлітковий вік до 18 років. При одночасному застосуванні Тизанілу з антигіпертензивними препаратами (в т.ч. діуретиками) можливий розвиток артеріальної гіпотензії та брадикардії. Не рекомендується поєднання з іншими альфа2-адреностимуляторами. Седативні препарати та етиловий спирт (алкоголь) можуть посилювати седативну дію Тизанілу. Парацетамол збільшує TCmax на 16 хв (клінічного значення немає). Пероральні контрацептивні засоби знижують кліренс тизанідину на 50%. Слід обережно призначати Тизаніл пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 25 мл/хв). Рекомендується контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у тих випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки (незрозуміла нудота, анорексія) , втома) У разі коли рівні «печінкових» трансаміназ у сироватці стійко перевищують верхню межу норми в 3 рази і більше, застосування Тизанілу слід припинити. Застосування в геронтологічній практиці У зв’язку з тим, що у пацієнтів похилого віку нирковий кліренс може бути знижений слід бути обережним при застосуванні Тизанілу. Вагітність та лактація Тизаніл не слід застосовувати у період вагітності та лактації, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода чи дитини. Вплив на здатність до керування автотранспортом та механізмами. Хворим, у яких відзначається сонливість, слід рекомендувати утриматися від видів робіт, що вимагають високої концентрації уваги та швидкої реакції, наприклад, керування транспортними засобами або роботи з машинами та механізмами. Передозування Симптоми: нудота, блювання, гіпотензія, запаморочення, сонливість, міоз, занепокоєння, порушення дихання, кома. Лікування: Промивання шлунка, призначення сорбентів (активоване вугілля), форсований діурез, симптоматична терапія. Форма випуску та упаковка По 10 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/алюм. По 1 або 3 або 10 блістерів у картонній коробці разом з інструкцією із застосування. Зберігати у прохолодному, сухому та захищеному від світла місці при температурі не вище 25ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці! Термін придатності 3 років. Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Умови відпустки з аптек За рецептом., Індія В4/160, Сафдарджунг Енклав, Нью-Делі – 110029, Індія.

Побічні ефекти

Побічні прояви можуть виражатися у появі слабкості, що супроводжується сонливістю, сухості у роті, а також нудоти та розладів ШКТ. Може трохи знижуватися артеріальний тиск і виникати почуття запаморочення. Також може підвищуватись активність печінкових трансаміназ, яка незабаром проходить.

При застосуванні Тизанілу у вищих дозах додатково можливе зниження артеріального тиску, поява м’язової слабкості, брадикардії. Можливий розлад сну, а також безсоння, відчуття тривоги, галюцинації. Дуже рідко може виникнути гострий гепатит.

Передозування

Симптоми передозування аналогічні симптомам побічної дії препарату і виражаються у зниженні артеріального тиску, появі сонливості, слабкості та запаморочення. При сильніших передозуваннях з’являється нудота, а також блювання, неспокій може виникнути патологічне звуження зіниць (міоз), порушення дихання, кома.

При передозуванні рекомендовано багаторазове вживання активованого вугілля, слід запивати великою кількістю води. Також потрібне проведення симптоматичної терапії.

особливі вказівки

При застосуванні Тизанілу з флувоксаміном відбувається 33-кратне зростання площі під кривою «концентрація-час» тизанідину. В результаті спостерігається зниження артеріального тиску на тривалий термін, а також з’являються стани загальмованості та сонливості, виникає слабкість.

При сумісному прийомі тизанідину та антигіпертензивними засобами (також з діуретиками) існує ймовірність артеріальної гіпотензії, а також брадикардії. Застосування етанолу та седативних засобів може сприяти посиленню седативного ефекту тизанідину. Внаслідок прийому пероральних контрацептивів у період терапії Тизанілом відбувається досить значне зниження кліренсу тизанідину.

При застосуванні тизанілу можливі зміни функції печінки. Імовірність порушень функцій печінки вища при застосуванні добових доз Тизанілу вище 10-12 мг. Необхідний контроль та проведення функціональних печінкових проб приблизно 1 раз на місяць протягом перших 4 місяців терапії Тизанілом. У той же час, якщо рівні АСаТ і АЛаТ у сироватці крові незмінно вищі за верхню межу норми в 3 і більше разів, потрібно припинення терапії Тизанілом.

Пацієнтам, які помічали сонливість, слабкість чи запаморочення під час використання Тизанілу, необхідно виявляти обережність або утримуватися від роботи, яка потребує концентрації уваги, а також швидкості реакцій.

Можливі причини болю в спині, тактика лікування, методи профілактики

Сильний біль між лопатками, у поперековому чи крижовому відділі хребта – справжня проблема 21 століття. Так, згідно з офіційною світовою статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), больовий синдром, який виникає у поперековому відділі спини – чинник №1 серед усіх причин, які ведуть до втрати працездатності дорослих активних людей.

Причини болю в спині

Найважливіша зі всіх фундаментальних причин, які провокують виникнення болів у спині, – це порушення зі сторони м’язових масивів, які підтримують хребет. Вони можуть бути розвинуті:

• слабко;
• асиметрично, внаслідок чого спостерігається нерівномірне підтримування хребетного стовпа, і він реагує больовим синдромом.

М’язи спини створюють своєрідний корсет, який підтримує хребет. Якщо вони втрачають витривалість, то швидше, аніж зазвичай, втомлюються, і, як наслідок, хребетний стовп відчуває підвищене навантаження. При цьому страждають його міжхребцеві диски, суглоби, зв’язки:

Фактично будь-які порушення з їхнього боку являють собою можливі причини болю у спині.

