Як грамотно провести зимово-весняні роботи в персиковому саду

Персик і нектарин я вирощую 37 років. За цей час випробував понад 500 різних сортів як вітчизняної, так і закордонної селекції. Зважаючи на досвід, набутий за ці роки, відповім на найчастіші запитання про те, які роботи слід виконувати під кінець зими — на початку весни. Тут важливо не припускатися помилок і нераціональних дій.

НАВКОЛО СТОВБУРА

У лютому, в період відлиг (так звані лютневі вікна), білять сад. Побілка затримає вегетацію дерев, а заодно і раннє цвітіння. Це дуже важливо в період поворотних весняних заморозків.

Для побілки беремо 2 кг гашеного вапна і 200 г мідного купоросу з розрахунку на 10 л теплої води. Мідний купорос розчиняємо в 2 л гарячої води, а вапно в окремому посуді заливаємо 8 л теплої води. Після розчинення мідного купоросу і вапна у воді змішуємо обидва розчини, вливаючи розчин мідного купоросу тонкою цівкою у вапняне молоко. Все добре перемішуємо дерев’яною або пластиковою тростиною.

Після цього додаємо прилипач і обробляємо дерева щіткою зверху до низу. Як прилипач можна використовувати казеїновий клей, клей ПВА або розчин господарського мила, для чого його потрібно подрібнити й розчинити в гарячій воді. Таким чином оброблені побілкою стовбури і скелетні гілки дерев будуть захищені від морозобоїн і сонячних опіків, від яких вони потерпають у зимово-весняний період, а точніше, в лютому й березні.

У лютому за наявності снігу закидайте пристовбурні кола дерев на висоту штамба, тобто до початку росту скелетних гілок. Скелетні гілки закидати снігом небажано, бо ближче до кінця зими сніг ущільнюється і гілки можуть ламатися під його вагою. Цей спосіб дасть можливість зберегти вологу біля дерев під час весняних суховіїв.

З початком весни в теплі й безвітряні дні за середньостійкої температури +5 °С здійснюємо перше оброблення дерев «по голому дереву» проти зимуючих стадій шкідників і хвороб. Для свого саду я практикую оброблення двома препаратами: бордоською рідиною (далі — БР) і фунгіцидом контактної дії Косайд. В один рік перше оброблення дерев по голому дереву я роблю 3%-ю БР, а потім, на початку розпускання листових бруньок, по рожевому бутону в квітні обробляю Косайдом. На наступний рік обробляю вже у зворотному порядку: спершу по голому дереву Косайдом, а після набухання бруньок — 1%-ю БР. Це забезпечує захисний профілактичний ефект, впливаючи на збудників грибних хвороб, а також діючи проти бактеріальних плямистостей.

ПРИНЦИП ДОВГОВІЧНОСТІ

Часто садівники поспішають почати обрізувати сади в перші сонячні дні, й це відбувається практично наосліп: візуально загиблу за зиму бруньку не відрізнити від живої. У цьому разі врожай влітку може бути незначним. Щоб такого не сталося, раджу садівникам не поспішати брати в руки різальні інструменти. Зачекайте до повного пробудження і появи рожевого бутона, а можливо, і цвітіння. У цей час буде добре видно, які частини дерева підмерзли, а які залишилися живі. Загиблі видаляємо, а живі частини дерева обрізаємо по рожевому бутону або за кольором.

З усіх плодових, які підлягають обрізуванню, персик є основною культурою, яка без цієї операції практично не росте або не дуже довговічна. Дерева завантажують себе великою кількістю дрібних плодів і наростальною деревиною. Як наслідок, уражуються грибною хворобою, вірусами, погано переносять зимові морози, на стовбурах і скелетних гілках виділяють камедь і завчасно гинуть.

Тому садівники, які не обрізують персикові дерева або роблять це недосконало, вважають, що культура недовговічна. Просто треба своєчасно здійснювати грамотну агротехніку. У моєму персиковому саду ростуть кілька дерев першого закладання, яким по 37 років. Вони добре почуваються й плодоносять.

ГРА В ДОВГУ

Є багато методів обрізування персикових дерев, за допомогою яких формується крона дерева. Розглянемо ті, які я вважаю найефективнішими.

Коротке обрізування із пагоном заміщення. Воно подібне до обрізування виноградного куща. Молодий, добре розвинений пагін вкорочують на 8–10 груп, або бруньок, який залишають на плодоношення. А інший пагін, який розташований нижче плодоносної ланки, укорочуємо на дві бруньки, і він служить пагоном заміщення для плодоношення в наступному році. У такий спосіб регулюємо потрібну висоту самого дерева, а також регулюємо його навантаження урожаєм. У перший рік садіння саджанця персика виділяємо 3–4 скелетні гілки, що відходять від стовбура не під гострим кутом, а також формуємо відстань між ними.

Довге обрізування. З цим способом обрізування наших садівників ознайомив американський фахівець із садівництва доктор Роберт Білдінг, викладач Університету штату Нью-Джерсі. Кілька господарств Одеської області впровадили його у своїх садах. Я також застосовую. Цей метод обходиться без обрізування плодоносних бруньок, але вимагає обов’язкового ручного проріджування плодів. Операцію потрібно починати завчасно — під час цвітіння персикових дерев, обриваючи вручну зайві квітки. Таким чином ми зменшуємо навантаження плодами як на плодоносний пагін або ланку, так і на дерево загалом. Проріджування треба робити в перші 4 тижні після початку цвітіння дерева, тобто до закінчення фази поділу фруктової клітини, з тим, щоб максимізувати розмір плоду.

Якщо не зробити нормування плодами, то дерева перевантажуються урожаєм, слабшають, а плоди стають дрібними й втрачають свої смакові й товарні якості. За такого способу обрізування пагін заміщення не потрібен. Гілка, на якій рівномірно розташовані плоди, під їх вагою рівномірно нахиляється, а на місці вигину проростає пагін, який на наступний рік залишиться на плодоношення.

За такого обрізування слід закладати сад, збільшуючи відстань між деревами. Під вагою плодів гілки дерев нахиляються в різні боки, займаючи більше вільної площі, при цьому змикаються гілки як у ряду, так і в міжряддях з гілками сусідніх дерев. Як наслідок, персикові плоди під навантаженням не обламують плодоносні гілки й ланки, бо вони розташовані на потрібній відстані, 15– 20 см один від одного. А значить, навантаження плодами на плодоносну гілку або пагін розміщено рівномірно по всій довжині й немає загущення плодів в одному місці. Гілки під вагою плодів згинаються на кшталт плакучої верби. На дереві не буде дрібних і недорозвинених плодів, вони матимуть гарний колір і зовнішній вигляд, високу якість, швидше дозріватимуть.

ПРОЙДЕМОСЯ ПО ЕТАПАХ

Попереднє або санітарне. Таке обрізування можна робити на початку весни, бажано за плюсової температури. Видаляємо всохлі, уражені механічно, підмерзлі, а також уражені хворобами й шкідниками пагони. Вирізаємо непотрібні пагони, а також двійники й жировики.

Формування та коригування. Регулюємо й утримуємо тип крони, а також силу росту дерева для забезпечення відмінного освітлення крони загалом.

Обрізування на плоди. Полягає в укороченні однорічних плодових пагонів. Залежно від сили росту дерева, сорту й цвітіння пагони вкорочують на потрібну довжину.

Обрізування на заміщення. Обрізуванням укорочуємо однорічні слабкі пагони на дві бруньки. З цих бруньок виростають два пагони. Верхній залишаємо на плодоношення, вкоротивши його на 8–10 бруньок, а нижній укорочуємо на дві бруньки. На наступний рік пагін, який відплодоносив, видаляємо, а два, які лишилися, обрізаємо, як попереднього року, тобто верхній для плодоношення, а нижній на дві бруньки буде пагоном заміщення.

Остаточне обрізування. Таке обрізування я застосовую за кольором. Адже тоді дуже добре видно, що обрізати, а що залишати на дереві. Непотрібні гілки й жирові пагони, що ростуть всередину крони, зрізуємо на кільце, якщо ці операції не виконали влітку під час зеленого обрізування або ранньою весною під час попереднього обрізування. Жирові пагони, спрямовані на зовнішню крону, можна не видаляти, а тільки вкоротити для завантаження їх плодами. Вони можуть послужити для заміщення окремої плодової ланки або скелетних гілок. Під час укорочення сповільнюється зростання пагонів і відбувається закладання квіткових бруньок на передчасних пагонах.

Зрізи на дереві закладають садовою замазкою, садовим варом або олійною фарбою. Утім, оскільки нині олійних фарб практично нема, раджу замазувати зрізи й рани на деревах водоемульсійною фарбою або ж нігролом, додавши каніфоль, віск або парафін для еластичності.

Олександр Дядюра, персиковод (Кривий Ріг)

журнал “Садівництво по-українськи”, лютий 2021 року

Як виростити яблуню з гілки: як зробити саджанець, чи можна виростити в домашніх умовах

Яблуня належить до категорії плодових культур, які погано піддаються вкоріненню. Саме тому виростити нове деревце з гілки недосвідченому садівникові досить складно. Однак існують спеціальні методики і технології, які допоможуть укоренити втеча, отримавши міцний і здоровий саджанець.

1. Можна з гілки виростити яблуню
2. Потрібно брати зламану чи зрізану гілку
3. Коли треба починати заготівлю живців
4. Навесні
5. Восени
6. Відео: укорінення плодового дерева восени
7. Як підготувати живці до розмноження
8. Вибір місця
9. Підготовка грунту
10. Розміри і глибина посадкової ями
11. Технологія вкорінення живців яблуні
12. У воді
13. В землі
14. Як виростити яблуню з гілки в домашніх умовах
15. Як відбувається вкорінення зелених живців
16. Відео: укорінення зелених живців
17. Подальший догляд

Можна з гілки виростити яблуню

Існує безліч сортів яблунь, які характеризуються різною схильністю до укорінення. Деякі сорти легко розмножуються за допомогою материнської гілки, деякі мають середню укорінюваність, а є і ті, які вкорінюються вкрай складно. Тим не менш вирощене подібним методом нове дерево отримує всі кращі якості материнського матеріалу і зберігає його особливості.
Отримані таким шляхом яблуні зберігають всі кращі властивості материнських рослин
Досвідчені садівники, використовуючи ефективні методики, з успіхом вирощують яблуні з гілок, причому приживлюваність таких саджанців становить, як правило, 80-90%. Одним з переваг рослини, отриманого з гілки, є те, що воно неглибоко пускає кореневі відростки, що дозволяє розсадити культуру в недоступних для інших яблунь місцях — наприклад, біля підземних вод.

Потрібно брати зламану чи зрізану гілку

Для розведення яблуні з гілочки перш за все слід правильно заготовити матеріал. Тут виникає питання, що краще: відламувати гілку або зрізати. Досвідчені садівники сходяться на думці, що краще зупинити вибір на выломанном черешку, оскільки він зможе швидше вкоренитися. Обламувати втеча рекомендується таким чином, щоб його нижній частині залишилася так звана «п’ята». Для початку гілку підрізають, а потім у цьому ж місці її відламують.

Важливо! Щоб на гілці утворилося як можна більше кореневих корінців, «п’ятку» радять обережно зачистити, укоротити і розщепити на кілька частин.

Коли треба починати заготівлю живців

Держак, який буде використовуватися для подальшого вкорінення з метою отримання нового деревця, необхідно правильно вибрати. Тут потрібні повністю здорові, міцні, без пошкоджень однорічні гілки; крім того, матеріал для розмноження повинен мати 2-3 міжвузля. Заготівлю матеріалу можна здійснювати ранньою весною або восени.

Навесні

З метою заготівлі навесні живці готують в зимовий час. Для цього:

• відповідний, одеревеневший втеча трохи надламывают, проробляючи «закритий» перелом, не пошкоджуючи кори;
• пошкоджену ділянку замотують ізолентою.

Важливо! Фахівці радять вибирати гілки, розташовані на середньому ярусі крони. Верхні пагони погано вкорінюються, нижні — досить повільно ростуть.

З настанням весни, приблизно в останні дні березня, ізоляційну стрічку знімають, а гілку повністю обламують у місці надлому. За цей час пошкоджені тканини зможуть накопичити необхідну кількість необхідних для повноцінного росту і розвитку поживних речовин, що дозволить черешку швидше адаптуватися до нових умов і прижитися.

Восени

Заготівлю живців в осінній час здійснюють в останні місяці сезону. Для цього вибирають здорові, здерев’янілі, без механічних пошкоджень і гнилі пагони однорічного чи дворічного віку, обламуючи їх способом, зазначеним раніше.

Чи знаєте ви? Англійською мовою слово «яблуко» пишеться як «apple» і походить воно від імені Аполлона. Справа в тому, що в Древній Греції саме яблуня вважалася священним деревом цього бога.

Зрізані пагони зберігають в заметах, у холодильнику або в будь-якому іншому холодному приміщенні. Навесні живці ретельно готують і пророщують.

Відео: укорінення плодового дерева восени

Як підготувати живці до розмноження

Щоб домогтися швидкого вкорінення живця, його необхідно ретельно підготувати спеціальним чином. Всі листки, розташовані в нижній частині, видаляють. Далі держак опускають в розчин будь-якого стимулятора коренеутворення, наприклад, «Циркон», «Корнероста» або «Корневін», і залишають на 12 годин.

Вибір місця

Для висадки саджанця на постійне місце розташування краще вибирати добре освітлений, сонячний ділянку, надійно захищений від протягів і холодних вітрів. При можливості, яблуню краще висаджувати на невеликій височині, щоб коренева система рослини не піддавалася великій кількості вологи. Також слід передбачити глибину залягання грунтових вод, вона повинна бути не менше 2-2,5 м.

Підготовка грунту

Яблуня перевагу легким, повітропроникний і живильний грунт із середнім ступенем кислотності. Ідеальним варіантом вважається чорнозем або суглинок. При посадці культури на твердих, глинистих грунтах, за рік до передбачуваних робіт, необхідно збагатити грунт торфом і річковим піском, а також провести вапнування. Якщо земля характеризується підвищеним вмістом піску, в неї слід додати глину, перегній, мінеральні засоби.
При вирощуванні яблуні на «збіднілих» грунтах, слід внести добрива у вигляді перегною або компосту

Розміри і глибина посадкової ями

Безпосередньо перед висадкою саджанців слід підготувати посадочне місце. Розмір ями і її глибина буде залежати від сортності рослини:

• для високорослих яблунь підійде яма розмірами 80×120 см;
• для дерев середньої висоти — 50×100 см;
• для карликових різновидів — 40×90 см;
• для культур колоновидного типу — 50×50 див.

Технологія вкорінення живців яблуні

Щоб отримати саджанець з повноцінною, здоровою і міцною кореневою системою, живці необхідно пророщувати. Технологія вкорінення досить проста і здійснюється двома методами: у воді та грунті.

Важливо! Садіння живців у відкритий грунт здійснюють тоді, коли його кореневі корінці досягнуть довжини, не менше 7 див.

У воді

Пророщування черешка у воді проводять за наступним алгоритмом:

В землі

Укоренити живці можна також у грунті. Для цього ранньою весною роблять так:

Як виростити яблуню з гілки в домашніх умовах

• використовуючи технологію вкорінення у воді;
• застосовуючи посадку черешка в грунтосуміш, що складається з однієї частини ґрунту, призначеного для квітів, і трьох частин соломи;
• проращивая посадковий матеріал за допомогою целофанового пакету: в пакеті проробляють численні дірочки, наповнюють його поживним ґрунтом, розташовують там живці. Для зволоження посадок організовують крапельний полив з використанням тканинних мотузок.

Важливо! Щоб саджанець в домашніх умовах швидше утворив кореневу систему, живця зрізують в кінці зими — на початку весни, тобто до того моменту, коли почнеться сокорух у дерева.

Як відбувається вкорінення зелених живців

Відмінні результати показує укорінення зелених живців, яке здійснюють, починаючи з кінця травня і до кінця серпня. Для заходу вибирають здорові, міцні гілки, які вирізують рано вранці. Фахівці радять використовувати середню частину пагона, оскільки вона краще піддається вкоріненню, при цьому держак повинен мати мінімум 3 нирки. Нижній зріз роблять прямо під брунькою, нижні листя повністю зрізують. Верхній зріз проводять над третьою ниркою.

Далі процедуру пророщування здійснюють за технологією:

Відео: укорінення зелених живців

До того як рослини укорінятимуться, ємність з ними розташовують у затінку дерев або з північної частини будинку, де переважає півтінь. Підготовлені живці можна висаджувати безпосередньо на ділянці, діючи за аналогічною технологією.

Чи знаєте ви? Яблуня є першим деревом, яке почало вирощувати людство. Сталося це за більш ніж 6500 років до нашої ери.

Подальший догляд

Щоб живці добре вкоренилися і змогли спокійно перенести зиму, їм необхідно організувати якісний, своєчасний догляд. Потрібно відзначити, що в перший рік росту саджанці дуже слабкі, тому потребують підвищеної турботи, яка полягає у проведенні ряду традиційних заходів:

Якщо правильно доглядати за саджанцем, то вже через три роки він повністю зміцніє, вкорениться, і, при необхідності, буде готовий до подальшої пересадки.

Важливо! Не рекомендується в якості мульчі застосовувати хвою.

Вирощування яблуні з гілки — досить копітка заняття, яке вимагає від садівника уважності, терпіння і грамотного виконання базових агротехнічних прийомів. Однак, якщо саджанцям приділяти належну увагу, вони вже через кілька років зможуть віддячити господаря гідним урожаєм смачних і ароматних яблук.