Загалом, за даними комісії «зі встановлення причин масових репресій проти членів і кандидатів у члени ЦК ВКП(б), обраних на XVII з'їзді партії», репресовано 1 548 366 осіб і з них розстріляно 681 692, тобто в середньому розстрілювалося близько тисячі осіб у день.
3 листопада 1937 року радянська влада розстріляла осіб, які у “розстрільних списках” були позначені як “українські буржуазні націоналісти”. Серед тих, кого вбили того дня – Лесь Курбас та Микола Куліш. Обох було вбито однією кулею з метою економії.
За період Великого терору, який припав на 1937−1938 роки, за інформацією Українського інституту національної пам'яті, на території Української РСР, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин — до розстрілу.
Служба безпеки України повідомляє, що жертвами терору 1937–38 років стало понад 260 тисяч українців і більшість із них були розстріляні. За спеціальною директивою, родинам розстріляних повідомляли про смерть їхніх рідних усно і причиною смерті називали інфаркт чи серцевий напад.
За різними підрахунками жертвами різанини стали від 2 до 3 тисяч осіб. З цього моменту насильство і терор стали основними методами утвердження тут Радянської влади.
Протягом 1937-1938 років в Україні було репресовано близько 200 тис. людей, з них розстріляно від 120 до 140 тис. людей, з яких третина реабілітовані за часів Хрущовської відлиги.