Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

Найцінніші зразки культурної та історичної спадщини перебувають під охороною ЮНЕСКО. Список цієї організації складають понад тисячу найменувань. Це – храми, парки, заповідники та навіть цілі історичні центри міст. Шедеври людського генія чи природні феномени занесені до списку ЮНЕСКО, щоб вберегти їх для нащадків. В Україні 7 об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

Київ: собор Святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра

Собор Святої Софії до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО занесено у 1990 році. Історичний ансамбль створювали і відточували протягом тисячі років. У стінах Святої Софії коронували київських князів – Ярослава Мудрого, Володимира ІІ Мономаха. У 20 столітті тут на гетьманство благословили Петра Скоропадського.

У Києво-Печерській лаврі написав «Повість минулих літ» Нестор Літописець. Монастир став оплотом християнства в 11 столітті на теренах Русі. У 1941 році Свято-Успенський собор на території монастиря підірвали! Відбудували його тільки 2000 року.

Цінністю церкви Спаса на Берестові є фрески, зроблені в 11, 12 та 17 століттях. Найдревніші розписи вважали втраченими до 1970 року. Як не парадоксально, але вони збереглися краще, ніж ті, які зроблені пізніше. Останні створили живописці з Афону. Частина фресок потребує реставрації.

Де знаходиться:

• Софійський собор: вул. Володимирська, 24.
• Києво-Печерська лавра: вул. Лаврська, 15.
• Церква Спаса на Берестові, вул. Мазепи, 15.

Джерело фото: kiev-code.com.ua.

Ансамбль історичного центру Львова

До списку світової спадщини ЮНЕСКО входить з 1998 року. Об’єднання художніх та архітектурних традицій Східної Європи, Італії і Німеччини стало причиною внесення його до когорти найцінніших пам’яток. Центр є найдревнішою частиною міста. Тут перше поселення з’явилося у 12 столітті. Саме навколо старої площі Ринок і розбудовувалося місто. З тогочасних вуличок досі можна пройтися «Волинським шляхом» (вул. Б. Хмельницького). У центрі були зосереджені адміністративні та культурні будівлі – міська ратуша, Вірменська та Успенська церкви. Ці та інші об’єкти роками залишаються місцями «паломництва» для туристів.

Де знаходиться:

Джерело фото: more-turiv.com.

Дуга Струве

Унікальна пам’ятка! Стала об’єктом захисту ЮНЕСКО у 2005 році. Дуга Струве об’єднала 10 країн, адже має протяжність 2 820 км! Серед них – і Україна, яка знаходиться на 25-градусному меридіані східної довготи, вздовж якого прокладали геодезичні точки. Саме це унікальне дослідження дозволило вченому Василю Струве точно розрахувати розміри Землі. Це стало новою точкою відліку для багатьох наук. В Україні геодезичні точки розміщені у кількох областях.

Де знаходиться:

• села Катеринівка, Гвардійське (Хмельницька область), Стара Некрасівка (Одеська область), Гірники (Рівненська область), Крупа, Гута-Камінська (Волинська область).

Джерело фото: varandej.livejournal.com.

Букові праліси Карпат та давні букові ліси

До списку світової спадщини ЮНЕСКО внесені у 2006 році. Об’єднують нашу країну зі Словаччиною. Саме тут можна побачити, як виглядали ліси тисячу років тому. У лісах заборонено вести господарську діяльність, що і дозволило зберегти первозданність природи. Деяким тутешнім букам по 500 років!

Де знаходиться:

Джерело фото: igormelika.com.ua, автор Igor Melika.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2011 році. Попри відносно молодий вік (зведена в 1882 році), резиденція є справжньою перлиною Західної України. Зведена у стилі еклектики, споруда вражає красою та масштабами. Ансамбль будівлі становлять: головний корпус, церква Трьох Святителів, колишній пресвітерій, дендропарк. Нині пам’ятка – справжня альма-матер – тут навчаються студенти Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Де знаходиться:

Дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі і України

До списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесені у 2013 році. 8 церков України та 8 церков Польщі поєднали гуцульський, бойківський, лемківський та галицький типи архітектури. Першою у переліку українських храмів є церква Святого Юра (м. Дрогобич). Зведена у 15 столітті. Храм перевезли на волах із с. Надіїво (територія сучасної Франківщини). Її обміняли на сіль!

