§ 18. Річкові риби: карась, короп. Зовнішній вигляд та спосіб життя

На попередньому уроці ви ознайомилися з річковими рибами, такими як окунь і щука, їхнім зовнішнім виглядом і способом життя. Пригадайте, де живе річковий окунь. Чим харчується річковий окунь? Що допомагає окуню підстерігати свою здобич? Кого боїться окунь? Де живе щука? Що спільного в річкового окуня і щуки?

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про таких річкових риб як карась і короп, їхній зовнішній вигляд та спосіб життя.

Карась — риба, поширена у всьому світі. Він віддає перевагу стоячій воді. Тому карась живе в озерах, болотах, ставках чи в затоках річок. Карась дуже невибагливий до вмісту кисню у воді. Він добре почувається там, де іншій рибі вижити важко. Карась полюбляє місця, де багато мулу та підводних ям. При несприятливих умовах він занурюється в мулисте дно.

Форма тіла в карася довгаста. Тулуб риби сплюснутий з обох боків. Риба покрита лускою золотистого або сріблястого кольорів. Голова та очі маленькі. У карася прекрасний нюх. Він здатний уловити найменші запахи на дуже великій відстані. Середні розміри карася — 15 сантиметрів. Проте деякі особини досягають 40 сантиметрів завдовжки.

Карась

Різновиди коропа

Це обережна риба. Найбільшу активність проявляє рано-вранці або у вечірній час. Карась усеїдний. Він харчується червами, дрібними ракоподібними, личинками комах. Любить ряску й різні водорості. У карася багато ворогів. За ним полюють щуки й інші риби-хижаки, качки, чаплі та інші птахи, видри, ондатри та інші звірі.

Самки карасів відкладають ікру ближче до берега. Там більше рослинності. Ікринки чіпляються за водні рослини. З них вилуплюються личинки. Через певний час личинки перетворюються на мальків. Ближче до осіннього періоду мальки підростають до 5 сантиметрів у довжину.

Годівля коропів

Схожим на карася є короп. Це штучна, виведена людиною порода риби. Диким предком коропа є сазан. Коропів розводять у ставках та озерах.

У коропа високий і товстий тулуб із коротким хвостом. Луска може бути різних розмірів та кольору. Існує декілька різновидів коропів: лускатий, дзеркальний, голий та інші. У лускатого коропа тіло повністю вкрите лускою. У дзеркального коропа тіло частково вкрите лускою. А голий короп зовсім не має луски.

Короп харчується червами, личинками комах, водяними молюсками та рослинами. Найчастіше він перебуває на дні й вишукує в мулі собі їжу. У цьому рибі допомагають вуса. Ними короп обмацує всі предмети. Знайдену їжу короп захоплює губами. Рот у нього невеликий, без зубів.

Якщо люди спеціально розводять коропів, то підгодовують їх вареною картоплею, горохом, макухою, кукурудзою. Такі коропи не бояться людей і спокійно підпливають до місця годівлі. Коропи швидко ростуть. На кінець першого року життя з мальків виростає риба масою 600-700 грамів. До осені наступного року маса тіла збільшується до двох і більше кілограмів.

М’ясо в коропа та карася ніжне й поживне. Тому цю рибу розводять у багатьох місцях України, охоче купують і готують смачні страви.

Отже, карась і короп — усеїдні прісноводні риби. Живуть в озерах, ставках та інших водоймах зі стоячою водою. Їх часто розводять люди. Їхнє м’ясо смачне та корисне.

Запам’ятайте!

Карась — всеїдна прісноводна риба.

Короп — штучно виведена людиною всеїдна прісноводна риба.

Запитання

• 1. У яких водоймах живуть карасі?
• 2. Користуючись малюнком, опишіть карася.
• 3. Чим харчуються карасі?
• 4. Хто харчується карасями?
• 5. Як розмножуються карасі?
• 6. Де живуть коропи?
• 7. Які є різновиди коропів?
• 8. Чим харчується короп?
• 9. *Чим відрізняється короп від карася?
• 10. Чому люди розводять коропів?

Завдання

• 1. Складіть прислів’я з усіх запропонованих слів: На, те, щука, не, дрімав, в, карась, щоб, річці.

Цікаво знати.

Короп-велетень

Мабуть, кожна людина ловила рибу або бачила, як хтось ловить рибу. Мрією кожного рибалки є впіймати багато великої і малої риби. Краще великої! У світі зустрічаються щасливчики, які ловили коропів масою 40 кілограмів і більше. Найбільшого коропа у світі впіймали у 2015 році на одному з озер Угорщини. Його вага становила 48 кілограмів.

Найчастіше коропи-велетні потрапляли на гачок у Німеччині, Франції, Таїланді. В Україні коропа-важковаговика було впіймано у Волинській області. Його маса становила 29 кілограмів 610 грамів.

Карась сріблястий

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити карася? На що клює карась? Як спіймати великого трофейного карася? Що це взагалі за риба така?

