сіно

Дуже маловажною причиною вирвався з дуже небезпечного місця. Про батька, що упав у яму, і велів синові скручувати з сіна перевесла яким видобувся з ями.

Коли сіно у стозі, то забув о Бозі.

Коли не має потреби, то і в ласку не стоїть.

Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду.

Сіно треба робити в погоду, щоб добре висхло, бо мокре чи навіть вогке зложене у стирту зіпсується.

Сіно до Юрка, а хліб до Ілька.

Господарська порада, щоб сіна стало до св. Юрія, 6 травня, бо тоді вже худоба може попастись, а збіжжя повинно вистарчити до св. Ілиї, 2 серпня, бо тоді вже є нове збіжжя. Жнива на Україні почи-наються 15 липня.

Сіно, як шовк.

Дуже мягоньке і не буде колоти в язик худобу.

І сіно ціле, і кози ситі.

Так зробити, щоб всі були задоволені.

Не сіно до коней іде, а коні до сіна йдуть.

Якщо хочеш чогось досягти в житті, то треба працювати, бо саме воно не зробиться.

Сінним конем, а солом’яним волом недалеко заїдеш.

Сінний кінь і солом’яний віл — фольклорні символи непрацездатності.

Хвали сіно в стогу, а пана в гробу.

Іронія, що добрим паном є лише той, який вже не може зробити шкоди людям.

Як сіно косять, то дощів не просять — самі йдуть.

Нарікання косарів на дощову погоду.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. сіно — сі́но іменник середнього роду * Але: два, три, чотири сі́на Орфографічний словник української мови
2. сіно — див. трава Словник синонімів Вусика
3. сіно — -а, с. 1》 Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. || Трава, признач. для заготівлі такого корму. 2》 тільки мн. сіна, сін. Лука з ростучими на ній травами; сама трава, яку косять для корму худобі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сіно — СІ́НО, а, с. 1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П. Словник української мови у 20 томах
5. сіно — сі́но (сяно) 1. сіно ◊ викручува́тися сі́ном дивом уникати неприємностей (ст): – Але сьогодні я обідаю дома. Прийду до Миронівки, напевно, прийду коли-небудь. – Викручується сіном. Не коли-небудь, а сьогодні, розумієш. Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сіно — А, ч., нарк. Макова соломка. Словник сучасного українського сленгу
7. сіно — (-а) с.; нарк. Суха макова соломка. БСРЖ, 534; ПСУМС, 64. Словник жарґонної лексики української мови
8. сіно — і ко́зи си́ті, і сі́но ці́ле. Ніхто не зазнав збитків, шкоди. Його натура була слаба: він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися; щоб і кози були ситі, і сіно ціле (Панас Мирний). шука́ти го́лку в сі́ні (в соло́мі). Неможливо знайти, виявити. Фразеологічний словник української мови
9. сіно — Сі́но, -на, -ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сіно — СІ́НО, а, с. 1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб. Словник української мови в 11 томах
11. сіно — Сіно, -на с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ном. № 85. ум. сінце. Словник української мови Грінченка

Сіно у причепі

Всі словники 199 760

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Словарь Грінченка Грінченко. Словарь української мови
Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури

сіно

СІ́НО, а, с.

1. Скошена і висушена трава, яка йде на корм худобі. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299); У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Мирний, І, 1949, 197); Поїзд вилинув на широкі степи.. Майнули в вікнах.. високі ожереди сіна (Н.-Лев., VI, 1966, 85); — Спати будеш у хижці чи в клуні на сіні? — В клуні (Стельмах, II, 1962, 76); * Образно. Матюха галантно розкланювався з дамами своєю копицею сіна. Шумно тиснув руку чоловікам (Головко, II, 1957, 44); * У порівн. Поверхня дерева нагрівається від сонця і пахне, як сіно з копиці (Ю. Янов., II, 1958, 140); // Трава, признач. для заготівлі такого корму. Остап косив у писаря сіно (Мирний, І, 1949, 132); В результаті поліпшення луків підвищилася врожайність сіна (Хлібороб Укр., 11, 1966, 12).

◊ За сім вовкі́в копи́ця сі́на показа́лася кому — хтось безпідставно перебільшує небезпеку, загрозу чого-небудь. — Я ще не переконаний, та маю підстави гадати: у вашого хворого закупорена якась глибока вена або капіляри.. — ..Я й так бачу, що вам, дорогий колего, за сім вовків копиця сіна показалася! (Шовк., Людина. 1962, 259); І ко́зи [були́ (бу́дуть)] си́ті, і (й) сі́но ці́ле див. коза́; Піти́, як го́лка в сі́но — безслідно зникнути у натовпі. Зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп, пішов, як голка в сіно (Гончар, І, 1959, 45); Шука́ти го́лку в сі́ні див. го́лка; [Як] соба́ка на сі́ні див. соба́ка.

2. тільки мн. сіна́, і́в. Лука з ростучими на ній травами; сама трава, яку косять для корму худобі. Хмара.. пустила в одповідь вогняну стрілу.. — Нещастя! — стиснула руки Палагна,— чисто виб’є сіна… (Коцюб., II, 1955, 341); Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна́. Переходжу лісами я — Тишина, тишина… (Рильський, II, 1960, 25); — Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сіна готові (Тют., Вир, 1964, 193).

СІНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сі́но у 1 знач., напр.: сіноворуші́ння, сінопостача́ння, сінопресува́льний, сінопу́нкт і т. ін.

Сіно, на, с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ном. № 85. Ум. Сінце.

сі́но — скошена й висушена трава, що йде на корм худобі; сіном або соломою застеляли покуть під різдвяний сніп; символ добробуту; кидали за подорожнім з побажанням добра; про багача, що дозволяв собі знущатися над бідним, казали: «Коли сіно в стозі, то й забув о Бозі». Не хвалися травою, а хвалися сіном (приказка); Сіно чорне, так каша біла (прислів’я); Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (господарська порада берегти сіно до дня Святого Юрія, а хліб до дня Іллі-пророка).