Загальні правила категоричного силогізму

Для того, щоб із істинних засновків можна було робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил силогізму.

1. У кожному силогізмі має бути тільки три терміни — не більше й не менше.

Це правило випливає із сутності категоричного силогізму як умовиводу, в котрому відношення між двома крайніми термінами S і Р установлюють на підставі їхнього зв’язку із третім — середнім терміном М.

Якщо в засновках не три, а два терміни, наприклад: “Будь-який злочин є діянням суспільно небезпечним”, “Деякі суспільно-небезпечні діяння не містять ознак складу злочину”, — тоді відсутнє те поняття, з котрим має зв’язуватися один із термінів силогізму. У такому випадку із засновків не можна вивести третє судження, яке було б відмінним від засновку, не будучи тавтологією і не суперечило б жодному засновку.

Якщо в силогізмі чотири терміни, тоді в ньому не буде середнього терміна, і, отже, установити відношення між поняттями, що входять до засновків, неможливо. Висновок, зроблений із таких засновків, буде хибним: ми припустимося логічної помилки, яка матиме назву учетверення термінів (quaternio terminorum). Ця помилка спостерігається досить часто у випадках, коли за середній термін беруть однакові за звучанням або написанням слова (омоніми), що мають різні значення. Наприклад:

У цьому силогізмі не три, а чотири терміни, оскільки слово “закон” взято в засновках з різним значенням. У більшому засновку під законом ми розуміємо “закон науки”, а в меншому — “юридичний закон”. Отже, середній термін у цьому силогізмі відсутній, тому висновок є хибним.

2. Середній термін має бути розподіленим хоча б у одному із засновків.

Якщо середній термін розподілений, тобто взятий у повному обсязі, то установлюється єдине відношення між S і Р. Якесь інше відношення між крайніми термінами (S і Р) неможливе.

Якщо ж середній термін не розподілений у жодному із засновків, то між S і Р може встановлюватися не одне, а кілька відношень, залежно від того, до якої частини обсягу відносяться крайні терміни. Наприклад:

Тут середній термін (“соціальні норми”) не розподілений в обох засновках, тому між S і Р можливе різне відношення:

• 1) воно може бути таким, коли S, входячи в М, повністю виключається із обсягу Р (рис. 23). Тоді із наведених засновків слід було б зробити висновок: “Норми моралі не є правовими нормами” (“Жодне S не є Р);
• 2) відношення між S і Р може бути і таким, коли М повністю включається до Р (рис. 24). У такому випадку із наших засновків слід було б зробити висновок: “Усі норми моралі є правовими нормами” (“Усі S є Р”);
• 3) відношення між S і Р може бути й таким, як відтворено на рис. 25. Тоді можна зробити такі два висновки: “Деякі норми моралі є правові” (“Деякі S є Р”) та “Деякі норми моралі не є правові норми” (“Деякі S не є Р”).

Очевидно, при нерозподіленості середнього терміна із засновків можна вивести не один, а кілька висновків. Отже, істинного висновку здобути не можна.

3. Термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку.

Це правило означає, що у висновку термін силогізму не може бути взятий у повному обсязі, якщо в засновку він узятий частиною свого обсягу. Візьмемо приклад:

Тут менший термін S (“суспільне явище”) у засновку не розподілений, оскільки займає місце предиката у ствердному судженні, отже, він має лишатися не розподіленим і у висновку. У висновку можна сказати: “Деякі суспільні явища не є надбудовою” (“Деякі S не є Р”) і не можна сказати: “Жодне суспільне явище не є надбудовою” (“Жодне S не є Р”). Зумовлено це ось чим. Відношення між S i Р, як уже говорилося, установлюється через М. У нашому прикладі обсяг М становить дише частину обсягу Р. Тому стійке положення до обсягу Р буде займати лише частину обсягу в, котру складав обсяг М. Остання частина обсягу S може знаходитися у найрізноманітнішому відношенні до обсягу Р (див. рис. 26).

