Що таке сінаж та силос

Основою раціону корів є грубий корм — силос і сінаж. Якщо їх якість не відповідає певним вимогам, у худоби виникає порушення синтезу поживних речовин в рубці, що веде до цілої низки захворювань. Зі статті ви дізнаєтесь про стандарти якості силосу й сінажу, а також про основні точки контролю поживної цінності кормів.

Основи консервування кормів

Силосування корму — це метод, що ґрунтується на перетворенні водорозчинних вуглеводів на органічні кислоти за рахунок активності молочнокислих бактерій, що знижує pH та зберігає корм. Силосування дає змогу консервувати велику кількість корму за короткий час, а подальше його зберігання в такому вигляді значно зменшує вплив зовнішніх чинників. Недоліком процесу є відносне зниження поживної цінності силосу порівняно з вихідною зеленою масою. В той же час правильна технологія закладки силосу та використання добавок може стимулювати споживання силосу тваринами та покращити йогозасвоюваність.

Поживна цінність корму може змінюватися під час виробництва, консервації та після відкриття, а також внаслідок біохімічних та мікробіологічних процесів. Крім того, перетворення вуглеводів на органічні кислоти відбувається шляхом часткового розпаду білків, завдяки чому утворюються небілкові азотні сполуки. Ці зміни залежать від взаємодії між мікроорганізмами, що містяться в зеленій масі під час закладки силосу, кількості та типу субстрату для них.

Якість силосу впливає на споживання і засвоюваність його жуйними тваринами. Основними факторами, які можуть перешкоджати бродінню силосу, є вміст сухої речовини, концентрація водорозчинних вуглеводів та популяції мікроорганізмів, присутні в кормах. Корми з низькими концентраціями сухої речовини і вуглеводів можуть мати небажану ферментацію, а із зеленої маси з надмірним вмістом вуглеводів може утворюватися кислий силос, що зменшує його споживання.

Одним з індикаторів, що може вказувати на споживання сухої речовини раціону, є рН. Чим вищий рівень рН, тим більше споживання корму, що може пояснюватися, зокрема, меншим умістом органічних кислот.

Продукти, що гальмують споживання корму тваринами, можуть утворюватися не лише в процесі бродіння. Відкриття силосу також може сприяти зменшенню його споживання. Аеробне погіршення якості силосу є значною проблемою. Це зумовлюється активністю бактерій, дріжджів і плісеневих грибів, які можуть зменшити кінцеву поживну цінність силосу. Під впливом повітря виявляється інтенсивна деградація молочної та оцтової кислоти, зменшення вмісту легкоперетравних вуглеводів.

У процесі ферментації в силосі утворюється переважно молочна кислота шляхом перетворення розчинних вуглеводів молочнокислими бактеріями. Вміст молочної кислоти в силосі доброї якості повинен становити щонайменше 65–70% від загальної кількості кислот. Високі концентрації молочної кислоти в силосі можуть знижувати ефективність синтезу поживних речовин в рубці.

Надмірно волога зелена маса або повільне закладання силосу можуть призвести до отримання силосу з високою концентрацією оцтової кислоти (понад 3–4% від сухої речовини). Це також пов’язано головним чином із тривалою дією гетероферментативних та ентеробактерій. Високий рівень оцтової кислоти негативно впливає на споживання силосу, тому бажаним є низький її вміст у силосах. Концентрації масляної кислоти негативно корелюють із засвоюваністю кормів. Високий уміст масляної кислоти (понад 0,5% сухої речовини) вказує на те, що силос мав небажане бродіння та ферментацію клостридіями. Силос з високим умістом масляної кислоти має низьку поживну цінність, багато розчинних поживних речовин у ньому деградовані. Вони можуть містити аміни, які іноді справляють негативний вплив на продуктивність тварин і споживання кормів.

Для відвернення небажаних ферментативних процесів необхідно витіснити повітря, що залишилося в рослинній масі. Завдяки ретельній ізоляції рослинної маси від доступу повітря ззовні швидше припиняється дихання рослинних клітин, скорочуються втрати поживних речовин, пов’язані з окислювальними реакціями, а також пригнічується розмноження аеробних бактерій, які можуть викликати сильне зігрівання силосної маси та її псування.