Якщо ж м’язові масиви, які підтримують хребет, розвиваються асиметрично, то одні м’язи постійно напружені, інші ж навпаки ослаблені, не отримують достатнього навантаження і тому слабнуть ще більше. У кінцевому результаті спостерігаються:

• порушення постави (викривлення спини);
• патології окремих хребців;
• порушення з боку міжхребцевих дисків.

Переймаючись питанням, чому болить спина в поперековій ділянці, крижовій ділянці чи між лопатками, слід пам’ятати про чинники, які здатні суттєво погіршувати патологічні зміни з боку спинних м’язів. Це:

• ендокринні збої;
• хронічний осередок інфекції в організмі;
• стан після травм спини;
• перенесені в недавньому минулому важкі операції;
• перенесені та наявні складні соматичні захворювання (наприклад, ішемічна хвороба серця).

Болі в спині можуть виникнути при таких захворюваннях і патологічних станах, як:

• корінцевий синдром – запалення нервових гілок, які проходять через міжхребцеві отвори;
• міжхребцева кила – зміщення пульпозного ядра (центральної частини) міжхребцевого диску, яке відбувається з розривом фіброзного кільця, розташованого навколо згаданого ядра;
• протрузія міжхребцевих дисків – зміщення пульпозного ядра, описане вище, але часткове;
• хвороба Бехтерева – запальне ураження суглобів хребта.

Якщо у дитини при вдиху болить спина, це може свідчити про захворювання органів грудної та черевної порожнини. Такі болі називаються відбитими і є сигналом про появу проблем з боку печінки, жовчних шляхів, шлунку, легень і так далі.

Також часто болить спина у жінок при вагітності, оскільки м’язи напружуються, щоб втримати хребет у вертикальному положенні.

Пластир від ниючого болю в спині та інші методи лікування

Слід пам’ятати, що біль у спині – це не захворювання, а симптом, який може проявлятися при багатьох хворобах хребта і тканин, які його оточують. Тому пацієнт має розуміти, що «чудодійні уколи від болю у спині, який віддає в ногу» чи «універсальні таблетки, аби не боліло між лопатками», просто не існують – необхідно з’ясувати конкретну причину больового синдрому та усунути її, після чого зникнуть і неприємні відчуття.

В основі лікування різних захворювань, які ведуть до болів у спині, лежать такі призначення:

• протизапальні препарати;
• лікувальний масаж;
• різні методи фізіотерапії;
• блокади – введення знеболювальних препаратів у місці проходження нервових гілок, завдяки чому втамовується больовий синдром;
• лікувальна фізкультура – у тому числі й на спеціальних тренажерах.

Деякі методи терапії є симптоматичними – тобто на якийсь час усувають біль, але не його причини. Наприклад, це пластир від ниючого болю в спині.

Методи лікування багато у чому залежать від стадії захворювання, яке спровокувало больовий синдром. Так, на стадії загострення корінцевого синдрому (радикулітних болів) лікувальна фізкультура обмежена, оскільки після неї стан пацієнта може погіршитися.

Будь-які призначення при болях у спині повинен надавати кваліфікований лікар – навіть якщо це, наприклад, симптоматичне лікування болю в м’язах спини маззю, до складу якої входять нешкідливі знеболювальні засоби.

На нашому сайті https://dobrobut.com ви знайдете більше інформації про болі в спині, їхні причини та лікування. Також запрошуємо відвідати нашу клініку. Досвідчені фахівці дадуть відповідь на будь-яке конкретне запитання – наприклад, пояснять, що робити, якщо болить спина, і біль віддає у праве/ліве підребер’я.

Профілактика болів у спині

Щоб позбутися захворювань, які провокують виникнення болів у спині, часто необхідно багато часу, зусиль та фінансових вливань. Запобігти таким хворобам набагато легше. Для цього варто постійно підтримувати в належному стані м’язи спини, які підтримують хребет і забезпечують його нормальну опорно-рухову функцію. Не треба чекати того моменту, коли проблеми з хребтом змусять замислитися, до якого лікаря слід звернутися при різкому болю у спині.

Перший метод такої профілактики – фізичні заняття. Навантаження підбирають індивідуально, цим повинен займатися лікар ЛФК. Фізичними навантаженнями можуть бути:

• ранкова зарядка;
• виробнича гімнастика;
• заняття в спортзалі на тренажерах;
• плавання

Усі можливі причини болю у спині зводяться до гіподинамії. Тому благом для хребта та його м’язів є не лише регулярні заняття фізкультурою – важлива також звичайна повсякденна рухова активність:

• замість того, аби їхати на ліфті, краще піднятися на потрібний поверх пішки;
• краще пройтися декілька зупинок замість того, аби користуватися громадським транспортом;
• за будь-яких обставин можна знайти можливість, аби зробити 10-15-хвилинну зарядку, це салон літака чи офіс компанії. Так, сильний біль між лопатками може виникнути через елементарне перебування у вимушеній сидячій позі;
• при відвідування аквапарку треба не пасивно перебувати у воді, а пропливти бодай декілька десятків, а краще – сотень метрів.

Важливе значення мають умови нічного відпочинку людини. Постіль не повинна бути надто м’якою, але з іншого боку, і надто жорсткою (якщо немає рекомендацій лікаря спати на абсолютно твердій поверхні).