1. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова

Лексичне значення — те, що означає слово, його зміст. Кожне повнозначне слово має одне або кілька значень.

Назви людей за різними ознаками ( школяр, менеджер, сусід, киянин ), назви страв ( борщ, галушки, плов ), назви рослин ( настурція, кедр ), терміни ( іменник, присудок, біологія ), назви місяців і днів ( березень, неділя ) тощо.

Багатозначним називається слово, що має два і більше значень. Такі слова називають явища, предмети, ознаки, у чомусь схожі між собою.

Крило літака за обрисами і призначенням нагадує крило птаха. Слово холодний має значення жорстокий, злий , тому що холод , низькі температури зазвичай негативно на нас впливають.

1. Літальний орган птахів, комах та деяких ссавців (напр., кажанів). Якби то далися орлинії крила , За синім би морем милого знайшла (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); Над плесом озера я юність пригадав, Вечірні небеса і посвист крил качиних (Максим Рильський, III, 1961, 186); * Образно. [Річард:] Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій — тепер упав на землю. (Леся Українка, III, 1952, 36);

2. діал. Плавець (у риб). Лежачи .. на м’якім намулі, вона [щука] легесенько грає в воді червонуватими крилами і хвостом (Іван Франко, III, 1950, 331).

3. Нерухома відносно корпусу плоска поверхня літака (планера тощо), що підтримує його в повітрі під час польоту. Авіаційні конструктори застосовують найрізноманітніші форми крил (Радянська Україна, 14.VI 1967, 3).

4. техн. Обертальна лопать вітряка. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Тарас Шевченко, II, 1953, 205) // Обертальна лопать турбіни, колеса пароплава тощо. Вода ринула з лотків, загула в крилах турбіни (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 41).

5. Підводна частина корпусу швидкоплавного судна, що утримує його в максимальному надводному положенні під час руху. Щоб судно стійко і на далекі відстані йшло на підводних крилах , потрібно було вирішити проблему регулювання його підйомної сили (Наука і життя, 11, 1962, 37).

6. Бляшаний дашок над колесом автомашини, екіпажа тощо для захисту від пилу, болота. Автомобіль щільно під’їздить до солдата, майже зачіпаючи його крилом (Юрій Яновський, IV, 1959, 169).

7. Робоча частина мотовила жниварки, хедера комбайна тощо, яка нагинає скошувану масу до різального апарата та відкидає її набік. Кіньми жнуть, аж бринить косогін, а крила — мах-мах-мах. (Андрій Головко, I, 1957, 243).

8. Бокова частина будівлі, споруди, якоїсь площини тощо. О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати.. На однім крилі і на другім розмова ішла тихше (Панас Мирний, I, 1949, 388); Шпиталь у львівськім карнім закладі — се невеличке крило просторого будинку (Іван Франко, IV, 1950, 178);

9. Бокова частина бойового порядку; фланг. Вже не тікають від Данила татари, а крилом його обхоплюють (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 401);

10. Крайнє угруповання якої-небудь політичної організації, напрямку тощо. Тут [у Києві] було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив.. Тарас Шевченко (Іван Цюпа, Україна. 1960, 129).

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

§ 19. Однозначні та багатозначні слова

У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними. Так, наприклад, слово стілець на­зиває лише один предмет і має одне значення — меблі для сидіння зі спинкою. Слово субота теж має одне значення — шостий день тижня і т.ін. Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значен­нями називається багатозначністю або полісемією. Багатозначні сло­ва можуть мати кілька значень, одне з яких пряме (первинне), а інші

— (за подібністю) — переносні (вторинні). Так, слово поле в сучасній українській мові вживається у таких значеннях:

– рівнина, простір: По діброві вітер віє, гуляє по полю;

– оброблена під посів земля: пшеничне поле;

– великий рівний майданчик, спеціально обладнаний і призначе­ний для чогось: футбольне поле;

– робота, дослідницька діяльність: поле діяльності;

– простір, у межах якого проявляється дія якихось сил: магнітне поле, електричне поле;

– галузь діяльності, нива: поле науки;

– чиста смуга упродовж краю зошита, у книзі: широкі, вузькі поля;

– край капелюха: капелюх із загнутими полями;

– місце, де відбувався бій: поле битви;

– простір, охоплений зором: поле зору;

– фон під візерунком: червоні квіти на чорному полі.

Із наведених вище багатьох значень слова поле прямим буде зна­чення рівнини, простору, а інші — переносні, оскільки вони набуті пізніше.

Як же виникають нові значення слів? Слово, називаючи якесь по­няття, спершу виявляє в ньому одну найістотнішу ознаку, а згодом ця ознака переноситься й на інші, подібні явища. Так іменник земля спочатку називав грунт, згодом його лексичне значення розшири­лось і слово земля почало означати ділянку, материк, батьківщину, планету, тобто із багатьох значень речовина, ґрунт — основне (пря­ме), а решта значень — переносні (непрямі). Переносні значення се­мантично пов’язані з основним і ґрунтуються навколо нього, але ступінь їхньої близькості до основного поняття неоднаковий. Так, із багатьох наявних значень слова поле значення у сполученнях поле ді­яльності і поле науки — найдальші від основного.

Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Наприклад, слово губа у різному контексті має різне значення. У словосполученнях пухлі губи, тонкі губи — це рухомі шкірно-м’язові складки, що утворюють край рота; у словосполученні Онезька губа — назва затоки; у словосполученні сидіти на губі — це слово має те са­ме значення, що й гауптвахта. Слово кущ — це деревоподібна росли­на без головного стовбура: кущ шипшини. Але у словосполученні шко­ли районного куща воно має значення групового об’єднання навчаль­них закладів. Так само слово заєць — тварина класу гризунів з довги­ми вухами, але у словосполученні їхати зайцем має вже зовсім інше значення — безбілетний пасажир. У наведених прикладах слова губа, кущ, заєць однаково звучать у різних контекстах, але в тих же контек­стах мають різне значення, тобто виступають омонімами. Не у всіх випадках можна чітко розрізнити омоніми та багатозначності слова, що пояснюється розвитком багатозначності слова і подальшою поя­вою омонімів: ручка кулькова і ручка в дитини.

Крім лексичних омонімів, які виступають однією частиною мови (стан дівчини, прокатний стан, стан речей, стан здоров’я), є омоні­ми морфологічні (омоформи), які виникли внаслідок звукового збігу

граматичних форм різних частин мови: І. Віз повільно спускався з го­ри; 2. Він віз батькові люльку, а матері хустку. У першому реченні віз

— іменник, у другому — дієслово. У реченнях: Виряджала мати сина в далеку дорогу, і Мені хотілось мати справжнього друга — слово мати в одному випадку виступає іменником, а в іншому — дієсловом.

Є ще третій тип омонімів — лексико-граматичні, які виникли внаслідок переходу однієї частини мови в іншу. Такі омоніми пов­ністю зберігають єдину вимову, наприклад: Коло ставу зібралася мо­лодь. Така екскурсія розширить коло його інтересів. У першому ре­ченні коло — прийменник, який виник з іменника коло, а в другому

Слова, які однаково пишуться, але у вимові різняться наголосом, називаються омографами. Наприклад: замок і замок, п’ята і п’ята, гори і гори, ніколи і ніколи. Слова, які звучать однаково, але по-різ­ному пишуться, називаються омофонами: убік — у бік, назустріч — на зустріч. Значення таких слів розкривається лише у контексті, що дозволяє уникнути двозначності висловлюваної думки.

Синоніми — слова, близькі або тотожні за значенням і різні за на­писанням: нелюбий — немилий, нелюбимий, осоружний, остогидлий, обридлий; плакати — ревти, скиглити, ридати, пхикати, хникати, рюмсати, голосити; розмовляти — говорити, балакати, базікати, мо­лоти язиком, верзти, точити ляси, бубоніти, гомоніти, белькотати, теревенити та ін.

Група синонімів, які мають одне загальне значення, об’єднується у синонімічний ряд, де кожен член ряду доповнює основне значення кожного синоніма. Так, синоніми до слова вигнати — прогнати, на­гнати, витурити, випровадити, виставити, вишпурнути, виперти, потурити, маючи спільне загальне значення, об’єдналися в одному синонімічному ряду, але кожен з них відрізняється від інших емоцій­ним забарвленням.

За основними ознаками синоніми умовно можна поділити на та­кі групи:

— говорун, баляндрасник, торохтій, щебетун, цокотун, базіка, патя­кало, пустомеля, пустобрех, пустодзвін, словоблуд; бігти — мчати, ле­тіти, нестися, гнати, чухрати, чесати, шпарити.

1. Синоніми, які різняться відтінками у значенні основного по­няття (семантичні синоніми): об’єднання — союз, товариство, органі­зація, асоціація, угруповання, блок, федерація; сильний — дужий, міц­ний, здоровий, могутній, потужний.
   1. Синоніми, які характеризуються повним збігом лексичних зна­чень (абсолютні синоніми): екзамен — іспит; безплатно — безкош­товно, даром; сучасний — нинішній, сьогочасний, теперішній; шрам — рубець; епілепсія — падуча хвороба, чорна хвороба.

   До синонімічного ряду можуть входити не лише слова-синоні- ми, а й фразеологічні словосполучення, які сприймаються як одне ціле поняття: похнюпитися — вішати носа; почервоніти — пекти раків; мовчати — ні пари з уст, тримати язик за зубами; рано — ще чорти навкулачки б’ються; проворний — із блохи жир витопить, рве підметки на ходу, самому чорту брат; безвольний — як з клоччя ба­тіг.

   Синоніми утворилися у процесі розвитку мови і поступового зба­гачення її словникового складу. Вони є у кожній хоч більш-менш розвиненій мові. Звичайно, якщо мова нараховує всього 30-50 слів, то ні про які синоніми говорити не доводиться, бо рівень розвитку людей, мабуть, такий, що наданий момент немає навіть потреби на­зивати предмети і явища, з якими вони стикаються кожного дня, не те, що давати їм ще й інші назви. Але розвинені мови без них не об­ходяться. За наявністю в мові синонімів можна визначити рівень розвитку мови. Чим більше синонімів — тим розвиненіша мова. Українська мова багата синонімами, що вказує на її високий рівень. Вони роблять мову виразнішою, допомагаючи мовцям точніше пе­редати найтонші нюанси якогось поняття чи явища. Наприклад, слово говорити — нейтральне, але його синонім цвенькати влучніше передасть манеру говорити незрозуміло; синонім шамкати вказує на те, що говорять по-старечому, нечітко вимовляючи слова через відсутність зубів; синонім воркувати вживається тоді, коли говорять тихо, ніжно; варнякати — говорити дурниці, часто у стані сп’янін­ня; бовкнути — сказати щось невпопад; торохтіти — говорити за­хоплено і дуже швидко; бурмотіти — говорити нерозбірливо, собі під ніс; верзти — говорити дурниці тощо. Крім того, синоніми да­ють можливість уникати частого повторення однакових або спіль- нокореневих слів. Так, у реченні: Йшли дуже довго і так втомилися, що ледве йшли, — недоречно двічі вживати слово йшли. Його доціль­но замінити синонімом, що зробить речення більш виразнішим: Йшли дуже довго і так втомилися, що ледве пересували ноги.

   Синоніми роблять нашу мову багатою. Вони допомагають точніше, влучніше висловити думку, надають мові образності та емоційності.

   Антоніми — це слова з протилежним значенням: білий — чорний; високий — низький; війна — мир.

   В анатомічні пари об’єднуються лише два слова однієї частини мови з протилежним значенням, які мають якусь семантичну спіль­ність:

   добро — зло (іменники); швидкий — повільний (прикметники); всі — ніхто (займенники); стояти —рухатися (дієслова); широко — вузько (прислівники); до — від (прийменники).

   Антоніми — виразний стилістичний засіб. Вони посилюють кон­трасти, за їх допомогою створюються антитези (стилістичні фігури, по­будовані на зіставленні протилежних образів). Не випадково, що окре­мі українські письменники заголовками своїх творів нерідко обирати вирази, побудовані на антонімах: „Дай серцю волю — заведе в неволю” (М. Кропигзницький); „Правда і кривда” (М.Стельмах); „Зерно й по­лова”, „Розумний і дурень” (І. Карпенко-Карий); „З вершин і низин” (1. Франко) та ін.. Зіставляючи протилежні засвоїм значенням предме­ти, явища, дії, думки, риси характеру, антоніми допомагають влучно дати їм належну оцінку, при цьому мова стає точною й образною:

   1. З великоїхмари та малий дощ.

   Зіставлення протилежних понять є одним із наочних видів сло­весної виразності, тому його широко використовують у науковій, публіцистичній, художній літературі та в розмовному стилі.

   Запитання і завдання на закріплення:

   1. Що розуміють під лексичним значенням слова?

   1. Скільки приблизно слів має українська мова? Чому не можна точно визначити їх кількість? Обгрунтуйте Вашу думку.
      1. Чи можна сказати, що українська мова — одна із найбагатших і найрозвиненіших мов світу? Обгрунтуйте свою відповідь.
      2. Що таке активна, пасивна лексика? Наведіть приклади.
      3. Наведіть приклади неологізмів.
      4. Що розуміють під полісемією слова? Чим вона зумовлена? Наве­діть приклади однозначних і багатозначних слів.
      5. У чому відмінність між багатозначними словами й омонімами?
      6. Що таке синоніми? Із словника синонімів випишіть 5 синоніміч­них рядів синонімів.
      7. Наведіть приклади фразеологічних синонімів. Яка їхня роль у на­шій мові?

      10. Чим відрізняються синоніми одного синонімічного ряду?

      11. Чи можуть синоніми одного синонімічного ряду взаємозаміню- ватисьу реченні? Проілюструйте на прикладах.

      12. Яка роль синонімів у реченні?

      13. Наведіть приклади чотирьох антонімічних пар.