Тут обидва засновки заперечні. Зробити висновок із них не можна тому, що середній термін (М) не пов’язаний ні з меншим терміном (S), ні з більшим (Р). Жоден із крайніх термінів своїм обсягом не збігається в будь-якій частині з обсягом (М). У такому випадку встановити певне відношення між S і Р неможливо (рис. 27). Це означає, що з наведених засновків рівною мірою можна зробити два протилежні висновки:

• 1) “Іваненко не знав потерпілого” і 2) “Іваненко знав потерпілого”. Істинним же, як говорилося, буде тільки такий висновок, котрий випливає із засновків як єдино можливий.
• 5. Якщо один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним.

Зміст цього правила полягає в тім, що із ствердних засновків не можна зробити заперечного висновку і, навпаки, якщо один із засновків заперечний, то висновок не може бути ствердним. Наприклад:

Наявність у силогізмі одного заперечного засновку означає, ще обсяг середнього терміна виключається із обсягу одного з крайніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього терміна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна, котрий входить до обсягу середнього терміна, У нашому прикладі обсяг М виключається із обсягу Р. Отже, і обсяг S, котрий становить частину обсягу М, неодмінно виключається із обсягу Р (рис. 28). Тому висновок може бути тільки заперечним, а не ствердним.

6. Із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку. Це правило випливає з інших перелічених нами правил.

Якщо обидва засновки є частковоствердними, то з них не можна зробити істинного висновку тому, що в жодному засновку не буде розподіленого середнього терміна.

Якщо ж один частковий засновок ствердний, а другий частковий засновок, у котрому М займає місце предиката, заперечний (тоді середній термін буде розподіленим), то в силогізмі порушується третє правило: термін, нерозподілений у засновку, стає розподіленим у висновку.

7. Якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. Це правило забороняє робити загальні висновки, коли один із засновків силогізму є судженням частковим.

За одного часткового засновку середній термін відноситься лише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього його обсягу. Тому з обсягом Р пов’язується не увесь обсяг S, а тільки та його частина, котру займає М. Тоді й у висновку ми можемо говорити тільки про деякі S, а не про всі. Наприклад:

Коли б із цих засновків ми зробили загальний висновок “Усі правоздатні не е дієздатними”, то він був би хибним. У цьому неважко переконатися, відобразивши силогізм колами (рис. 29).

Фразеологізм – що це таке в Українській мові, приклади речень та висловів.

Фразеологізм — це фіксований багатослівний вираз (фраза, приказка, група слів), що використовується умовно і наділена традиційним для носіїв мови переносним значенням, яке неможливо зрозуміти зі значень окремих компонентів або буквального значення складових частин.

Що таке ФРАЗЕОЛОГІЗМ — поняття, визначення простими словами.

Простими словами Фразеологізм — це стійка комбінація слів (словосполучення), що наділене переносним (не буквальним) або метафоричним значенням.

Наприклад, в англійській мові, коли ви говорите It’s raining cats and dogs (буквально «Йде дощ, кішки та собаки»), ви не маєте на увазі, що кішки та собаки падають з неба. Кожен носій англійської мови знає, що ви говорите про сильний дощ. Однак для україномовної людини, яка вивчає англійську мову, цей вислів не має жодного сенсу. Те ж саме і з українськими фразеологізмами. Деякі з них ніколи не матимуть сенсу, якщо перевести їх на інші мови дослівно. Наприклад, бути на коні (мати успіх), залишитися з носом (бути обдуреним), коли рак на горі свисне (ніколи) і так далі.

Як видно з цих прикладів, суть фразеологізмів полягає в тому, що вони містять значення, які можуть бути не очевидні, якщо просто поглянути на окремі слова, що містяться в них. Символічний сенс фразеологізму сильно відрізняється від буквального значення або визначення слів, з яких він складається.

Синоніми до слова «фразеологізм»:

ідіома, фразема, фразеологічна одиниця, фразеологічний зворот, вислів, крилатий вислів, колокація

Джерела фразеологізмів.

Кожна мова має свій унікальний набір фразеологізмів. Наприклад, за оцінками лінгвістів, в англійській мові налічується не менше 25 000 ідіоматичних виразів.

Українські фразеологізми відрізняються від іспанських або французьких і т.д. Ці вирази відіграють важливу роль у людському спілкуванні, оскільки їх емоційні та культурні конотації сприяють вираженню сенсу як на лінгвістичному, так і на культурному рівнях. Існують також фразеологізми, загальні для багатьох мов. Вони запозичені з:

• Давньогрецької міфології (Ахіллесова п’ята, нитка Аріадни);
• Біблії (Адамове яблуко, Вавилонське стовпотворіння);
• Світової літератури (Собака на сіні, Ромео і Джульєтта).

