Арифон ретард – інструкція, застосування, аналоги препарату

Арифон ретард – лікарський засіб, що фармакологiчно споріднений із тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії.

Застосування Арифон ретарду

Препарат показаний при есенціальній гіпертензії у дорослих.

Арифон ретард – склад і форма випуску препарату

діюча речовина: 1 таблетка містить 1,5 мг індапаміду;

допомiжнi речовини: лактози моногiдрат, гіпромелоза (Е 464), повiдон, кремнiю діоксид колоїдний безводний (Е 551), магнiю стеарат (Е 470 В), титану дiоксид (E 171), гліцерин (Е 422), макрогол 6000.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Арифон ретард: як приймати препарат

Для перорального застосування.

Дозування. 1 таблетка на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Літній вік. У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Арифон ретард можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.

Печінкова недостатність. У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти. Безпеку та ефективність застосування препарату Арифон ретард дітям не встановлено. Дані відсутні.

Арифон ретард – протипоказання, побічні ефекти

• підвищена чутливість до діючої речовини, інших сульфонамідів або будь-яких допоміжних речовин;
• тяжка ниркова недостатність;
• печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки;
• гіпокаліємія

Аналоги Арифон ретарду

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Арифон ® Ретард (Arifon ® Retard) ATC-класифікація

Фармакодинаміка .
Механізм дії
Індапамід – сульфонамідний діуретик з індоловим кільцем, що фармакологічно споріднений із тіазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії.
Індапамід діє на рівні нирок і судин.
Індапамід інгібує реабсорбцію натрію у кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу і меншою мірою – калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез.
Фармакодинамічні ефекти
Клінічні дослідження II–III фази із застосуванням індапаміду як монотерапії продемонстрували, що антигіпертензивний ефект індапаміду триває протягом 24 годин. Діуретичний ефект був помірним. Антигіпертензивна дія індапаміду пов’язана із покращенням еластичності артерій та зменшенням резистентності артеріол і загального периферичного опору судин.
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, підвищувати дозу не рекомендується.
Як було показано у дослідженнях різної тривалості (короткої, середньої та довгої) з участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією, індапамід:
• не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцериди, холестерин ліпопротеїдів низької щільності та холестерин ліпопротеїдів високої щільності),
• не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на цукровий діабет та з артеріальною гіпертензією.
Індапамід діє на рівні судин шляхом:
• зменшення скоротливої здатності гладких м’язів судин, що пов’язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);
• стимуляції синтезу простагландину PGE₂ та простацикліну PGI₂ (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).
Фармакокінетика .
1,5 мг індапаміду міститься у таблетці пролонгованої дії, створеної на основі матриксу. Розподілення індапаміду в системі матриксу забезпечує його рівномірне вивільнення з таблетки.
Абсорбція
Вивільнена фракція індапаміду швидко та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі дещо підвищує швидкість абсорбції, але не впливає на кількість препарату, що всмокталася.
Максимальна концентрація у плазмі крові після прийому одноразової дози досягається приблизно через 12 годин, подальше застосування препарату зменшує коливання рівня індапаміду у плазмі крові у міждозовому інтервалі. Існують інтраіндивідуальні коливання.
Розподіл
Зв’язування з протеїнами плазми крові – 79 %.
Період напіввиведення становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).
Рівень стабільної концентрації досягається через 7 днів. Регулярне застосування не спричиняє кумуляції.
Виведення
Індапамід виводиться із сечею (70 % від дози) та фекаліями (22 %) у вигляді неактивних метаболітів.
Пацієнти високого ризику
У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Показання Арифон Ретард

АРИФОН ® РЕТАРД показаний при есенціальній гіпертензії у дорослих.

Застосування Арифон Ретард

Спосіб застосування
Для перорального застосування.
Дозування
1 таблетка на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.
Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.
Особливі групи пацієнтів
Ниркова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.
Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)
У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку АРИФОН ® РЕТАРД можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.
Печінкова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)
У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.
Діти .
Безпеку та ефективність застосування препарату АРИФОН ® РЕТАРД дітям не встановлено. Дані відсутні.

