Як малювати олійними фарбами: поради для початківців

Олійний живопис по праву вважається найпоширенішим у світі. Адже відомі полотна таких художників як, Леонардо да Вінчі, Вінсент Ван Гог, Рембрандт Рейн і багатьох інших, були створені саме за допомогою олійних фарб. Таку популярність можна пояснити різноманіттям мальовничих технік, застосовуваних з даним видом фарб. Вони дозволяють писати як в один шар, так і багатошарово, гладко або пастоподібні, з докладною деталізацією або швидко в техніці ala prima. У зв’язку з цим, абсолютно не дивно, що багато художників пробують себе саме в олійному живописі. Нижче ми розглянемо особливості малювання олійними фарбами й розберемо, що ж для цього необхідно.

Вибір і покупка фарб

Абсолютно логічно, що ключову роль в олійному живописі грають фарби. Перш ніж переходити до їх вибору, розберемо, що вони собою представляють.

Олійні фарби — це фарби, в складі яких знаходяться два базові компоненти: пігмент та сполучна речовина. У якості пігмента можуть виступати як органічні, так і неорганічні речовини. Сполучною речовиною є олія, в більшості випадків — лляна. Однак, також використовуються макова, сафлорова, конопляна, горіхова і соняшникова. Саме ці два компоненти впливають на якість фарби, її довговічність, світлостійкість і покриваність.

Придбати необхідні для малювання олією фарби можна в спеціалізованому мистецькому магазині, де зазвичай, у кожного виробника представлено три його лінійки. Вони відрізняються якістю, вартістю та діляться на наступні категорії:

Якщо ви тільки починаєте свій шлях у живописі та ще не маєте великого досвіду роботи з фарбами, краще почати з ескізних. Вони відносяться до найбільш бюджетного варіанту, не відрізняються високою якістю і довговічністю, але допоможуть вам відчути саму структуру олійних фарб. Якщо ж ви вже маєте досвід у малюванні, краще відразу придбати студійні фарби. Їх вартість вище, але і працювати з ними приємніше. З їх допомогою ви вже зможете створити довговічні картини гарної якості.

Високохудожні фарби використовуються лише професійними художниками для створення дійсно довговічних полотен високої якості. Вартість таких фарб, відповідно, набагато вище, що робить їх менш затребуваними.

Також, вибираючи набір фарб, досить озброїтися 10-12 кольорами. Надалі, всіх необхідних відтінків ви зможете домогтися вдаючись до їх змішування. Головне – запасіться білилами, оскільки зазвичай саме біла фарба найчастіше закінчується першою. У той же час, чорна фарба не завжди користується особливою популярністю в олійному живописі. Її можна замінити на темний індиго, що додасть темним мазкам певну м’якість.

Вибираємо пензлі

Від якості, форм і розмірів пензлів залежить комфорт художника, якість його роботи та успіх усього творчого процесу. Різновиди пензлів, які потрібні для малювання олійними фарбами, ми розглянули у статті «матеріали для олійного живопису» https://struchaieva.art/blog/materialy-dlya-maslyanoy-zhivopisi. Зараз пропоную звернути увагу на нюанси, які бажано не випустити під час купівлі пензлів:

1. Щільний затиск. З’єднання ворсу з ручкою пензля повинно бути максимально щільним. Інакше, ворс буде постійно залишатися на вологому полотні.
2. Синтетичні пензлі — м’якше, натуральні — грубіше. Про це варто пам’ятати, коли вам стануть розповідати про переваги більш дорогих натуральних пензлів. І ті, й інші знадобляться вам для різних цілей. Більш того, для початку ви можете озброїтися лише синтетичними пензлями й перейти до натуральних вже згодом.
3. Великий набір пензлів може залишитися незатребуваним. У більшості випадків, максимально зручними з подібного набору виявляються лише кілька пензликів, а решта змушені припадати пилом на полиці. Тому краще купити кілька потрібних пензлів окремо.