Походження слова «фразеологізм».

Термін «фразеологія» походить від грецької мови та відноситься до «способу мови». Вперше слово «фразеологізм» з’явилося в греко-латинському словнику у другій половині 16 століття.

Що належить до фразеологізмів?

Крім стійких словосполучень типу «ведмежа послуга» або «не у своїй тарілці», багато лінгвістів до фразеологізмів відносять також наступні підтипи:

• Прислів’я (дидактичні, метафоричні рекомендаційні вислови): дружба дружбою, а тютюнець — нарізно.
• Приказки (неформальні, короткі спостереження): час летить непомітно, любов зла, полюбиш і козла.
• Catchphrases (короткі, часто повторювані слогани, часто з кінофільмів): I’ll be back.
• Кліше (книжкові фразеологізми): животрепетне питання.
• Інтернет-абревіатури, які увійшли в щоденний вжиток:LOL (сміюся дуже голосно).

Подальше використання мережі може призвести до появи підкласів, ще більш загадкових і суперечливих для теорії фразеології у світовій лінгвістиці.

Критерії фразеологізмів.

Існує безліч визначень поняття «фразеологізм» і безліч класифікацій цих мовних одиниць. Але більшість лінгвістів сходяться на думці, що основними ознаками фразеологізмів є наступні:

1. Фіксованість (на відміну від мінливості). Фразеологічні вирази фіксовані або постійні з точки зору їх властивостей і порядку, що відрізняє їх від звичайних виразів. Отже, вони не можуть бути змінені або модифіковані граматичними засобами. Однак ця характеристика досить відносна, оскільки компоненти фразеологізму можуть змінюватися з часом (діахронічна зміна). Але це можна не враховувати, оскільки всі мовні одиниці змінюються з плином часу. Однак ідіоми також мають синхронну мінливість. Часто вони мають багато варіантів лексичних компонентів.
2. Багатослівність (полілексичність). Ця ознака є відносною в багатьох мовах в результаті розходжень написання (разом або окремо). Написання часто змінюється з часом. Наприклад, в англійській мові давній фразеологізм Honney Moone (медовий місяць) сьогодні пишеться як одне слово honeymoon.
3. Метафоричність. Ця ознака теж не є абсолютною, адже існують фразеологізми непрозорі та досить прозорі. Вирішальним фактором є те, в якому ступені буквальний переклад фразеологізму з деякою часткою роздумів розкриває її основний зміст. «Не залишати каменя на камені» – це досить прозорий фразеологізм, а ось для того, щоб зрозуміти сенс українських фразеологізмів «дійти до ручки» або «врізати дуба» потрібен культурний контекст походження цих виразів.
4. Національно-культурне маркування. Фразеологізми часто резюмують або відображають загальноприйнятий культурний досвід, навіть якщо цей досвід зараз застарів. Наприклад, ви можете сказати, що хтось повинен «зціпити зуби», коли йому потрібно зробити щось небажане. Походження фразеологізму належать до воєнних часів, коли поранені в бою солдати буквально стискали зуби, щоб не закричати під час операції. Це звичайне явище з минулого призвело до виникнення фразеологізму, який використовується в українській мові по цей час.

Деякі лінгвісти та соціологи припускають, що фразеологізми — це спосіб культурної диференціації, код, який сторонні не можуть розшифрувати. Таким чином, вони часто є найскладнішим аспектом іноземної мови для вивчення і розуміння. Фразеологічні вирази не можуть бути переведені з однієї мови на іншу буквально, використовуючи дослівний переклад, з тієї причини, що вони не мають еквівалента в буквальному або формальному вираженні. Таким чином, при перекладі фразеологізмів слід звертати увагу на їх метафоричну природу і культурне середовище, в якій цей вислів використовується.

Функції фразеологізмів.