Де знаходиться:

Джерело фото: stezhkamu.com, автор Петро Боднар.

Херсонес Таврійський

До всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесений у 2013 році. Заснований у 422 році до н. е., Херсонес став важливим торговельним центром Криму. Місто увійшло в історію Стародавньої Греції, Риму та Візантії. Про це свідчать і архітектурні стилі будівель. Від багатьох з них нині залишилися тільки руїни. Загальна площа Херсонесу Таврійського – 500 га.

Де знаходиться:

Джерело фото: wikipedia.org, автор Dmitry A. Mottl.

Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Спи́сок всесві́тньої спа́дщини ЮНЕСКО (англ. World Heritage List ) — створений і ведений ЮНЕСКО за участі держав-членів перелік природних, антропогенних об’єктів та спільних витворів природи й людини, які мають визначну універсальну цінність для всього людства та підлягають міжнародній охороні відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972).

Зміст

Загальні відомості

За інформацією ЮНЕСКО, станом на 2022 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено 1 154 пам’ятки зі 167 країн світу; серед них 43 — транскордонні (значні за площею, або групи однорідних пам’яток, розташовані на територіях двох і більше країн). Із них 897 пам’яток культури, 218 — природи, 39 — змішаних (спільні витвори природи та людини). 32 країни внесли до Списку понад 10 своїх пам’яток кожна: найбільшою кількістю (понад 50) представлено Італію (58), Китай (56) та Німеччину (51). 52 пам’ятки із 32 країн унесено до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. 3 пам’ятки із 3-х країн упродовж 2007–2021 виключено зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Країни з найбільшою кількістю пам’яток, занесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:

Історична довідка

Стаття 4 Договору про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток (так званий Пакт Реріха), укладеного 15.04.1935 у м. Вашингтоні, передбачає, що уряди держав, які приєдналися до цього договору, формують перелік пам’яток і закладів, що становлять культурну скарбницю народів і яким надається спеціальний захист. Необхідність такого переліку актуалізувалася після ухвалення Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 (Україна приєдналася 1988). При ЮНЕСКО з 1977 діє Міжурядовий комітет з охорони визначної культурної і природної спадщини загального значення (Комітет всесвітньої спадщини), що збирається на свої сесії щорічно. Його основна функція — складання, поновлення і публікація списку пам’яток культурної і природної спадщини, які мають видатну універсальну цінність (під назвою «Список всесвітньої спадщини»). Для формування Списку кожна держава–сторона Конвенції подає Комітету всесвітньої спадщини перелік пам’яток культурної і природної спадщини, що розміщені на її території і можуть бути включені у Список. Цей перелік містить документацію щодо місцеперебування таких пам’яток та їхньої цінності. 1977 у м. Парижі відбулася перша сесія Комітету всесвітньої спадщини. 1978 на 2-й сесії у м. Вашингтоні до Списку внесено перші 12 пам’яток (8 — культури, 4 — природи) із 7 країн. 30.06.2022 у м. Казані мала відбутися 45-та сесія Комітету всесвітньої спадщини. Однак унаслідок російського вторгнення в Україну 24.02.2022 сесію вперше в історії відкладено на невизначений час.