Назва: в народі зветься карась. Карасик – молода особина, лапоть – великий екземпляр
лат. Carassius gibelio – срібний карась
англ. Crucian, що цікаво: в англійській мові слово Cricial означає “вирішальний”, “критичний”, “найважливіший”
правильна назва рідкісного золотого карася лат. Carassius carassius.

Чисельність і причини її зміни: дана риба є найбільш розповсюдженою в наших краях. Чисельність постійно лише збільшується. Пташками ікра переноситься у найвіддаленіші калюжі. Наприклад у Рівненському зоопарку є водойма для білого лебедя, розміром 20х30 метрів, так ось там живуть карасики.

Срібний карась – більш довший за золотого, росте трохи швидше і виростає набагато крупнішим. Як це не прикро, але срібний карась як і всі речі, що нас зараз оточують також made in china! Вони прийшли до нас з Китаю, басейну річки Амур. Їм тут так сподобалось, що вони витіснули корінних жителів наших водойм – золотих карасів. Да так, що поставили останніх на грань зникнення.

Карась гібридний це схрещені між собою карп та карась срібний. Оскільки ікра карасів _може_ бути заплідненою молоками інших риб, то відповідно бувають гібриди карасів з іншими видами. Це дуже цікава тема для дослідження, пізніше обов’язково розпишу тут про диплоїдних і триплоїдних карасів.
Гарна стаття щодо того, як відрізняти карасів між собою. На жаль вимагає знання бусурманської мови.

Карась золотий – природний абориген наших водойм, якого лишилось дуже й дуже мало. Як його просто відрізнити від срібного: золотий карась має круглішу форму тіла, хвостовий плавник не так сильно розділений навпіл як срібний, біля цього плавника на хвості є чорна пляма(особливо у молоді), у нього потужна товста спина, тичинок в жабрах меньше ніж в срібного(23–33 проти 39–50), очі в нього більше схожі на очі лина, він може вижити в геть поганий водоймах. Увага! Даний вид знаходиться в Червоній Книзі України, будь ласка не винищуйте його.
рекордних золотих карасів.

Особливості біології та наукове значення: Зазвичай в уловах рибалок переважають особини вагою до 120 грам. Великими вважають риби вагою в 500 грамів, якщо ж вага перевалює за кілограм сміло можете вважати таку рибу трофейною. Хоча науково відомо, що карась може досягти вагу і в 5 кілограмів(таких риб на Україні мабуть немає). Є одна особливість карасів: якщо в озері їх наплодиться величезна кількість і кормова база дуже обмежена – стають тугорослими і не виростають більшими долоньки, в такому розмірі стають статево зрілими, приводять таке ж потомство. Причому це можуть бути особини лише жіночої статі, ікринки яких стимулюють до розвитку сім’я інших риб, про що буде написано нижче.
Карась витривалий до кисневого режиму. Під час промерзання водойм і літнього висихання озер перебуває у мулі на глибині понад 0,5 м. Нереститься у травні–липні(найбільш інтеснивно у нашій місцевості в середині-кінці травня). Досягає статевої зрілості у віці 2–3 років, плодючість становить майже 115 тис. ікринок. Їх відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18°С на рослинність, на глибині близько 0,5 м.

Ось такі звичні для українців срібні карасі дійсно здатні виживати, будучи замороженими. І легко повертатися до життя після такої “зимівлі”. Карась, який пролежав кілька днів у морозильній камері, при переміщенні його в воду для розморожування через якийсь час відтаває, оживає і спокійно плаває у наданій йому для цього господарській посуді. Не страшно карасю, якщо в заморній водоймі він ненароком буде вморожений в лід – і в такому незручному стані він спокійно зможе дожити до весни, якщо, звичайно, не будуть серйозно пошкоджені органи травлення і кровообігу. Крім того карась виживає при високих температурах, у тому числі й в гарячих джерелах при +40. Взагалі карасі – ті ще пристосуванці. Розмножуватися вони можуть навіть у фонтані. Адже ця риба – гермафродитна, у разі браку особин однієї зі статей може стати самцем або самкою.

Місця проживання: Живе всюди, де є вода. Особливо полюбляє озера та ставки. Присутній у всіх річках, окрім верхів’ї гірських. Не цурається канав, меліоративних каналів і навіть болот. Виживає там, де інші риби гинуть. Де ловити карасів? В озерах їх потрібно шукати в мулистих та тінистих місцях, на границях відкритої води та водоростей. В річках любить затоки й плеса, особливо мулисті місця де є водорості та кувшинки. Карасів ловлять лише з дна.

Спосіб життя та загальна інформація: Ми свідомо не розділювали в цій секції карасів на золотих та срібних. Причини прості: ці риби дуже схожі між собою, а й золотого карася майже не залишилось, він попадається вкрай рідко :(. Якщо знаєте ще місця де є можливість поборотись зі справжніми українськими карасями – пишіть в коменти.

