Зміст:
Василя і Новий Рік: яке свято 1 січня і що не можна робити
У понеділок, 1 січня, українці відзначатимуть Новий Рік, Всесвітній день миру і День пам’яті святого Василя Великого.
Які свята відзначають 1 січня 2024 року в Україні, іменини, прикмети і заборони на цей день – читайте в матеріалі Фактів ICTV.
Яке сьогодні свято – 1 січня 2024 року
День пам’яті Василя Великого присвячений святому, який народився в місті Кесарія 329 року в знатній родині. Він здобув вищу освіту, після чого став аскетом. Василь був і священиком, а перед смертю став єпископом Кесарії.
Він вважається законодавцем чернецтва, і все своє життя присвятив поширенню віри в Бога.
Всесвітній день миру також вважається релігійним святом – щороку його відзначають 1 січня, і цього дня віряни закликають Бога припинити всі війни та послати на нас мир. Свято відносно нове – його встановив 19678 року Римський Папа Павло VI.
Який сьогодні, 1 січня 2024 року, день в Україні
Новий Рік – одне з головних свят в Україні. Цей день прийнято проводити з близькими, дарувати один одному подарунки. Важливо зустрічати свято зі світлою головою і посмішкою на обличчі.
Хто святкує день ангела 1 січня 2024 року
1 січня день ангела відзначають Григорій, Ілля та Тимофій.
Що не можна робити 1 січня 2024 року
На Василя Великого не можна займатися рукоділлям, давати гроші в борг і повертати самому кошти. Виносити сміття з дому також не найкраща ідея – з ним піде й удача з дому.
Дрібні купюри і монети в цей день не варто рахувати – це принесе бідність і сльози.
Не можна і вимітати зерно, яким засівали передпокій.
Що можна робити сьогодні
Цього дня заведено засівати, але тільки жінкам. Наші пращури вважали, що першим у дім має зайти чоловік.
За столом на Василя збирається вся родина, до того ж 1 січня настає Новий Рік – важлива причина зібратися близьким разом і душевно поговорити.
Народні прикмети на 1 січня 2024 року
- День народження на Василя – до багатства.
- У небі молодик – будуть рясні дощі або сніг.
- На вулиці сильний сніг – до спекотного літа.
- На дорозі 1 січня ожеледиця – чекайте гарного врожаю наступного року.
Новорічні традиції. Етнолог про те, як святкували українці і що перейняли в інших країн
Стародавні новорічні традиції: історія виникнення
В давнину наші предки не виокремлювали святкування Нового року від різдвяних свят.
Зустріч року припадає на середину святкового періоду, між Різдвом та Водохрещем.
Новорічні традиції, про які розповідає етнологиня, раніше проводили саме в ніч з 13 на 14 січня.
А знайомі нам ялинка, шампанське та салат “Олів’є” додалися уже в часи СРСР – в народній культурі таких аналогів не було.
Наталія Громова зауважує, що багато давніх традицій уже не живі – їх перестали передавати від покоління до покоління.
Лейтмотив обрядів та звичаїв, що проводилися у святковий період взимку, був пов’язаний з отриманням врожаю на наступний рік .
“Вся ідея календарних свят раніше була пов’язана з тим, що люди жили серед природи та залежали від неї.
А зимові свята – це період холодів, коли не можна вирощувати їжу, тому люди всіма силами очікували, коли прийде весна.
Усе це мало основну ідею, щоб були живі здорові люди і їхня худоба.
Дуже часто це поєднувалося тому, що люди залежали від худоби, яка давала їм і тепло і їжу” , – розповідає Наталія.
При цьому було дуже важливо дотримуватися обрядів та проводити їх в конкретний період.
Наші предки вірили, що якщо цього не зробити – все піде шкереберть.
“Все працювало так, що сила виконаних обрядів діяла лише впродовж одного року. Тобто потрібно було щоразу повторювати”, – пояснює етнологиня.
Предки вірили у силу першого дня, тому обряди важливо було провести саме з початком року .
“Є таке поняття як ініціальна магія, тобто манія першого дня, початку.
Коли рік починається треба закласти програму на весь рік.
Якщо людина хотіла займатися чимось новим, то потрібно було починати це робити в перший день, щоб потім вміти робити цілий рік.
Настільки цей час був потужний” , – розповідає Наталія Громова.
Традиції на Новий рік
Багато обрядів, були присвячені врожаю. Наприклад, один із звичаїв, який зберігся донині – це засівання.
“Такий обряд припадає на ранок нового року. Коли хлопчики приходять і сіють зерновими, окрім гречки та гороху.
Найкраще – це жито та пшениця, а ще можна ячмінь та овес” , – розповідає Наталія.
Цікаво, засівання, імітація оранки плугом та тексти щедрівок, типу “Прилетіла ластівочка”, мають весняний характер.
Етнологиня розповідає, що це пережитки спогадів про те, що колись Новий рік був навесні.
Наші предки також мали традицію проводів старого року та зустрічі нового .
“Певною мірою це нагадувало Діда Мороза, оскільки двоє людей переодягалися – один в старого діда, а інший – в молодого рум’янощокого парубка.
Спочатку запрошували в хату, танцювали і гралися зі старим, а потім його виганяли і заводили новий рік.
Такий метод унаочнювати, що один період закінчився, а інший почався – був дуже поширений у нашій культурі” , – розповідає етнологиня.
Ще один красивий театральний обряд – це коза, або Меланка .
Його влаштовують не самі господарі, а чекають, що до них прийдуть до хати.
Читайте також: Навіщо водять Козу і хто така Меланка: традиції 13-14 січня
Раніше на Новий рік в дім також приходили щедрівники , зараз ми чекаємо їх на Старий Новий рік.
Загалом на це свято було дуже важливим, хто першим зайде в хату .
Для цього господарі навіть водили повадників із тварин, найчастіше брали барана.
“Хто перший увійде в хату, теж несе ідею щасливого чи не щасливого нового року.
Погано, коли першою заходила жінка, добре – коли чоловік.
При цьому, чим молодший, красивіший та багатший чоловік – тим краще” , – пояснює Наталія.
Популярні традиції, які ми перейняли
🎄 Прикрашання ялинки
“Ялинка – це не наша традиція, вона одна із тих, які прийшли в Україну досить пізно із Західної Європи. Вона бере свій початок від Німеччини – це 16 століття.
До нас ця традиція не приходила довго, вважається, що її засновником є Петро І, але довгий час це була виключно риса заможних родин та панів.
А радянські часи вийшла постанова, коли ялинки були обов’язкові для всіх громадських організацій” , – розповідає Наталія Громова.
За її словами, символіка ялинки прозора – це ідея вічнозеленого дерева.
Дерева, які не втратили своєї зелені давали людям надію, що не все втрачено.
“Початково зима не сприймалась з чимось позитивним, коли є санчата і свята.
Особливо у бідних людей, яким в цей час потрібно було вижити і обігрітися – нічого позитивного не було.
Тому ялинка якраз була тим світлом в кінці тунелю, який свідчив, що не все загинуло та завмерло” , – пояснює науковиця.
Оскільки це досить нове явище, то у нас немає якихось обов’язкових правил, щодо прикрашання ялинки.
Дослідниця розповідає, що в селах в 50-60х роках були саморобні іграшки, а також туди вішали щось смачне, по типу горішків.
“В Карпатах мені розповідали, що дітей-колядників обдаровували спеціальними коржиками, а з ялинки знімали яблука та горішки. Це було більш душевно, коли їм дарували те, що висить на ялинці” , – пригадує Наталія.
✨ Загадування новорічних бажань
Популярною пердноворічною традицією стало загадування бажань.
Дехто загадує їх безпосередньо в час переходу нового року, пише їх на спеціальних листівках, або навіть спалює.
Проте загадування бажань на свято немає традиційного коріння, бо наші предки покладалися на долю.
“Наша культура в цілому більше покладається на фаталістичний світогляд, коли від людини мало що залежить, просто в неї така доля, яку намагалися дізнатися різними ворожіннями і магією.
Наприклад, на Новий рік або Різдво задували свічку, якщо дим ішов до порогу – в родині хтось помре, а якщо до печі – то хтось прибуде.
Або витягували жереб з різних рослин, які щось символізували” , – розповідає Наталія Громова.
Крім того, не було поняття індивідуальних бажань, коли людина хоче чогось винятково для себе.
“З позиції сучасності і свободи вибору ми дивимося на це, як на обмеження, а в традиційній культурі – це стабільність та необіхідна умову виживання.
Тобто у всіх бажання було однакове – просто вижити, мати врожай, щоб худоба була здорова і плодилася, щоб народжувалися діти і все відбувається вчасно” , – пояснює етнологиня.
🐰 Рік тварини
Символом кожного нового року у нас є якась тварина. Наприклад цьогоріч – білий металевий бик.
Така традиція прийшла до нас із Китаю.Хоча українці дуже шанобливо поводилися із своєю худобою в святковий період, але ніколи не виділяли одну тварину.
“У нас на всі великі свята тварин підгодовували тією їжею, яку їли і самі.
Від всіх 12 вечірніх страв господиня несла щось коровам коням, курям і тд.
Крім свині та собаки – ці тварини, чомусь вважалися не дуже чистими в ритуальному плані” , – розповідає Наталія Громова.
Крім того, не було ідеї якогось спеціального одягу чи кольору для свята.
Одяг мав бути чистим, святковим, з якимось новим елементом.
“Як в сучасності рекомендують, що рік потрібно зустрічати в одязі якого кольору, то в традиційній культурі такого не було.
Тому що кольорова гама була стабільною, кожен колір має свою символіку, а регіон – свою вишивку” , – зауважує Наталія Громова.
Дарія Поперечна , УП.Життя