У чому полягає відмінність між повним та швидким форматуванням?

Більшість пересічних користувачів комп’ютерів лякає повідомлення системи щодо форматування диска. Здебільшого тому, що вони не мають жодного або дуже приблизне уявлення про те, що ж це за процедура. Отже, з’ясуймо, що таке форматування, які існують його типи та в чому полягає різниця між швидким і повним форматуванням.

Останнє оновлення:
06 січня 2022

Що таке форматування диска?

Простіше кажучи, форматування диска – це свого роду підготовка запам’ятовувального пристрою (наприклад, зовнішнього або внутрішнього жорсткого диска, SSD або USB-флеш-накопичувача) до використання. Зазвичай це триетапний процес, що складається з низькорівневого форматування, поділу на розділи та високорівневого форматування.

Низькорівневе форматування – це фізичне форматування, яке зазвичай виконує виробник апаратного забезпечення. Воно полягає в поділі пустого диска на циліндри, доріжки та сектори по 512 чи 4096 байтів, або 520 байтів у випадку SAS-дисків. При його запуску на диску з даними всі файли незворотно видаляються. Низькорівневе форматування – не та процедура, яку повинен проводити звичайний користувач, і ба більше, його не слід виконувати регулярно, оскільки воно може пошкодити накопичувач та скоротити термін його служби.

Поділ на розділи, своєю чергою, може здійснювати сам користувач. По суті, це розбиття диска на одну або кілька логічних областей, які називають розділами. Вони слугують для зручності та підвищення продуктивності диска.

І останній, але не менш важливий вид – високорівневе або логічне форматування. Цю операцію має на увазі більшість користувачів, коли говорить про форматування. Під час цього процесу генерується завантажувальна інформація, записується файлова система, йде поділ диска на кластери тощо. Кластер – це логічний блок для зберігання даних в таблиці розподілу файлів, який об’єднує групу секторів. Наприклад, на диску з секторами по 512 байтів кластер з 512 байтів містить 1 сектор, а кластер розміром 4 КБ – 8 секторів.

Логічне форматування в основному виконується користувачем з наступною метою:

• щоб розпочати користування новим накопичувачем;
• перевстановити операційну систему;
• змінити файлову систему або розмір диска;
• позбавитися від великої кількості вірусів;
• відкрити недоступний диск.

Загалом, його можна здійснити двома шляхами: запустити швидке чи повне (або загальне) форматування.

Повне та швидке форматування. Яка між ними різниця?

Як вже зрозуміло з назви, швидке форматування відбувається швидше, ніж повне. Коли ви обираєте опцію швидкого форматування, система “видаляє” дані, перебудовує таблицю розділів та замінює файлову систему. Однак при такому типі форматування не йдеться про справжнє видалення даних. Фактично видаляється тільки реєстр з інформацією про файли та їх розташування на диску. Таким чином, після швидкого форматування дані стають недоступними для користувача, але залишаються на диску та можуть бути відтворені за допомогою спеціальної програми для відновлення даних.

Коли запускається повне форматування, файли видаляються повністю, а диск додатково перевіряється на наявність пошкоджених секторів. Якщо логічно пошкоджені сектори присутні, їх буде усунено під час цього процесу. Таке сканування є одним з факторів, які роблять повне форматування у два рази довшим за швидке. Крім того, коли диск повністю відформатований, його таблиця розділів перезаписується, незалежно від того, чи це MBR (Master Boot Record), GPT (GUID Partition Scheme) або APM (Apple Partition Map), і нова файлова система замінює попередню. Таким чином, після повного форматування всі дані видаляються зі сховища та не підлягають відновленню за допомогою програмного забезпечення для відновлення даних.

Тож підбиймо підсумки. Якщо вам необхідно відформатувати абсолютно новий запам’ятовувальний пристрій, слід виконати його повне форматування. Якщо ж диск вже відформатований і ви абсолютно впевнені, що на ньому немає пошкоджених секторів, швидкого форматування буде достатньо. Однак зверніть увагу, що дефектні сектори можуть пошкодити ваш диск, і якщо певна інформація зберігалась в такому секторі, вона може читатись з помилками або навіть стати недоступною. Тому, якщо ви сумніваєтеся, чи присутні на вашому диску логічно пошкоджені сектори, краще обрати варіант повного форматування.

І перш ніж продавати або віддавати свій накопичувач, настійно рекомендується ретельно очистити всю конфіденційну інформацію на ньому, виконавши повне форматування.