Характеристика

Список всесвітньої спадщини формується на основі стандартно оформлених пропозицій від країн, які приєдналися до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972. Спершу запропонований об’єкт Комітет всесвітньої спадщини заносить до Попереднього списку всесвітньої спадщини (англ. Tentative List ), після чого країна-ініціатор готує номінаційне досьє, в якому описує об’єкт, аргументує його універсальну цінність, а також дає гарантії щодо належної охорони, використання, реставрації та музеєфікації. Кількість об’єктів, які країна може подати на внесення до Списку, не обмежується. Пропозиції щодо занесення нерухомих пам’яток, які можуть стати рухомими, до уваги не беруться (з цієї причини жоден музей просто неба не занесено до Списку). Експерти Комітету всесвітньої спадщини разом з Міжнародною радою з питань пам’яток та визначних місць (ICOMOS) визначають (з виїздом на місце), чи відповідає запропонована пам’ятка встановленим критеріям автентичності й історико-культурної цінності, і якщо так — пропонують черговій щорічній сесії Комітету всесвітньої спадщини ухвалити позитивне рішення, яке приймають голосуванням простою більшістю. Кожній пам’ятці присвоюють індивідуальний номер.

Комітет всесвітньої спадщини складає, оновлює й публікує (коли цього вимагають обставини) список пам’яток, що фігурують у Списку, врятування яких вимагає проведення значних робіт і щодо яких у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 відповідна держава просить міжнародної допомоги. Це Список всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою (англ. List of World Heritage Sites in danger ) (станом на 2022 — Історичний центр Відня, Національний парк Еверглейдс у США і ще 50 пам’яток). Загрозу зникнення або знищення пам’ятки внаслідок природних чинників або через втручання людини можуть спричинити збройні конфлікти та війни, землетруси й інші природні катастрофи, забруднення довкілля, браконьєрство, невпорядковане будівництво тощо. Занесення в такий список свідчить про необхідність особливої уваги до цих пам’яток та вживання невідкладних заходів щодо їх врятування та збереження. У разі покращення ситуації пам’ятку вилучають зі Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою (Кельнський собор, Німеччина).

Станом на 2022 жодна пам’ятка з України не була внесена до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Якщо стан пам’ятки погіршився настільки, що це призвело до втрати нею характерних рис, які обумовили її занесення до Списку всесвітньої спадщини, застосовують процедуру виключення цієї пам’ятки з зазначеного Списку за пропозицією або за згодою уряду відповідної країни (Долина Ельби біля Дрездена, Німеччина).

Українські пам’ятки у Списку всесвітньої спадщини:

1. Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра (1990);
2. Львів — ансамбль історичного центру (1998);
3. Геодезична дуга Струве (транскордонний об’єкт, 2005);
4. Стародавні й первісні букові ліси Карпат й інших регіонів Європи (транскордонний об’єкт, 2007);
5. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації (2011);
6. Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України (транскордонний об’єкт, 2013);
7. Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора (2013).

Серед них — 6 культурних об’єктів і 1 природний; 3 транскордонні, що містять велику кількість окремих об’єктів. Найбільший поступ у справі занесення своїх пам’яток до Списку всесвітньої спадщини Україна мала 2013, коли вдалося занести одразу дві пам’ятки.

Станом на 2022 до Попереднього списку всесвітньої спадщини (англ. Tentative List ) занесено 17 об’єктів з України:

1. Історичний центр Чернігова 9–13 ст. (1989);
2. Культурний ландшафт каньйону в Кам’янці-Подільському (1989);
3. Могила Тараса Шевченка та державний історичний і природний музей-заповідник (1989);
4. Національний степовий біосферний заповідник «Асканія Нова» (1989);
5. Дендрологічний парк «Софіївка» (2000);
6. Бахчисарайський палац кримських ханів (2003);
7. Археологічне місце «Кам’яна могила» (2006);
8. Миколаївська астрономічна обсерваторія (2007);
9. Комплекс пам’яток Судацької фортеці 6–16 ст. (2007);
10. Астрономічні обсерваторії України (2008);
11. Історичний центр портового міста Одеси (2009);
12. Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями, церкви Святого Кирила і Святого Андрія, Києво-Печерська лавра (2009; спроба розширити пам’ятку «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями, Києво-Печерська лавра»);
13. Торгові пости та фортифікації на генуезьких торговельних шляхах. Від Середземномор’я до Чорного моря (2010);
14. Культурний ландшафт «печерних міст» Кримської Готії (2012);
15. Історичне середовище столиці кримських ханів у Бахчисараї (2012);
16. Держпром (Будівля державної промисловості) (2017);
17. Тіра — Білгород (Аккерман), на шляху з Чорного моря до Балтійського моря (2019).