Карасі невибагливі, живуть всюди, їдять все підряд, розмножуються навіть без заплідення ікринок sic! Хто не вірить, читайте про гіногенез. Доречі, може хто не знав, золоті акваріумні рибки – це одна з форм карася :), так що казка про бабу й розбите корито приймає нове значення, карась – володар водяного царства 🙂
Вік карася можна визначити по кількості кілець на його лусці, прямо як на пеньку спиляного дерева. Росте ця риба вкрай помалу, потрібно не менше п’яти років, щоб карасі виросли до столового розміру. А трофейні кілограмові екземпляри мають десятирічний вік, отак-то.
Прикольна особливість карася ще в тому, що будучи пійманими очі у них починають жалібно дивитись вниз.
Є дуже цікаве пристосування у карасів: якщо ви витягнули з води крупного карася, а він своєю формою дуже круглий з височенною спиною – це означає, що у водоймі є хижаки, особливо щука. Карась знову ж таки адаптується під оточуюче середовище(прямо як Alien), якщо є хижак то наш герой починає швидко рости вверх, щоб його було важче зцапати.

Хочу написати, що карась – це риба майбутнього. Якщо станеться ядерна війна, глобальне похолодання (чи навпаки парниковий ефект і потепління), в нас вріжеться комета або Земля налетить на свою небесну вісь – все живе винищеться. Але в водоймах залишиться жити знаєте хто? Вірно, карась. Ця риба переживе всіх і вся, тому це риба майбутнього.

Харчування: карасі дуже особливий вид риб. По класиці жанру вони найбільш активно харчуються на ранкових та вечірніх зорях.
З власного досвіду можу підтвердити, що саме в цей час є шанс впіймати трофейні екземпляри. Але у більшості випадків карасі клюють тоді, коли їм щось перемикне в голові. Наприклад автор даної статті неодноразово був свідком, коли рівно о восьмій ранку у всіх рибалок на березі майже одночасно починали працювати фідери, також потрапляв на риболовлю, коли риба почала прокльовуватись після 10-ї.
В літературі пишуть, що ловити дану рибу вночі немає сенсу – заперечую, особисто бував саме на нічних рибалках карасів, причому вдень і зранку кльов був гіршим. Але на тій же водоймі на тому ж місці через декілька тижнів вночі не бачив жодного клювання!
Карасі дуже привередливі щодо харчування, в цьому плані на мою особисту думку – це є найзагадковіші риби нашого краю. Одного дня вони чудово ловляться на одну насадку, а іншого подавай їм щось інше. Мало того, таке переключення може статись продовж одного дня! На кожній окремій водоймі потрібно шукати свій “ключик”.
Харчуються вони здебільшого бентосними організмами, також зоопланктоном. А ще є одна особливість, по якій можна визначаити, що на водоймі стовідсотково є гарні карасі: унікальне чавкання в камишах – це карасі смокчуть солоденькі пАгони.

Прикормка: повинна містити в собі печиво, краще топлене молоко. Безумовний лідер в якості принади на карасі в народі – це макуха (расова москальска назва “жмых”) – відчавлені від олії залишки зернят соняшника, її як кидають просто розмоченою водою, так і цілими спресованими шматками, також запарюють. Ми з власного досвіду рекемендуємо в якості принади для карася додавати також кукурудзяну крупу та вівсянку(краще мелену). Звичайно в якості прикормки люди в більшості своїй використовують різноманітні каші(пшоняна, кукурудзяна, горохова, вівсяна і тому подібні), ми ж проти такого підходу. Прикормка має роздрадувати карасів, пробудити у них звірячих апетит! Мій рецепт прикормки

Ароматизатори та атрактанти: карась любить запах анісу, ванілі. Експерементально встановлено, що даній рибі більше подобаються солодкі принади. Якщо ви ловите на горох, то ніяких інших запахів використовувати не потрібно! Горох сам по собі несе унікальних запах, який риба любить і добре чує. В принаду ніколи не завадить додати трішки свіжої, нерафінованої, а краще чавленої десь в селі олії. Також карасі люблять запах часнику, його додають прямо в мастирку, або ж спочатку пальцями шуршать по зрізаному зубку часнику, а потім цими ж пальцями насаджують хробака. Ми також ловили карасів на просте тісто, в яке додавали трішки меду. До перловки чудово імпонує карвалол і кориця. Також говорять, що карасі люблять запах керосину та навіть змазки WD-40, нажаль з цими інгредієнтами ми ще не експерементували, пробуйте – напишете в коментарі результати 🙂

Наживка: Улюблена природня їжа це личинки різних комах та ніжні пагони рослин(як вже писалось вище). Рекомендовані насадки тваринного походження це:

• мотиль – личинка комара-довгунця. Ні в’якому разі не насаджуйте панчохою! Лише проколоти “голову”, і нехай вісить та скорочується на гачку;
• опариш – личинка м’ясної мухи. Теж ніколи не насаджуємо повністю, лише під голову. “Головою” називаємо чорну цятку на одному з кінчиків;
• хробаки. Гнойові черв’яки звичайно мають більшу перевагу над дощовими. Тут вже нарешті можна насаджувати панчохою, на весь гачок :).