Що таке форматування диска? Методи та способи

Десять років тому форматування вінчестера вважалося звичайною і профілактичною процедурою. Виконувалася оная мало не щомісяця, бо жорсткі диски не відрізнялися надійністю і частенько збоїли, а подібне “лікування” непогано виручало.

З появою сучасних твердотільних накопичувачів необхідність у таких діях зводилася практично до нуля, принаймні щодо вінчестерів. Що стосується флешок та інших зовнішніх носіїв, де після форматування диска ми починали, що називається, з чистого аркуша, потреба в подібній процедурі все ще залишилася.

Сьогоднішній користувач персонального комп ‘ютера не обмежений вбудованими інструментами операційної системи і має право вибрати сторонні утиліти, благо їх більш ніж достатньо. Ми ж спробуємо відповісти на запитання, що таке форматування диска і яким чином воно працює. Добра половина людей, що сидять перед монітором, не забиває собі голову подібними проблемами, вважаючи, що платформа сама впорається з цим завданням і що це взагалі не входить до компетенції користувача. Але повністю покладатися на операційну систему все ж не варто, принаймні поки.

Отже, розберемося, що таке форматування диска, навіщо воно потрібно, як працює і які інструменти необхідні для цієї процедури. Всі нюанси ми будемо розглядати на популярній платформі “Віндовс” версії 7 і 10.

Що таке форматування диска?

За допомогою даної процедури наносяться спеціальні мітки на жорсткий диск або будь-який зовнішній носій інформації. Новенький вінчестер або карта пам ‘яті тільки що зійшли з конвеєра абсолютно марні без цієї розмітки.

Іншими словами, подібна операція дозволяє операційній системі “бачити” сектори, доріжки, що за диск встановлено в приймач, який обсяг він має і з якою є швидкість читання даних. Далі розберемося, що таке форматування диска для старих девайсів.

За багато років експлуатації, особливо активної, вінчестер або будь-який інший накопичувач поступово перетворюються на подобу смітника. Все, що коли-небудь встановлювалося на диск, залишає там свій відбиток. Це можуть бути якісь “корені” старої операційної системи, неправильні або загублені імена файлів так і осіли в закутках секторів, тобто просто непотрібний непотріб.

Через це виникає безліч проблем, але основна – це зниження швидкості обробки даних: зависання, підтормажування та інші лаги, причому чим далі, тим гірше. Після форматування жорсткого диска система починає працювати помітно швидше, а всі проблеми пропадають самі собою. Експерти радять проводити дану процедуру на регулярній основі хоча б раз на рік. Високошвидкісних SSD-носіїв це не стосується, тому як у них є технологія TRIM (вшита ОС сама все робить), але пересічним HDD-вінчестерам подібні операції необхідні, не кажучи вже про флешки і картки пам ‘яті.

Особливості процесу

Також слід окремо зауважити, що після форматування відновити диск, а вірніше, інформацію, що раніше знаходиться там, дуже і дуже складно. Тому перед процедурою обов ‘язково потрібно зберегти свої дані на інші носії, інакше ви ризикуєте втратити їх назавжди.

Обов ‘язково зверніть увагу на тип носія. Деякі мають кілька ступенів захисту і виконувати подібні операції на них вкрай проблематично. Перед форматуванням захищеного диска потрібно вимкнути всі обмеження. Подробиці, як правило, можна знайти в інструкції до носія або на офіційному сайті виробника.

Етапи

Весь цей процес можна умовно розділити на три етапи: низькорівневе форматування диска, розмітка розділів і високорівневий прогін. Процедура досить тривала, але в деяких випадках (про них трохи пізніше) її можна значно прискорити.

Низькорівневе форматування

На цьому етапі наноситься розмітка на весь диск – від першого до останнього байту. Дана процедура в більшості випадків лягає на плечі виробника, тобто розділи розмічаються на конвеєрній стрічці. Операція передбачає собою не тільки визначення секторів і доріжок, а й прошивку службових даних, які допоможуть платформі визначити тип і вид носія, а також класифікувати вінчестер за якимись своїми критеріями.

Вшита в службові сектори інформація залишається на накопичувачі назавжди. Щоб позбутися її або внести якісь зміни, потрібні фірмові програми для форматування жорсткого диска, які просто так не знайти. Особливо це стосується маститих моделей на кшталт Seagate або Western Digital. У всіх інших випадках (китайський ширпотреб) змінити заводські дані не складе труднощів. Також слід зауважити, що після низькорівневого форматування відновити інформацію вже не вийде жодною, навіть найсучаснішою і найпотужнішою програмою.

Розбиття розділів

На цьому етапі диск просто розбивається на частини. Їх може бути дуже багато. Одна частина обов ‘язково резервується під службову інформацію, а все інше залишається на розсуд користувача.

У більшості випадків диск розбивають на дві зони з іменами C і D. На диску C зберігаються службові файли і власне сама система, а диск D заповнюється користувальницькими даними: музикою, відео, іграми та іншим. З цим етапом впорається практично будь-яка тлумачна утиліта, в якій передбачена функція розбивки на розділи.

Високорівневе форматування

Це звичайне форматування, яке доступне користувачеві в будь-якій операційній системі без будь-яких обмежень. За великим рахунком – це стирання файлів і тек, як якщо б ви в провіднику вибрали вилучити.

Після цієї процедури залишається реальна можливість відновлення даних, так що вона не так небезпечна, як може здатися на перший погляд. Для проведення операції можна скористатися як засобами операційної системи, так і сторонніми програмами для форматування диска.

Види форматування

Як згадувалося вище процедуру форматування можна значно прискорити, якщо вибрати відповідний вид операції.

Найпоширеніший вигляд – це швидке форматування. На нього йде дуже мало часу, але якщо ви хочете повністю позбутися наявної інформації на диску, то такий спосіб вам не підійде. Справа в тому, що відновити дані після швидкої процедури зовсім нескладно, тому в особливих випадках краще користуватися звичайною операцією.

Стандартне форматування забирає помітно більше часу, але проводиться більш ретельно і глибоко. Файлова система в цьому випадку підлягає повному знищенню, а відновити її можна не завжди і лише частково. При цьому весь диск перевіряється на биті сектори, коректність розмітки та інші помилки з подальшою фіксацією оних. Тобто, виконуючи звичайне/стандартне форматування, ви вбиваєте відразу двох зайців – і вінчестер почистите і помилки виправите. Звичайно, часу воно забирає набагато більше, ніж швидке, але заради належного ефекту варто почекати зайві десять-п ‘ятнадцять хвилин.

Способи форматування

Дана процедура не вимагає наявність у користувача якихось спеціальних навичок або знань. Штатні засоби системи підкажуть і розкажуть, як все зробити, і пояснять наслідки. Розгляньмо цей варіант на прикладі десятої платформи “Віндовс”.

Насамперед відкриваємо провідник через “Мій комп ‘ютер” або функціональну панель. Перед вами має бути список доступних носіїв. Якщо потрібного диска там не виявилося, то варто перевірити наявність драйверів до нього (повинні йти в комплекті) або спробувати його перепідключити.

Потім потрібно відкрити контекстне меню правою клавішею миші і вибрати “Форматування”. Майстер запропонує вам на вибір тип системи – NTFS, FAT32 або іншу, після чого можна придумати назву того (необов ‘язково) і приступити до операції. Якщо ви збираєтеся перевстановити платформу, відформатувавши при цьому жорсткий диск, де вона знаходиться, то “Віндовс” просто відмовить вам. Для реалізації подібних процедур потрібно запускати дистриб ‘ютив поза оболонкою, тобто з флешки, відразу після завантаження БІОСА, і там вже виконувати форматування.

Сторонні програми

Подібних утиліт в Мережі дуже багато, новачку складно зорієнтуватися у всьому цьому різноманітті. Відразу варто попередити, що використання сторонніх програм передбачає наявність спеціальних навичок. Якщо таких немає, то великий ризик безповоротно загубити систему. Штатні засоби мають належний захист від “дурня”, а от за допомогою спеціальних утиліт можна накоїти непоправних справ. Так що до цього питання варто підходити, що називається, з головою.

Серед іншого софта можна виділити кілька продуктів, які відрізняються якісною складовою, більш-менш зрозумілим функціоналом, а також своєю ефективністю. До таких можна віднести Paragon Partition Manager, EASEUS Partition Master, Aomei Partition Assistant і HDD Low Level Oneat Tool.

Всі ці утиліти непогано показали себе як в професійному, так і в аматорському середовищі. Серйозних або якихось критичних проблем користувачі з ними не відчували, а високий показник ефективності продуктів був не раз озвучений на спеціалізованих форумах.

Також слід зауважити, що програми відрізняються своєю непривередливістю до носіїв. Тобто утиліти відмінно визначають і працюють з широким асортиментів жорстких дисків, флешок і карт пам ‘яті. Обов ‘язково перед використанням будь-якої програми такого плану погортайте тематичну документацію або подивіться відео. Один неправильний крок – і ви ризикуєте залишитися без операційної системи, так що будьте дуже обережні.