Жити на роботі: 10 фактів про те, як працюють японці

Радіо 24 дізналося, на що доводиться йти жителям цієї країни задля роботи.

Японці дотримуються суворого дрес-коду

У більшості компаній введено обов’язкове носіння чорного костюма з краваткою для чоловіків і костюма прямого силуету зі спідницею міді для жінок. За порушення цього правила звільняють.

Японкам забороняють яскравий макіяж на роботі

Вважається, що жінка не має привертати увагу чоловіків на робочому місці. Тому у вихідні мешканки Японії “відриваються” та фарбуються якомога яскравіше, а на роботу ходять практично без макіяжу, використовуючи лише пудру та туш для вій.

Чоловікам не дозволяють носити бороди та вуса

Це пов’язано з тим, що довге волосся, вуса і борода – ознака приналежності до японської мафії Якудза. При працевлаштуванні можуть попросити постригтись та збрити вуса.

Японці не говорять про особисте життя на роботі

У деяких державних компаніях співробітникам забороняють говорити про сім’ю, проблеми та інші теми, оскільки це відволікає. Навіть про погоду говорити не можна.

Вони не можуть просто закінчити справу та відпочити

Якщо у японця є певне завдання на день, і він виконав його раніше призначеного терміну, то він не може просто піти й, наприклад, випити кави. Він зобов’язаний залишитися на своєму робочому місці та працювати до кінця робочого дня.

Японці не люблять брати відповідальність на себе

Якщо службовцю дали доручення, що виходить за рамки його звичної роботи, то він може відмовитися від виконання, передоручивши це іншому, Якщо працівник візьметься за виконання справи, яка була не в його компетенції, то він може отримати догану.

Кар’єрне зростання в Японії – процес тривалий

Японці цінують не вміння людини, а її вік. Тому талановитий, але молодий фахівець може довго чекати на підвищення, працюючи на фірмі багато років, у той час як старі працівники отримують більшу зарплату за стаж.

В Японії немає відпусток

Японці не йдуть у відпустки, для відпочинку в них є субота або неділя. Деякі компанії дають додаткові 10 днів відпочинку на рік, але ними не можна скористатися за раз.

Японці не беруть лікарняний

Навіть з високою температурою або поганим самопочуттям японець з’явиться на роботі, щоб йому потім не виписали штраф або не звільнили.

Японці часто помирають на робочому місці

В цій країні не є рідкісними випадки, коли службовець вмирає від перенапруги на робочому місці або покінчує життя самогубством через стреси. При цьому, товариші по службі зазвичай обурюються, якщо цей сумний факт завадив їхній роботі.

Рабство ХХI століття. Чому в Японії працюють без перерв і відпусток лише з невеликою відлучкою додому на ніч

Тому, пише журнал Новое Время, держава судорожно шукає нові моделі внутрішнього укладу корпорацій.

Корпоративна культура, де співробітники демонструють свою лояльність до роботодавця хронічними переробками, складалася в Японії десятиліттями. В кінці 80-х тут навіть з’явився спеціальний термін, яким позначили випадки смерті від надмірного робочого навантаження, – каросі. Тоді ж в міністерстві охорони здоров’я почали вести статистику таких смертей.

У 2015 році їх число досягло 2.159, про що в жовтні 2016-го повідомив уряд Японії, вперше зробивши звіт про каросі і таким чином визнавши наявність серйозної проблеми національного масштабу. І якщо переробки до 80 годин в місяць вважаються в Японії відносно безпечними для здоров’я, то урядові експерти мають у своєму розпорядженні статистику, яка змушує владу серйозно задуматися. Так, в 25% японських компаній співробітники працюють понаднормово більше 80 годин на місяць, а в 12% компаній подолана планка в 100 годин на місяць понад норму.

Дослідники констатують: до смерті від переробки схильний кожен п’ятий японець, що працює. Масштаб проблеми спонукав владу 127-мільйонної країни до дії. Уже в лютому уряд затвердив норму про скорочений робочий день кожну останню п’ятницю місяця. А на початку червня японська преса заговорила про плани держави зобов’язати роботодавців примусово відправляти працівників у відпустку. Сьогодні з передбачених в середньому 18 днів відпустки на рік японці використовують не більше 9, а чимала частина громадян взагалі не бере відпустку.

Експерти без зайвого оптимізму оцінюють дії влади. На їхню думку, заходи уряду будуть мати обмежений ефект через вкорінену корпоративну культуру і загальний дефіцит кадрів в країні. “Понаднормова робота залишиться частиною японської ділової культури”, – впевнена Парісса Хагіріан, професор японського менеджменту в Університеті Софії в Токіо.

На думку експерта, японська влада робить чимало для подолання негативних явищ, пов’язаних із понаднормовою роботою. Однак змінити той факт, що в країні не вистачає кваліфікованих працівників, вона не в силах.

Ключовими причинами смертей каросі є пов’язані з роботою серцево-судинні захворювання і психічні стреси. Фахівці відзначають: як тільки співробітник переступає місячний поріг в 80 понаднормових годин, ризик смерті від перевтоми зростає.

При цьому Японія – не єдина країна, де актуальна проблема переробок і пов’язаних з робочим стресом смертей, зазначає Річард Вокуч, професор менеджменту в Політехнічному університеті Вірджинії, США. Більше за японців працюють південнокорейці, актуальна ця проблема також в Китаї і Штатах.

Так, у Південній Кореї 92% свого часу люди проводять на робочому місці і тільки 8% – поза роботою. У Мексиці частка часу, проведеного на роботі, становить 89%, поза роботою – 11%. Японці витрачають на роботу 88% свого часу, залишок – 12%. Сінгапур відстає всього на один відсоток: 87% часу на роботі, 13% часу поза роботою. Жителі США перебувають на роботі 86% свого часу, на все інше у них залишається 14% часу. Канадці відпочивають трохи довше – 16% часу, а працюють – 84%. Між канадцями і наступними за списком італійцями перепад аж в 9 відсотків: працюють в Італії три чверті від всього часу, не працюють – 25%. Жителі Великої Британії проводять на робочих місцях 74% свого часу, поза роботою – 26%. У Бразилії робочий час займає 72% від загального, неробочий – 28%. Норвежці витрачають на роботу 70% часу, на відпочинок – 30%. Закривають список німці і французи – вони перебувають на робочих місцях 67% часу, поза роботою – 33%.

Повну версію матеріалу читайте в журналі Новое Время №22 від 16 червня 2017 року.