Ґрунти України. Охорона ґрунтів

Ґрунт — це верхній пухкий шар земної поверхні, у якому ростуть рослини і живуть тварини (мал. 156).

Головна властивість ґрунту — родючість. Це здатність ґрунту забезпечувати рослини всім необхідним для життя: водою, повітрям, мінеральними солями.

Родючість ґрунту залежить від кількості в ньому перегною. Що більше в ґрунті перегною, то він родючіший.

Мал. 156. Розріз ґрунту

Перегній утворюється внаслідок перегнивання решток рослин. З перегною, під дією ґрунтових бактерій, утворюються мінеральні солі. Вони розчиняються у воді та всмоктуються з ґрунту коренями рослин.

Ґрунти відрізняються вмістом піску і глини. Ґрунт, у якому більше піску, називають піщаним (мал. 157), а ґрунт, у якому багато глини, — глинистим (мал. 158).

Мал. 157. Піщаний ґрунт

Мал. 158. Глинистий ґрунт

Якими властивостями відрізняються піщаний і глинистий ґрунти? Який ґрунт легше обробляти?

Піщаний ґрунт складається з частинок, які швидко пропускають воду. Він швидко висихає, пухкий, тому його легко обробляти.

Глинистий ґрунт складається з дуже дрібних частинок, які злипаються. Він погано пропускає воду і повільно висихає. У глинистому ґрунті мало повітря, він щільний, його важко обробляти.

Основні види ґрунтів нашої країни — це чорноземи, дерново-підзолисті та сірі лісові ґрунти.

1. Розгляньте основні види ґрунтів України (мал. 159). Порівняйте їх між собою. 2. Зробіть висновок про родючість різних ґрунтів України.

Дерново-підзолистий

Сірий лісовий

Мал. 159. Основні види ґрунтів України

Чорнозем містить багато перегною, який надає йому чорного забарвлення. Перегній склеює частинки ґрунту в грудочки, тому чорнозем добре пропускає воду й повітря і зберігає вологу. Усе це робить чорнозем найродючішим ґрунтом. Утворюються чорноземи там, де простягаються степи, укриті густою трав’янистою рослинністю. У нашій країні чорноземи займають більше половини земельних угідь. Вони поширені в центрі, на сході та півдні країни. Україна посідає провідне місце у світі серед країн, багатих на чорноземи.

Дерново-підзолистий ґрунт світло-сірого кольору, складається з дуже дрібних частинок, містить мало перегною, добре пропускає воду і повітря, швидко висихає. Дерново-підзолистий ґрунт утворюється там, де ростуть хвойні ліси. В Україні такий ґрунт поширений на території Поліської низовини.

Сірий лісовий ґрунт містить більше перегною і менше піску, ніж дерново-підзолистий, проте він менш родючий за чорнозем. Він погано пропускає воду та повітря і повільно висихає. Утворюються сірі лісові ґрунти там, де ростуть мішані й листяні ліси. У нашій країні сірі лісові ґрунти поширені в центральній її частині.

Що потрібно робити з ґрунтом, щоб отримати багатий урожай?

Ґрунт — це багатство нашої країни. Щоб отримувати багатий урожай, за ґрунтом потрібно доглядати і правильно обробляти його. Рослини добре ростуть на розпушеному ґрунті. У такий ґрунт добре проникають вода і повітря. Щоб зробити ґрунт пухким, його орють або перекопують та боронують. Обробіток ґрунту допомагає запасати й зберігати вологу, знищувати бур’яни та комах-шкідників.

Рослини всмоктують з ґрунту коренями воду з розчиненими в ній мінеральними солями. Від цього ґрунт виснажується. Щоб цьому запобігти, ґрунт потрібно удобрювати.

За вмістом піску та глини ґрунти бувають піщані й глинисті. Основні види ґрунтів нашої країни — це чорноземи, дерново-підзолисті та сірі лісові. Найродючіші ґрунти — чорноземи.

