Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих), максимальною — вісімнадцятивірш, де береться за основу схема римування, на відміну від античної верисфікації, яка у своєму метричному (квантативному) віршуванні спиралася на чергування різної кількості стоп (алкеєва строфа, сапфічна строфа тощо).
Строфа — це поєднання кількох віршованих рядків, об'єднаних однією думкою, інтонацією та способом римування. Строфа (куплет)Строфа — це кілька рядків, згрупованих за змістом та інтонаційно. Вона може об'єднувати два рядки (двовірш)Про спогади (Ліна Костенко)Навшпиньки повертаюсь у ті дні.
Балада пишеться чотиривіршинами, або строфами, що містять чотири рядки; roundel має три строфи; а villanelle п'ять терцетів, або строфи, що містять три рядки.
Катре́н (фр. quatrain), або чотириві́рш, — строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул.
Ри́ма (грец. rhýthmos — мірність, сумірність, узгодженість) — співзвуччя закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул, або перебувати в середині віршового рядка.
5 Посилання. Визначення. Строфа — фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об’єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та …