Повна версія статті опублікована в журналі «Молоко і ферма» № 4 (59), серпень 2020.

Замовити номер можна в друкованому або електронному форматі.

Контакти: [email protected] або +38 (067) 236-01-67

Заготівля сінажу та сіна. Як отримати якісний корм?

Сінаж – корм у заготівлі доволі складний і, як правило, кажучи слово “сінаж” ми маємо на увазі трав’яний силос. Заготівля сінажу в рукава чи в траншеї потребує хорошого менеджменту, бо складається з безлічі дрібних факторів, які варті уваги і врешті дають результат. Технологія заготівлі сінажу, здавалось би, відома кожному управляючому фермою, але якщо поглянути на результати – то стає зрозуміло, що місця для маневру хоч відбавляй. Тож, ми коротко пройдемося по ключових процесах заготівлі сінажу на які слід звернути увагу в першу чергу. А якою має бути заготівля сіна – поговоримо на завершення.

Ключове завдання

Основне завдання управляючого заготівлею кормів під час заготівлі сінажу – це постачати до місця зберігання масу з кількістю сухих 35-40 %, встигати її трамбувати і закінчити процес заготівлі максимум за тиждень. Це значить, що техніка для заготівлі сінажу: косарка, ворушилка, валкувач, комбайн повинні мати узгоджену між собою продуктивність. А техніка для заготівлі сіна має бути напоготові, щоб спрацювати у випадку якщо маса пересушиться.

Ми радимо, щоб у полі і на місці трамбування були різні відповідальні особи. На траншеї або біля силосного преса необхідно контролювати вологість кожної другої машини, бо якщо кількість сухих бл. 40 % – потрібно працювати швидше в полі, або пропускати валки, які залишати на сіно. Якщо суха речовина (СР) падає – в полі варто зробити паузу.

Комунікація між управляючим в полі і на траншеї (або біля силосного преса) допоможе збалансувати продуктивність техніки в полі та якість її роботи. А машини для заготівлі сінажу мають працювати орієнтуючись на продуктивність трамбування в рукава чи силосну траншею.

Скошування

Завершити скошування сінажу з люцерни потрібно наприкінці фази бутонізації. Починати косити краще після висихання роси, а завершувати не пізніше 19-20 години, або при появі роси. Висоту скошування слід тримати на рівні 8-10 см – це дозволить рослині швидше відновитись для наступного укосу. Звертайте увагу, щоб косарка не загрібала землю.

Зріз стерні повинен бути максимально рівний, і не рваний. Швидкість роботи косарки має стартувати від 10 км/год і може бути вище – в залежності від того, чи встигне техніка для заготівлі сіна і сінажу працювати з такою ж продуктивністю. Ширина валка повинна бути такою ж як колія трактора, що буде валкувати.

Ворушіння і валкування

Не маєте ворушилки? Це погано, але не критично, та краще щоб вона була. Ворушіння дозволяє прискорити швидкість прив’ялення маси. Ворушилка має працювати одразу ж за косаркою зі швидкістю до 8 км/год. Звертайте увагу на те, щоб ворушилка не здіймала пилу. Пил та земля на зеленій масі – це потенційні проблеми з консервуванням і підвищений вміст золи у кормі.

При сонячній погоді зелена маса досягає 35 % СР орієнтовно через 3 години після скошування. Тому старт валкування повинен бути орієнтовно в цей час. Практика показує що перед валкуванням все ж краще перевірити вологість маси. Висота граблин валкувача повинна сягати 2-3 см. Ключова пересторога – не нагрести землі у валок.

Чим сухіша маса – тим менша швидкість обертання валів і руху валкувача (до 8 км/год). Валкувачі сіна часто оббивають листочки люцерни, а саме в листочка міститься необхідний протеїн.Ідеальний валок має важити від 12 до 16 кг на один метр погонний і для контролю його необхідно зважити.

Завершувати валкування краще при 35 % СР та нижче.

Підбирання та подрібнення

Під час заготівлі сінажу комбайн має заходити в поле одразу за валкувачем і повинен підбирати масу з оптимальним вмістом сухих. Вміст СР в масі, що підбирає комбайн повинен контролювати відповідальний на місці безпосередньої заготівлі. Як правило, вологість перевіряється у мікрохвильовці.

Оптимальна нарізка маси становить 3-4 см. Звертайте увагу на рівномірність нарізки так само як і на вологість, бо від розміру частинок залежатиме швидкість та щільність трамбування. Часто трапляється так, що на орендованих комбайнах ножі тупі, і це стає зрозуміло тільки після виходу комбайну в поле. Тому, радимо узгодити пункт договору про гостроту леза та простої заздалегідь.

Крім того, на комбайні має бути встановлений аплікатор для внесення консерванту, форсунки мають працювати, а консервант для заготівлі кормів розведений згідно інструкції і залитий в бочку аплікатора.

Транспортування до місця зберігання

Логістика – слабке місце більшості підприємств, бо потребує постійного контролю. У полі має ЗАВЖДИ бути дві одиниці техніки для перевезення: одна – працювати з комбайном, інша – чекати. Але чекати не на краю поля, а їхати одразу за першим.

Логістика має бути швидкою. Настільки швидкою як дозволяються дороги. Навантажувати техніку для перевезення зеленої маси треба так, щоб верхівка не загубилася по дорозі до місця збереження.

Усі техніка для перевезення, тай усі машини для заготівлі сіна чи сінажу, мають бути готові до праці за тиждень до старту робіт, і не повинні мати ЖОДНИХ підтікань мастила чи інших рідин.

Трамбування

Від якості трамбування та швидкості перекриття доступу кисню в зелену масу залежить дуже і дуже багато. Саме тому один управляючий процесом повинен знаходитись на місці трамбування постійно.

Якщо закладка зеленої маси відбувається в траншею – розгортати масу необхідно шаром 20-30 см по площі.З боків її має бути більше ніж по центру. Щоб розрахувати вагу техніки на траншеї існує проста формула: 1 до 3. 1 – вага техніки, 3 – кількість маси що завозиться за 1 годину. Якщо пропорція не співпадає – вирівнюйте. Пам’ятайте, що під час трамбування “поле” підлаштовується під “траншею”.

Трамбування має відбуватись безперервно. Жодних простоїв або перекурів. Жодного силосного соку. Якщо є сік – вологість не правильна.

Трамбування завершується через 2 години після завезення останньої машини. Якщо яма не повна – масу на ніч треба вкривати підкладною плівкою. Укриття основною плівкою відбувається після повного заповнення траншеї, або ж при завершенні укосу.

Заготівля сінажу в рукава

При заготівлі сінажу в полімерні рукава силосним пресом, варто пам’ятати, шо прес з операторм має бути готовий приймати техніку як тільки комбайн зайшов у поле. Звертайте увагу на логістику. Біля преса, як і біля комбайна, повинно завжди стояти 2 одиниці техніки: одна вивантажується, інша очікує вивантаження.

Техніка для перевезення маси до преса має бути підібрана заздалегідь, водії повинні вміти правильно під’їжджати і вивантажуватись. Оператор повинен чітко знати технологію і працювати згідно неї. Напарник оператора, який може його замінити і один чи двоє працівників, що підкидають просипану масу – мастхев.

Рукав закривається відразу після завершення, отвір для виходу газів слід робити Г-подібної форми і заклеювати через 2 доби, тобто після завершення фази активного бродіння.

Заготівля сіна

Технологія заготівлі сіна доволі схожа до сінажування, проте є певні відмінності. Наприклад, обладнання для заготівлі сіна дещо відрізняється, оскільки для тюкування сіна має бути рулонний прес підбирач.

Сіно тюкується, точніше, мотається в рулони лише вночі, бажано після 00:00. Фаза збору люцерни на сіно – до початку бутонізації. Тобто на полі має бути 15-30 % рослин з бутонами.

Валкувати сіно необхідно з 85 % СР, максимум 90 % сухих. Основне завдання процесу – зберегти листочки, оскільки в листочках міститься 21-25 % білку. І для цього потрібна хороша техніка для заготівлі сіна.

Обмотувати сіно шпагатом категорично не рекомендуємо. Тільки сітка для обмотки рулонів, бо вона збереже більше листочків в процесі зберігання. Пам’ятайте, що сіно має бути добре захищеним від води та добре вентилюватися для подальшого просихання. тому скирта має бути захищена агроволокном, або знаходитись під іншим укриттям.