1. Що таке ґрунт? 2. Яка основна властивість ґрунту? Від чого вона залежить? 3. Назви види ґрунтів за вмістом у них піску та глини. Опиши їх властивості. 4. Які ґрунти поширені в Україні? Опиши їх. 5. Що потрібно робити, аби зберегти й покращити родючість ґрунту?

✅Що входить до складу ґрунту і якими вони бувають

Ґрунт – основа життєзабезпечення на Землі та друге після океанів сховище вуглецю. Він дає змогу існувати багатьом формам життя, став базою екосистем. Склад ґрунту складний і різноманітний.

З чого складається ґрунт

За визначенням освітнього ресурсу Libre Texts Biology, ґрунт – це зовнішній пухкий шар поверхні Землі. Він є скрізь, від арктичних широт до тропіків, але товщина його шару різна – від 2-3 см у пустелях до 2 м у лісостепах.

Світовий лідер у галузі географії, картографії та досліджень National Geographic виділяє дві категорії компонентів ґрунту – біотичні та абіотичні, тобто живі й неживі. Із чого складається ґрунт? Ґрунт складають мінеральні речовини, гумус, мікроорганізми, вода і повітря. Освітній сайт про біологію Libre Texts Biology дає уявлення про відсоткове співвідношення основних компонентів ґрунту:

• Неорганічні речовини (мінерали) становлять у ґрунті 40-45%.
• Частка органіки (гумусу) в ґрунті – у середньому 5%.
• Води й повітря рівні частки – по 25%.

Неорганічні речовини в ґрунті – це пісок, мул і глина, які визначають текстуру ґрунту. Часто вони містяться в суміші в різних кількостях, відрізняються тільки діаметром своїх кам’янистих частинок:

• Піщинки розміром від 0,1 до 2 мм.
• Мул – від 0,002 до 0,1 мм.
• Глина складається з найдрібніших частинок, менше 0,002 мм.

Гумус – це органічна частина ґрунту й основа його родючості, показник якості (чорноземи містять 6-10% гумусу). Складається гумус із мікроорганізмів (бактерій, грибів), органічних залишків рослин і тварин на різних стадіях розкладання. Вони збагачують ґрунт вуглецем, азотом, калієм, фосфором, які необхідні для розвитку рослин. Утворюється ця цінна частина ґрунту повільно: 1 см гумусу формується 300-400 років.

Ґрунтовий покрив складається з кількох шарів (горизонтів), які загалом складають ґрунтовий профіль. Зазвичай ґрунт прикритий дерниною з листя, трави та інших рослинних решток.

Під нею починаються основні шари:

• Верхній шар становить гумус. Він пронизаний корінням рослин, наповнений мікроорганізмами, комахами.
• Під гумусом розташований шар вимивання, з якого корисні речовини вимиваються і накопичуються в наступному шарі.
• Горизонт накопичення вологий і щільний.

Найнижчий шар складається з материнської породи, в якій відбуваються основні ґрунтоутворювальні процеси.

Ґрунт – основа, на якій розвиваються всі екосистеми, наголошує платформа природно-природної освіти The Nature Education:

• У ґрунті відходи переробляються на поживні речовини та перетворюються на біологічно доступні форми для рослин.
• Ґрунт зберігає і забезпечує водою рослини. При цьому він запобігає повеням, бо повільно передає зайву воду в струмки та підземні води.
• У ньому фільтруються і видаляються забруднювальні речовини.

Крім того, ґрунт забезпечує середовище проживання багатьом формам життя. З огляду на ці чинники, найважливішим завданням людства стало збереження цих екосистемних послуг ґрунту.

Види ґрунтів та їхні особливості

Ґрунтовий покрив Землі різноманітний, ґрунти відрізняються в різних географічних зонах. При цьому виділяють:

• Арктичні (полярні) ґрунти.
• Тундрові.
• Тайгово-лісові.
• Лісостепові та степові.
• Пустельні та напівпустельні.
• Субтропічні та тропічні.

Якими бувають типи ґрунтів? Залежно від вмісту мінеральних речовин ґрунти поділяють на легкі та важкі. До легких належать піщані та супіщані ґрунти, до важких – глинисті та суглинисті. Окремо розглядаються вапняні та торф’яні ґрунти.

Піщаний ґрунт

Відрізняється рихлістю і сипучістю, він легко обробляється. Піщаний ґрунт добре прогрівається, насичений повітрям. Але він так само швидко охолоджується, легко пересихає, бо погано затримує воду. З нього швидко вимиваються мінеральні речовини, тому зазвичай такі ґрунти вважаються бідними і не дуже родючими.

Супіщаний ґрунт

Супіщаний ґрунт має у своєму складі трохи більше найдрібніших мінеральних частинок – глини. Тому він краще утримує мінеральні та органічні речовини, менше пропускає вологу. Вода, затримуючись у такому ґрунті, не дає йому швидко пересихати.

Глинистий ґрунт

Глинистий ґрунт має щільну структуру, погано вбирає воду. Він легко злипається, при обробці стає грудкуватим. У такому щільному ґрунті відчутний брак кисню, волога може застоюватися, а сам ґрунт погано прогрівається. Глинистий ґрунт доводиться добре розпушувати і мульчувати, щоб поліпшити його якість.

Суглинковий ґрунт

Найбільш придатний для садово-городніх робіт, сприятливий для вирощування більшості культур. У суглинному ґрунті багато поживних речовин, він повітропроникний, утримує тепло, рівномірно розподіляє вологу по всьому горизонту. Від землекористувачів вимагається тільки підтримання його родючості – вчасно вносити гній, мульчувати, підживлювати мінеральними добривами.

Вапняний ґрунт

Належить до бідної групи ґрунтів. Містить вапно, або карбонат калію, тому дуже лужний і підходить не для всіх рослин. Щоб зробити його більш придатним для вирощування культур, у нього потрібно вносити багато органічних добрив і часто рихлити.

Торф’яний ґрунт

У торф’яному ґрунті поживні речовини малодоступні для рослин. Він швидко вбирає воду і так само швидко її віддає, погано прогрівається. Але мінеральні речовини в ньому утримуються добре, тому для підвищення родючості потрібно просочити його піском або глиняним борошном, вносити гній, компост та іншу органіку.

У Казахстані переважають три типи ґрунтів:

• чорноземи із вмістом гумусу від 4% до 8% у північній частині країни (9,5% території);
• південніше починаються каштанові ґрунти, що займають 34% території країни;
• у південній частині – бурі та сіро-бурі бідні гумусом ґрунти (44% території), придатні для тваринництва.

Доктор сільськогосподарських наук, академік Абдулла Сапаров зазначає, що за період освоєння цілини чорноземи втратили до 30% природного вмісту гумусу.

Власників земельних ділянок цікавить склад ґрунту. Це дає змогу його використовувати з максимальною ефективністю. Визначити склад можна в лабораторії або за допомогою простих агрономічних способів.

Що ми дізналися?

1. Складові ґрунту:
   • Мінеральні частинки: Сформовані з розкладених скель і мінералів, вони складають основу ґрунту. Їх розмір варіюється від глини (дуже дрібні частки) до піску (більші частинки).
   • Органічні речовини: Включають рештки рослин і тварин, що розкладаються, які збагачують ґрунт поживними речовинами.
   • Вода: Важлива для розчинення поживних речовин та їх транспортування до коренів рослин.
   • Повітря: Присутнє у порожнинах ґрунту, необхідне для дихання коренів рослин та діяльності мікроорганізмів.
2. Типи ґрунтів:
   • Суглинкові ґрунти: Мають гарне збереження вологи і повітря, відмінно підходять для більшості сільськогосподарських культур.
   • Глинисті ґрунти: Важкі, з високою здатністю утримувати воду, але погано пропускають повітря.
   • Піщані ґрунти: Добре дреновані, але швидко втрачають воду та поживні речовини.
   • Чорноземи: Багаті на органічні речовини, відмінно підходять для вирощування зернових культур.
3. Значення ґрунту:
   • Є основою для росту рослин і підтримки екосистем.
   • Відіграє ключову роль у водному циклі та колообігу поживних речовин.
   • Впливає на глобальний клімат через зберігання та викиди вуглекислого газу.

