Чи можна здійснювати відеозйомку фізичних осіб без їх згоди

За загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи.

Тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 334/1644/16-ц.

Обставини справи

Так, з матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданою неправомірними діями та порушенням цивільних прав, про захист гідності, честі і ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації.

Позовну заяву мотивовано тим, що на офіційному каналі журналіста газети «Д» всесвітньо відомої мережі «Youtube» було опубліковано змонтоване та професійно оброблене відео з дуже гучною та принизливою назвою.

Позивач вказував, що зазначене відео, тривалістю 11:30 хв, демонструє, як відповідачі переслідують його у м. Запоріжжя без наявної на те необхідності, нахабно звинувачують його у порушеннях правил дорожнього руху. Також зазначав, що на цьому професійно обробленому та скоректованому відео жодні порушення правил дорожнього руху відсутні.

Зі сторони відповідачів лунали огидні та принизливі слова, дискримінація була настільки жорстокою, що йому емоційно важко переглядати зазначене відео, водночас він є інвалідом другої групи.

Про те, що відео було опубліковане в інтернеті йому стало відомо від свого близького друга 5 січня 2016 року. На наступний день він, не перестаючи нервувати через зухвалий вчинок відповідачів відчув погіршення стану здоров`я та звернувся за медичною допомогою до лікарні. Лікарями було вирішено покласти його на стаціонарне лікування в кардіологічне відділення через погіршення стану здоров`я, де він пробув до 18 січня 2016 року.

Як стверджував позивач, у липні 2016 року з ним було розірвано робочий контракт про надання послуг саме через наявність у інтернеті зазначеного відео. З урахуванням вищенаведеного, просив суд стягнути на його користь з відповідача – 1 150 000,00 грн, з відповідача – 2150 000,00 грн, з ГО «Д» – 150 000,00 грн; зобов`язати видалити відео та заборонити будь-яку можливість публікації цього відеозапису.

Заочним рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди по 5 000,00 грн з кожного. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачі визнають факт відеозйомки позивача під час обставин, які відбулися наприкінці грудня 2015 року, та стали підставою для подання цього позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання їх на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах, та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов`язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

Згідно зі статтею 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Крім того, ВС зазначив, відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов`язання, невід`ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов`язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб(VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).

ВС наголосив, що тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія, на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами все ж таки були здійснені дії, які свідчать про порушення права на особисте життя позивача. Неправомірними діями та образливою лайкою відповідачів було порушено право позивача на індивідуальність. Втручання в особисте життя позивача мало неправомірний характер.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховував обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, а також характер і тривалість цих страждань, стан здоров`я потерпілого, його вік, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. З урахуванням цих обставин суд на підставі статті 23 ЦК України обґрунтовано визначив моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 5 000 грн з кожного, оскільки вважав, що саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості.

Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про можливі наслідки порушення умов кредитного договору.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Відеозйомка працівника на робочому місці: чи має право на це роботодавець?

На сьогоднішній день багато роботодавців зацікавлені в контролі за поведінкою працівника на робочому місці. Роботодавців вважають це необхідним, для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків працівником чи неправомірне використання ним майна роботодавця в особистих цілях. Також, роботодавці використовують відео зйомку і як доказ дисциплінарних порушень з боку працівника. Більшість роботодавців переконані, що приватне життя їх працівників закінчується з того моменту, як вони переступлять поріг свого робочого кабінету, однак, це не так, інформує Координаційний центр з надання правової допомоги.

Згідно постанови Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.

Відповідно до положень Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відеозйомка на робочому місті – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Отже, відеозйомка працівника на робочому місці є обробкою персональних даних такого працівника, тобто відомостей про працівника, якого конкретно зображено на відеозйомці.

Тобто, щоб відеозйомка на робочому місці була законною, вона повинна відбуватися за письмовою згодою конкретного працівника, адже в іншому випадку її здійснення незаконне.

Для того, щоб встановити відеонагляд роботодавцю необхідно:

• прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
• включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
• у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
• працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.

Варто зазначити, що приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду.

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.