Карасі також дуже люблять рослинні насадки на основі каш та круп:

• на першому місці тут безумовно є мастирка – націльнальна рибна принада, яка заслуговує на окремо на цілу статтю. Мабуть кожен знає, що це таке, але все-таки напишемо, що це повністю розварений горох в який замішується манка до консистенції пластиліну;
• манна бовтушка – серкет приготування простий як двері, але складний у виконанні. Щоб у вас вийшла гарна бовтянгка потрібно безперестанку калатати манку з водою не менше 10 хвилин, рекомендую всі 15. Тоді манка буде тянутись за палочкою сантиметрів 5;
• тісто й простий хліб. Одного разу був свідком, як сам та сусідні риболові тягали лише “п’ятачків” – карасиків до долоньки, наживка і хробак і мастирка і опариш. Тут один кмітливий рибалка пом’яв хліб і нацепив на гачок: через три хвилини в його садку б’єьться солідний лапоть! Також одного разу ми рибалили на платному ставку, і до обіду зловили до п’яти карасів, все було дуже сумно й неприємно, і тут моєму другу приходить в голову ідея ловити фідером на тісто. Яке ж було наше здивування коли карась “пішов”, до кінця дня ми набомбили по 5 кілограм риби;
• перловка, її краще запарювати в термосі, так, щоб посередині залишалась суха прожилочка. Ця насадка може принести прекрасні результати;
• консервована солодка кукурудза – ловляться карасі тільки крупнішого розміру;
• горох. Якщо вже карась і клює на варений горох, то теж тільки крупний;
• варена пшениця. Увага, зараз буде маленька хитрість: як спіймати великого карася? Краще коли пшениця схрещена з житом сорту третикале – це потрібно в тому випадку, коли у водоймі дуже багато карася розміром з палець і він зовсім не дає спокою, так от для того щоб виманити самих крупних особин я колись в селі ловив і кормив розпареним третікалом, на звичайну поплавочну вудочку – результат за ранок або вечір від 1-го до 3-ох карасів вагою від 700 до 900 грам.

Виважування та поведінка на гачку: дуже екстримальні. Потрібно неспішно втомити крупного карася і старатись не форсувати події, тому що губи в нього тонкі, і повідки він рве за милу душу. Після вдоху свіжого повітря можливе заспокоєння і покіра. Карасі до останнього боряться за свою свободу, намагаються завести снасті в корчі, сильно опираються виважуванню. Тому діставати їх з води одне задоволення :). Навіть перебуваючи в садку вони не зупиняються і шукають будь яку можливість вибратись звідти. Автор даного допису одного разу втратив весь улов, коли крупний карась зумів відкрити залізний садок з середини!

Методи і снасті лову:

Фідер

Місця ловлі. Насправді все дуже відносно і від водойми до водойми сильно відрізняється. Але з мого досвіду треба просто вірити в правильно обране місце. Зазвичай не потрібно кидати за хмари свою снасть, карасі ловляться на будь-якій відстані від берега. Ловіть так, щоб вам було зручно.

Тактика

• на відміну від ляща, карася кормом на місце поставити неможливо;
• потрібно просто вгадати зі смаком та запахом прикормки і тоді вже можна сипати й сипати;
• тому я рекомендую все дізнатись про конкретну водойму в людей, що тут ловлять постійно і тоді експерементувати з кормом;
• коли ви точно знаєте які саме смакові забаганки в тутешнього карася, то робимо так: 10 годівниць зі старту ловлі, потім по таймеру навіть без клювань перезакидаємо снасть з новою порцією корму. Коли починаються клювання, то стараємось вже кидати дуже точно в те саме місце;
• якщо все робити правильно, то розмір риби зростає, а клювання стають набагато впевненішими – почнається конкурентна боротьба на дні за вашу наживку. Саме в цей час в корм можна додавати крупну фракцію: перловку, горох, кукурудзу, рублених хробаків ч що там ви дізнались про водойму.

Наживки та насадки: я просто валю карася на опариша.

Поплавкова вудка

в процесі розробки

Літня мормишка

автор – Тарас Кватерчук

Місця ловлі. Це можуть бути зарості прибережної рослинності і високі підмиті береги річок з «обраткою», абсолютно «голі» дамби ставів (куди карась виходить харчуватись нитчастими водоростями і дрібними молюсками). Карася можна впіймати фактично будь-де. Корисно буде стати на місце, яке щойно звільнив рибалка полавочник і висипав у воду чимало прикормки – часто буває так, що пасивна мастика чи тісто не викликає у карася інтересу, а парочка жвавих мотилів на гачку відразу дають результат.

Тактика. Важливо пам’ятати наступне:

• карась часто до останнього не наважується на покльовку, тому якщо є шанс на його клювання – проводку варто робити аж до самої поверхні води, навіть якщо глибина в місці лову дуже велика;
• ця риба не любить різких і поривчастих (не природних) рухів мормишки, тому впродовж всієї проводки слід тримати однаковий темп;
• часто карасі навіть дуже солідні стоять під самим берегом (особливо навесні – гріються), тому спершу обловлюємо весь прибережний очеретик , навіть якщо глибина там 15-20 см і відстань від берега 20-30 см.

