Цікаві факти про равликів

Багато хто навіть не помічають цих маленьких створінь, равликів, повільність яких увійшла до приказки. Вони вже давно живуть на Землі, і за мільйони років еволюція практично не видозмінила їх — очевидно, матінка-природа вважає, що вони і так добре пристосовані для виживання. З цим важко посперечатися, так як равлики живуть на нашій планеті набагато довше, ніж люди, і, судячи з усього, цілком успішно. А у деяких країнах вони взагалі є делікатесом, і активно застосовуються у місцевої кулінарії.

Факти про равликів

1. Саме равликам випала честь стати першими справжніми кіборгами — групі вчених в ході експерименту вдалося перенести нейрони піддослідної особини на комп’ютерний чіп.
2. І сіль, і цукор для равликів дуже отруйні.
3. У равликів міститься більше білків, ніж у курячих яйцях.
4. У англійців традиційно існує такий народний спорт, як забіги равликів на швидкість. Щоб вони повзли, куди потрібно, на столі перед ними «малюють» доріжки салатним листям.
5. У нервовій системі равликів міститься лише близько 20.000 нейронів. У людському мозку, наприклад, мільярди нейронів (цікаві факти про мозок).
6. Середня швидкість переміщення равлики не перевищує 6-7 сантиметрів на хвилину.
7. У равликів одного і того ж виду колір раковини може суттєво відрізнятися — він залежить від меню цих створінь, а також від інших умов існування.

“Молюск, що повернув мене до життя”. Як в Україні вирощують равликів‎

Жінка разом з чоловіком Іваном заснували під Львовом родинну ферму “Західний ‎равлик” і з 2017 року не лише вирощують їстівних равликів, але і вчать інших, як це ‎робити.

Сьогодні Ірина усміхається і з захопленням ділиться лише деякими цікавинками з ‎екскурсії равликовою фермою. Наприклад, про те, що у равлика 25 тисяч зубів чи що ‎равлики можуть кохатися безперервно 4,5 години.‎

Насправді вона багато чим завдячує равликовому бізнесу. “У першу чергу тим, що він ‎витяг мене з того світу і запалив до життя”, – згадує Ірина. ‎

А почалося все це зовсім випадково.

Равлики, що дали поштовх до життя

У 2014 році подружжя Юськевичів відпочивало в Греції. Там вперше і скуштували ‎равликів. Страва їх не вразила, але запам’яталася.‎

‎”В один час я захворіла на хворобу крові. Ми гуляли в лісі і побачили там равлика, який ‎надихнув нас згадати про Грецію”, – ділиться Ірина.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Равликова ферма у селі Солонка на Львівщині

Юськевичі спробували самостійно приготувати равликів, і смак страви їх зацікавив. ‎Після цього вирішили більше дізнатися про равликів. Google підказав, що в Європі це ‎прибутковий бізнес. Зокрема, вразила ціна равликової ікри – понад три тисячі євро за ‎кілограм. Це не залишило підприємців зі Львівщини байдужими.‎

‎”Під час хвороби мені треба було за щось вчепитися, що б змусило мене далі хотіти ‎жити і боротися за своє здоров’я. Саме равликам я завдячую своїм одужанням. Вони ‎запалили і допомогли переключитися”, – переконана Ірина.‎

Іван Юськевич сприйняв ідею вирощувати равликів неординарною і навіть смішною, ‎але в той момент не міг відмовити дружині, яка боролася з недугою, і підтримав.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Через тиждень на обійсті біля будинку підприємців у Солонці під Львовом з’явилися ‎перші 300 кг равликів. Це був місцевий виноградний равлик з лісу.‎

‎”Лежачи під крапельницею, я думала, як би побігти до равликів на ферму”, – згадує ‎перші кроки в бізнесі підприємниця.‎

Невдача з першими равликами

Перші кроки в новому для України бізнесі давалися непросто. Виноградні ‎равлики спочатку жили зовсім не в належних умовах – на полі, у дерев’яних клітках. ‎Відсутність дренажу та проливні львівські дощі і стали причиною смерті.‎

‎”Поки ми відверто не закатували останнього молюска, ми не зрозуміли, що треба ‎шукати інформацію”, – розповідає підприємниця.‎

За інформацією вирушили до Європи: спочатку до Польщі, яка почала вирощувати ‎фермерського равлика на п’ять років раніше, далі були Італія та Іспанія. ‎

‎”Це надихнуло, запалило й дозволило нам в один момент зареєструватися і гучно ‎заявити про себе”, – розповідає співвласниця ферми.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Попри те, що перші равлики приїхали у 2015, ферма гучно заявила про себе лише за кілька років – у ‎‎2017 році, коли розбудувала весь комплекс. На той час були задіяні 1,5 га поля, а ферма ‎могла вирощувати від 25 до 50 тонн равликів у рік. ‎

‎”Перший офіційний рік ми були дуже популярні. Равликовий бізнес визнали нішевим ‎бізнесом, який міг приносити мільйон з гектара. Тобто, не засіваючи 300 га, можна ‎нормально заробляти”, – згадує Ірина Юськевич.‎

Равликова справа була чимось цікавим та неординарним: “Про нас писали і говорили, ‎ми приймали офіційні делегації з-за кордону. Це дуже нам імпонувало і змушувало ‎тримати марку”.‎

До підприємців масово почали звертатися люди, які хотіли навчитися равликовій ‎справі. Тоді ферма в основному заробляла продажем равликів для ‎подальшого розведення.‎

‎”Багато наших учнів створили власну справу, але ми не сприймаємо їх як конкурентів, ‎бо вони стимулюють породжувати якість”, – переконана Ірина.‎

Як виглядає ферма

Равликова ферма – це цілий комплекс приміщень. “Усе виглядає дуже просто, але ‎насправді досить інвестиційно дорогий проєкт. Адже приміщення спеціалізовані”, – ‎розповідають підприємці.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Ікринки мають зберігатися в контейнерах за датою вилуплення

Наприклад, репродуктор – це приміщення з 90% вологості і 27-30 градусами тепла. ‎Там равлики спаровуються, відкладають яєчка, які перебирають у контейнери з ‎землею і ставлять до інкубатора. Це вже приміщення з іншими умовами, тут малюкам ‎задають темп у залежності від сходження зелені в теплиці.‎

‎”Равлики-малюки живуть в коробочках, підписаних конкретною датою і видом. Дату ‎потрібно вказувати, тому що малюки канібали. Якщо не перебрати яєчка за добу, то ‎малята, що вилупляться на день швидше, просто нападуть на ікринки”, – пояснює ‎Ірина Юськевич. ‎

Маленький равлик повністю відповідає формі дорослого равлика. На нігті ‎мізинчика може поміститися 5-7 таких малюків.‎

‎”Равлик народжується одразу з мушелькою. Перші три доби вона прозора, наче ‎поліетиленовий пакет, через який видно внутрішні органи”, – Ірина досконало знає усі ‎етапи його становлення.‎

Коли малюки подолали шлях з дна контейнера до покришки – це означає, що їх треба ‎переселити в теплицю, засіяну ріпаком. На кожному листочку зелені сидить до сотні ‎або й більше малюків.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Зелень для равликів як салат, у перші два тижні життя це їхнє “грудне молоко”. Далі ‎щодня тварини отримують корми з різних видів борошна, олійної маси, калію, ‎кальцію, магнію та мікроелементів. ‎

‎100% ручна робота‎

Ферма подружжя Юськевичів вирощує два види равликів – африканського і ‎середземноморського. Вони адаптовані до нашого кліматичного поясу, тому зазвичай ‎сезон починається орієнтовно 20 лютого і завершується до кінця жовтня.

За цей період равлики встигають завагітніти, відкласти ікринки і малюки, які з них ‎вилупилися до жовтня стають дорослими особинами, які перетворюються на перший ‎сорт їжі або на матку, яка у лютому дасть потомство.‎

Догляд за равликами кропітка праця, яка на 100% виконується руками.‎

‎”Працівники разом з нами цілий день на ногах. Висока температура і вологість ‎сприяють розвитку бактерій, тому усе має бути стерильне. Навесні немає вихідних, ‎свят, Паски чи Вербної неділі, іменин чи днів народжень, поки ти не зробив роботу”, – ‎описує особливості своєї праці Ірина і додає, що на равликовій фермі залежно від ‎сезону може працювати від 5 до 20 людей.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Подружжя Юськевичів працює в сімейному тандемі. Ірина – людина креативна, усі її ‎ідеї втілюються у життя, а її чоловік Іван технолог і, за її словами, вроджений фермер.‎

Равлики для ведмедів і каченят

‎”Найбільше ми виростили 36 тонн равликів, це було в 2019 році. На жаль, вони ‎сьогодні не експортовані, адже коронавірус зробив своє. Експорт припав на березень-‎квітень 2020 року, були зачинені усі потенційні споживачі – ресторації Італії, Франції, ‎Іспанії, Португалії. Європа зазнала шалених збитків”, – розповідає про реалії ‎Ірина.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Цього року підприємці завели каченят

Перед підприємцями постало питання: що робити з равликом, якого виростили до ‎карантину. Адже збути його в такій кількості на українському ринку неможливо, а ‎здешевити нереально. Інакше не окупиться ручна праця і комунальні платежі.‎

‎”Ми змушені були шукати варіанти. Пригостили равликом усі мисливські угіддя, ‎зоопарки, ведмежий притулок, адже це величезний комплекс білків та ‎амінокислот. А цього року завели каченят, які охоче доїдали не експортованих ‎равликів”, – Ірина з легкістю розповідає про непрості рішення, адже вона вже ‎побачила світло в кінці тунелю.‎

‎”З одного боку карантин вдарив по нас, бо не експортували равликів. З іншого боку, у ‎нас прижилися каченята, вони їдять равликів і досягають свого вигляду на 8 тиждень ‎після вилуплення”, – пояснює підприємниця.‎

Каченята з яблуками – новий гастрономічний напрямок ферми “Західний равлик”.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

В асортименті ферми – лише натуральні страви

Еволюціонувати і постійно вигадувати щось нове і цікаве – таке гасло подружжя успішно впроваджує у життя. Так у меню невеличкого кафе при фермі ‎з’явилися вареники з равликом. Адже равлики в Україні не такі популярні, а на ‎вареники попит є завжди.‎

‎”Та невеличка ресторація, що є на туристичній локації виникла тому, що не буде ‎приходити до нас клієнт кілька разів на сезон, якщо у нас не буде цікавинок”, – ‎розповідає Ірина.‎

Саме тому запровадили тематичні тижні – тиждень французької, італійської, ‎азіатської та гуцульської кухні. Тому ті, хто колись побував на екскурсії, наступного ‎разу приходять у ресторан вже просто поїсти.‎

Емоційний і смачний гастротур

Ще однією особливістю є гастротури фермою. Це поєднання ‎екскурсії з харчуванням. У докарантинні часи щодня тут приймали по три шкільні ‎екскурсії, а це до сотні дітей разом з батьками.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Так виглядають равликові перегони

Екскурсію особисто проводить власниця ферми. Якщо є малюки, то про ‎равликів їм розповідають у формі казки, якщо дорослі – тоді до основної розповіді ‎додають цікаві факти. Наприклад, про те, що равлики здатні змінювати стать. В один ‎вечір равлик може бути чоловічої статі, в інший – жіночої. ‎

‎”Ми маємо, що розповісти і вміємо це розповісти так, аби клієнт трошки зашарівся, ‎але пішов додому зі згадкою. Емоційний фактор для нас в першу чергу. Ми продаємо ‎емоцію, а вже потім їжу”, – розповідає Ірина. ‎

На фермі лише натуральна їжа, цьому навіть сприяє особливість бізнесу.‎

‎”Равлик – це продукт, який навіть не претендує на сертифікат органік. Бо якби його ‎годували стимуляторами росту, то набрякле тіло не могло б поміститися в мушлю. Це ‎був би природний конфлікт”, – пояснює власниця ферми.‎

Окрім власної кухні ферма готує напівфабрикати з равлика для гурманів, страви з ‎собою, як от равлики, фаршировані в 16 соусах, кілька видів паштетів з равликів, ‎наприклад рате з равликовим м’ясом, журавлиною, горіхами та коньяком, равликову ‎ікру або філе равлика, яке можна приготувати самостійно вдома.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

‎”Для ферми “Західний равлик”, є тверда позиція – ми в першу чергу переслідуємо ‎якість. Наші ціни не дешеві, але вони виправдані якістю продукції”. ‎

Не опускаємо руки

Подружжя Юськевичів визнає: карантин вдарив по них так само, як і по інших ‎бізнесах. “Але ми віримо, що рано чи пізно коронавірус мине. Ми, як усі, докладаємо ‎величезних зусиль, аби втриматися на плаву. Але ми ніколи не опускаємо руки”, – ‎каже Ірина.‎

‎”Ми знайдемо можливості адаптуватися до умов, які диктуватимуть обставини”, – ‎додає вона.‎

Ферма думає про розширення асортименту, щоб задовольнити не ‎лише любителів равликів, але і поціновувачів натуральної продукції.

Автор фото, Ферма Західний Равлик

Щоби поле не пустувало, подружжя Юскевичів засіяло його тютюном

Юськевичі вже роблять фуагра, а наступного року планують пригощати туристів ‎текілою та самбукою. Для цього хочуть засадити плантацію кактусів і алое.‎

‎”Ідей багато. Ми з чоловіком подорожуємо світом. Минулого року були на Кубі, ‎відвідали безліч плантацій тютюну і цукрової тростини. І зрозуміли – а чому б ні? ‎Чому б в Україні всі повинні вирощувати лишень пшеницю”, – усміхається Ірина. ‎

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.‎