ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Це обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів.

ХТО Є ПЛАТНИКАМИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, власники земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники земельних ділянок — це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до законодавства набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності.

Землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

ЩО Є ОБ’ЄКТОМ ОПОДАТКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИМ ПОДАТКОМ

До об’єктів оподаткування належать земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), що знаходяться у власності.

БАЗОЮ ОПОДАТКУВАННЯ Є:

• нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації — для земель, нормативна грошова оцінка яких проведена;
• площа земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).

Обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку виникає з моменту реєстрації права на земельну ділянку, при цьому використання земельних ділянок без належного оформлення права власності чи користування на них є порушенням Закону.

СТАВКИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки:

для земель загального користування — не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки;

для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;

а для лісових земель — не більше 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.

За земельні ділянки, що знаходяться в постійному користуванні суб’єктів господарювання (окрім державної і комунальної форми власності), — в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проводилася, встановлюється у розмірі:

не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

для лісових земель — не більше 0,1 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

ПІЛЬГИ ПО СПЛАТІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Від сплати земельного податку звільняються:

• особи з інвалідністю І і ІІ групи;
• особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
• пенсіонери (за віком);
• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• особи, визнані законом такими, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи..

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

• для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш ніж 2 га;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш ніж 0,25 га, в селищах — не більш ніж 0,15 га, в містах — не більш ніж 0,10 га;
• для індивідуального дачного будівництва — не більш ніж 0,10 га;
• для будівництва індивідуальних гаражів — не більш ніж 0,01 га;
• для ведення садівництва — не більш ніж 0,12 га.

До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Якщо фізична особа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, то до 1 травня поточного року повинна подати письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.

Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду (календарний рік), у якому подано таку заяву.

Якщо право на пільгу у фізичної особи виникає протягом календарного року, та/або фізична особа набуває право власності на земельну ділянку/ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

ЯК ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НАРАХУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ

Нарахування земельного податку здійснюється податковими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) індивідуально для кожної фізичної особи на підставі даних Державного земельного кадастру.

Контролюючі органи обчислюють суми земельного податку та надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення.

Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Якщо платник податку виявив розбіжності у відомостях про земельну ділянку, що були надані контролюючими органами, йому необхідно звернутись до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки з оригіналами документів на право власності, користування пільгою для проведення звірки та уточнення даних.

• Податковий кодекс України;
• Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
  • Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Земельний податок: платники, пільги та порядок обчислення

  Плата за землю містить дві складові — земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної й комунальної власності. Сьогодні розглянемо правила сплати саме земельного податку: хто є його платником, які існують пільги зі сплати, як обчислюють податок, у які строки сплачують і як із нього звітувати

  Платники податку

  Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ПКУ). Але при цьому візьмімо до уваги декілька нюансів.

  Особа, яка є власником нерухомого майна (у т.ч. у багатоквартирному будинку), що розташоване на земельній ділянці, права на яку в такої особи не оформлені, не вважається платником земельного податку. Така особа буде платником земельного податку з моменту державної реєстрації прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (див. Узагальнюючу податкову консультацію з деяких питань оподаткування платою за землю, затверджену наказом Мінфіну від 06.07.2018 р. № 602, а також коментар до неї «Чи сплачувати земельний податок під багатоквартирними будинками»);

  У разі переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачують на загальних підставах із дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (див. роз’яснення з категорії 111.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

  Аналітичні матеріали за цією темою:

  Об’єкт оподаткування

  Об’єктом обкладення земельним податком є:

  — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

  — земельні частки (паї), які перебувають у власності.

  Щоправда, не всі з них обкладають земельним податком. Зокрема, у ст. 283 ПКУ визначено перелік земділянок, які не підлягають обкладенню земельним податком. Їх ми розглянемо далі.

  Тим часом юридичні особи, які мають право на пільги щодо сплати земельного податку або земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню, не звільняються від обов’язку подання податкових декларацій за земельні ділянки, з яких земельний податок не справляють через застосування податкових пільг (див. роз’яснення з категорії 111.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

  До того ж згідно з п. 287.1 ПКУ в разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плату за землю сплачують за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

  Інакше кажучи: у разі припинення права власності або користування земельною ділянкою юридична особа сплачує земельний податок за фактичний період перебування землі в користуванні в поточному році до дати внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права постійного користування земельною ділянкою (див. роз’яснення з категорії 111.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

  Пільги зі сплати земельного податку

  Земельні паї. Поняття, документи, особливості обороту і виділення в натурі

  Поняття земельного паю було введено в українське законодавство ще в 1994 році Указом Президента у зв’язку з розподілом земель колективних сільськогосподарських підприємств між його членами. Однак, за стільки років, питань, пов’язаних з використанням земельних паїв, нітрохи не стало менше, а проблем тільки додалося. На деякі питання, пов’язані з земельними паями, спробує відповісти Prostopravo.

