РИНОК, ЙОГО СУТЬ І ФУНКЦІЇ. МОДЕЛІ РИНКУ

Ринок виник одночасно з товарним виробництвом і є його невід’ємним і важливим елементом. У процесі становлення та розвитку товарно-грошових відносин формується і розвивається його невід’ємний елемент – ринок. Умовами його виникнення та розвитку (як і товарного виробництва) є суспільний поділ праці і економічна відособленість товаровиробників. Формування ринку, як і товарного виробництва, відбувалося і відбувається в процесі поглиблення суспільного поділу праці. Чим глибшим стає суспільний поділ праці, тим більш розвиненим стає і ринок. Саме розвиток товарно-грошових відносин привів до виникнення в структурі суспільного відтворення обміну, а обмін спричинив появу сфери обігу, а вона – ринку як конкретної форми товарного обміну (товарний обмін – товарний обіг – ринок). Ринок як результат розвитку товарного виробництва й обміну відрізняється від обміну продуктообміну чи товарообміну. Так, обмін товарів відбувається у формі Т – Т, ринковий обмін здійснюється за формулою Т – Г – Т, яка включає два акти: продажу товару Т – Г і купівлю товару Г – Т. Ці два акти можуть збігатися в часі, тобто відбуватися одночасно, але можуть і не збігатися ні в часі, ні в просторі. Останнє є не тільки типовим, але й домінуючим для сучасного ринку.

Отже, ринок як конкретна форма товарного обміну виник у процесі розвитку товарного виробництва, як його невід’ємний складник. З розвитком товарно-грошових відносин трансформувалось і саме поняття “ринок”, яке все повніше виражає сутність цього складного економічного явища. Розвиток ринку спричинив існування множини визначень його сутності.

З давніх часів ринок визначався, як місце торгівлі товарами. Тому і нині ринок являє собою економічний простір, на якому відбувається купівля-продажа товарів. Але цей простір – це не лише власне місце купівлі-продажу товарів (кіоск, магазин, супермаркет тощо), а територія, яка охоплює товаровиробників і покупців. Нині обмін товарами відбувається без визначеного конкретного місця. Зв’язок між товаровиробником (продавцем) і споживачем (покупцем) вийшов далеко за ці конкретні рамки, розсунувши їх. Значить, ринок – сукупність конкретних економічних відносин, що складаються у процесі купівлі-продажу товарів та послуг. Разом з тим ринок – це впорядкована структура, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців товарів та послуг. Ринок – інститут або механізм, що зводить докупи покупців і продавців окремих товарів та послуг. Нарешті, ринок – це сукупність конкретних історично визначених економічних відносин, інструментів, важелів, механізмів, які забезпечують реалізацію на еквівалентній основі інтересів продавців та покупців ресурсів, товарів та послуг.

Кожне з цих визначень виражає якусь конкретну сторону економічних відносин, що складаються в процесі купівлі-продажу, але не може розкрити всієї сукупності ринкових відносин. Ринкові відносини, як і вся система виробничих відносин, мають своїм ядром відносини власності. В процесі купівлі-продажу відбувається реалізація відносин власності, їх відтворення. Найістотнішим в ринкових відносинах є те, що вони регулюються об’єктивними законами – законом вартості, законом попиту та законом пропозиції, законами грошового обігу. Ринок, як самостійний, автоматично діючий механізм відтворювального процесу, став реальністю у XIX ст.

Сучасний ринок – це один із головних елементів складної системи господарювання, в якій тісно взаємодіють ринковий механізм та численні, насамперед державні, регулювальні інститути. Сучасний ринок включає також стан суспільної свідомості (культуру, правосвідомість, ідеологію). Як бачимо, ринок – це комплексне поняття, яке охоплює одночасно сферу обміну товарів, економічний простір, де відбувається обмін товарів, систему товарно-грошових відносин, що складається в процесі обміну товарів.

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що ринок – це особлива соціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами між відособленими товаровиробниками і реалізація зворотного зв’язку між виробництвом і споживанням.

Для того щоб функціонував ринок, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою.

Першою умовою функціонування ринку є економічна свобода. Економічна свобода ґрунтується на плюралізмі форм власності і свободі підприємницької діяльності. Власність надає право користуватися і розпоряджатися ресурсами та доходами. Свобода підприємництва полягає у можливості самостійно розпоряджатися умовами і результатами виробництва. Зворотним боком економічної свободи, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик.

Другою умовою функціонування ринку є наявність конкурентного середовища, тобто таких передумов, які забезпечують конкуренцію. Економічна конкуренція – це суперництво між учасниками за кращі умови виробництва, купівлі і продажу. Існує багато різних видів конкуренції, але, незважаючи на відмінності, вони мають однакові риси і загальні тенденції. Це ринкова боротьба за виживання і економічне процвітання. За умов конкуренції на ринку відбувається вільне ціноутворення. Конкуренція дає змогу раціонально розподіляти ресурси і швидко орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживача.

Розрізняють досконалу і недосконалу конкуренцію. Досконала конкуренція означає, що на ринку діють багато покупців. Жоден продавець не в змозі серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Недосконала конкуренція, коли на ринку існує лише кілька крупних фірм, які виробляють основну масу певного товару, тобто наявність монопольних виробників.

У розвинутих країнах в умовах сучасної НТР широко використовується нецінова конкуренція. Вона означає, що суперництво ведеться на основі технічної переваги, високої якості, ефективних методів збуту, розширення видів послуг, гарантій, умов оплати тощо. Методи нецінової конкуренції передбачають наявність значних коштів. Тому невід’ємним елементом сучасних ринкових відносин є маркетинг. Метою маркетингу є створення умов для найкращого пристосування виробництва до вимог ринку, тобто виробляти саме те, що потрібно споживачам.

Конкуренція веде до концентрації і централізації виробництва та капіталу, вони породжують монополію, тобто можливість окремим фірмам диктувати умови ринку (обсяги пропозиції товару, ціни, умови придбання товару тощо. Конкуренція породжує монополію, а монополія за певних умов усуває конкуренцію. Монополізація економіки гальмує науково-технічний прогрес, підриває стимули до розвитку й удосконалення виробництва та обміну товарів. Тому в розвинутих країнах існує антимонопольне законодавство, яке ставить певні межі монополізації.

Поняття “ринок” і “ринкова економіка” часто ототожнюють, хоча між цими поняттями є певні відмінності. Так, ринок є кореневою основою ринкового господарства. Отже, суспільне господарство, яке функціонує на засадах ринку, називають ринковою економікою. Для ринкової економіки характерне вільне ціноутворення і повноцінна функціонуюча конкуренція. Антиподом ринковій економіці є командна економіка, в якій діяльність господарюючих суб’єктів централізовано регулюється державою, народногосподарські пропорції формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються адміністративним шляхом.

Ринкова економіка може успішно функціонувати, якщо права її суб’єктів надійно захищаються законом, коли порушники несуть не тільки матеріальну, а в ряді випадків, і кримінальну відповідальність. Тут зусилля суспільства і держави мають бути об’єднані. Держава регулює ринок за допомогою податків, витрат, різних методів управління. Структура ринку визначається суб’єктами та об’єктами ринкових відносин.

Суб’єктами ринкових відносин безпосередньо виступають споживачі і виробники товарної продукції. Правда, в умовах сучасної ринкової економіки останнє слово не завжди належить споживачам і виробникам. Певний вплив має і держава. Активними учасниками ринкових відносин стають торговельні і фінансові посередники: комерційні агенти, комівояжери, брокери, дилери та ін. Вони діють на правах фізичних або юридичних осіб і відіграють всезростаючу роль у ринковій економіці. Ринок являє собою складний механізм виявлення й узгодження економічних інтересів. Саме цим і займаються торговельні і фінансові посередники. Вони вивчають стан справ з попитом і пропонуванням тих чи інших товарів, динаміку цін, встановлюють ділові контакти, прогнозують ринкову ситуацію тощо. Об’єктами ринкових відносин можуть бути продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло, наукові ідеї, інформація тощо), природні ресурси, праця, цінні папери (акції, облігації), валюта.