1. Фразеологізми розвивають мову, будучи будівельними блоками мови та цивілізації.
2. Фразеологізми наділені великою експресивністю та інтенсивністю, роблячи мову захопливою і динамічною.
3. Фразеологізми служать яскравою ілюстрацією повсякденної мови та надають переконливе уявлення про використання слів і про розумові процеси носіїв мов.
4. У фразеологізмах є почуття загадки та веселощів.

Цілі фразеологізмів в письмовій мові.

Фразеологізми — це тип образної мови, який можна використовувати для додання динамізму і характеру застарілій писемності. Їх можна використовувати для того, щоб:

• Висловлювати складні ідеї простим способом. Часто фразеологізми можуть допомогти висловити абстрактну ідею коротким і легким для розуміння способом. Наприклад, ви можете сказати, що дві речі неможливо порівнювати одну з одною, тому що вони мають різні риси або якості. Або можна просто сказати, що це схоже на «порівняння яблук з апельсинами». У цьому випадку використання фразеологізму допомагає набагато простіше висловити ту ж ідею.
• Додати гумору у свої твір. Фразеологічні вирази можуть допомогти перетворити прісний опис у щось жваве за допомогою кумедного фразеологізму. Наприклад, замість того, щоб описувати когось не дуже розумного, можна сказати, що він «дуб дубом». Саме по собі порівняння людини з деревом є несподіваною і кумедною демонстрацією того, що даний об’єкт не володіє інтелектом.
• Тримати читача натхненним. Вставляючи фразеологічну фразу у свій текст, ви змушуєте читача перейти від буквального мислення до абстрактного. Це може допомогти читачеві залишатися зосередженим і збудженим, оскільки він повинен активувати більш концептуальну частину свого мозку, щоб зрозуміти значення фразеологізму. Описуючи когось, хто бере на себе важке завдання, більше ніж те до чого людина була готова, вживши «не у свої сани не сідай», ви спонукаєте читача викликати в уяві візуальний образ, який допоможе утримати його в процесі написання.
• Визначити точку зору або ставлення до чогось. Оскільки фразеологізми часто використовуються для вираження загальних або універсальних ідей, існують десятки одиниць, які можна застосувати до одного і того ж поняття. Однак в залежності від того, який фразеологізм ви виберете, ви можете висловити зовсім інше ставлення до предмета, про який пишете. Наприклад, є багато різних фразеологізмів, що виражають поняття смерті. Якщо ви пишете, що хтось «відійшов у інший світ», ви використовуєте слово (евфемізм) для опису смерті витонченим і делікатним чином. У якості альтернативи ви могли б сказати, що людина «дала дуба», що є набагато більш жорстким і грубим способом опису акту смерті. Хоча обидва фразеологізми в підсумку означають одне і те ж, вони висловлюють абсолютно різне ставлення до смерті.

10 популярних фразеологізмів.

1. Поволі та вільху зігнеш. Зігнути вільху можна, якщо робити це повільно. Вільха — це дерево з сімейства березових. Ідея фразеологізму полягає в тому, що ви можете робити все що завгодно, якщо у вас є достатньо часу, навіть гігантське дерево зігнути.
2. Кажуть, що курей доять. Сенс фразеологізму: не вірте всьому, що чуєте.
3. Спустивши рукави. Цей фразеологізм використовується, щоб акцентувати на тому, що робота або завдання були виконані недбало або погано, без належної уваги.
4. Однією лівою. Суть фразеологізму: якщо людина може виконати щось однією лівою рукою, то це завдання дуже просте.
5. Очі розбігаються. Фразеологізм застосовується в ситуаціях, коли є великий вибір, і ви не знаєте, на що звернути увагу в першу чергу. Це почуття знає кожен, хто ходить по магазинах під час розпродажів, наприклад у Чорну п’ятницю.
6. Обоє рябоє. Цей фразеологізм передбачає, що дві людини дуже схожі за своєю поведінкою або мають однакові характеристики.
7. Одна нога тут, інша там. Україномовні люди використовують цей фразеологізм, щоб дати комусь наказ піти та принести або зробити щось дуже швидко.
8. Кіт наплакав. Цей фразеологізм означає «дуже мало».
9. Ні риба ні м’ясо. Цей фразеологізм використовується для опису посередньої, навіть слабкої людини.
10. І їжаку зрозуміло. Фразеологізм позначає, що щось не є проблемою.