Підбираємо розріджувачі і розчинники

Варто відзначити, що розріджувачі та розчинники не є взаємозамінними, їх використовують для досягнення різних цілей у живописі:

• розріджувачі потрібні нам для розрідження (розведення) фарби до необхідної для певної техніки або прийому консистенції. Для цих цілей зазвичай використовуються двійники або трійники. Також, може використовуватися терпентін або очищене лляне масло, проте властивості фарби теж зміняться разом з її консистенцією, що може відбитися на подальшій передачі кольору і термінах висихання картини;
• розчинники використовуються для очищення пензлів та інших інструментів, а також рук і одягу самого художника. Зазвичай в їх ролі виступають уайт-спірит або скипидар. Їх не рекомендують використовувати в якості розріджувачів, оскільки фарба втратить багато цінних властивостей, стане блідою й навіть може потріскатися.
• У якості розчинника краще скористатися трійниками або двійниками. Поєднання їх компонентів дозволяє особливо не міняти властивості фарби, в той час як однокомпонентні розріджувачі можуть завдати певної шкоди роботі.

Купівля палітри

Палітра представляє собою плоску поверхню, на якій художник виконує кілька завдань:

Для комфортного та успішного малювання олійними фарбами палітра просто необхідна. Початківець художник може купити палітру в спеціалізованому мистецькому магазині, або змайструвати її самостійно. Адже з цією метою можна використовувати будь-який підручний матеріал: дерево, пластик, скло, картон. Палітра може бути різної форми і розміру. Прийнято вважати, що найбільш зручною є легка, але широка дерев’яна палітра з отвором для великого пальця.

Підготовка полотна

Правильно підібране полотно також грає важливу роль у процесі малювання олійними фарбами і впливає на результат. Адже від зернистості полотна залежить, як буде виглядати на ньому в подальшому мазок, а від матеріалу – міцність та довговічність самої картини.

В сучасних умовах ви можете придбати вже підготовлене, натягнуте й проґрунтоване полотно. Звичайно, за бажанням, можливо натягнути його на підрамник й проґрунтувати самостійно. В якості сировини використовуються як натуральні, так і синтетичні матеріали. Натуральні матеріали міцніші і не сильно провисають з часом, але для початку цілком підійде й синтетичне полотно. На даний момент, кращою і найміцнішою основою вважається натуральне полотно з льону.

Купуючи вже готове полотно, ви можете відразу ж приступати до малювання олією. Якщо ж ви хочете спробувати створити полотно самостійно, вам необхідно озброїтися тканиною і підготувати підрамник. Далі необхідно дуже туго натягнути на нього тканину і заґрунтувати. Після висихання тканина може трохи провиснути, у зв’язку з цим, після ґрунтовки краще ще раз перетягнути її трохи щільніше на підрамник. Виконавши ці маніпуляції, можете сміливо приступати до малювання вашої картини олійними фарбами.

Купівля мольберта

Мольберт не є невід’ємним атрибутом, необхідним для малювання олією. Однак, з ним процес малювання стане більш комфортним і приємним. Адже він дозволить вам максимально зручно розмістити картину на необхідному рівні. Так ви отримаєте ідеальний огляд на роботу і зможете помітити власні недоліки. Більш того, мольберт є надійною підставкою для вашої картини, що вбереже її від можливих падінь та механічних пошкоджень.

Допоміжні аксесуари, матеріали та приладдя

Вище були перераховані обов’язкові або бажані матеріали та інструменти, які будуть потрібні вам для роботи з олійним живописом. Однак, є також аксесуари та інструменти, наявність яких не є обов’язковою умовою, але істотно спростить й скрасить сам процес створення картини олією.

В першу чергу до них відносяться різноманітні баночки й ганчірочки, за допомогою яких ви будете відмивати пензлі та витирати руки. Також, знадобляться старі газети або паперові рушники. Адже, захопившись процесом, досить легко забруднити себе та предмети навколо.

Наступним корисним атрибутом стане інструмент під назвою мастихін. Своїм виглядом він частково нагадує лопатку для шпаклівки. Його використовують для змішування або зняття надлишку фарб з полотна і нанесення об’ємних мазків.

Якщо ви хочете писати олією на природі, незамінним помічником стане етюдник. Він являє собою спеціальний ящик, призначений для транспортування фарб та іншого приладдя необхідного для олійного живопису. Також, ви можете зустрітися з іншою його назвою – пленер (від французького plain air – відкрите повітря).

Ще одним предметом, що спрощує процес малювання олією, є олійниця. Це маленька ємність з затискачем для кріплення до палітри. Вона буває простою і подвійною, а її призначення можна вгадати виходячи з назви. Використовується вона для розведення фарб до необхідної консистенції.

Закриває список захисний лак, який не є обов’язковим для завершення картини олією, але дуже бажаний, якщо ви дбаєте про довговічність своєї роботи. Більш того, він надає кольорам яскравість, а усій картині барвистість та насиченість.

Як правильно писати олійними фарбами.

В олійному живописі існує безліч технік. Однак, їх можна розділити на дві основні категорії:

Багатошарове накладення фарб є більш складною технікою, яка передбачає розуміння властивостей і характеристик олійних фарб. У зв’язку з цим, якщо ви ще не маєте ніякого досвіду в малюванні олійними фарбами, краще почати з одношарової техніки малювання олією. Однак, в цьому випадку теж необхідно врахувати деякі нюанси. Олійна фарба, накладена в один шар, може при висиханні стиснутися й розтріскатися. Щоб уникнути подібної неприємності, художники зазвичай накладають перший шар фарби, дають йому час повністю висохнути, а потім вже приступають до написання картини олією в одношаровій техніці.

Ви можете наочно ознайомитися з уроками малювання олійними фарбами для початківців у відео:

Додаткові поради з малювання олійними фарбами

Приступаючи до процесу створення картини необхідно забезпечити себе комфортними умовами, які дозволять вам не відволікатися на дрібниці та деталі, які зможуть збити правильний настрій. У зв’язку з цим, нижче ми представили список базових порад, які допоможуть створити зручність та спокій під час роботи з олійними фарбами.

1. Забезпечте собі робоче місце з достатньою кількістю світла.
2. Підготуйте спеціальне місце для зберігання олійних фарб та необхідних інструментів і матеріалів.
3. Підготуйте білила в більшій кількості, ніж інші фарби.
4. Озбройтеся ганчірками, паперовими рушниками та старими газетами.
5. Заздалегідь продумайте композицію своєї картини.

Ну й найголовніше — гарний настрій і бажання малювати. В такому випадку, у вас обов’язково все вийде.

В онлайн галереї картин олією Struchaieva Art ви можете знайти і купити картини різних тематик і жанрів. Я пишу картини олійними фарбами і сухими пігментами, використовую спеціальні міцні підрамники і вовняні полотна.

Перший твір Леонардо да Вінчі

Невелика розписна плитка викликала досить великий переполох серед учених арт-світу. Це тому, що деякі вчені вважають, що недавно виявлена ​​робота – це найраніше відоме твір Леонардо да Вінчі

Цікаві факти про живопис

Картина зберігає в собі таємниці творця. Часом нам вдається їх розгадати, але багато з них продовжують бути загадками, або ж просто залишаються непоміченими.

Новини

Авторські роботи, які наразі доступні для придбання

Картини, які роками з душею створювала Алла Стручаєва, були знищені разом з будинком внаслідок влучення ракети.

Техніки олійного живопису. Класичні та сучасні прийоми створення творів мистецтва

Олійний живопис є однією з найпопулярніших технік серед сучасних художників, хоча історія її виникнення налічує не одне століття. Для картин використовуються спеціальні фарби в основі олій. У художника має бути полотно, розріджувачі, мастихіни, палітра і кілька пензликів для кожного з тонів фарби. Крім того, він повинен визначити, в якій техніці малюватиме картину олією. Адже існує кілька різновидів та прийомів. Щоб краще розумітися на техніках олійного живопису, звернемося до витоків.