Наживки та насадки. В порядку результативності:

1. Мотиль (40%), в першу чергу мотиль працює навесні і у проточних водоймах;
2. Черв’як (25%), це вже типово ставкова наживка, він повинен бути середнього розміру, червоного кольору, і його кінці мають вільно звисати;
3. Перловка (20%), так, так не дивуйтесь одягаємо на мормишку парочку середніх перловчин і легеньку плавну проводку на підйом – часто така насадка працює в тих ставах де карася багато, вага його 100-300гр. і де його постійно кормлять;
4. Опариш (15%), рідко використовую його в чистому вигляді, як правило в комбінації з мотилем або шматочком черв’ячка чи п’явки;
5. Ну і звичайно безмотилка (підсадка на гачок шматочку білого мікропору чи пінопласту).

Снасть. Варто пам’ятати, що там де є карась частенько клює і короп, тому жилка краще товстіша – 0.12- 0.14. Мормишка краще вертикальна, а не прив’язана під кутом, зеленого, зелено-сірого, чорного, або чорно-червоного кольору. Кивок повинен чітко показувати покльовку «на підйом» (75% усіх клювань). Корисно мати забродні чоботи – для того аби прогулятись вздовж прибережного очерету.

Цікаві факти:

• найбільші карасі клюють там, де їх не очікуєш, на невеличких болітцях, де здавалося крім жаб нікого немає;
• карась досить добре клює на безмотилку, тому частенько потрапляє в прилові разом з окунями і пліткою, проте ціле-направлено на безмотилку його ловлять рідко, а дарма;
• найбільший карась якого мені доводилось виловити мав вагу десь 1300грам і спокусився темно-бронзовою мормишкою з підсадкою черв’яка при ловлі окуня-трав’яника;
• частенько у самий спекотний час доби карась підіймається під поверхню води там де дерева лежать у воді, нависають верби чи росте латаття, де його можна побачити і спробувати упіймати опустивши під носа мормишку із соковитим мотилем.

Невірна розкладка: rhfhcm hb,fkrf

Карась

Карась – це риба, яка водиться практично у всіх водоймах, де є вода. Карась виживає в умовах, коли інші види риб гинуть. Це пов’язано з тим, що карась може зариватися в мул і зимувати в таких умовах, перебуваючи в стані анабіозу. Ловля карася – це цікаве заняття. До того ж, у цієї риби досить смачне м’ясо, тому з нього можна приготувати багато корисних і смачних страв.

• 1 Карась: опис, види
  • 1.1 Срібний карась
  • 1.2 Золотий карась
  • 4.1 Нерест карася
  • 5.1 Найкращий період клювання
  • 5.2 Зимова риболовля
  • 5.3 Ловля карася навесні
  • 5.4 Літня риболовля
  • 5.5 Осіння ловля карася

  Карась: опис, види

  Карась є яскравим представником сімейства коропових і однойменного роду – роду карасів. У карася високе тіло, стиснуте з боків. Спинний плавець довгий, а сама спина товста. Тіло покрите щодо великою, гладкою на дотик, лускою. Забарвлення риби може незначно змінюватися в залежності від умов проживання.

  У природі існує 2 види карасів: срібний і золотий. Найбільш поширеним видом вважається карась срібний. Існує ще один вид – декоративний, який виведений штучно і відомий багатьом акваріумістам під назвою «золота рибка».

  Карась срібний

  Срібний карась зовні відрізняється від золотого карася, при цьому не тільки кольором луски, але і пропорціями тіла. Причому подібні відмінності багато в чому залежать від середовища проживання. Якщо подивитися збоку, то у срібного карася морда трохи загострена, в той час, як у золотого карася, вона практично кругла. Відмінною особливістю є форма спинного і анального плавців. Перший промінь цих плавців схожий на твердий шип, причому досить гострий. Інші промені м’які і неколючие. Хвостовий плавець відрізняється правильними формами. Цей вид карасів здатний відтворювати потомство способом гиногенеза.

  Золотий карась

  Золоті або, як їх ще називають, звичайні карасі населяють ті ж водойми, що і срібні, при цьому зустрічаються набагато рідше. В першу чергу золотий карась відрізняється кольором луски, яка відрізняється золотим відтінком. Золоті карасі не відрізняються значними розмірами. Відрізняються вони ще й тим, що всі плавці пофарбовані в темно-коричневі кольори. У зв’язку з цим, срібного карася з золотим відтінком називають срібним карасем, незважаючи на те, що плавці мають такий же відтінок, як і луска.

  Поширення та місця проживання

  Карась – це риба, яка мешкає практично у всіх водоймах усіх континентів, хоча спочатку він жив у басейні річки Амур. Карась досить швидко, не без участі людини, поширився по інших сибірським та європейським водойм. Розселення карася відбувається і в наші дні, тому що він починає обживати водойми Індії та Північної Америки, а також інші регіони. На жаль, чисельність карасів звичайних (золотих) різко знижується, так як карась срібний витісняє цей вид.

  Карась віддає перевагу жити в будь-яких водоймах, як зі стоячою водою, так і в умовах наявності течії. При цьому для своєї життєдіяльності вибирає акваторії з м’яким дном і наявністю рясного водної рослинності. Карась ловиться в різних водоймах, а також в заплавах річок, у протоках, в ставках, затоплених кар’єрах і т. д. Карась – це риба, яка не вимоглива до концентрації кисню у воді, тому населяє заболочені місця, які взимку можуть промерзати до самого дна. Карась віддає перевагу вести придонний спосіб життя, так як на дні він знаходить для себе їжу.

  Вік і розміри

  Карась звичайний (золотий) зростає в довжину до півметра, набираючи при цьому вага близько 3-х кг. Срібний карась відрізняється більш скромними розмірами: виростає до40 см в довжину при вазі не більше 2-х кг. Такі особи вважаються старими. Доросла особина, що представляє інтерес для рибалки, не перевищує ваги в 1 кг.

  У великих водоймах карасі набирають вагу не більше 1,5 кг, хоча при наявності гарної кормової бази ця величина може бути значно більшою.

  Карась стає статевозрілим, досягнувши віку 3-5 років і набравши при цьому ваги близько 400 грамів. Насправді, більша частина 3-х річних особин досягає ваги не більше 200 грамів. У дворічному віці карась має довжину близько 4-х див. Коли умови проживання досить комфортні і достатньо їжі, дворічні особини можуть важити до 300 грамів.

  Тому можна сміливо говорити про те, що розміри риби і її вага прямо залежать від наявності кормової бази. Живиться карась в основному рослинною їжею, тому у водоймах, де піщане дно і мало водної рослинності, карасі ростуть досить повільно. Риба росте набагато швидше, якщо у водоймі є не тільки рослинна їжа, але і тваринна.

  Коли у водоймі переважає карась, то в основному зустрічається дрібне поголів’я, хоча уповільнення в зростанні пов’язано і з іншими факторами.

  Спосіб життя

  Різниця між звичайним карасем і срібним несуттєва, тому не має сенсу розглядати кожен вид окремо. Карась – це, мабуть, сама невибаглива риба, так як може жити в будь-яких видах водойм, як у стоячій, так і з проточною водою. При цьому рибу можна зустріти в напівпідземних водоймах, затягнутих трясовиною, а також у великих водоймах, де, крім карася і ротана, не виживе жодна риба.

  Чим більше тіни у водоймі, тим краще для карася, оскільки в таких умовах карась легко здобуває для себе їжу, у вигляді залишків органіки, дрібних черв’яків і інших частинок. З настанням зими риба заривається в цей мул і виживає навіть у найбільш суворі безсніжні зими, коли вода промерзає до дна. Є свідчення того, що карасів викопували з мулу з глибини 0,7 метрів абсолютно живими. Причому це траплялося при повній відсутності води у водоймі. Особливою живучістю відрізняються золоті карасі, тому практично неможливо зустріти водойма, де б не водилася ця риба. Карасі часто виявляються в не великих ставках або озерах абсолютно випадково, особливо після весняного водопілля. При цьому, відомо, що ікра риби переноситься дикої водоплавної птахом на значні відстані. Цей природний фактор дозволяє карасеві обживати водойми, далекі від цивілізації. Якщо умови для розвитку карася досить комфортні, то вже через 5 років у водоймі буде повно карася, хоча до цього його (водойма) вважали безрыбным.

  Карась зустрічається у багатьох водоймах, хоча в меншій мірі він зустрічається в річках і деяких озерах, що пов’язано з характером самого водоймища. При цьому, він може облюбувати затоки, затоки або заплави, де багато водоростей і тинистое дно, хоча сам водойма може характеризуватися наявністю піщаного або кам’янистого дна. Карась сам по собі досить незграбний і важко справляється навіть з самим повільним плином. Багато хижаки користуються неповороткістю цієї риби і незабаром можуть знищити всю популяцію карася, якщо йому ніде буде сховатися. При цьому сильно страждає молодь і ікра риби. До того ж, якщо дно тверде, то карась залишиться голодним і навряд чи приживеться в таких умовах.

  Карась не боїться холодної води, так як зустрічається на Уралі, а також в ямах на значній глибині з джерельною водою.

  Нерест карася

  Нерест карася, в залежності від місць проживання, починається з середини травня або початку червня. Часто вже в середині травня можна спостерігати шлюбні ігри риби не далеко від берега. Це сигнал для рибалок, який свідчить про те, що карась йде на нерест і його клювання може припинитися повністю. У цей період карася не цікавить їжа, хоча в перші кілька днів після початку шлюбних ігор ще спостерігаються активні покльовки. Тому, чим ближче до кінця весни, тим менше шансів на піймання карася, особливо досягла статевої зрілості.

  Після ікрометання, ікра активно поїдається зеленими жабами і тритонами, які мешкають в тих же умовах, що і карась. Коли з решти ікри з’являються мальки карася, вони стають жертвою цих хижаків. Плавунці – це великі водяні жуки, які так само полюють на молодих карасиків, хоча ці мисливці не приносять популяції карасів відчутної шкоди. Вони на природному рівні регулюють чисельність риби у водоймах.

  Оскільки карась відрізняється неповороткістю, то він часто стає жертвою багатьох підводних хижаків, в тому числі і хижої риби. Карась не потребує швидкості пересування, тим більше, якщо для нього достатньо їжі. Карась любить зариватися в мул, коли з мулу стирчить один хвіст. Так він добуває для себе їжу, але при цьому він може стати їжею для інших хижаків, оскільки забуває про свою безпеку. Коли на вулиці тепло чи зовсім жарко, карась переміщається ближче до берегових заростей рослинності, особливо рано вранці або пізно ввечері. Тут він живиться молодими пагонами водної рослинності, особливо очеретом.

  Зимує карась, зарившись у мул. При цьому глибина водойми впливає на глибину занурення карася в мул. Чим дрібніше водойма, тим глибше заривається карась. Так він проводить всю зиму, поки водойму не очиститься від льоду повністю. Після цього карася можна зустріти біля берегової лінії, де переважають водні рослини. Виходить карась із своїх зимових укриттів незадовго до ікрометання, коли температура води помітно підвищується, а вода починає мутнеть і з дна піднімається водна рослинність. У цей період починає цвісти шипшина.

  Ловля карася

  В основному карась населяє водойми зі стоячою водою, хоча зустрічається і в річках, в умовах незначного течії. Чисельність золотого карася зменшується з кожним роком, а от срібний карась зустрічається повсюдно і в значних кількостях.

  Як правило, краще всього карась клює рано вранці або пізно ввечері. Після заходу сонця на вудку починає потрапляти великий карась, що важливо для будь-якого рибалки. За короткий проміжок часу, у цей період можна зловити більш великих карасів і більше, ніж за цілий день. Місце лову слід відшукати більш уважно, спираючись на знання того, як веде себе карась в конкретних умовах. Без знання звичок риби це зробити неможливо.

  Якщо лов здійснюється на звичайну поплавкову вудку, то краще розташуватися поряд з заростями очерету або іншої водної рослинності. Не менш важливо, щоб на дні водойми так само була присутня рослинність, що вкриває дно ставка або ставка. Різниця глибин в таких місцях повинна становити близько півметра. Щоб приманити карася і утримати його в точці лову, підійде комбікорм, макуха або варений горох. При цьому карася можна ловити на вудку, на гумку або на донну снасть. В якості наживки можна використовувати хробака, мотиля, опариша або принади рослинного походження, у вигляді перловки, тіста, м’якушки білого хліба і т. д.

  Великого карася можна спокусити на шматочки «тюльки». Кожна покльовка відрізняється сміливістю. Після того, як він схопить наживку, він намагається тягнути її в бік або на глибину. Оскільки в основному попадаються на гачок не великі особини, то для його лову потрібно чутлива снасть, з гачком №№4-6, з повідцем, товщиною не більше 0,15 мм і основною волосінню діаметром до 0,25 мм. Головне, щоб поплавець був чутливим. Як правило, такими характеристиками володіє поплавок типу «гусяче перо». Найчастіше у карася досить обережні покльовки, які вимагають швидкої реакції. Несвоєчасна підсікання залишає гачок без насадки, а рибалки без улова.

  Кращий період клювання

  Карась добре клює в переднерестовий період, коли вода прогрівається до 14 градусів. А взагалі влітку клюють нерівно, капризно, особливо якщо у водоймі багато природного корму. Найкраще клюють вранці, зі сходом сонця, і ввечері при спаді денної спеки.

  Зимова риболовля

  Існують водойми, де карась веде себе активно протягом усього року, а бувають водойми, де карась не втрачає своєї активності по першому і останньому льоду. При цьому основна маса водойм відрізняється тим, що карася в таких водоймах ловити взимку практично марно.

  Більш дрібний карась заривається в мул вже на початку грудня місяця, а більш крупний карась ще продовжує переміщатися по водоймі в пошуках корму. Тому взимку в основному ловиться великий карась, вагою до півкілограма, а то й більше. Найбільшу активність риба проявляє в грудні і січні місяці, а також у березні місяці з першими ознаками настає тепла.

  Коли на вулиці встановлюється занадто холодна погода, карась йде на глибину, але для годівлі виходить на більш дрібні ділянки водойми. Навіть у таких умовах карась віддає перевагу триматися поруч з заростями очерету або очерету. При наявності у водоймі хижої риби, можна сміливо говорити про те, що в цій водоймі водиться карась.

  Карась, як і інші види риб, досить чутливий до перепадів атмосферного тиску. На його упіймання можна рас зчитувати у безвітряні сонячні дні, а от в умовах хуртовини, снігопади і сильні морози, карася краще не виїжджати.

  Ловля карася навесні

  Весна – це сприятливий період для риболовлі на карася. Вже при температурі води +8 градусів він стає набагато активніше, а при підвищенні температури води до +15 градусів карась і зовсім починає активно брати наживку. Якщо на вулиці встановилася тепла весняна погода, то його активний кльов може спостерігатися вже в березні місяці. Карась починає вередувати тоді, коли не може встановитися температура води на належному рівні.

  З приходом весни, коли ще не почала оживати водна рослинність, великі і дрібні екземпляри можуть перебувати в різних місцях акваторії. Якщо на одному місці почав клювати дрібний карась, то краще пошукати інше місце, де зупинилася зграя більш крупного карася.

  У цей період риба вибирає місця для своєї стоянки, де вода швидко прогрівається. Карасеві також хочеться погрітися на дільницях під прямими сонячними променями. Тому в цей період карась знаходиться на більш мілководних ділянках, порослих очеретом, очеретом або рдестом. У карася, як і у багатьох інших видів риб, зазначається переднерестовый і посленерестовый жор. Важливо точно визначити ці моменти в житті карася і тоді улов може виявитися вельми відчутним.

  Літня риболовля

  Ловля карася влітку вважається найбільш прийнятною, незважаючи на те, що для нього у водоймі вже достатньо їжі. Саме влітку можна розраховувати на улов трофейних екземплярів. При цьому потрібно обов’язково звертати увагу на погодні умови. Якщо на вулиці похолодання, дощова й вітряна погода, то розраховувати на значну активність карася не слід.

  Перша половина червня не настільки продуктивна в плані рибалки, так як у карася ще триває нерест. У цей період карась практично не годується, а на гачок попадаються особини, які не досягли статевої зрілості. Унікальність карася полягає в тому, що він може нереститися протягом літа кілька разів. Тому спостерігаються короткочасні сплески активності і пасивності, що впливає на клювання риби. У період нересту, коли відрізняється справжній жор, карась бере будь-яку наживку.

  Щоб рибалка виявилась вдалою, потрібно вміти правильно вибрати перспективне місце. Коли на вулиці встановилася спекотна погода, карась постійно мігрує в пошуках затінених місць, де можна сховатися від прямих сонячних променів. В таких умовах карася слід шукати в тіні повисли над водою дерев, поряд з береговою лінією, порослої різноманітною рослинністю. Тут риба може клювати на протязі всього дня. Де поверхня води починає цвісти, там карася не буде з-за сильної нестачі кисню.

  Осіння ловля карася

  Ловля карася восени має деякі особливості. У зв’язку з пониженням температури води, а також з поступовим відмиранням водної рослинності, яка влітку служила для риби кормом, карась відходить від берега на глибину від 3-х метрів і більше, де температура води більш стабільна.

  На початку осені карась ще відвідує місця постійної годівлі. Особливо це актуально в умовах теплої осінньої погоди. По мірі зниження температури води карась постійно мігрує по водоймі, відшукуючи для себе більш комфортні ділянки акваторії. Існують водойми з мінімальною глибиною, де карась з настанням холодів відразу ж заривається в мул, тому розраховувати на улов восени в таких умовах не доводиться.

  У водоймах зі значними перепадами глибин карась зимує в глибоких ямах, при цьому він може зовсім не реагувати на будь-які види прикормок. До появи першого льоду на водоймі ще можливий клювання карася, якщо знайти місце його стоянки.

  Карась може активно клювати в похмуру, але теплу погоду із теплим дощиком. Сплески активності так само спостерігаються перед зміною погоди. На думку багатьох рибалок, карась особливо активно починає клювати перед грозою, під час дощу або снігопаду, особливо, якщо карась запасається поживними речовинами.

  Висновок

  Багато рибалок практикують в основному ловлю карася і називаються «карасятниками». Це пов’язано з тим, що карась переважає у багатьох ставках, ставках, а також інших не великих водоймах, де інша риба просто не виживає. Крім того, ловля карася є досить азартним і цікавим заняттям, м’ясо досить смачне, хоча і костистое. Особливо це стосується дрібниці, але ось піймавши трофейного карася, з нього можна приготувати досить смачне блюдо. Щоб воно було ще й корисним, краще карася запекти в духовці. Смажений карась не менш смачний, але таку страву можна вживати в їжу тільки здоровим людям, які не мають проблем з ШКТ.

  У будь-якому випадку, вживання риби дозволяє людині регулярно поповнювати свій організм необхідними корисними речовинами, такими як вітаміни та мінерали. Причому в рибі вони знаходяться в легкодоступній формі. Вживання риби дозволяє уповільнити процес старіння, зміцнити кісткові тканини, привести в норму шкірні покриви, зміцнити волосся і т. д. Іншими словами, наявність в рибі всіх необхідних з’єднань дозволяє людині не допустити появи багатьох хвороб, які пов’язані з нестачею вітамінів і мінералів.

  В наш час карась – це, мабуть, єдина риба, яка водиться у ставках і у великих кількостях. Вирушаючи на риболовлю на карася можна бути впевненим у тому, що його завжди вдасться зловити, порівняно з іншими видами риб, хоча існують водойми, де крім карася інша риба не водиться. Хоча і це не дає гарантії того, що рибалка буде успішною. Невідомо з яких причин, але іноді карась відмовляється брати найпривабливіші наживки.

  Карась зустрічається практично в будь-яких водоймах, де є вода і достатньо корму. А перезимувати він зможе, зарившись в мул на значну глибину.