Висновок

Ґрунт є надзвичайно важливим компонентом екосистеми, що виконує численні життєво важливі функції. Він складається з мінеральних і органічних частин, води та повітря, кожна з яких має своє значення.

Різноманітність типів ґрунтів визначає їх придатність для різних видів рослин та використання у сільському господарстві. Розуміння складу та властивостей ґрунту є ключовим для його ефективного використання та збереження.

Глинистий грунт: характеристика та властивості, як їх покращити та зробити його родючим

Розвиток рослин, їх зростання, цвітіння та плодоношення багато в чому пов’язані з якістю ґрунту, на який їх висаджують. Однак під дачні та присадибні ділянки найчастіше виділяють незручності з недостатньо високою родючістю та якістю ґрунтів. Найбільше проблем виникає з глинистим важким ґрунтом, який необхідно окультурювати для поліпшення характеристик і корисних властивостей.

Що це таке?

Глинистий грунт на 80% складається з глини і на 20% – з піску. При цьому відсоток вмісту глиняних складових може значно відрізнятись.Чим він вищий, тим щільнішим і важчим такий ґрунт. Вона не володіє розсипчастою або крупичастою текстурою, через що при стисканні в грудку утворює пластичну масу, з якої можна ліпити різні фігурки.

За вмістом мінеральних речовин такий ґрунт вважається багатим, але «жадібним». Це означає, що земля містить достатньо поживних речовин для росту рослин, але в малодоступному для них вигляді. Вона в сухому стані пропускає воду легко, але, наповнившись нею, перестає вбирати, через що в глибині води мало, а на поверхні застоюється, утворюючи калюжі та липкий бруд.

У спеку поверхня висихає, на ній з’являється щільна глиняна кірка, яка розтріскується, утворюючи щільні, кам’яні шматки. Навесні такий грунт довго прогрівається, через що насіння проростає довго, а посаджені рослини повільніше приживаються і рушають у ріст. Щільна структура заважає повноцінному проникненню повітря в ґрунт.

Якщо на ділянці щільний глинистий грунт, для вирощування рослин його потрібно облагородити, зробити більш легким і пухким, вологопроникним. Робити це доведеться в кілька етапів і, можливо, неодноразово, оскільки вона схильна запливати і закисати в поверхневому шарі, а підвищена кислотність шкодить більшості рослин.

Достоїнства та недоліки глинистого грунту

З огляду на властивості глинистого ґрунту, його важко зробити родючим і пухким, але, якщо докласти певних зусиль, цього можна досягти. Такий грунт має і плюси, і мінуси, що потрібно враховувати ще до початку розробки ділянки.

Високий вміст вологи. Глинисті ґрунти добре утримують опади, тому при облагородженні верхнього шару та використанні мульчі сад, город, ягідник або квітник на них можна практично не поливати.
1. У глині багато поживних речовин. Якщо зробити їх доступними для коренів рослин, можна досягти непоганого врожаю.

Схильність до перезволоження верхнього шару з недостатнім водопостачанням нижчих пластів.
1. Недостатня проникність для повітря.
2. Щільна тріскача кірка при спеці та посусі.
3. Занадто щільна, важка структура.
4. Повільне прогрівання навесні.

Щоб такий грунт зробити родючим, потрібно використовувати відразу кілька різних методів.

Відмінність від піщаних ґрунтів?

