ПРИМОР'Я, я, с . Місцевість біля моря.
при-мо́р'-я Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються. Префікс: при-; корінь: -мор'-; закінчення: -я.
1. Як в українців, за звичаєм українців. 2. Українською мовою.
1 ос. одн. 1. Уживається мовцем для називання самого себе.
МОГТИ, можу, можеш, недок., з інфін., який іноді випускається. 1. Бути в стані, в силах що-небудь робити.
Після букви к у слові Лук'ян та похідних від нього: Лук'янівка, Лук'янович тощо. Після префіксів, що закінчуються твердим приголосним, перед наступними я, ю, є, ї: під'їзд, між'яр'я. Після першої частини складних слів, яка закінчується твердим приголосним: дит'ясла, Мін'юст.
примор’я. Тлумачення із "Словника української мови"*. ПРИМОР’Я, я, с . Місцевість біля моря. На півдні Радянського Союзу, в мальовничій місцевості примор’я, жив повним життям піонерський табір …