Скільки дітей було у Османа Бея

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 30. Османська імперія

Мелік-шах, сельджуцький султан. Середньовічна мініатюра

Велике переселення народів, започатковане гунами, змінило склад населення Середньої Азії. На її теренах з’явилися тюркомовні племена огузів, карлуків, кімаків та інші. Серед них були й сельджуки. Так їх назвали за іменем напівлегендарного правителя Сельджука ібн Тугака, який жив приблизно у середині X ст. Близько 1000 р. сельджуки почали завойовницькі походи. Маючи чудову кінноту, турки-сельджуки підкорили народи Середньої Азії. У середині XI ст. війська турків рушили на країни Близького Сходу, взяли Багдад.

У 1071 р. сельджуки завдали поразки військам візантійського імператора й оволоділи містом Нікея, яке згодом у них відбили хрестоносці.

Невдовзі було завойовано землі в Сирії й Палестині, Іраку, Персії, Малій Азії. Так утворилася держава, яка увійшла в історію як Сельджуцький султанат. Згодом ця держава розпалася на кілька незалежних держав: Хорасанський, Іракський, Румський султанати.

У XIII ст. державу сельджуків очолював султан. Його сходження на престол супроводжувалося пишною церемонією. Вищі чиновники й релігійні діячі тримали у руках золоті чаші, наповнені медом і молоком. Містом ходили інші чиновники, які роздавали гроші. Султана несли до трону, де осипали золотом і сріблом. Перед султаном крокував особистий прапороносець, який тримав у руках штандарт чорного кольору із зображенням дракона, орла або лева. Охорона султана була озброєна позолоченими мечами.

За часів кочового життя сельджуків жінка майже не поступалася становищем чоловікові. З утворенням держави її становище змінилося. Жінки зобов’язані були носити чадру, приховуючи своє обличчя, й жити в гаремі. їм було заборонено брати участь у державному й суспільному житті.

На початку XIII ст. сельджукам вдалося захопити порт Синоп на південному узбережжі Чорного моря, а в 1223 р. – порт Судак у Криму. На завойованих землях сельджуки не змінювали місцеві звичаї, систему землеволодіння. Вони й самі готові були переймати певні традиції, якщо ті не суперечили їхнім релігійним переконанням. Проте завойовники встановлювали власні закони. Найтяжчі злочини каралися на смерть. Менш тяжкі – прилюдним побиттям, конфіскацією майна, вигнанням.

Найбільш наближеним до правителя був візир – перване. Він очолював державну раду – диван – і за дорученням султана керував внутрішньою політикою держави.

Наступну сходинку посідав верховний суддя – наді. Не менш важливою була посада верховного релігійного діяча – муфтія. Інколи обидві ці посади поєднував один посадовець, тоді він ставав майже рівним за впливом султану. Еміри очолювали різноманітні військові підрозділи. Всі ці чиновники входили до складу дивана.

У дивані працювали 24 секретарі. Половина з них керували військовими справами, а половина – фінансовими.

Символом влади візира була чорнильниця, яку йому дарував особисто султан у день призначення на посаду.

Усі розпорядження султана завжди оформлювали у письмовій формі: під диктовку самого султана або людини, яка на знак своїх повноважень показувала каблучку султана.

2. Утворення Османської держави

У XIII ст. до Малої Азії переселилися племена тюрків, яких витіснили з Середньої Азії монголи. На кордонах Візантії постали їхні невеликі державні утворення. На зміну язичництву у тюрків поступово прийшов іслам.

Найсильнішою із цих держав стала Османська – на північному заході Малої Азії. Названа вона була за ім’ям засновника Османа І (1288-1324).

Управління державою було надзвичайно простим. Осман і його син Орхан на раді племінної знаті отримали титули беїв. їх основними завданнями вважалися захист держави й воєнні походи. Бей призначав намісниками захоплених міст, фортець і земель своїх найближчих родичів.

Шолом. Північний Іран. XV ст.

Кольчуга османського воїна

З розширенням території держави ускладнювалося й управління нею. За правління Орхана з’явилися перші радники султана – візирі. Орхан почав карбувати срібну монету – акче. Унаслідок проведеної султаном військової реформи було створено загони піхоти – піяде й кінноту — мюселлем. Під час військових походів воїни отримували заробітну плату. У мирні часи вони обробляли виділені їм державою за військову службу землі. Так створювалось феодальне військо, засноване на васальній залежності воїнів-землевласників від бея. За допомогою цієї армії протягом короткого часу османи підкорили всі інші мусульманські держави в Малій Азії.