  Путівник за статтею

  Як придбати землю сільськогосподарського призначення?

  Що таке земельний пай

  Отже, земельний пай є умовною ділянкою землі, виділеною в результаті розподілу земель колективних сільськогосподарських підприємств серед його членів.Земельний пай має свій розмір, визначений в гектарах і навіть грошову оцінку, але без виділення ділянки землі в натурі, на місцевості.

  Так, відповідно до Указу Президента «Про порядок розподілу земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р №720 / 95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) в колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

  Право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

  При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства являються рівними.

  Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, і кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

  Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

  Хто має право на земельний пай

  Крім бувших членів КСП право на земельний пай мають:

  • громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом;
  • громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
  • громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, які були відселені із зони без умовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають в сільскій місцевості (ст.1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) »).

  Документи, що підтверджують право власності на пай

  При виділенні паю всім громадянам видавали сертифікати на право на земельну ділянку (пай) єдиного зразка.Видачу сертифікатів здійснювали районні державні адміністрації.

  Документами, що засвідчують право на земельну частку (пай), також є:

  • свідоцтво про право на спадщину;
  • завірені в установленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
  • рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
  • трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально завірена виписка з нього.

  Скільки коштує оформити земельний пай у спадок

  На даний момент земельний пай не може виступати предметом купівлі-продажу, дарування або бути відчужений іншим чином, принаймні, до кінця 2018 року або закінчення дії мораторію на його продаж, якщо він буде продовжений.

  Однак земельний пай може бути переданий у спадок.Спадкування земельного паю відбувається на загальних підставах.

  У вартість оформлення спадщини входять:

  • вартість проведення оцінки (при необхідності);
  • вартість нотаріальних послуг: державне мито (на сьогоднішній день становить 34 гривні) вартість витягів з реєстрів;вартість бланків нотаріальних документів;вартість копій документів, які вимагають нотаріального завірення;додаткові послуги державного або приватного нотаріусів;
  • податок з доходів спадкоємця за отримане у спадок майно в розмірі 5% оціночної вартості спадщини (при спадкуванні не спадкоємцями 1,2 черзі);
  • вартість державної реєстрації права власності.

  Особливості виділення земельного паю в натурі

  Підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних паїв є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації.Для цього власники сертифікатів на право на земельний пай повинні звернутися до відповідного місцевого органу із заявою.

  Земельний пай виділяється його власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.За бажанням особи, що звернулася, їй можуть бути виділені в натурі дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічні насадження, сіножаті або пасовища).

  У той же час, якщо за виділенням земельного паю звернулися два власника зі спільною заявою (наприклад, подружжя) ділянка може бути їм виділена єдиним масивом у спільну власність.

  Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться на зборах власників земельних паїв відповідно до проекту землеустрою.Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток в межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менше двох третин власників земельних паїв, а при її відсутності – шляхом жеребкування.

  Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) в межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, який підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь в їх розподілі.До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь в їх розподілі.

  Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) і видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

  Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).

  Власнику однієї чи більше земельної частки в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.Власникам земельних паїв, яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який засвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності.

  Нерозподілені (незатребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) або їх спадкоємці, що не прийняли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

  Коли запрацює ринок сільськогосподарських земель в Україні?

  1 липня 2021 року набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». Відкриття ринку землі відбуватиметься в два етапи.

  З 1 липня 2021 до 1 січня 2024 року:

  • а) лише громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим Законом;
  • б) забороняється купівля-продаж або іншим способом відчуження на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі власникам земельних паїв, а також земельних паїв, крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб.

  З 1 січня 2024 року:

  Власниками землі сільськогосподарського призначення зможуть бути:

  • а) громадяни України;
  • б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;
  • в) територіальні громади;
  • г) держава.

  Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

  Лише за умови схвалення на рефрендумі власниками землі сільськогосподарського призначення зможуть бути:

  • іноземці;
  • особи без громадянства;
  • юридичні особи, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України.

  За будь-яких умов, у тому числі у випадку схвалення на референдумі, забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

  1. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, – на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), і які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);
  2. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
  3. особами, які належать або належали до терористичних організацій;
  4. юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави;
  5. юридичними особами, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);
  6. юридичними особами, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон Кабінетом Міністрів України;
  7. фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;
  8. юридичними особами, створеним за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

  Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів.

  До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.

  Продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності забороняється.

  Читайте також: