ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Поширеність панічних розладів серед населення США віком від 15 до 54 років становить від 2 до 5%.

Середній вік пацієнтів, що страждають від панічних атак, складає 24 роки, приблизно вдвічі частіше панічні розлади зустрічаються серед жінок, ніж серед чоловіків.

Було досліджено, що 37% пацієнтів з панічним розладом протягом життя страждають на важку депресію.

Виявлено, що багато пацієнтів з панічним розладом також мали генералізований тривожний розлад та посттравматичний стресовий розлад.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Згідно DSM-5, панічна атака – це окреслений період вираженого страху чи дискомфорту, під час якого присутні 4 або більше з таких симптомів:

• Серцебиття;
• Пітливість;
• Тремтіння;
• Задишка або відчуття задухи;
• Біль у груді;
• Нудота;
• Відчуття запаморочення або слабкості;
• Дереалізація або знеособлення (відчуття відірваності від себе);
• Страх втратити контроль або «зійти з розуму»;
• Страх смерті;
• Парастезії;
• Озноб.

У пацієнтів з панічним розладом повторюються епізоди паніки та спостерігається страх майбутніх нападів, що призводить до значних поведінкових змін (наприклад, уникнення певних ситуацій або локацій). Панічний розлад може спричинити зміни в особистісних рисах, що характеризуються тим, що пацієнт стає більш пасивним та замкнутим.

Причини панічних атак можуть включати наступне:

• Травми (наприклад, нещасні випадки, операція);
• Перенесена хвороба;
• Міжособистісний конфлікт або втрата;
• Вживання наркотичних засобів та різноманітних стимуляторів;
• Синдром відміни вживання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну.

Специфічних фізикальних ознак, характерних для панічного розладу, немає. Неспецифічні ознаки можуть включати гіпертонію, тахікардію, тахіпное, тремтіння. Артеріальний тиск і температура можуть знаходитися в межах контрольного діапазону.

Зазвичай панічний напад триває 20-30 хвилин, хоча в рідкісних випадках він може тривати й більше години.

Під час нападу паніки обстеження психічного стану можна виявити надзвичайну тривогу, страх та відчуття смерті чи приреченості. Пацієнт може виглядати розгубленим. Мова пацієнта може відображати занепокоєння.

Процеси мислення пацієнта повинні бути логічними, лінійними та цілеспрямованими. Важливо переконатись, що у пацієнта немає думок про самогубство. Аномалії процесу мислення або змісту думок (крім імпульсивних думок про самогубство) повинні спонукати до диференційної діагностики з іншими психіатричними патологіями.

ДІАГНОСТИКА

Пацієнти з панічним розладом часто звертаються до лікарів невідкладної допомоги з різними соматичними скаргами.

Багато симптомів при панічній атаці відповідають проявам, що виявляються при небезпечних для життя медичних розладах, таких як інфаркт міокарда та легенева емболія, які можуть проявлятися тривогою як основним симптомом. Приблизно 25% пацієнтів, які звертаються до відділення невідкладної допомоги з болем у грудях, страждають панічним розладом.

При постановці діагнозу варто пам’ятати про перелічені нижче патології, які мають схожі на панічну атаку прояви:

• Cтенокардія та інфаркт міокарду (задишка, біль у грудях, серцебиття);
• Серцеві аритмії (серцебиття, задишка);
• Пролапс мітрального клапана;
• Легенева емболія (задишка, біль у грудях);
• Астма (задишка, хрипи);
• Гіпертиреоз (серцебиття, тахікардія);
• Гіпоглікемія;
• Феохромоцитома (головний біль, гіпертонія);
• Гіпопаратиреоз (м’язові судоми, парестезії);
• Транзиторна ішемічна атака;
• Судомний розлад.

Крім того, важливо пам’ятати про інші психічні захворювання, які можуть спричинити напади паніки, включаючи шизофренію, біполярний розлад, депресивний розлад, посттравматичний стресовий розлад.

Читайте також: Біполярний розлад

Пацієнти з панічним розладом мають більшу ймовірність розвитку ішемічної хвороби серця, ніж загальна популяція. В одному дослідженні приблизно 44% пацієнтів з панічним розладом відділення невідкладної допомоги мали в анамнезі ішемічну хворобу.

Необхідно виключити гострий коронарний синдром у пацієнтів, перш ніж ставити діагноз панічний розлад. Пацієнтам з суправентрикулярною тахікардією можуть помилково отримати діагноз «панічна атака» у понад 50% випадків, що обумовлює необхідність проведення додаткових досліджень цим пацієнтам.

Диференційну діагностику необхідно проводити з такими патологіями:

• Гострий коронарний синдром;
• Гострий перикардит;
• Гострий респіраторний дистрес-синдром;
• Астма;
• Миготлива аритмія;
• Серцева недостатність;
• Пролапс мітрального клапана;
• Інфаркт міокарда;
• ТЕЛА.

Анамнез захворювання, огляд пацієнта та обстеження психічного стану залишаються золотим стандартом діагностики панічного розладу.

Для діагностики панічного розладу не потрібні інвазивні процедури, хоча вони можуть бути корисними для диференційної діагностики.

Лабораторні дослідження, які допоможуть виключити інші патологічні стани:

• Сироваткові електроліти для виключення гіпокаліємії та ацидозу;
• Глюкоза сироватки крові для виключення гіпоглікемії;
• Серцеві ферменти у пацієнтів із підозрою на гострий коронарний синдром;
• Тиреотропний гормон (ТТГ) у пацієнтів із підозрою на гіпертиреоз;
• Токсикологічне дослідження сечі у пацієнтів із підозрою на інтоксикацію;
• D-димерний аналіз для виключення ТЕЛА.

ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТІВ

Всіх пацієнтів з панічним розладом слід направити до психіатра, психолога або іншого спеціаліста з психічного здоров’я.

Для лікування панічного розладу використовується фармакотерапія, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та інші методи психологічного лікування.

Когнітивно-поведінкова терапія рекомендується пацієнтам з панічним розладом, які віддають перевагу нефармакологічному втручанню. КПТ може застосовуватися як окремо, так і додатково до фармакотерапії. Однак комбінований підхід дає переважно кращі довгострокові результати для більшості пацієнтів за рахунок зменшення ймовірності рецидиву при припиненні фармакологічної терапії.

КПТ включає роботу направлену на протидію тривожним переконанням, зміну поведінки та запобігання рецидивам. КПТ допомагає пацієнтам зрозуміти, як думки та помилкові переконання призводять до розвитку перебільшених емоційних реакцій, таких як тривога, і як вони можуть призвести до вторинних поведінкових наслідків.

Національний центр з питань психічного здоров’я рекомендує проведення КПТ у формі щотижневих сеансів протягом 4 місяців.

Методи розслаблення також допомагають контролювати рівень тривожності пацієнтів. Дихальні тренування можуть допомогти пацієнтам контролювати гіпервентиляцію під час панічних атак та тривогу.

Симптоматичний статус пацієнта слід контролювати на кожному сеансі, пацієнти можуть також самостійно слідкувати за цим, ведучи щоденник панічних атак.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, сертралін, пароксетин), як правило, застосовуються як фармакологічні засоби першої лінії при панічному розладі.

Також проведено рандомізовані контрольовані випробування щодо ефективності використання інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (наприклад, венлафаксин, дулоксетин) як початкове лікування панічного розладу.

Циталопрам (Celexa) можливо використовувати для пацієнтів з супутньою соматичною патологією, але слід бути обережним під час призначення цього препарату пацієнтам з печінковою недостатністю, а також брадикардією, гіпокаліємією, гіпомагніємією, серцевою недостатністю через потенційно небезпечне подовження інтервалу QT.

Можна застосовувати флуоксетин (Prozac), особливо якщо панічний розлад виникає при депресії. Спочатку пацієнти можуть погано переносити його, оскільки препарат може посилювати тривожність.

Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, клоназепам, лоразепам) можуть забезпечити довготривалий контроль панічного розладу, але ці засоби не слід застосовувати як монотерапію при панічному розладі, якщо немає супутніх розладів настрою.

Бензодіазепінова залежність може спостерігатися у 30% пацієнтів, які перебувають на терапії, яка триває довше 8 тижнів.

Відміна бензодіазепінів може спричинити паніку. Лікар повинен поступово зменшувати дози протягом декількох тижнів або місяців.

AПА рекомендує лікарям ретельно оцінювати ризик суїциду у пацієнтів з панічним розладом, оскільки у цих осіб є підвищений ризик розвитку суїцидальних думок та поведінки, незалежно від наявності супутніх захворювань (наприклад, депресії).

У рідкісних випадках тяжкого панічного розладу, коли амбулаторне лікування неефективне, може знадобитися госпіталізація. Переведення в психіатричний стаціонар може бути необхідним для пацієнтів зі спробами самогубства.

Лікування вважається ефективним, якщо основні симптоми пацієнта (наприклад, частота та інтенсивність панічних атак, рівень тривожності) зменшуються.

Американської психіатричної асоціації рекомендує підібрати інше лікування, якщо лікування першої лінії (когнітивно-поведінкова терапія, використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну) не було успішним. Рекомендовано використання бензодіазепінів для посилення дії антидепресантів.

Панічні атаки: симптоми, причини та способи терапії

Нестерпне відчуття всепоглинаючого неконтрольованого панічного жаху без очевидных причин. Той, хто хоч раз пережив панічну атаку, не сплутає її ні з чим іншим. Ці нетривалі, але інтенсивні епізоди не на жарт лякають. Вони викликають всепоглинаючий безпричинний страх та виражені фізичні симптоми та можуть змусити вас думати, що ви помираєте просто зараз.

Панічні атаки несподівані та виснажливі, потужні та паралізуючі. Вони змушують серце калатати та створюють відчуття гострої нестачі кисню. Такі напади зазвичай виникають раптово, без будь-якого попередження, а нерідко без чіткого тригера. Панічні атаки вночі під час сну — також поширене явище.

Напад паніки може бути одноразовим, але багато людей згодом переживають повторні епізоди. Їх можуть викликати певні ситуації, в яких відчувається небезпека та активується реакція «бий або біжи».

ПА бувають самостійним явищем, а бувають елементом розладів — власне панічного, соціофобії, ПТСР або депресії. Незалежно від причини, лікування панічних атак цілком можливе.

Симптоми панічної атаки

ПА розвивається раптово і зазвичай досягає свого піку протягом 10 хвилин. У більшості випадків напад паніки припиняється протягом 20-30 хвилин, рідше триває до години.Симптоми ПА включають в себе:

• Задишку або гіпервентиляцію
• Прискорене серцебиття
• Біль або дискомфорт у грудях
• Порушення дихання або відчуття задухи
• Тремтіння або тряска
• Почуття дезорієнтації та дереалізації
• Підвищене потовиділення
• Нудота
• Відчуття запаморочення, переднепритомний стан або слабкість
• Оніміння або поколювання в різних частинах тіла
• Озноб чи припливи
• Страх померти, втратити контроль над собою або збожеволіти.

Серцевий напад або панічна атака?

Панічна атака не несе небезпеки для життя. Але більшість вегетативних симптомів серйозні і схожі на серцевий напад. Виклик швидкої під час нападу — не рідкість для людей, що страждають на ПА. Виключити ймовірність серцево-судинних проблем дійсно не завадить, але є відмінності, що дозволяють відокремити один стан від іншого. Найочевидніші з них — тривалість епізоду, наявність болю і попереджувальних ознак.

Серцевий напад триває до тих пір, поки людина не отримує допомогу. Його нерідко супроводжує блювання та біль у грудях, який може іррадіювати в ліву руку або лопатку.

Натомість ПА зазвичай проходить за 20 хвилин сама, під час неї немає гострого болю в серці, а нудота не закінчується блюванням.

Панічна атака або напад тривожності: в чому різниця

На перший погляд ці два явища схожі, але між ними є відмінності.

• Як і у випадку з попереднім пунктом, це тривалість. ПА рідко продовжується більше 20 хвилин, тоді як напад тривоги не обмежений у часі.
• Друга відмінність — інтенсивність переживань. Під час тривоги вона нижче.
• Третє — раптовість панічних атак на відміну прогнозованості тривожного епізоду, який зазвичай має місце після періоду переживань і занепокоєння.

Панічний розлад і агорафобія

Поодинокі або епізодичні панічні атаки не свідчать про значні порушення психіки. Але якщо епізоди безпричинного страху з вегетативними симптомами повторюються принаймні раз на місяць, а за ними слідує період тривожного очікування наступної ПА і виражена уникаюча поведінка, пов’язана з цим очікуванням, це говорить про панічні розлади. Страх перед подальшими нападами може стати настільки сильним, що у людини розвивається агорафобія. Це тривожно-фобічний розлад, в разі якого виникає нав’язливий страх відкритого простору, віддалення від будинку і великих скупчень людей.

Позбутися від агорафобії можливо, але це вимагає часу і зусиль, тому краще лікувати панічні атаки відразу, не доводячи до ускладнень.

Є стратегії, які можна використовувати, щоб зменшити або усунути симптоми, повернути впевненість у собі та контроль над своїм життям.

Причини панічної атаки

Точні причини нападів паніки досі невідомі. Але у вчених є декілька версій щодо факторів їх виникнення:

• Біохімічне підґрунтя
• Психологічні причини: сильний або хронический стрес
• Спадковість
• Медичні та соматичні фактори, супутні психічні захворювання

Більше 100 терапевтів готові допомогти тобі зараз

Біологічна теорія панічних розладів

Одна з теорій панічного розладу полягає в тому, що його симптоми викликані хімічним дисбалансом в мозку. Гормон надниркових залоз кортизол, нейромедіатори серотонін та ГАМК найбільше впливають на схильність до ПА.

ГАМК — це гальмівний нейромедіатор, який протидіє збудженню в мозку, спричиняє ефект розслаблення і пригнічуює тривогу. Дослідження показують, що у людей з панічним розладом рівень ГАМК нижчий за інших.

Підвищений рівень кортизолу — ще одна імовірна причина нападів паніки. Надлишок кортикостероїду знижує вироблення серотоніну і пов’язаний з тривожністю та беспричинним страхом.

Є дані, що люди, які страждають на панічні розлади, мають підвищену чутливість до певних речовин. Наприклад, до молочної кислоти, яка виробляється при фізичному навантаженні. Вуглекислий газ, нікотин, кофеїн теж можуть стати тригерами епізодів раптового страху. Панічні атаки після алкоголю — також не рідкість.

Психологічні причини ПА

Хронічний стрес та підвищена тривожність можуть бути причинами нападів панічної атаки. Як було вказано вище, вони вірогідно пов’язані з підвищеним рівнем кортизолу, який, в свою чергу, виникає під час хронічного стресу або після психотравмуючих подій.

Панічні атаки, як і інші прояви підвищеної тривожності, нерідко виникають у людей, що страждають на ПТСР або кПТСР.

Існує теорія, що ПА — це один із проявів танатофобії, тобто страху смерті, який носить нав’язливий характер та заважає нормальному життю. Танатофобія може розвинутись після травмуючої ситуації, пов’язаної з явищем смерті.

Панічні атаки, страх смерті, агорафобія та тривожні розлади підсилюють одне одного та створюють замкнене коло з нав’язливих думок, ірраціональних жахів та психічного напруження. Розірвати його можна за допомогою психотерапії.

Спадковість

Вважається, що ризик ПА підвижується в разі, якщо ця проблема присутня в сімейному анамнезі. Це пов’язано з успадкуванням біохімічних факторів, які обумовлюють панічний страх.

Соматичні фактори та хронічні хвороби

Панічні атаки можуть виникати при деяких хворобах. Серед них:

• патології ендокринної системи, наприклад, щитоподібної та надниркових залоз;
• серцево-судинні порушення, такі як підвищений тиск та порушення кровообігу;
• хвороби нервової системи та порушення дихання.

Як зупинити панічну атаку

Як впоратися з панічними атаками самостійно, якщо епізод вже трапився? Є низка прийомів, які дозволяють полегшити стан.

Дихайте глибше

Глибоке дихання допоможе впоратися з ПА. Напади панічної атаки можуть призвести до прискореного дихання, а відчуття скованості в грудях — зробити його поверхневим. Це посилює занепокоєння, страх і напругу.

Спробуйте натомість повільне і глибоке дихання. Вдихайте повітря животом, повільно наповнюючи легені, та рахуйте до 4, концентруючись на процесі.

Використайте техніку 4-7-8. Вона полягає в диханні протягом 4 секунд, після чого потрібно затримати подих на 7 секунд, а тоді повільно видихнути протягом 8 секунд.

Варто відзначити, що цей метод підходить не всім — у деяких людей глибоке дихання може погіршити панічні атаки.

Усвідомлене ставлення до проблеми

Як позбутися панічного страху за рахунок свідомого ставлення до свого стану?

Під час раптового нападу паніки корисно пам’ятати, що дискомфорт мине і не заподіє фізичної шкоди, яким би страшним він не здавався. З цією думкою його буде набагато легше пережити.

Спробуйте визнати, що це короткий період інтенсивного занепокоєння, який скоро закінчиться.

ПА зазвичай досягають свого піку протягом 10 хвилин, а потім симптоми починають слабшати.

Спробуйте ароматерапію

Заспокійливий аромат лаванди — це природне заспокійливе, яке допоможе зняти тривогу, заземлитися та зосередитись, задіявши лімбічну систему.

Численні дослідження доводять, що цей аромат зменшує тривогу, раптові напади страху та вегетативні симптоми.

Знайдіть спокійне місце

Візуальні подразники та звуки часто посилюють панічну атаку. Постарайтеся знайти якомога більш спокійне місце, щоб усамітнитись в ньому та пережити напад. Краще залишити кімнату з яскравим та жвавим оточенням.

Знаходячись в тихому місці, ви створюєте власний простір, в якому легше сфокусуватись на дихальних вправах та інших стратегіях самопомочі.

Зосередьтеся на об’єкті

Як позбутися панічної атаки за допомогою відволікаючих тактик? Коли людину переповнюють тривожні думки, почуття або спогади, концентрація на чомусь фізичному в навколишньому середовищі буде корисною та дозволить переключити увагу з ПА на інший об’єкт.

Зосередження уваги на одному сенсорному подразнику зменшує інші.

Метод 5-4-3-2-1

Що робити при панічній атаці, якщо переключити фокус не вдається? Спробуйте повернути себе у реальність за допомогою методу 5-4-3-2-1. Це техніка заземлення, яка допомагає відвернути увагу від джерела стресу.

Повільно і ретельно виконуйте кожен з наступних кроків:

• Подивіться на 5 окремих об’єктів. Коротко подумайте про кожен.
• Прослухайте 4 різних звука. Поміркуйте, звідки вони лунають і що їх відрізняє.
• Торкніться 3 об’єктів. Замисліться про їх текстуру, температуру та способи використання.
• Відмітьте 2 різних запаха. Це може бути запах кави, мила або віддушка прального засобу на одязі.
• Назвіть 1 річ, яку можете скуштувати. Зверніть увагу, який смак у вас у роті.

Як подолати панічну атаку за допомогою технік м’язової релаксації

Ще однією ознакою панічних атак є м’язове напруження. Практика релаксації допоможе полегшити напад беспричинного страху. Якщо розум відчуває, що тіло розслабляється, інші соматичні симптоми теж зменшуються.

Техніка прогресивної м’язової релаксації є популярним методом боротьби з тривогою і панічними атаками. Вона включає вправи на напругу та розслаблення м’язів по черзі.

• Утримуйте напругу протягом 5 секунд.
• Скажіть собі “розслабся”, одночасно розслабляючи м’яз.
• Дозвольте м’язу бути в стані релаксу протягом 10 секунд, перш ніж переходити до наступного.

Як позбутися панічних атак

Лікування панічних атак складається з психотерапії, застосування медикаментів, корекції способу життя. Важливим є усунення джерела хронічного стресу за його наявності або зміна ставлення до нього, якщо це неможливо. В цьому також допоможуть психотерапевтичні методи.

Терапія ПА

Когнітивно-поведінкова терапія, КПТ — рекомендована стратегія для контролю та лікування панічних атак.Одним з методів, які зазвичай використовуються в цьому підході, є експозиційна терапія. Він застосовується, коли є певний тригер для паніки. Експозиційна терапія також допомагає впоратись з вегетативними реакціями на напади панічних атак, такими як тахікардія та запаморочення.

КПТ рекомендується для лікування деяких супутніх станів, які часто супроводжують панічні атаки, наприклад, депресія та обсесивно-компульсивний розлад.

Заручившись підтримкою психолога або психотерапевта, інколи вдається досягти значного покращення стану за рахунок лише психотерапії — без медикаментозного лікування. Досвідчені фахівці знають, як вилікувати панічні атаки у дітей та дорослих максимально ефективно та запобігти рецидивів.

Дихальна гімнастика

Дихальні тренування призначені для стримування гіпервентиляції, викликаної ПА. Ці вправи спрямовані на відпрацювання навички дихати повільніше, глибше і в звичайному темпі під час раптового нападу страху.

Фармакологічні препарати при панічних атаках

Найчастіше стандартний протокол лікування панічних атак включає два види ліків: це антидепресанти та бензодіазепіни. Підібрати такі препарати має лише лікар з урахуванням індивідуальних факторів.

Лікування панічних атак альтернативними способами

Альтернативні та народні засоби для лікування панічних атак передбачають застосування рослинних препаратів, яке в наш час все частіше переплітається з доказовою медициною. Дієвість деяких природних речовин на механізми психічної саморегуляції доведена науково. Наприклад:

• Валеріана лікарська допомагає покращити рівні ГАМК у мозку.
• Родіола рожева усуває надлишок кортизолу та підвищує рівень серотоніну.
• Лимонник китайський відновлює серотонінергічну систему, тонізує та водночас знижує рівень тривожності у невеликих дозах.

Важливим є збалансоване харчування, насичене всіма необхідними нутрієнтами. Природні ліки від панічних атак — це продукти, багаті на магній, вітаміни групи B, зокрема В6, глутамінову кислоту, амінокислоти таурін та триптофан. Ці речовини допомагають налагодити баланс речовин, що згідно з біологічною теорією, задіяні у механізмах тривожності.

Панічні атаки — це неприємне, але виліковне порушення, усунення якого потребує комплексного підходу.

Як батьки пояснюють дітям війну та загрози. Досвід українських мам

Війна в Україні стала серйозним викликом для родин з дітьми: частина сімей вимушено виїжджає, частина – облаштовує безпечні місця в рідних містах. Під загрозою обстрілів та бойових дій важливо пояснити дітям, що відбувається, і допомогти пережити критичні ситуації. Ось що для цього роблять українські мами зараз і як реагують їхні діти.

Настя Абрамець, редакторка видання про відпочинок. Мама 5-річного Лева. Живуть у Львові.

Що роблять: разом облаштовують укриття для відчуття команди.

Ми з родиною залишаємося вдома. Хоч усі родичі-знайомі намагають відправити нас кудись західніше. Ні я, ні син не хочемо їхати з дому. Розглядаємо цей варіант лише на дуже критичний розвиток ситуації.

Про війну збиралися поговорити з сином завчасно. Прочитали із чоловіком кілька статей, як це зробити правильно, але постійно відкладали. У підсумку, коли 24 лютого вранці мене розбудили сирени, в нас не були зібрано ніяких речей, не закуплено нічого і з Левом ми так і не поговорили. Коли я опанувала себе (бо першу годину в мене було щось схоже на панічну атаку), я сіла біля Лева і пояснила, що на Україну напала Росія. Раніше він вже знав про Крим і Донбас, про Майдан і Небесну сотню і загрозу нового нападу.

Я почала пояснювати про небезпеку бути біля вікон під час обстрілу, спуск в укриття. Але як виявилося, він усе це вже знав з заняття в садочку. Сам побіг забрати скляні предмети з підвіконь, хоч ми дорослі, про це забули. Сигнал тривоги він сприймає як те, що треба дуже швидко зібратися. Дитина, яка на прогулянку збирається дві години, по сигналу готова спуститися в укриття за 2 хвилини. Стоїть в куртці підганяє тата.

Іноді Лев каже, що йому страшно. Найбільше його лякав сам підвал. Зараз ми там трішки прибрали, син допомагав. Намагаємося ставитися до втеч в укриття з гумором, називаючи підвал “наш підземний готель”, а кімнатки “номерами”. Також в дитини є своє завдання – він несе каремати, для відчуття, що він команда і теж відповідає за безпеку. При сині стримуємося і не показуємо сильних негативних почуттів, аби він і далі розумів: укриття = безпека.

Усе наше пояснення зводиться до одного меседжа – ми твої дорослі і зробимо все, щоб ти був у безпеці. Ми поруч, ми знаємо, що робити. У випадках небезпеки, вибач, але твої права на свободу самовираження скасовані і ти чітко робиш, що сказали.

З собою в укриття в нас є зібраний рюкзачок Лева з іграшками: папір, фломастери, настільна гра, книжка і ще кілька дрібничок. Оскільки чоловік майже весь час тривоги проводить біля дверей (лише там є інтернет), працюючи, Лева розважаю я. Ми безперервно малюємо, граємося і говоримо.

Олена Шаніна, бібліотекарка, мама двох дітей. Розповідає про молодшого – 9-річного Максима. Вугледар.

Що роблять: тактильний контакт, максимум часу з дитиною.

На жаль, наше місто знову опинилося в епіцентрі бойових дій. Ми живемо на Донеччині, поряд з Волновахою. Біля нашого будинку в перші дні війни розірвався снаряд – було влучення у місцеву лікарню поряд з нашою багатоповерхівкою. В цей час я була на роботі, а діти вдома. Син дуже злякався вибуху.

До цього ми розмовляли із сином – я пояснювала йому, чому ми збираємо тривожні сумки. Казала про алгоритм дій: куди бігти, до кого звертатися. У сина була зібрала бананка із ключами, телефоном, грошима. Але в критичній ситуації обстрілу страх взяв верх – і дитина просто вибігла у під’їзд, намагаючись врятуватися. Він почав мені телефонувати – це був дикий крик. Добре, що сусідка це почула і перехопила його, не давши вибігти надвір. Снаряд розірвався метрах у 200 від нас.

Зараз ми не маємо можливості виїхати з міста, але знайшли більш безпечне місце – не на високому поверсі. Тут йому спокійніше, додому повертатися боїться. Тепер син почувається в безпеці, тільки якщо я поряд. Його дуже заспокоюють обійми. Зараз у нас немає водопостачання – і мені доводиться виходити за водою. Син переживає, просить швидше повертатися і чекає на мене в коридорі.

Зараз, за тиждень війни, він вже не плаче. Коли чує якісь звуки, чекає від мене реакції – або треба йти в укриття, або “все добре”. Я розумію, що для нього це серйозна травма.

Гаяне Авакян, журналістка, мама 7-річного Тимофія. Бахмут.

Що роблять: розклад дня і повторення домашніх ритуалів.

Наше місто на Донеччині знаходиться у 30 кілометрах від лінії розмежування. Через загрозу окупації цієї частини регіону ми виїхали в перші ж години, коли Росія оголосила Україні війну. Речі були зібрані заздалегідь – ми відчували загрозу саме такого розвитку ситуації. Я дуже переймалася, щоб дитина на новому місці мала все необхідне. Але крім одягу, ми зібрали окремий рюкзачок з іграшками, взяли дві улюблені книги Тимофія. Це дозволило і в дорозі, і в нашому тимчасовому житлі створити для нього домашню атмосферу – повторювати наш щоденний ритуал з читанням на ніч, наприклад. Або ми взяли із собою дитячий альбом, з якого він останнім часом перемальовував автопортрети.

Вдома за тиждень до виїзду була напружена атмосфера. Я розмовляла з сином і пояснювала, що він в цій ситуації – дитина, а ми – дорослі, які зробимо все для його безпеки. Повторювала це для нього як мантру, щоб він менше переживав. Найбільш стресовим моментом був сам виїзд: через пандемію останнім часом ми не багато подорожували, але він любить потяги – тому ми будували маршрут так, щоб вибиратися до місця призначення залізницею. В дорозі у Тимофія різко зник апетит: ми це передбачали і брали із собою калорійні продукти, солодощі, дозволили йому їсти те, що він сам хоче і коли хоче.

Зараз ми у безпечному місці, тут не лунають сирени. Але в перші дні, поки ми всі приходили до тями, Тимофій багато часу проводив із телефоном, грав у ігри. Зараз ми разом із ним склали розклад на день, щоб він відчував передбачуваність. Сподіваюся, це дозволить йому взяти контроль над часом, як це було вдома, і впливати на те, як він проводить свій день.

Я бачу, що дитина дуже гостро реагує на наші обговорення ситуації з військовими діями, каже багато агресивних слів, злиться. Я не забороняю йому висловлювати свої емоції, але розумію, що цей досвід вимушеного переселення і життя у війні вже став для нього серйозною травмою. Впевнена, що і Тимофію, і багатьом іншим дітям буде потрібна кваліфікована психологічна допомога, щоб це все пережити.

Маріанна Рудик, підприємиця, блогерка. Мама Юстини (6 років) та Олесі (3 роки). Львів.

Що роблять: “змагання” зі зборами та спуском в укриття

Наша родина залишається удома, але щоразу ховаємось в укриття, коли лунають сирени. До сигналів вже звикли, для них це в певній мірі “челендж”. Швидко взутися, швидко вибігти.

У сховищі вже мають своє місце і компанію дітей. Розкладаємо їм каремати, витягуємо іграшки та розмальовки. Бавляться. Не панікують. У нас у Львові, на щастя, поки без вибухів, тому так. Ми намагаємося пояснити серйозність ситуації, але не впевнена, що доньки до кінця розуміють.

В перший же день російського вторгення розповіли, що в Україні почалась повномасштабна війна. Показали на мапі, що і де відбувається. Мені здається, вони ще не усвідомлюють, що відбувається. Щоправда, агресія в дівчат є. Вони обзивають диктатора Путіна дурним (дозволяю) і погрожують стати йому на ногу (так, стати на ногу 😁). Кажуть, що хочуть заморозити чарами російських солдат. Це їхнє дитяче сприйняття війни.

Валентина Фотчук, мама у декретній відпустці з двома дітьми (4,5 роки та 9 місяців). Розповідає про старшого сина Артема. Тернопіль.

Що роблять: розповідають про захисників

Після перших сигналів про тривогу ми поїхали з Тернополя до села. Я сказала Артемчику: “Збери найнеобхідніші речі, ми їдемо в село до бабусі, тому що в Тернополі небезпечно. Я не пояснювала йому, що зараз війна, просто сказала що небезпечно. Дуже здивувалась: найперше, що він взяв, – іграшковий автомат.

У селі не дуже чути сигнал тривоги, тому у сина немає постійної паніки, він не так сильно переживає. Щойно ми йому пояснили, що зараз війна і на Україну напали, він почав розпитувати, як таке може бути. Він знає, що його рідний дядько на сході України і захищає нас. Знає, що там багато солдатів, які можуть захистити нашу країну. Але при цьому ми пояснили йому, в якому випадку нам потрібно буде йти в укриття – до підвалу.

Ольга Пельц, працює в фельдшерсько-акушерському пункті. Багатодітна мама. Розповідає про молодшого 6-річного сина Артема. Тернопільська область.

Що роблять: відповідають на всі-всі питання

У нашому селі сигнал тривоги чути не дуже голосно, про нього ми дізнаємося з мережі. Перші рази, коли потрібно було йти до підвалу, Артем реагував не дуже добре: починав плакати, не хотів цього. Але ми разом з ним вирішили там прибрати, принести води, свічки, теплі пледи. Зараз стараємось перетворити це на гру, тому він погоджується спускатись: жартуємо, беремо з собою солодощі, щоб його відволікти, даємо гратися на телефоні.

Ми розповіли йому як є – що в країні війна, Росія напала на Україну. Пояснили, що військові дії ведуться не біля нашого дому, що в нас сильна армія, яка не пустить військових до нас. Артем реагує на такі історії досить спокійно і ставить багато запитань. Ми показали йому карту України, щоб пояснити, де наша область і де ведуться бойові дії.

Одного разу син запитав, чи на острові Зміїному є багато змій. Буває, він шукає на небі ракети, які можуть летіти в наш бік. Щоб заспокоїти його, ми пояснюємо, що ракети не летять конкретно в наш дім і що сховатися потрібно далі від вікон, щоб бути в безпеці.

Ірина Маркевич, мама 11-річної Каті. Харків.

Що роблять: підтримка від однолітків та улюблені іграшки

Як тільки почали стріляти, ми виїхали на західну Україну. Донька реагує дуже спокійно. Ми з нею були 2014-му році у моїх батьків в Ізраїлі. Провели там три тижні під обстрілами. Це було доволі давно, але вона це зап’ятала і тому реагує нормально на необхідність піти в укриття, розуміє, що відбувається і як діяти.

Але для нашої родини війна почалася 8 років тому – і вона триває. Батько Каті воював, його друзі теж. Нічого нового, на жаль, з нами не сталося. Єдине що – тепер довелося залишити дім. Але ми віримо, що повернемося туди.

Катя у нас пластунка (“Пласт” – скаутська організація). На зустрічах вони збирали валізки безпеки – з нею донька і поїхала. В сховищі під час тривоги Катя читає іншим дітям казки – це її заспокоює.

Також донька взяла із собою улюблену іграшку. Нас прийняли наші друзі, в них 5-річна донечка. Катя з нею сама поговорила, розказала їй, що вона не боїться сирени, що треба брати з собою в сховище іграшку. Діти почуваються в безпеці, але для цього батькам треба зберігати спокій.

Тепер наші діти – це діти війни. 9-річний син моєї подружки має з друзями чат, який називається “діти війни”. Вони самі себе так назвали. Зараз вони разом слідкують самі за новинами і підтримують один одного в цьому чаті.