3. Завоювання османських султанів у Європі та в Азм

Ще за життя Османа І було захоплено землі навколо фортеці Бруса (Бурса) у Малій Азії, до якої перенесено столицю держави. Згодом під владою османів опинилася більшість земель Візантійської імперії, окрім Константинополя і території навколо нього.

Об’єктом воєнних походів османів у середині XIV ст. стали землі за Босфором і Дарданеллами – Балканський півострів, де існувало кілька держав – Сербія, Болгарія, Боснія. Особливо запеклою була боротьба з сербами. Вирішальна битва відбулася 15 червня 1389 р. на Косовому полі поблизу міста Прішгіна. На допомогу сербському князю прийшли боснійці, угорці, албанці та інші воїни (загалом 20 тис. воїнів).

Під час битви сербського правителя узяли в полон і стратили. Залишившись без командира, сербське військо почало тікати. Більшість воїнів загинуло, але й османи втратили багато людей.

За Османа І турецька армія налічувала близько 220 тис. воїнів. Армія складалася з численних загонів кінноти і пішої гвардії яничарів, які відзначалися надзвичайною жорстокістю.

Перемога на Косовому полі принесла туркам-османам панування на Ватіканському півострові. Сербія стала васалом турків. Згодом було підкорене Болгарське царство та інші балканські землі. Над країнами Центральної Європи нависла загроза османської навали.

Хрестовий похід проти турків, який очолив угорський король, закінчився поразкою хрестоносців. Але наступ турків було призупинено вторгненням у Малу Азію Тимура.

Правий фланг турків у Косовській битві очолював син султана Баязид, лівий – ще один син – Якуб. Попереду турки виставили піхоту та викопали «вовчі ями» – пастки для сербської кінноти. Як стверджує легенда, один із сербських воїнів – Мілош Обілич, зробивши вигляд, що перейшов на бік султана, убив його, що викликало розгубленість в турецькому таборі. Ситуацію опанував Баязид, який приховав смерть султана, убив свого брата Якуба і провів вирішальну атаку.

4. Утворення Османської імперії

Коли і за яких обставин припинила існування Візантійська імперія?

Лампа. 1285 р.

У 1451 р. султаном став Мехмед II (1451-1481). Османи готувалися до походу на Константинополь. Для цього було створено великий флот та важку артилерію. Навесні 1453 р. Мехмед II розпочав штурм столиці Візантії. Завдяки чисельній перевазі, військовим хитрощам і зраді венеціанців та генуезців, які допомогли туркам перетягти османські кораблі до бухти Золотий Ріг, 29 травня 1453 р. місто було захоплено. Східна Римська імперія, яка проіснувала близько тисячі років після падіння Західної Римської імперії, фактично перестала існувати. Мехмед II перейменував Константинополь у Стамбул і переніс до нього свою резиденцію. Генуезцям, які допомогли султанові, було надано право торгівлі й особистої безпеки.

Згодом до складу турецької держави було остаточно включено Боснію та Албанію, а васально залежну Сербську державу перетворено на провінцію. Коли війська Мехмеда II закріпилися на Балканах, султан розпочав нові завоювання на берегах Чорного моря. Водночас було розпочато війну проти

Венеції та нещодавньої союзниці османів Генуї.

Внаслідок тривалої боротьби Венеції вдалося зберегти за собою лише острів Крит та Іонічні острови.

Генуя також втратила більшість важливих для торговельної справи земель. Унаслідок вдалих завоювань до титулів Мехмеда II додали слово Фатіх – Завойовник.

Верховним правителем держави був султан. Він мав необмежену владу й був володарем над життям і смертю підданих. Султан був головнокомандувачем збройних сил, призначав великого візира, який керував державою від його імені.

Правитель оточив себе розкошами. При його дворі перебувало близько 10 тис. служок. Були ті, хто опікувався одягом і чалмою султана, його тваринами й птахами.

Як і за сельджуків, дорадчим органом влади залишався диван. Релігійним життям керував муфтій. Найважливішою опорою імперії була армія. Воїни-сіпахи (кінотники) зобов’язані були служити у війську, за що одержували земельні володіння. Передавати землю у спадок вони могли за умови, що син займе в армії місце батька. Із середини XIV ст. в османській армії почали створювати загони яничарів (від турецького – «нове військо»). Це військо формувалося за рахунок «податку кров’ю» із хлопчиків з підкорених земель, їх виховували фанатично відданими султану та ісламу.