У глинистих ґрунтах є різна кількість піску та інших речовин. Якщо глинистих частинок у ґрунті понад 80 %, то його можна вважати просто чистою глиною. Використовуючи основні поняття, можна сказати, що в глинистому ґрунті переважає глина, а в піщаному – пісок.Така характеристика чітко описує основні відмінності між двома варіантами ґрунтів.

Піщаний грунт містить найбільше піску і набагато менше інших компонентів, на відміну від глинистої, пухкий, вологопроникний, швидко просихає, має мало поживних речовин, але добре проникний для повітря. Таким чином, ґрунти розрізняються за основним компонентом – процентним вмістом глини.

Методи покращення

Для успішного використання глинистих ґрунтів у сільському господарстві на дачних та присадибних ділянках їх необхідно покращувати та змінювати так, щоб рослини змогли отримувати необхідні поживні речовини, воду та повітря. Роботи проводяться комплексно і складаються з декількох різних методів впливу.

Підготовка

При невеликій величині ділянки, наприклад, відведеної під клумбу, палісадник або городик, глинистий грунт найпростіше повністю витягти на глибину 1-1.5 метрів і замінити пухким родючим грунтом з високим вмістом мінеральних добрив та органіки. Тоді рослини, які вирощуються на цьому місці, зможуть рости довгі роки без внесення додаткових речовин.

Великі ділянки щорічно орають на глибину до 20-30 сантиметрів, потім вносять органіку – гній, перегній, торф. Ці компоненти збагачують склад, роблять грунт більш рихлим і залучають хробаків, які додатково облагороджують землю.

Якщо планується влаштовувати газони та квітники, можна завести родючий ґрунт, наприклад, чорнозем. Цей метод використовується і при влаштуванні клумб і високих грядок.

Проникність грунту збільшується шляхом внесення піску, соломи, кори, компосту, тирси, лушпиння соняшника та інших матеріалів, а кислотність нейтралізується вапнуванням. При цьому необхідно попередньо аналізувати вміст кальцію, надлишок якого може бути шкідливий рослинам.

Добрива

Незважаючи на те, що глинисті грунти вважаються родючими, поживні речовини в них знаходяться у зв’язаному стані, недоступному для коренів рослин. Для поліпшення складу необхідно вносити добрива, переважно, органічні, оскільки мінеральні в глині містяться у достатній кількості.

Компост, гній та пісок для проникності вносять по відру на квадратний метр площі під посадки.

Посів сидератів

Глинисті ґрунти не повинні пустувати, тому їх засівають сидератами. Це захищає ґрунти від ерозії, пересихання, збагачує гумусом, робить пухкими та поживними.

Сидератами можуть бути такі рослини: люпин, кормова гірчиця, конюшина, і навіть газонні трави. Вони рихлять землю корінням, збагачують поживними речовинами, наприклад, бобові постачають грунт азотом, а також покращують текстуру при перегнивании.Сіють восени, після збирання основного врожаю, потім досівають навесні і залишають на рік.

Що можна виростити?

Для того щоб на глинистому грунті зійшло насіння, паростки з’явилися і сформувалися повноцінні здорові рослини, важливо правильно підбирати посадковий матеріал. На таких ґрунтах ростуть такі рослини:

Рослі дерева – плодові та декоративні. У них сильне коріння, яке легко справляється з щільною землею і дістає до нижніх шарів з достатньою для зростання кількістю вологи. Карликові та колоноподібні дерева потребують внесення додаткових компонентів у посадкову яму.
1. Мисливці з довгим корінням.
2. Ягідники за умови вирощування на грядах, високих грядках, з товстим шаром мульчі.
3. Корнеплоди, якщо висаджувати дрібніше, ніж на пухких і проникних ґрунтах.
4. Квіти: лілейники, півонії, айстри, гвоздики, що лояльно відносяться до глинистих грунтів.

Цибулинні рослини потребують легких і пухких ґрунтів, тому висаджують на піднятих клумбах або високих грядках з облагородженою землею.

Грунти із вмістом глини можна використовувати при дотриманні комплексу процедур щодо покращення їх складу та родючості.