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує.

В економічній системі суспільства ринок виконує такі функції:

• 1. Техніко-економічна. Суть її полягає в тому, щоб забезпечити рух товарів і послуг від виробника до споживача.
• 2. Інформативна. Через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва, суспільно необхідну кількість, якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються. Тобто у ринковій економіці ціни є головним засобом передачі інформації. Наявність інформації дає можливість заздалегідь вживати необхідних заходів щодо зниження індивідуальних витрат, зміни асортименту, підвищення якості товарів та послуг.
• 3. Регулювальна. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись одержати максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих товарів, які користуються попитом. У результаті досягається відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції.
• 4. Стимулювальна. За допомогою цін ринок стимулює виробництво тих товарів, які необхідні споживачам. Тобто ринок стимулює тих товаровиробників, хто раціонально використовує свої виробничі можливості для одержання найкращого кінцевого результату, впроваджує інновації, передову техніку, технологію та організацію виробництва, які ведуть до зниження індивідуальних витрат виробництва нижче суспільно необхідних, підвищення конкурентоспроможності, що сприяє більш повному задоволенню потреб споживачів.
• 5. Сануюча. Цю функцію ринок виконує тоді, коли за допомогою конкуренції “очищує” суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств і дає “зелене світло” ефективнішим. Тобто ринок виконує функцію об’єктивного судді. Підприємницькі структури, які не враховують потреб споживачів, не впроваджують інновацій, не вживають ефективних заходів щодо зниження індивідуальних витрат, зазнають збитків, загрози неплатоспроможності, реального банкрутства, а суспільно корисні й ефективно працюючі виробники успішно розвиваються.
• 6. Інтегруюча. Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних. Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовим цінами.

Таким чином, ринок є найбільш ефективним способом організації економічного життя суспільства. Водночас важливо зрозуміти, що ринок – не всемогутній. Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму не безмежні.

Ринок

Ринок – багатофункціональна структура, що спеціалізується з купівлі-продажу товарів та послуг різних типів. Основна концепція роботи ринку України та інших країн – це обмін необхідними ресурсами, які здійснюють продавець та покупець. Ця стаття допоможе детальніше дізнатися про структуру ринку України та інших цивілізованих країн.

Звідки з’явилося слово “ринок”?

Слово “ринок”, співзвучне зі словом ринг, запозичене з польської та німецької мов, де воно позначає коло або площу. Це слово означає кругові рухи, співробітництво між двома сторонами, коли одна людина обмінює продукцію власного виробництва на гроші чи інші ресурси іншої людини. В російській та українській мові слово ринок означає – майданчик для торгівлі товарами, послугами та іншими корисними ресурсами.

Що таке ринок простими словами?

Словом “ринки” позначають систему торговельних відносин між постачальником та споживачем. Такий торговий майданчик створюється, коли людина виробляє власну продукцію, яку надалі хоче поміняти на інший товар чи гроші. Завдяки тому, що сучасні люди займаються різними видами діяльності та роблять помітну рекламу – ринки процвітають, оскільки торговці будують ринкові відносини, пропонуючи покупцям свої товари за певною ціною.

Які види ринку існують ?

У світі існує кілька видів ринку, які розрізняють за економічним і просторовим призначенням.