Правлячими верствами Османської імперії були численні чиновники, представники духовенства й військові. Державна скарбниця поповнювалася за рахунок податків із селян, ремісників, купців, адже привілейовані верстви податків не сплачували. Селяни, крім обробітку землі, будували дороги й мости, працювали в шахтах тощо. Особливо тяжким було становище населення християнських провінцій. Їх називали райя – стадо. Християни не мали права носити зброю, їхні будинки слід було зводити нижчими за мусульманські. Вони виконували безліч повинностей і сплачували численні податки.

Мехмед II Фатіх

Гробниця Мехмеда II Фатіха в Стамбулі

Таким чином, з кінця VIII до середини XV ст. держава турків-османів перетворилася на величезну імперію, розташовану на землях Європи й Азії. Вона ґрунтувалася на насиллі над підкореними народами.

Вацлав Вратіслав про яничарів

Яничари у всій турецькій області у великій шані: вони турецького султана дворяни й піша гвардія, якої при султані 12 000. Яничари ці набираються з дітей християнського народу, який живе під турецькою владою. Набирають їх по кілька сотень через два роки у третій, малих хлопців років восьми, дев’яти і десяти. З них потім виходять жорстокі злочинці, і з усіх турецьких солдатів вони найбільш безжальні до християн. Завдяки чому, на вашу думку, яничари ставали найвідданішими воїнами султана?

Підставка під Коран. Туреччина

5. Культура Османської імперії

Османська імперія була країною багатонаціональною, де народи розмовляли різними мовами. Ще в XI ст. було створено словник східно-турецької мови «Диван лугхат аль-Тюрк». Одним із найдавніших серед відомих словників перської мови вважається складений Алі ібнАхмадом Асаді у XI ст. «Лугхат-і фурс». У XIII ст. до обігу увійшли персько-арабський і персько-турецько-монгольський словники. У цей час було створено перший систематизований посібник з турецької граматики.

Основною мовою була арабська Її використовували у судочинстві, науці, культурі, богослов’ї. Проте у світській літературі була поширена перська мова. Шедевром класичної турецької літератури вважається епічний твір Джалаледдіна Румі (1207— 1273) «Масневі-І манаві».Серед найвідоміших турецьких поетів ХІV-ХV ст. називають Ашик-пашу й Сулеймана Челебі.

Про Ашик-пашу відомо небагато. Він був заможною й шанованою людиною. Його перу належить поема «Книга чужинця – бурлаки». Поема складається з 10 глав, не пов’язаних між собою. Зміст кожної глави визначається її цифровим позначенням: перша присвячена Аллаху, п’ята – п’яти чуттям, сьома – семи планетам.

Сулейман Челебі був, імовірно, сином Ахмед-паші, міністра при дворі султана Мурада І. Єдиний твір, який зберігся до наших часів, – релігійна поема «Гімн на Народження Пророка», яка розповідає про життя й діяння пророка Мухаммада.

Дуже популярною була народна поезія, яка використовувала живу турецьку мову. Одним із найвідоміших поетів був Юніус Емре (близько 1240-1320). Його вважають засновником турецької літератури. Твори Юніуса Емре проникливо висвітлювали теми любові до Бога й людської долі.

Турки були визнаними майстрами -ремісниками – різьбярами, зброярами, майстрами з художнього карбування по металу. Вони виготовляли неймовірної краси вироби із золота, срібла, слонової кістки. Інколи художники порушували заборону назображення людини, і тоді на обкладинках книг з’являлися вишукані мініатюри з дорогоцінних металів.

Встановлення торговельних відносин з іншими країнами сприяло розвитку світської архітектури. Уздовж торговельних шляхів будували караван-сараї, через річки Анатолії перекидали мости.

Водночас розвивалася й культова архітектура У містах імперії споруджували невеликі елегантні мечеті, медресе, родинні усипальниці.

Ще у XII ст., за панування турків-сельджуків, у Ерзурумі було збудовано медресе Чіфте-Мінаре. Шедеврами архітектури XIII ст. стали медресе Сирчали (1242) й Каратай (1251), а також мечеть «Індже мінарелі» у Коньї. За правління Османів панівним у архітектурі став стиль «Бурси». До цього стилю належать мечеть Улу, мечеть і мавзолей Ешіль у Бурсі. Остання відоміша як «Зелена мечеть».