Живопис олійними фарбами від XV століття до сьогодні

Історики сходяться на думці, що вперше олійні фарби почали застосовувати у живописі ще у XIII-XIV століттях. Авторами цієї техніки є нідерландські художники – брати ван Ейкі. Склад та структура їх фарб мало чим нагадувала сучасні, до того ж вони не використовували полотно, а малювали на дерев’яній поверхні вкритій шаром ґрунту.

Згодом удосконалювалася структура олійних фарб. Якість залежала від пігменту. Використовувалися рослинні та мінеральні барвники, а пізніше і хімічні. При цьому основа олійних фарб залишалася рослинною. Художники помітили, що найбільш ефективно поєднується з пігментами саме лляна олія. Тому довгий час фарби виготовляли саме на цій рослинній основі.

Полотно почали застосовувати у XV столітті. Воно натягувалося на підрамник, що забезпечувало гладкість робочої поверхні. Однак, як і дерево, полотно потребувало попередньої обробки грунтом. Спочатку використовували гіпсову основу. Вона не виправдала очікування митців, оскільки постійно тріскалася. Пізніше з’явилися клейові та лакові ґрунти, які виявилися більш ефективними та негативно не позначалися на структурі картини.

Процес нанесення олійних фарб на полотно був таким: спочатку художник накидав контури, створював основні світлові моменти, описував предмети та фігури, потім наносив кілька шарів мазками. Таким способом користувалися всі художники епохи Відродження. Він отримав назву – метод лісування. Завдяки йому створювалися гарні кольорові переливи на картині. Цей метод застосовують і сучасні художники, наносячи напівпрозорі фарби на міцну основу.

Використання олійних фарб дало можливість розвитку нових технік живопису. У картинних галереях збереглися витвори мистецтва, датовані XVI ст. Вони належать Леонардо да Вінчі, Рафаелю, Тіціану, Альбрехту Дюреру, Сандро Боттічеллі та ін. Художники використовували олійні фарби, щоб створювати глибокі та багатопланові картини.

У наступні століття з’являються багато шкіл олійного живопису. У вісімнадцятому сторіччі вона переживає період стагнації. А в XIX столітті перед художниками постало питання, як продовжити життя картинам. Справа в тому, що згодом витвори мистецтва минулих століть почали жовтіти або темніти, або розтріскуватися. З’явилися нові художні олійні фарби, які справлялися із цим завданням. Художникам не було потреби займатися їх виготовленням самостійно. Додавали нові відтінки. Цей період відомий такими художниками як Поль Сезанн, Клод Моне, Поль Гоген, Вінсент Ван Гог, Джон Сінгер Сарджент.

Сьогодні олійні фарби використовують у всіх жанрах живопису: в історичному жанрі, до створення портретів, натюрмортів, абстракцій, пейзажів. Однак у XX столітті з’являється і головний конкурент фарб на олійній основі – акрил. Проте олійний живопис має багато переваг, що пояснює його популярність як серед професійних художників, так і серед тих, хто тільки починає свій шлях у світ художніх мистецтв.

Основи живопису олією: топ-10 рекомендацій

Якщо ви тільки вчитеся малювати олійними фарбами, застосування деяких технік можуть здатися складними. Однак їх потрібно знати, щоб стати впевненішими, спробувати щось нове, оживити ваші роботи олійними фарбами. Нижче наведемо рекомендації, які можуть змінити звичний процес малювання:

1. 1 Пензель потрібно тримати ближче до кінця рукоятки. Так у вас буде максимальний контроль за рухами кисті. Ви зможете малювати всією рукою, а не лише зап’ястям.
2. 2 Використовуйте різні кути пензля для широких і тонких мазків.
3. 3 Змінюючи ступінь натискання на кисть, можна урізноманітнити текстуру мазків. Тестуйте легке, середнє та важке нанесення мазків. Так ви зрозумієте, який тиск буде доречним для досягнення необхідних результатів.
4. 4 Використовуйте розчинники для олійного живопису, щоб зробити фарбу більш рідкою та прозорою.
5. 5 Видаляйте залишки фарби на пензлі перед нанесенням мазків новим пігментом.
6. 6 Якщо хочете отримати більш інтенсивний колір, змішуйте не більше двох фарб. Вивчіть правила та закономірності з’єднання кольорів. Починайте змішування із додаванням білого.
7. 7 Змішуйте олійні фарби з різним ступенем розчинення кольорів одна в одній.
8. 8 Використовуйте достатню кількість фарби, щоб отримати потрібний тип мазка.
9. 9 Використовуйте декілька технік в одній картині.
10. 10 Використовуйте мастихін для створення текстурних та непередбачуваних мазків, коли їх не можна досягти пензлем.

Тепер ви знаєте, як вийти за рамки звичайного малювання олійними фарбами та підвищити рівень своєї майстерності.

Техніка старих майстрів: фламандський метод Леонардо да Вінчі та італійський метод Рубенса, Веласкеса та Тіціана

Твори художнього мистецтва минулих часів вражають поетапністю нанесення мазків. Так, представник Фламандської школи Леонардо да Вінчі використав такий метод:

• • прописував малюнок в одному кольорі, а контур та основні тіні робив сепією на світлому ґрунті;
• • наносив тонкий підмальовок і ліпив об’єм;
• • промальовував кілька верств лісуванням, деталізуючи картину.

Згодом пропис почав проступати крізь барвисте зображення. Це призвело до потемніння картини у тінях. Остаточне нанесення фарб було таким тонким, що не вловлювалося. Для цього він використовував техніку затушовування розведеною фарбою та сухим пензлем.

Італійський метод Рубенса, Веласкеса та Тіціана відрізнявся такими етапами:

• • наносився кольоровий грунт з додаванням одного з чорнил;
• • контур малюнка робився крейдою або вугіллям з фіксацією його фарбою;
• • підмальовок в одному місці був щільним, а в іншому повністю був відсутній, що відкривало колір ґрунту;
• • закінчувалася робота нанесенням одного або двох шарів підлоги лесуванням або тонким лесуванням.

У цій техніці застосовувалися додаткові кольори, що перекривають, які приховували насичений грунт. Так робота над полотном велася швидше, ніж при використанні фламандського методу, але застосування неправильного кольору ґрунту могло зіпсувати картину. Потемніння чекало всі картини, якщо художники використовували у ґрунті земляні фарби: сієну, умбру, темну охру.

Основні техніки олійного живопису та можливості змішування

Кожна техніка нанесення олійної фарби на полотно має свої переваги і недоліки. Однак знати їх і вміти застосовувати зобов’язаний кожен художник, що поважає себе.

Одношаровий олійний живопис Алла Пріма

Ця техніка поширена серед художників-професіоналів та любителів. Фарба наноситься за один прийом, що скорочує підготовку картини до одного-трьох днів. Ця техніка не потребує чіткого опрацювання деталей. Завжди є ризик змішати барвистий шар та не зуміти сформувати картину. Алла прима підійде для зйомки думок і почуттів, а не для чіткого промальовування образів та предметів. У цій техніці працювали художники-імпресіоністи, для яких було важливо зафіксувати момент, що швидко минає, і передати настрій.

Багатошарові техніки живопису олією

При використанні цієї техніки наноситься шар на попередній після повного просихання. Опрацьовується кожен міліметр картини. Спочатку накидається малюнок і робиться темний підмальовок, потім наноситься барвистий шар та фініш – деталізація та уточнення.

У багатошаровій манері написано більшість шедеврів олійного живопису. Ця техніка дала початок багатьом своїм варіаціям, які стали самостійними методами малювання олійними фарбами.

Сімейна техніка

Найскладніший варіант багатошарової техніки – семишаровий. Вона забезпечує достовірну передачу кольорів та гру тіней. Семишарова техніка досягла свого розквіту в період популярності картин, написаних у стилі гіперреалізму. Послідовність нанесення шарів така:

1. 1 Тонування ґрунту.
2. 2 Малюнок наноситься олівцем і закріплюється тушшю.
3. 3 Робиться напівпрозоре підмальовка.
4. 4 «Мертвий шар» – промальовування в гризайль світла та тіней.
5. 5 Кольоровий пропис.
6. 6 Тонування та нанесення прозорої фарби лесуванням.
7. 7 Деталізація та формування текстури.

Робота над картиною в семишарової техніці могла тривати місяцями і вимагала вміння працювати з різними видами фарб. Однак з винаходом фотоапарата олійний живопис почав розвиватися в інших напрямках.

Лесування

Нанесення олійних фарб тонким шаром поверх основного кольору – суть техніки лісування. Вона вважається стандартною для отримання глибоких та переливчастих кольорів на полотні. Для лесування використовується спеціальна напівпрозора фарба, при нанесенні якої кожен верхній шар змінює колір попереднього, і виходить ефект кольорового скла. Цією технікою користувалися художники епохи Відродження, змішуючи кольори накладання шарів фарби прямо на картині. За допомогою лесування митці отримують такі кольори, які не можуть досягти при звичайному змішуванні. Це метод оптичного змішування. Прозорі фарби пропускають і відбивають світло.

За допомогою лісування можна усунути деякі похибки у картині, наприклад, виправити занадто холодний тон, гармонізувати контрастні деталі, наносити поверх акрилових фарб.

Техніка скління

Скління є популярною технікою в олійному живописі. Її суть полягає в тому, що глазур наносять неодноразово на непрозорий шар фарби, попередньо висушивши його. Для скління використовують фарби із високим показником прозорості, але білий колір не відноситься до них. Ця техніка багатошарового типу. Декілька шарів глазурі здатні створити ефект оптичного змішування. Всі кольори начебто поєднані, але практично не змішані. Ця техніка часто використовується для портретного живопису.

Контрастне зіставлення

Контрастне зіставлення в живопису відноситься до балансу і структури світла і тіні на полотні. Техніка «Chiaroscuro» виникла в епоху Відродження. Тоді художники створювали на картинах сильні контрасти між світлом та пітьмою. Таким чином вони надавали тривимірним формам драматичні ноти. У цій техніці працювали Мікеланджело, Караваджо, Рембрандт та ін.

Техніка об’ємного зображення

За допомогою цієї техніки елементам картини додають 3D об’єм. Залежно від джерела світла на полотні видно тіні. Випукла частина зображення виділяється, якщо дивитися на картину збоку. Досягається ефект відстані загостренням та пом’якшенням елементів. За допомогою плавних ліній у картині можна сфокусувати увагу глядача на різних ділянках полотна. Ось такі характеристики має робота, написана технікою Impasto.

Пастозна або мазкова техніка

Пастозна техніка протилежна лісуванню, тому що мазок робиться чистою олійною фарбою. Для роботи в мазковій техніці потрібно дотримати алгоритм дій:

• • на основу наноситься ескізний підмальовок, наприклад, олійними фарбами розведеними скипидаром або аквареллю;
• • олійна фарба видавлюється на полотно прямо з тюбика і розмазується пензлем, мастихіном чи долонею;
• • чистою фарбою малюють деталі;
• • картина покривається лаком, щоб уникнути потріскування чи пожовтіння.

Як уже говорилося раніше, для роботи використовують кисті та мастихін. Ті, хто воліє малювати пальцями рук, можуть вдягати рукавички. Пастозна техніка не терпить розріджувачів, тому запасіться олійними фарбами про запас.

Техніка Гризайль

Гризайль називають картину, виконану олійними фарбами всіх відтінків сірих тонів. Однак картини можуть бути написані в коричневій гамі – brunaille або зеленій – verdaille. Монохром використовувався в художніх творах епохи Відродження, як спосіб наслідувати зовнішній вигляд скульптури. Техніку гризайль також можна застосувати як попередній етап обробки полотна перед основним фарбуванням, а його відкриті деталі можна засклити. З появою техніки Alla Prima grisaille не практикується.

Техніка блокування

Ця техніка застосовується на початковому етапі фарбування. Використовуються великі кисті та розведені олійні фарби, щоб за допомогою загальних кольорів та форм на полотні створити колірну гармонію, не турбуючись про дрібні деталі.

Блокувати вибрану область можна за допомогою пом’якшених версій основного кольору. Потім можна поступово насичувати та робити його яскравіше за потребою. Однак не рекомендується починати блокування з яскравого кольору, так картина може перетворитися на пляму, що «кричить». Іноді область, вибрану для блокування, не покривають фарбою, і вона залишається відкритою.

Техніку Blocking In використовують для пленерного живопису. Її перевага полягає в тому, що можна швидко продемонструвати на полотні загальне компонування та колірну гармонію.

Техніка змішування

Дві олійні фарби у вологому стані злегка поєднуються, що створює плавний перехід від одного відтінку до іншого. Колір цього переходу буде продуктом двох вибраних пігментів. Техніка змішування часто присутня на картинах новачків, оскільки молоді художники часто прагнуть створити більш гладку поверхню, тому використовують рідкі фарби, які змішуються. У цій техніці працював Джон Сінгер Сарджент.

Техніка змащування

Техніка змащування полягає у підживленні картини в тих місцях, де олія опустилася вглиб. Згасання фарби зазвичай відбувається невеликими ділянками і не по всій картині через різний час застигання. Тому наноситься дуже невелика кількість олійного середовища художньої якості згори. Цей метод підживлення картини не є технікою в повному розумінні цього слова, але змащування використовують професійні художники, коли потрібно оживити верхні шари олійної фарби.

Сучасні техніки живопису олією

У сучасному олійному живописі присутні техніки, які використовували відомі живописці, оскільки новаторські роботи з’явилися набагато пізніше. До таких способів малювання відносяться:

• • набризк, коли олійна фарба наноситься шляхом розбризкування на картину, тому вона повинна бути досить рідкою;
• • стікання чи задування, коли художник керує напрямом потоку фарби;
• • штампування мазків олійної фарби предметами та фактурами;
• • додавання рельєфних деталей: каменів, гербарію та ін;
• • впровадження в картину олією пігментів без основи: металізовані, сухі, пастоподібні, порошкові;
• • монтування сторонніх предметів: папери, банок, іграшок і т.д.

Сучасні техніки живопису відрізняються від класичних як новизною, так й сміливістю, провокаційністю, що дозволяє створювати неповторні художні твори. Професійний художник має володіти і класичним, і сучасним способом малювання олією, щоб зафіксувати на полотні свою ідею точно та зрозуміло для сучасного глядача.

Техніка «суха кисть»

Ця техніка відноситься до комерційного типу олійного живопису. Нею пишуть портрети на заґрунтованому папері. Чиста фарба притирається жорстким щетинним пензлем тонким шаром. Чим темніше чорнило, тим більше фарби потрібно і тим сильніше відбувається затирання. «Сухий пензель» дозволяє створювати плавні градації відтінків кольору. В результаті виходить картина схожа на графіку. Ця техніка використовується для списування контурів предметів, усунення зайвої жорсткості мазків та розмивання меж контрастних кольорів.

Поєднання технік у живописі

Часто художники використовують кілька технік в одній своїй роботі, щоб досягти незвичайних оптичних ефектів. Наприклад, чергують лесування з кривим листом або мазкову техніку з плоскими плямами. Контраст технік у композиції дозволяє художнику створити акцент на найважливіших деталях картини. З іншого боку, поєднання різних прийомів відбиває неповторний стиль художника. Таким чином, автор картини показує свою версію реальності та використовує олійний живопис як матеріальне вираження ідеї.