Скільки заробляють у різних країнах світу: рейтинг 2023 року

Портал Numbeo опублікував рейтинг країн із рівнем середньомісячної зарплати після вирахування податків. У переліку 102 держави. У трійці лідерів Швейцарія, Люксембург та Сінгапур. На останніх місцях Нігерія, Пакистан та Єгипет.

►Читайте «Мінфін» у Instagram: головні новини про інвестиції та фінанси

Де і скільки заробляють

У Швейцарії середньомісячна зарплата сягає 5620 євро, у Люксембурзі — 4463, а в Сінгапурі — 4420.

Також у десятці країн, де найбільше платять у світі, США, Ісландія та Катар, Данія, ОАЕ, Нідерланди та Австралія.

На 11-му місці рейтингу Норвегія — 2 980 євро. Далі йдуть Канада, Німеччина та Нова Зеландія, де зарплати за місяць роботи варіюються від 2790 до 2760. Також у другій десятці Ірландія, Великобританія, Фінляндія, Австрія, Швеція та деякі інші держави.

Третій десяток розпочинають Бельгія, Ізраїль та Франція — від 2 406 до 2 289 євро. У Японії протягом місяця заробляють €2 204, у Південній Кореї — 2 155, Іспанії — 1775, а Італії — 1 556.

У Чехії середній рівень зарплат становить 1 470 євро, в Естонії — 1 353, на Кіпрі — 1 335, у Словенії — 1 227. Польща виявилася нижчою за Південну Африку (1 058) — €1 052. Португалія на сороковому місці рейтингу — 1 001.

Інші країни:

• Словаччина — 972;
• Китай — 963;
• Латвія — 950;
• Греція — 820;
• Болгарія — 748.
• Румунія — 703;
• Мексика — 664
• Білорусь — 490;
• Казахстан — 463;
• Молдова — 424;
• Україна — 376 (83 місце);
• Азербайджан — 343;
• Узбекистан — 290.

В останньому десятку Філіппіни, Туніс та Лівія. У Венесуелі щомісячний заробіток становить у 2023 році 166 євро, у Нігерії — 147. Найостанніше місце посідає Єгипет — €134.

Конференція «Invest Talk Summit» Дізнайтеся, як заробити на інвестиціях у 2023−2024 роках! Подробиці на сайті .

Промокод: 10% знижка: minfin10.

🕵️ Ми створили невелике опитування, щоб дізнатися більше про наших читачів.

💛💙 Ваші відповіді допоможуть нам стати кращими, приділяти більше уваги темам, які вам цікаві.

🤗 Будемо вдячні, якщо ви знайдете хвилинку, щоб відповісти на наші запитання .

Коментарі – 23

Украина на 83 месте из 102…

Рахувати потрібно скільки ти витрачаєш на тарифи від заробітної плати, а не скільки коштують самі тарифи. Ось тобі приклад, Канада, світло 500 кВт = 100 долларів, це 2.8% від моєї чистої заробітної плати.

По перше термін «середньомісячна зарплата» не відображає реальної дійсності, отримання заробітної плати — більшої частини суспільства. По друге _ Україна на 82 місці з 102. Занавіс.

А що відображає реальну дійсність?
Термін, як термін, описаний, і, відносно, зрозумілий.
Не зрозуміло звідки дані, держстат дає дані за січень 2022 р.

Якщо в рамках держстату. За 2021.
7.1 млн найманих працівників отримали 2.2 трлн грн.
Є ще 8.4 млн. самозанятих. Схоже на те, що вони отримали 2.4 трлн. (але не факт).

За 2022 р., оплата працівників таки збільшилась, а кількість зменшилась.