За економічним призначенням можна визначити такі типи ринку:

• На ринковому майданчику споживчих товарів та послуг покупцям пропонують різні форми продукції (продовольчу та непродовольчу) промислового виробництва, а також послуги, які надають певні компанії.
• Ринок продуктивних факторів – це торговий майданчик, де як товари виступає наймана робоча сила, сировина для різних типів продукції і на технологічне устаткування.
• Фінансовий ринок поділяється на дві форми: фондовий та фінансовий. На фондовому ринку покупцям пропонують придбати акції різних компаній, тому головне для учасників – це актуальна інформація про фінансові продукти та біржові зведення. Грошовий ринок націлений продаж міжнародної валюти. В основу таких відносин закладаються достовірні економічні дані та актуальний курс валют.
• Продаж нерухомості – це окремий тип ринку, на якому пропонують квартири, будинки, земельні ділянки та інше нерухоме майно.
• Інформаційний ринок особливо процвітає останнім часом, оскільки попит на інформаційні послуги зріс як ніколи. На такому торговому майданчику основним ресурсом є інформація. Тут пропонують різноманітний контент: онлайн-програм и , науков і стат і та файли з навчальними курсами, які в майбутньому допоможуть отримати нові знання, створити якісну рекламу вашого продукту або здобути професію.

За територіальною належністю виділяють такі форми ринків:

• місцевий – від слова «місце», регулює торговельні відносини у певному населеному пункті;
• регіональний – здійснює ринкову діяльність у межах одного регіону;
• міжрегіональний – функціонує налагодження ринкових відносин між регіонами;
• національний – здійснює роботу біля всієї країни;
• міжнародний – регулює ефективність ринкових взаємин держави.

Що таке ринок економіки?

Ринок економіки – це певна система торгово-фінансових відносин між двома сторонами (продавцем і покупцем). На цьому торговому майданчику виробник пропонує певний товар чи послугу, яку хоче поміняти за власний кошт чи інший товар іншого виробника.

Основні функції ринку економіки:

• Надання достовірної інформації про продукцію, послуги, ціни, а також дані про економічний стан в цілому.
• Ціноутворення з урахуванням попиту певний продукт чи послугу. У процесі ціноутворення товари, попит на які перевищує пропозицію, оцінюють за завищеною вартістю, а продукція, попит на яку впав – також знижується в ціні.
• Стимулювання розвитку. Оскільки ціноутворення безпосередньо залежить від попиту товарів, виробники прагнуть надавати більш якісну продукцію у великих масштабах, а також залучення покупця використовується реклама, що покращує продуктивність певної сфери промисловості.
• Ринки виступають посередниками у торгових відносинах між постачальником та споживачем, надаючи площу для продажу товарів чи послуг.

Історія розвитку поняття

Поняття “ринок” прийшло в сучасний світ з давніх часів, оскільки з’явилося понад 3000 років тому. Це окрема сторінка історії, яка спричинила створення продаючих сервісів і всесвітніх торгових майданчиків.

Імовірно, визначення «ринок» придумали фінікійці, які займалися мореплаванням і часто опинялися біля берегів, де жили аборигени. У той час корінні остров’яни постійно виставляли на берег продукти власного виробництва, які мореплавці могли обміняти на корисні ресурси, що були на кораблі. У такий спосіб виникло поняття «бартер».

Обмін або бартер зберігся досі, але в сучасному світі популярніша система купівлі-продажу, де товар обмінюють на гроші, а не інші корисні ресурси.

Економічні закони, що діють на ринках

Основний економічний закон, який досяг високого значення на ринку – це закон вартості. Концепція цього закону у тому, що у основі ціни певну продукцію лежить вартість витрат, необхідних виробництва цього товару. Проте механізм дії цього закону націлений на безперервне відхилення ціни товару від вартості його виробництва.

Закон вартості діє для того, щоб принести певний результат, який відображається у:

• стимулювання налагодження виробництва, поліпшення якості виробленої продукції та створення здорової конкуренції;
• грамотному розподілі капіталу між структурами, що виконують діяльність у певних галузях економіки;
• виділення пропозицій певних товаровиробників із загальної маси за рахунок покращеної якості та знижених цін на продукцію.

Способи вимірювання концентрації ринку

Концентрація ринку – це відносна кількість підприємств, які дають оголошення про продаж і виступають у ролі постачальників певної продукції. Щоб вимірювати концентрацію ринку найчастіше використовують коефіцієнт концентрації (відсоткове співвідношення загальних обсягів продажу певних підприємств). Для його обчислення головне порівняти кількість наявної інформації про продаж, файли та дані для показу, які надають фірми виробників.

Існує 4 показники, за якими можна виміряти концентрацію ринку:

• Індекс концентрації – спосіб, що передбачає вимірювання розміру ринкових часток великомасштабних підприємств-виробників.
• Індекс Херфіндаля-Хіршмана – цією формулою можна визначити суму квадратів часток усіх підприємств, що функціонують на ринковій площі.
• Індекс ентропії – дозволяє визначити середній показник часток підприємств, які у ринкової структурі.
• Диспресія ринковою часткою допомагає визначити нерівність масштабів виробництва підприємств, що діють на ринку.

Вибравши один із способів виміру, ви можете знайти коефіцієнт концентрації ринку, щоб визначити рентабельність власного виробництва. Ці значення допоможуть розробити вигідний рекламний контент і стратегію виробництва для створення хорошої конкуренції з іншими фірмами.

Моделювання конкуренції на ринку

Конкуренція – це основа здорових ринкових відносин, як у споживчому, і на економічному ринку. Моделювання конкуренції сучасного ринку – це процес, в якому пропозиція певного товару чи продукції перевищує попит, що стимулює підприємства підвищувати якість продукції з метою охоплення більшого відсотка зацікавлених споживачів та заняття високого місця на торговому майданчику.

Визначення ступенів монополізму на ринку

Монополізація ринку – це захоплення основного торгового майданчика одним суб’єктом, який пропонує певний товар чи послугу. Щоб визначити рівень монополізації ринку однією компанією, необхідно знайти співвідношення обсягу продажів цієї фірми до загального масштабу ринку. Підвищити монополізацію суб’єкта допоможе створення грамотної реклами та оголошення зниження цін на продукцію.

Переваги та недоліки ринку

Основними перевагами такої економічної структури як ринок є:

• можливість незалежного функціонування, що сприяє ціноутворенню на основі попиту, та є стимулом для руху компанії у бік покращення виробництва;
• ефективний розподіл виробництва – структура ринку побудована так, щоб спрямовувати власників промислових підприємств на збільшення масштабів виробництва товарів, які мають попит;
• структура добре адаптується до змін економіки, оскільки навіть у кризової ситуації ринок забезпечує оптимальне співвідношення попит-пропозиція;
• ринок – це багатофункціональна структура, здатна оперативно задовольняти запити покупців і надавати продукцію, що запитується, створюючи оголошення про продаж.

Недоліки ринку полягають у наступному:

• ринкова структура позитивно впливає лише виробництво товарів масового споживання, але бере участь у розвитку спорту, охорони здоров’я, захисту довкілля, культури тощо;
• ринок стимулює збільшення виробництва, у результаті витрачаються великі запаси невідтворюваних природних ресурсів;
• дана структура дозволяє отримати прибуток лише учасникам економічного ланцюжка, але його діяльність не спрямована на забезпечення коштів для існування такої категорії громадян як пенсіонери, діти, інваліди тощо.

Способи регулювання ринку державою

Оскільки ринок є частиною економічної структури, функції щодо його регулювання беруть такі державні установи, як Національний Банк та Національна комісія з питань регулювання фінансового ринку.

Основні способи регулювання ринку:

• Непрямий спосіб грунтується на встановленні допустимих норм грошових оборотів усередині структури, регулювання витрат держави, вдосконалення податкової системи країни.
• Метод прямого впливу полягає у регулюванні торгових відносин між усіма учасниками ринку: встановлення цін на продукцію, видача ліцензії або рішення про анулювання ліцензії, організація заходів на підтримку соціальних програм, спрямованих на розвиток виробництва, розгляд у разі порушення закону на торговій площі.

За допомогою цих методів державні структури здатні контролювати ситуацію на ринку, що призводить до покращення та стабільності економіки країни.