Яничар. Сучасний малюнок

Каліграфічні написи в мечеті. Стамбул

Високого рівня досягло мистецтво каліграфії. Цитати з Корану прикрашали не лише мечеті, але й палаци та державні установи.

Розвиток науки значною мірою був пов’язаний з релігією. Турецькі історики досліджували минуле й фіксували здобутки сучасних правителів, возвеличуючи їхні перемоги й оспівуючи чесноти.

Відомим турецьким істориком є Ашик-паша-заде. У 1437 р. він здійснив паломництво до Мекки, за правління султанів Мурада II й Мехмеда II брав участь воєнних походах проти християн на Балканський півострів. Усе, що сам бачив або чув від інших, він записав. Поєднавши свої нотатки з більш раннім історичним твором Якши Факіха Ашик-паша-заде створив «Хроніку династії Османів». Його книжка була написана у формі оповіді й передбачала читання вголос. Наприкінці багатьох розділів автор ставив запитання й давав на них відповіді, щоб слухач мав можливість зрозуміти перебіг історії. Певною мірою його працю можна вважати першим турецьким підручником з історії.

Фрагмент інтер’єру з мавзолею Ешіль у Бурсі. XIII ст.

Позначте на контурній карті:

1. Напрямки походів турків-сельджуків.

2. Територію Османської імперії.

1. Як було влаштовано управління у державі сельджуків?

2. Чим можна пояснити зростання держави турків-османів?

3. На чому трималася могутність Османської імперії?

220-280 рр. – доба Трьох царств у Китаї.

618-907 рр. – розквіт Китаю за династії Тан.

VIII ст. – створення Ханьлінської академії наук.

VIII ст. – золотий вік китайської поезії.

1206 р. – утворення Делійського султанату.

1215 р. – взяття монголами Пекіна.

1288-1324 рр. – правління Османа І, засновника Османської імперії.

1389 р. – битва на Косовому полі.

1451-1481 рр. – правління Мехмеда II Фатіха (Завойовника).

1453 р. – завоювання турками-османами Константинополя.

1498 р. – прибуття Баско да Гами до Індії.

X ст. – винайдення в Китаї магнітного компаса.

XI ст. – утворення Сельджуцького султанату.

Упродовж V—VII ст. в Індії існувало близько 50 держав. Для цього періоду характерним є спрощення державного устрою, падіння ролі чиновників в управлінні державою, посилення позицій армії, яка формувалася на основі васальної залежності. Розквіт Індії відбувся за імперії Гуптів. Нова епоха почалася з приходом в Індію мусульман. Створений у результаті завоювання Делійський султанат перетворив Індостан на іншу країну. Мусульманство поширилося в Індії, змінивши життя багатьох людей. Попри тривалі періоди внутрішньої боротьби держав за першість, високого розвитку досягла архітектура та інші галузі мистецтва.

Китайська цивілізація за Середньовіччя жила власними традиціями, як і в давні часи. Кровопролитні міжусобні війни змінювали періоди єдності під владою різних династій. На початку Середньовіччя країна поділилася на південну й північну частини, які ворогували між собою. Імперія Тан, що постала згодом, мала деспотичний державний устрій. Повстання та державні перевороти, які привели до влади нову династію Сун, спричинили численні людські й культурні втрати. Змінився порядок призначення та просування по службі чиновників – для цього необхідно було складати іспити. Монголи, які захопили Китай у XIII ст., взяли під контроль усе життя в країні. Проте вони не змогли знищити могутніх культурних і релігійних традицій китайців. Після повалення монгольського панування за династії Мін було удосконалено управління державою. Водночас середньовічний Китай вирізнявся високою духовною культурою – процвітала поезія, живопис, ужиткове мистецтво.

Турки-сельджуки, а згодом турки-османи у тривалій боротьбі здолали опір східної християнської імперії – Візантії. З кінця VIII до середини XV ст. невелика держава турків-османів перетворилася на величезну імперію, розташовану на землях і Європи, і Азії, до складу якої увійшли численні завойовані держави.

1. Оберіть правильну відповідь.

2. Судова влада в Делійському султанаті належала:

Скільки дітей було у Османа Бея

При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.

При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).

Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.