У 2022 унаслідок загроз, пов’язаних із російсько-українською війною, значно активізувалася міжнародна співпраця (зокрема з Італією) щодо прискореного занесення до Списку всесвітньої спадщини Історичного центру портового міста Одеси.

25.01.2023 на 18-й позачерговій сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Історичний центр портового міста Одеси внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 1703. Одночасно памʼятка стала складником Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою (англ. List of World Heritage in Danger ).

15.09.2023 19-та сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалила внести до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою, такі об’єкти України: Київ: собор святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра; Львів — ансамбль історичного центру. Це зумовлено небезпекою для пам’яток через агресивну війну, яку веде Росія проти України.

Значення

Пам’ятки, внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, підвищують міжнародний престиж країни, позитивно впливають на розвиток внутрішнього і міжнародного туризму.

Вимоги Комітету всесвітньої спадщини до охорони пам’яток, які увійшли до Списку, дещо вищі, ніж у національному законодавстві, що накладає на кожну державу додаткову відповідальність.

Унесення українських пам’яток до Списку й належне адміністрування ними сприяє інтеграції України у світовий культурний простір.

Додатково

Крім критерію автентичності (який є обов’язковим), пам’ятка, внесена до Списку всесвітньої спадщини, має відповідати щонайменше одному з п’яти критеріїв:

1. репрезентує шедевр творчого генія людини або справила значний вплив упродовж певного часу чи у певному культурному ареалі на розвиток архітектури, монументального мистецтва, розпланування міст чи створення ландшафтів;
2. є унікальним, винятковим свідоцтвом цивілізації чи культурної традиції, що зникла;
3. є визначним зразком якогось типу будівлі, архітектурного ансамблю або ландшафту, що ілюструє один чи декілька значних періодів історії людства;
4. є визначним зразком людського поселення або традиційного заселення території, репрезентативних для культури (чи культур), особливо якщо вони стають вразливими під впливом безповоротних змін;
5. безпосередньо чи у якийсь матеріальний спосіб пов’язана з подіями або існуючими традиціями, ідеями, віруваннями чи художніми та літературними творами, що мають виняткову загальнолюдську цінність.

Унаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією 2014 Україна втратила можливість здійснювати управління кримськими об’єктами «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» і шістьма об’єктами з Попереднього списку. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 15.04.2014 відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як державу, що здійснює окупацію — відповідно до норм міжнародного права. Виходячи з того, що Україна не має можливості виконувати свої міжнародно-правові зобов’язання щодо об’єктів, розташованих на окупованій території, ініційовано питання щодо внесення кримських пам’яток до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Це теоретично уможливить залучення до контролю ситуації моніторингових місій Комітету всесвітньої спадщини, ICOMOS та інших міжнародних організацій.

Джерела

1. Про охорону культурної спадщини: Закон України № 1805-III від 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. Ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14
2. Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини / Пер. з англ. Київ : Фенікс, 2008. 176 с.
3. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини / Авт.-упоряд.: О. М. Сердюк, Т. А. Бобровський, Л. М. Кириленко. Чернігів : Деснянська правда, 2011. 796 с.
4. World Heritage List // UNESCO. World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/

Література

1. Сердюк О. Попередній Список всесвітньої культурної спадщини. Проблеми та перспективи // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. 2006. Вип. 2. Ч. 1. С. 58–65.
2. Вечерський В. Презентація пам’яток всесвітньої спадщини відповідно до принципів ICOMOS і законодавства України // Актуальні проблеми музейної та пам’яткоохоронної діяльності. Київ : Логос, 2016. С. 5–15.
3. Вечерський В. Охорона культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні // Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства. Київ : Ліра-К, 2019. С. 287–298.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (дата звернення: 27.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.10.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів