Що таке храм і чим він відрізняється від церкви?

Люди по-різному ставляться до храмам. Одні приходять в них регулярно, інші зовсім не заглядають, а треті вдаються в тих випадках, коли сталося нещастя, а надія залишається тільки на Бога.

Але незалежно від того, ходимо ми в храм чи ні, для кожного з нас ця споруда є священним і виступає свого роду сполучною ланкою між нами і Господом.

Що означає слово «храм»?
Що таке храм?
Що потрібно робити в храмі?
Чого не можна робити в храмі?
Чим храм відрізняється від церкви?
Чим храм відрізняється від собору?

Що означає слово «храм»?

У поняття «храм» закладено праслов’янське слово «chorm’», що означає «будинок взагалі». У стародавні часи в такій будові збиралися жителі поселення для поклоніння божествам і проведення сакральних обрядів. У праслов’янських народів (індоєвропейців) храм вважався спільним домом, куди міг прийти кожна людина для здійснення ритуалів.

В подальшому, коли слов’яни відокремилися від індоєвропейської групи і почали сповідувати християнство, храмом стали називати культове будова для зібрання віруючих.

В сучасний час під храмом розуміють релігійне будівля для здійснення богослужінь. У кожній релігії воно має свої відмінності. Наприклад, серед православних храм – це споруда, в якому стоїть вівтар і проводиться освячення вина і хліба. Іудеї визнають тільки один храм – Єрусалимський, який колись височів на Храмовій горі в Єрусалимі.

Сьогодні на його місці знаходиться мусульманське святилище Купол Скелі, тому фактично в іудаїзмі храмів не існує, оскільки синагоги до таких не належать. В ісламі теж немає храмів, так як їх замінює мечеть, а ось в індуїзмі храмом називають будова, в якому розташовується мурті – священна статуя або зображення Бога.

Що потрібно робити в храмі?

Для християн храм виступає свого роду часткою неба на землі, місцем особливого перебування Господа, де можна з ним поспілкуватися, вознести молитви і попросити милостей. У храм люди приходять за натхненням, непереборному бажанню або для того, щоб взяти участь в церковних службах на честь святкувань або в дні скорботи. При вході в культове будова потрібно перехреститися і прочитати особливу молитву, а всередині – знайти вільне місце і зробити три поклони.

Якщо в даний момент немає богослужінь, можна підійти до центральної іконі, прикластися до неї губами і вимовити молитву. Також в храмі прийнято ставити свічки за здравіє живих і упокій душ мертвих.

Для заупокійних свічок передбачений спеціальний Канонник, над яким знаходиться мале розп’яття. У храмі потрібно причащатися і сповідатися.

Щоб отримати благословення батюшки, слід підійти до нього і скласти долоні у вигляді хреста, а потім поцілувати праву руку священика.

Чого не можна робити в храмі?

Храм – це священне місце, де не вітається богохульство і лихослів’я. При відвідуванні культової будівлі не можна голосно розмовляти, потискати руку знайомим і поміщати руки в кишені.

Не рекомендується ходити з одного кінця будинку в інший перед священиком, провідним службу або читає молитви. Приходити в храм потрібно в скромних шатах. Дівчатам не можна надягати міні-спідницю, занадто відкриті блузки, шорти або штани. Заміжні жінки повинні входити в храм тільки з покритою головою.

Забороняється приводити в священне місце домашніх тварин, а, перебуваючи біля храму, не можна курити і розпивати спиртні напої.

Чим храм відрізняється від церкви?

Хоча в більшості випадків церква і храм виступають синонімами, заміщати ці поняття одне на інше можна не завжди. Призначення храму – це надання прихожанину місця, де він може помолитися і побути наодинці з Богом.

Церква не тільки створює сприятливі умови для молитви, а й займається вихованням віруючих, їх повчанням на шлях істинний. В архітектурному відношенні храмом вважається будівля з трьома і більше куполами, тоді як в церкві куполів менше трьох, а іноді немає зовсім.

Крім цього, в храмі може перебувати кілька престолів для проведення літургій, а в церкві – всього один.

Чим храм відрізняється від собору?

Головна відмінність собору від храму – його статус. Собором прийнято називати чільне культова споруда міста або будівля, що грає важливу роль в житті парафіян. У населеному пункті може бути кілька храмів, але не всі вони є соборами.

За архітектурою собор виділяється більшою монументальністю, особливим внутрішнім оформленням. Літургії в ньому проходять щодня, причому читає їх єпископ або інше вища духовна особа, в храмі ж літургії можуть йти як щодня, так і тільки по неділях.

Глава УГКЦ: «Влада має зрозуміти, що духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської особи»

Говорячи про послаблення карантину, різні державні мужі намагаються розрізнити, що є справді життєво необхідним для людини, а що, можливо, для неї не є конче потрібним. На цьому новому етапі боротьби з пандемією важливо зрозуміти всім, що духовна спрага, духовний голод, духовні потреби людини є фундаментальними потребами людської істоти. Таке переконання висловив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді до вірних у Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

Проповідник відзначив, що в сьогоднішньому Євангелії ми бачимо Ісуса Христа біля криниці. Уся розмова, яку Він веде з жінкою самарянкою, — це розмова про джерело, про спрагу, про здатність цю спрагу втамувати, про те, звідки взяти цю живу воду, яким чином мати доступ до неї…

На його думку, слово про живу воду, про джерело, про нашу спрагу особливо звучать у наших вухах у той час, коли ми переживаємо карантин, коли не дозволено як звичайно збиратися у храмі, коли сьогодні сотні тисяч людей у всьому світі мають єдину можливість в неділю молитися лише за допомогою онлайн-трансляцій Божественної Літургії.

«Спілкуючись з нашими людьми на карантині, — розповів Предстоятель, — зі священиками в різних країнах світу, слухаючи наших людей, ми відчуваємо, що навіть онлайн-трансляції збуджують у кожної віруючої людини величезну спрагу. Збуджують отой духовний голод, бо замало лише показати джерело життя через онлайн-трансляцію, можна пережити у спразі певний період свого життя, можливо навіть часом усвідомити ту духовну спрагу як фундаментальну потребу кожної людини, щоб потім мати можливість прийти, зблизитися, зачерпнути, напитися з джерела життя, яке б’є зі святого престолу в кожному нашому храмі».

Глава УГКЦ відзначив, що сьогодні в різних країнах світу, у тому числі і в Україні, говорять про поетапний вихід з карантину і про дискусії у владних кабінетах про те, що є фундаментальними потребами людини. «Ті фундаментальні потреби, та спрага за Богом є основою фундаментального права люди на релігійну свободу. Тому ми звертаємося до державних мужів: зважайте на ту фундаментальну потребу людини, на спрагу людини за Богом, яку може втамувати лише момент її особистої зустрічі і особистого причастя Святих Тайн», — вважає Блаженніший Святослав.

Святі Тайни — це той момент, переконує проповідник, коли джерело життя дає нам можливість усвідомити в нових обставинах, віднайти зміст нового життя в посткоронавірусному світі. Христос і сьогодні хоче торкнути наші фундаментальні життєві потреби і прагнення, щоб ми зрозуміли, як нам пережити ці труднощі й проблеми, які сьогодні постають перед людством.

Під час Літургії Блаженніший Святослав висвятив чотирьох дияконів. «Нехай це буде свідченням, що навіть під час картину, пандемії Церква живе, життя продовжується, Господь Бог дбає про свій народ, посилає йому служителів», — сказав він.

Глава Церкви побажав, щоб Господь втамував нашу спрагу, усунув страх і кожному з нас дарував радість зустрічі з Богом, з іншою людиною. «Нехай допоможе нам перебороти страх перед іншою людиною, бо одним із наслідків карантину є те, що люди починають боятися одне одного. Бачачи іншу людину, підсвідомо вважаємо її носієм вірусу і такою, що несе небезпеку для нашого життя. Нехай Господь допоможе нам відкрити іншу особу як носія живої води», — сказав духовний лідер українців.

Наприкінці Літургії Блаженніший Святослав також відзначив, що Україна сьогодні згадує День пам’яті жертв політичних репресій. «Тому ми сьогодні особливо молилися за мільйони невинно вбитих на українській землі, через що історики назвали наші землі кривавими. Нехай Господь упокоїть їх у своїх небесних оселях, а українську землю захоронить від будь-яких репресій», — побажав Предстоятель.

Фото з архіву
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