Протипоказання

– Підвищена чутливість до діючої речовини, інших сульфонамідів або до будь-яких допоміжних речовин;
– тяжка ниркова недостатнiсть;
– печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печiнки;
– гіпокаліємія.

Побічна дія

Найбільш часто повідомлялося про такі побічні реакції: гіпокаліємія , реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні, у осіб зі схильністю до алергічних та астматичних реакцій та макулопапульозних висипань.
Під час лікування індапамідом спостерігалися нижчезазначені побічні явища з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

Особливості застосування

Пацієнти із порушенням функції печінки
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків, особливо у разі дисбалансу електролітів, може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії, яка може прогресувати до печінкової коми. У такому випадку прийом діуретиків слід негайно припинити.
Світлочутливість
Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність у повторному призначенні діуретиків, слід захистити вразливі ділянки тіла від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.
Допоміжні речовини
Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.
Баланс води та електролітів
Натрій у плазмі крові
Необхідно контролювати рівень натрію у плазмі крові перед початком лікування та регулярно під час лікування. Зниження рівня натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому регулярний моніторинг є необхідним. Моніторинг рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, що іноді має серйозні наслідки. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).
Калій у плазмі крові
Зниження рівня калію плазми крові із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Гіпокаліємія може бути причиною м’язових розладів. Надходила інформація про виникнення рабдоміолізу, переважно з супутньою тяжкою гіпокаліємією. Імовірність розвитку гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджена у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються, та/або пацієнти, які приймають багато медикаментів, пацієнти із цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та пацієнти з серцевою недостатністю. У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій.
Пацієнти, які мають подовжений інтервал QТ вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», що може призвести до летального наслідку.
В усіх вищезазначених випадках необхідний частіший контроль рівня калію у крові. Перший аналіз має бути здійснений протягом 1-го тижня лікування.
У разі виявлення гіпокаліємії слід провести її корекцію. Гіпокаліємія, що виникла у зв’язку з низькою концентрацією магнію в сироватці крові, може бути рефрактерною до лікування, якщо не проводиться корекція рівня магнію в сироватці крові.
Магній у плазмі крові
Було показано, що тіазиди та пов’язані з ними діуретики, включаючи індапамід, збільшують екскрецію магнію з сечею, що може спричинити гіпомагніємію (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Кальцій у плазмі крові
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного і тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком попереднього недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. У такому разі лікування слід припинити та обстежити функцію паратиреоїдних залоз.
Глюкоза крові
У хворих на цукровий діабет важливо контролювати глюкозу в крові, особливо при наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота
У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти можлива тенденція до підвищення кількості нападів подагри.
Функція нирок та діуретики
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними (креатинін плазми крові < 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку креатинін у плазмі крові має бути на рівні, що відповідає віку, масі тіла та статі. Гіповолемія, пов’язана із втратою води та натрію внаслідок застосування діуретиків, на початку лікування спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові. Така транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків в осіб із нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.
У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія (короткозорість) та вторинна закритокутова глаукома . Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування препарату. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування ‒ це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Дані щодо застосування індапаміду вагітним жінкам відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Наслідком тривалого застосування тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності може бути зниження об’єму циркулюючої крові вагітної жінки та матково-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого токсичного впливу на репродуктивність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування індапаміду під час вагітності.
Годування груддю
Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід не рекомендований у період годування груддю.
Фертильність
Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
АРИФОН ® РЕТАРД не впливає на пильність. Але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у разі застосування у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушеною.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Нерекомендовані комбінації
Літій . Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при безсольовій дієті (зниження екскреції літію з сечею). Якщо потрібне призначення діуретика, необхідно провести ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати дозу літію.
Комбінації, що потребують обережності
Препарати, що можуть спричинити виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» , такі як (перелік не є повним):
• антиаритмічні препарати класу Іа (наприклад квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);
• антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретилій);
• деякі антипсихотичні препарати:
○ фенотіазини (наприклад хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
○ бензаміди (наприклад амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);
○ бутирофенони (наприклад дроперидол, галоперидол);
• інші антипсихотики (наприклад пімозид);
• інші лікарські засоби: (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний, метадон, астемізол, терфенадин).
При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (гіпокаліємія є фактором ризику).
Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та у разі необхідності відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють виникнення torsades de pointes .
Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, великі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу):
• можуть зменшувати антигіпертензивний ефект індапаміду;
• у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.
Інгібітори АПФ . Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
Артеріальна гіпертензія . Якщо попереднє застосування діуретика викликало зниження рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) припинити прийом діуретика та потім при необхідності відновити терапію діуретиком або розпочати прийом інгібітору АПФ з низької початкової дози із подальшим поступовим її підвищенням.
При застійній серцевій недостатності застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, та, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій.
У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Препарати, що можуть спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику , підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та при необхідності проводити корекцію рівня калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.
Препарати наперстянки .
Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія сприяє токсичній дії наперстянки. Рекомендується проводити моніторинг рівня калію, магнію у плазмі крові та ЕКГ-контроль, а у разі необхідності – коригування лікування.
Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс та контролювати функцію нирок у пацієнта.
Комбінації, що потребують особливої уваги
Алопуринол . Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Комбінації, що потребують уваги
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен) . Якщо існує доцільність призначення такої комбінації деяким пацієнтам, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або із нирковою недостатністю). Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та при необхідності коригувати терапію.
Метформін . Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби . У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики . Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.
Солі кальцію . Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію нирками.
Циклоспорин, такролімус . Ризик підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію.
Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії) . Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Передозування