Оплата працівників збільшилась за рахунок військових виплат. В цивільному секторі – справи такі самі і навіть гірше ніж були (примусово-добровільно пишуться заяви на відмову від доплат, індексів, надбавок, які були до минулого року)

Різниця в тому, що як би не масова мобілізація (жахітна війна, більше середнього виплати військовим, які ідуть в статистику), то данні по оплаті праці, були б не такими привабливими та позитивними.
Різниця в тому (як що ви землянин, та живете серед простих людей), то читко видно (маєте побачити) як формується середня оплата праці. І це є неправильно.
Наприклад є голова укрпошти з заробітною платою 1,7 мільона гривень на місяць, та 500 робітників пошти с з/п 6700 грн (500*6700+1700000=5050000/501=10079). З статистики ніби все добре, средня заробітна плата 10079грн. Люди мають радіти. Але по факту, (в сухому залишку) маємо 500 злиднів, та одного щасливчика.

Youknow
«Наприклад є голова укрпошти з заробітною платою 1,7 мільона гривень на місяць, та 500 робітників пошти с з/п 6700 грн (500*6700+1700000=5050000/501=10079)»

Неужели в вашем частном бизнесе все наёмные сотрудники
получают одинаковую зарплату — от уборщицы и до директора…

Кстати, в статистику не вошли доходы ФОПов, ведь у них нет понятия «зарплата» даже если они прокручивают от 5 до 8 млн грн в год.
Также в статистику не вошли выплаты в конвертах, как и все теневые доходы наших сограждан при уровне тенизации экономики более 30%…

Мова йдеться про СТАТИСТИКУ (як вона формується) та СЕРЕДНЮ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ (згідно статистики, на яку спираються можновладці) Qwerty1999

як що ви ще не зрозуміли, то зосередтесь на суті питання, тоді є надія на ваше осмислення ситуації

Не так.
Є голова Укрпошти і 66000 робітників.

Нагадаю, що я написав «наприклад» та сам приклад, в якому показана суть формування статистики в Україні про «середню заробітну плату». Також кількість працівників «злиднів», які є в реальності на виході.
Голова укрпошти — це просто менеджер, якій не виконує надзвичайну «потойбічну роботу». Це звичайна робота, звичайного менеджера, у якого є багато замів та їх помічників. Його роботу можна оцінити по шкалі до 67 тис грн. (середня з/п менеджерів вищої ланки), з натягом. Звичайний регіональний представник — виконує набагато більше роботи (ніж голова укрпошти), та має більше користі від праці, та отримує від 15 до 45 тис грн.
Також як приклад: коли архиваріус в Київі отримує 15 тис грн, а провідний спеціаліст в обласному центрі 8,5 тис грн. (тільки через те що архиваріус мешкає в столиці). Візьмем до уваги робоче навантаження та користь від роботи у спеціаліста (де вона набагато вища та продуктивніша), котрий мешкає обласному центрі та архиваріуса в Київі.

Середньомісячна (номінальна) заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.

Що Вам не зрозуміло? Яка ще суть.

По зарплатам, це Вам в ранній СРСР, якщо є машина часу.

Щоб ви не писали мені «заумно та цікаво», «закрученими термінами», як би ви зі мною не сперичались, та не намагались «підвищити свій авторитет» направляючи в совок (вигаданих вами ж, опонентів) — суть є одна, вона мною вище, вже зазначена. Навчайтесь.

Так скільки людей працює в Укрпошті?
Ви можете правильно порахувати середню зарплату?
Як зміниться зарплата, якщо директор буде отримувати 60 тис. грн.

Чому люди ніколи не бувають задоволені своєю зарплатою

Американець Сем працює у приватній інвестиційній компанії. За минулий рік його зарплата склала 200 тисяч доларів плюс 100 тисяч бонусу.

34-річний фінансист мешкає в Нью-Йорку, де середній дохід родини становить 70 тисяч доларів.

Квартира Сема розташована на Мангеттені – в одному з найдорожчих районів.

Кілька разів на рік він подорожує з друзями, часто відвідує ресторани, і при цьому йому вдається заощаджувати частину своєї зарплати.

Він визнає, що має високий дохід, однак, не приховує, що хотів би отримувати більше.

“У масштабі країни я, очевидно, належу до найвищого прошарку з погляду доходів, і я це ціную. Але водночас не можу уявити, що не хотів би заробляти ще більше, – пояснює він. – Можливо, це просто людська природа”.

У чомусь Сем правий. Роботодавці підвищують заробітну плату з урахуванням економічних умов, включаючи інфляцію та жорсткий ринок праці.

З усім тим, деякі експерти кажуть, що чим більше люди отримують, тим більші в них апетити. Особливо це стосується “кар’єристів” та тих, хто займається інтелектуальною працею.

На думку вчених, багато людей, які вже заробляють у межах верхніх показників середнього національного доходу, навряд чи коли-небудь будуть повністю задоволені своїм фінансовим становищем.

Все відносно

Однією з причин, чому люди прагнуть більшого, є звичка порівнювати себе з іншими. А ці інші зазвичай належать до невеликої обраної групи, з якою вони щодня взаємодіють.

“Ми порівнюємо себе лише з нашою безпосередньою референтною групою, а не з населенням загалом. Якщо хтось належить до 1% топфахівців. І всі його близькі друзі чи колеги перебувають у тій самій групі, то він порівнює свій прибуток тільки з цими людьми”, — пояснює Данна Грінберг, професорка організаційної поведінки в коледжі Бабсона в Массачусетсі.

“У цій групі завжди є хтось, хто має більше, заробляє більше, і це змушує людину відчувати потребу теж заробляти більше”.

Ще одним важливим фактором, за словами Грінберг, є его.

“Багато людей, і чоловіки більшою мірою, ніж жінки, прирівнюють свої заробітки до показників самооцінки”, — каже професорка.

“Якщо ваша референтна група складається з людей з вищим рівнем доходу, ніж у вас, то ви почуваєтесь менш важливим. І ваше его спонукатиме бути рівним чи навіть кращим. Це стимулює заробляти більше”, – каже вона.

Сем погоджується. “В компанії однокласників з меншими, ніж у мене, зарплатами, я почуваюсь добре, – пояснює він. – Але щойно я повертаюсь в робоче середовища, все змінюється”.

Ситуацію посилює й те, що розмови про зарплату історично були табу, каже Тесса Вест, професорка психології в університеті Нью-Йорка.

“Укол ендорфіну”

Брендан, який працює в банку на Мангеттені, також не думає, що коли-небудь буде задоволений своєю зарплатою. Торік він заробив близько 150 тисяч доларів.

“Звісно, підвищення – це добре, але чи дійду я коли-небудь до моменту, коли зможу категорично сказати: так, я дуже задоволений грошима, які заробляю, і не хочу більше? Напевно, ні”, — каже 32-річний чоловік.

За його словами, чергове підвищення посилює бажання отримати ще більше, тому що він бачить, що це можливо.

“Це невеликий, а інколи й великий “укол ендорфіну”. Гадаю, до цього звикаєш”.

Сем погоджується і визнає, що отримати доплату, приміром, цього року, а наступного не отримати — або отримати значно меншу — особливо неприємно.

“В цій ситуації ви порівнюєте себе не лише з іншими, а й з самим собою. І якщо відчуваєте, що регресували, це досить неприємно”.

На його думку, основна причина, чому він завжди хоче заробляти більше, полягає в тому, що розмір зарплати для нього є прямим показником особистого успіху.

“Я вважаю, що потрібно ставати більш успішним у міру просування кар’єрними сходами, прагнути успіху. І, можливо, розмір прибутку є мірилом цього успіху”.

Зрештою, каже Тесса Вест, люди завжди турбуватимуться про свої зарплати. З кожним підвищенням вони звикають до кращого способу життя, що викликає бажання заробляти ще більше.

Адже, чим більше заробляєш, тим більше витрачаєш.