Симптоми
Симптоми передозування перш за все мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).
Лікування
Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначенням активованого вугілля із подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.
ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ .
2 роки.

Арифон ® Ретард (Arifon ® Retard) ATC-классификация

Фармакодинамика.
Механизм действия
Индапамид — сульфонамидный диуретик с индоловым кольцом, который фармакологически родственный тиазидным диуретикам и назначается для лечения артериальной гипертензии.
Индапамид действует на уровне почек и сосудов.
Индапамид ингибирует реабсорбцию натрия в кортикальном сегменте почек. Это повышает экскрецию натрия и хлоридов с мочой и, в меньшей степени, — калия и магния, повышая таким образом диурез.
Фармакодинамические эффекты
Клинические исследования II–III фазы с применением индапамида в качестве монотерапии продемонстрировали, что антигипертензивный эффект индапамида длится в течение 24 часов. Диуретический эффект был умеренным. Антигипертензивное действие индапамида связано с улучшением эластичности артерий и уменьшением резистентности артериол и общего периферического сопротивления сосудов.
Индапамид уменьшает гипертрофию левого желудочка.
При превышении рекомендуемой дозы терапевтический эффект тиазидов и тиазидоподобных диуретиков не увеличивается, тогда как количество нежелательных явлений возрастает. Если лечение является недостаточно эффективным, повышать дозу не рекомендуется.
Как было показано в исследованиях разной продолжительности (короткой, средней и длинной) с участием пациентов с артериальной гипертензией, индапамид:
• не влияет на метаболизм липидов (триглицериды, холестерин липопротеидов низкой плотности и холестерин липопротеидов высокой плотности),
• не влияет на метаболизм углеводов, даже у больных сахарным диабетом и c артериальной гипертензией.
Индапамид действует на уровне сосудов путем:
• уменьшения сократительной способности гладких мышц сосудов, что связано с изменениями трансмембранного обмена ионов (главным образом кальция);
• стимуляции синтеза простагландина PGE₂ и простациклина PGI₂ (вазодилататор и ингибитор агрегации тромбоцитов).
Фармакокинетика .
1,5 мг индапамида содержится в таблетке пролонгированного действия, созданной на основе матрикса. Распределение индапамида в системе матрикса обеспечивает его равномерное высвобождение из таблетки.
Абсорбция
Высвобожденная фракция индапамида быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Прием пищи несколько повышает скорость абсорбции, но не влияет на количество препарата, которое всосалось.
Максимальная концентрация в плазме крови после приема однократной дозы достигается приблизительно через 12 часов, дальнейшее применение препарата уменьшает колебания уровня индапамида в плазме крови в междозовом интервале. Существуют интраиндивидуальные колебания.
Распределение
Связывание с протеинами плазмы крови – 79 %.
Период полувыведения составляет от 14 до 24 часов (в среднем 18 часов).
Уровень стабильной концентрации достигается через 7 дней. Регулярное применение не вызывает кумуляции.
Выведение
Индапамид выводится с мочой (70 % дозы) и фекалиями (22 %) в виде неактивных метаболитов.
Пациенты высокого риска
У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не изменяются.

Показания Арифон Ретард

АРИФОН ® РЕТАРД показан при эссенциальной гипертензии у взрослых.

Применение Арифон Ретард

Способ применения
Для перорального применения.
Дозировка
1 таблетка в сутки, желательно утром. Таблетку следует глотать целиком, не разжевывая, запивая водой.
Применение более высоких доз препарата не приводит к увеличению антигипертензивного эффекта, но диуретический эффект возрастает.
Особые группы пациентов .
Почечная недостаточность (см. разделы «Особенности применения» и «Противопоказания») .
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина < 30 мл/мин) применение препарата противопоказано. Тиазидные и тиазидоподобные диуретики наиболее эффективны, если функция почек не нарушена или если нарушения незначительны.
Пожилой возраст (см. разделы «Особенности применения»)
У пациентов пожилого возраста креатинин в плазме крови должен быть на уровне, соответствующем возрасту, массе тела и полу. Пациентам пожилого возраста АРИФОН ® РЕТАРД можно назначать, если функция почек не нарушена или если нарушения незначительны.
Печёночная недостаточность (см. разделы «Особенности применения» и «Противопоказания»)
В случае тяжелого нарушения функции печени лечение препаратом противопоказано.
ДЕТИ.
Безопасность и эффективность применения препарата АРИФОН ® РЕТАРД у детей не установлены. Данные отсутствуют.

Противопоказания

– Повышенная чувствительность к действующему веществу, другим сульфонамидам или любым вспомогательным веществам;
– тяжелая почечная недостаточность;
– печеночная энцефалопатия или тяжелое нарушение функции печени;
– гипокалиемия.

Побочные эффекты

Наиболее часто сообщалось о таких побочных реакциях: гипокалиемии, реакциях гиперчувствительности, преимущественно дерматологических, у лиц со склонностью к аллергическим и астматическим реакциям и макулопапулезным высыпаниям.
Во время лечения индапамидом наблюдались нижеуказанные побочные явления, с такой частотой возникновения: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100 ), редко (≥ 1/10000, < 1/1000), очень редко (≥ 1/100000, < 1/10000), частота неизвестна (не может быть определена согласно имеющейся информации).

Особые указания

Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с нарушением функции печени применение тиазидоподобных диуретиков, особенно при дисбалансе электролитов, может вызвать появление печеночной энцефалопатии, которая может прогрессировать до печеночной комы. В таком случае применение диуретиков следует немедленно прекратить.
Светочувствительность
Сообщалось о случаях реакций светочувствительности у пациентов, которые принимали тиазидные и тиазидоподобные диуретики (см. раздел «Побочные реакции»). При возникновении таких реакций лечение диуретиками рекомендуют прекратить. При необходимости повторного назначения диуретиков следует защитить уязвимые участки тела от солнца или источников искусственного ультрафиолета.
Вспомогательные вещества
Пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, общим дефицитом лактазы или мальабсорбцией глюкозы-галактозы не следует принимать этот препарат.
Баланс воды и электролитов
Натрий в плазме крови
Необходимо контролировать уровень натрия в плазме крови перед началом терапии и регулярно во время лечения. Снижение уровня натрия в плазме крови может быть сначала бессимптомным, поэтому регулярный мониторинг является необходимым. Мониторинг уровня натрия следует проводить чаще у пациентов пожилого возраста и у пациентов с циррозом печени. Любой диуретик может вызвать гипонатриемию, что иногда имеет серьезные последствия. Гипонатриемия с гиповолемией может привести к возникновению дегидратации и ортостатической гипотензии; сопутствующая потеря ионов хлора может вызвать вторичный компенсаторный метаболический алкалоз (частота и выраженность этого явления низкие).
Калий в плазме крови
Снижение уровня калия плазмы крови с возникновением гипокалиемии является основным риском при применении тиазидных и тиазидоподобных диуретиков. Гипокалиемия может быть причиной мышечных расстройсв. Поступала информация о возникновении рабдомиолиза, преимущественно с сопутствующей тяжелой гипокалиемией. Вероятность развития гипокалиемии (< 3,4 ммоль/л) должна быть предупреждена у определенных категорий пациентов высокого риска, таких как лица пожилого возраста, пациенты, которые недостаточно питаются и/или пациенты, которые принимают много медикаментов, пациенты с циррозом печени, сопровождающимся отеками и асцитом, пациенты с ишемической болезнью сердца и пациенты с сердечной недостаточностью. В таких случаях гипокалиемия повышает кардиотоксичность сердечных гликозидов и риск возникновения аритмий.
Пациенты с удлиненным интервалом QT врожденного или ятрогенного генеза также относятся к группе риска. Гипокалиемия, как и брадикардия, могут способствовать развитию тяжелых нарушений сердечного ритма, в частности пароксизмальной желудочковой тахикардии по типу пируэт, что может привести к летальному исходу.
Во всех вышеуказанных случаях необходим частый контроль уровня калия в крови. Первый анализ должен быть осуществлен в течение 1-й недели лечения.
В случае выявления гипокалиемии следует провести ее коррекцию. Гипокалиемия, возникшая в связи с низкой концентрацией магния в сыворотке крови, может быть рефрактерной к лечению, если не проводится коррекция уровня магния в сыворотке крови.
Магний в плазме крови
Было показано, что тиазиды и связанные с ними диуретики, включая индапамид, увеличивают экскрецию магния с мочой, что может вызвать гипомагниемию (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными и другие виды взаимодействий» и «Побочные реакции»).
Кальций в плазме крови
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики могут уменьшать экскрецию кальция с мочой и приводить к незначительному и временному повышению уровня кальция в плазме крови. Выраженная гиперкальциемия может быть следствием предыдущего недиагностированного гиперпаратиреоидизма. В таком случае лечение следует прекратить и обследовать функцию паратиреоидных желез.
Глюкоза в крови
У больных сахарным диабетом важно контролировать глюкозу в крови, особенно при наличии гипокалиемии.
Мочевая кислота
У пациентов с повышенным уровнем мочевой кислоты возможна тенденция к повышению количества приступов подагры.
Функция почек и диуретики
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики наиболее эффективны, если функция почек не нарушена или если нарушения являются незначительными (креатинин плазмы крови < 25 мг/л, то есть 220 ммоль/л у взрослых). У пациентов пожилого возраста креатинин в плазме крови должен быть на уровне, соответствующем возрасту, массе тела и полу. Гиповолемия, связанная с потерей воды и натрия вследствие применения диуретиков, в начале лечения вызывает снижение гломерулярной фильтрации. Это может привести к повышению уровня мочевины и креатинина в крови. Такая транзиторная функциональная почечная недостаточность не имеет последствий у лиц с нормальной функцией почек, но может ухудшить существующую почечную недостаточность.
У спортсменов индапамид может вызвать положительную реакцию при проведении допинг-контроля.
Хориоидальный выпот, острая миопия (близорукость) и вторичная закрытоугольная глаукома. Препараты, которые содержат сульфонамид или производные сульфонамида, могут вызвать идиосинкразическую реакцию, вызывающую хориоидальный выпот с дефектом поля зрения, транзиторной миопией и острую закрытоугольную глаукому. Симптомы включают острое начало снижения остроты зрения или боль в глазу и, как правило, возникают в течение нескольких часов или недель от начала применения препарата. Нелеченная острая закрытоугольная глаукома может привести к постоянной потере зрения. Основное лечение – это как можно быстрее прекратить применение лекарственных средств. Если внутриглазное давление остается неконтролируемым, возможно, необходимо применить экстранные медикаментозные или хирургические методы лечения. Факторами риска развития острой закрытоугольной глаукомы может быть аллергия на сульфонамид или пенициллин в анамнезе.
ПРИМЕНЕНИЕ В ПЕРИОД БЕРЕМЕННОСТИ ИЛИ КОРМЛЕНИЯ ГРУДЬЮ .
Беременность
Данные по применению индапамида у беременных женщин отсутствуют или ограничены (менее 300 случаев). Следствием длительного применения тиазидного диуретика в III триместре беременности может быть снижение объема циркулирующей крови у беременной женщины и маточно-плацентарного кровенаполнения, что может вызвать фетоплацентарную ишемию и задержку развития плода. Исследования на животных не выявили прямого или опосредованного токсического воздействия на репродуктивность. В качестве предупредительной меры желательно избегать применения индапамида при беременности.
Кормление грудью
Данные о проникновении индапамида/метаболитов в грудное молоко недостаточны. Могут развиться гиперчувствительность к производным сульфонамидов и гипокалиемия. Риск для новорожденных/младенцев исключать нельзя. Индапамид относится к тиазидоподобным диуретикам, применение которых во время кормления грудью связывают с уменьшением или даже унетением лактации. Принимать индапамид не рекомендуют в период кормления грудью.
Фертильность
Исследования репродуктивной токсичности показали отсутствие влияния на фертильность самцов и самок крыс. Влияния на фертильность человека не ожидается.
СПОСОБНОСТЬ ВЛИЯТЬ НА СКОРОСТЬ РЕАКЦИИ ПРИ УПРАВЛЕНИИ АВТОТРАНСПОРТОМ ИЛИ ДРУГИМИ МЕХАНИЗМАМИ.
АРИФОН ® РЕТАРД не влияет на бдительность. Но в случае возникновения нежелательных реакций (см. раздел «Побочные реакции»), в том числе симптомов, связанных со снижением артриального давления, особенно в начале лечения или в случае применения в комбинации с другим антигипертензивным средством, способность управлять автомобилем или работать с другими механизмами может быть нарушена.

Взаимодействия

Нерекомендуемые комбинации
Литий. Возможно повышение уровня лития в плазме крови и появление симптомов передозировки, как и при бессолевой диете (снижение экскреции лития с мочой). Если требуется применение диуретика, необходимо провести тщательный мониторинг уровня лития в плазме крови и адаптировать дозу лития.
Комбинации, требующие осторожности
Препараты, которые могут вызвать возникновение пароксизмальной желудочковой тахикардии по типу «пируэт» , такие как (перечень не является неполным):
• антиаритмические препараты класса Iа (например: квинидин, гидроквинидин, дизопирамид);
• антиаритмические препараты класса III (например: амиодарон, соталол, дофетилид, ибутилид, бретилий);
• некоторые антипсихотические препараты:
○ фенотиазины (например: хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин, трифлуоперазин);
○ бензамиды (например: амисульприд, сульпирид, сультоприд, тиаприд);
○ бутирофеноны (например: дроперидол, галоперидол);
• другие антипсихотики (например: пимозид);
• другие лекарственные средства (например: бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин внутривенный, галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, винкамин внутривенный, метадон, астемизол, терфенадин).
При применении индапамида с вышеуказанными лекарственными средствами возрастает риск возникновения желудочковых аритмий, в частности torsades de pointes — пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт» (гипокалиемия является фактором риска).
Перед назначением такой комбинации следует проверить уровень калия и в случае необходимости – откорректировать его. Следует контролировать клиническое состояние пациентов, электролиты плазмы и ЭКГ. При наличии гипокалиемии рекомендуется назначать препараты, которые не вызывают возникновения torsades de pointes .
Нестероидные противовоспалительные препараты (для системного применения), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы 2, большие дозы ацетилсалициловой кислоты (≥ 3 г/сутки):
• могут снижать антигипертензивный эффект индапамида;
• у обезвоженных пациентов повышается риск возникновения острой почечной недостаточности (из-за снижения гломерулярной фильтрации). Перед началом лечения необходимо восстановить водный баланс и проверить функцию почек.
Ингибиторы АПФ. Возможно возникновение внезапной артериальной гипотензии и/или острой почечной недостаточности у пациентов со сниженным уровнем натрия (особенно у пациентов со стенозом почечной артерии).
Артериальная гипертензия. Если предыдущее применение диуретика вызвало снижение уровня натрия, необходимо за 3 суток до начала лечения ингибитором ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) прекратить прием диуретика и затем при необходимости возобновить терапию диуретиком или начать прием ингибитора АПФ с низкой начальной дозы с последующим постепенным ее повышением.
При застойной сердечной недостаточности применение ингибитора АПФ следует начинать с минимальной дозы, и, возможно, после снижения дозы предварительно назначенного диуретика, выводящего калий.
В любом случае необходимо проводить контроль функции почек (креатинина плазмы) в течение первых недель лечения ингибитором АПФ.
Препараты, которые могут вызвать возникновение гипокалиемии: глюко- и минералокортикоиды (для системного применения), амфотерицин В (внутривенный), тетракозактид, слабительные препараты, стимулирующие перистальтику кишечника, повышают риск возникновения гипокалиемии (аддитивный эффект). Следует контролировать и при необходимости проводить коррекцию калия в плазме крови, особое внимание следует уделять одновременной терапии с сердечными гликозидами. Рекомендуется назначать слабительные препараты, не стимулирующие перистальтику.
Препараты наперстянки.
Гипокалиемия и/или гипомагниемия способствует токсическому действию наперстянки. Рекомендуется проводить мониторинг уровня калия, магния в плазме крови и ЭКГ-контроль, а в случае необходимости – коррекцию лечения.
Баклофен усиливает антигипертензивное действие препарата. В начале терапии необходимо восстановить водно-электролитный баланс пациента и контролировать функцию почек у пациента.
Комбинации, требующие особого внимания
Аллопуринол. Одновременное применение с индапамидом может привести к повышению частоты возникновения реакций гиперчувствительности к аллопуринолу.
Комбинации, требующие внимания
Калийсберегающие диуретики (амилорид, спиронолактон, триамтерен). Если существует целесообразность назначения такой комбинации некоторым пациентам, не исключается возможность возникновения гипокалиемии или гиперкалиемии (особенно у больных сахарным диабетом или с почечной недостаточностью). Следует проводить мониторинг калия в плазме крови, ЭКГ-контроль и при необходимости корректировать терапию.
Метформин. Повышается риск возникновения молочнокислого ацидоза в случае развития функциональной почечной недостаточности вследствие приема диуретиков, особенно петлевых. Не следует назначать метформин, если уровень креатинина в плазме крови превышает 15 мг/л (135 мкмоль/л) у мужчин и 12 мг/л (110 мкмоль/л) у женщин.
Йодоконтрастные средства. В случае дегидратации, вызванной приемом диуретиков, повышается риск развития острой почечной недостаточности, особенно при применении больших доз йодоконтрастных средств. Необходимо восстановить водный баланс до применения йодоконтрастных средств.
Имипраминоподобные антидепрессанты, нейролептики. Усиление антигипертензивного эффекта и риска развития ортостатической гипотензии за счет аддитивного эффекта.
Соли кальция. Возможно возникновение гиперкальциемии вследствие снижения элиминации кальция почками.
Циклоспорин, такролимус. Риск повышения креатинина в плазме крови без влияния на уровень циркулирующего циклоспорина, даже при отсутствии снижения уровня воды/натрия.
Кортикостероиды, тетракозактид (системного действия). Уменьшение антигипертензивного действия индапамида вследствие задержки воды и ионов натрия под влиянием кортикостероидов.

Передозировка

Симптомы
Симптомы передозировки прежде всего включают проявления водно-электролитных нарушений (гипонатриемия, гипокалиемия). Клинически возможно возникновение тошноты, рвоты, артериальной гипотензии, судорог, сонливости, головокружения (вертиго), спутанности сознания, полиурии или олигурии вплоть до анурии (которая является следствием гиповолемии).
Лечение
Меры первой помощи включают быстрое выведение препарата путем промывания желудка и/или назначения активированного угля с последующим восстановлением водно-электролитного баланса в условиях стационара.
СРОК ГОДНОСТИ.
2 года.