Даша Червона: «Ретуш — це мій дзен»

Ретушерка — про крайнощі обробки, гармонію в кадрі і фешн-природність.

Найважливіше (і найскладніше) в обробці фото — вчасно зупинитися. Інакше те, що починалося як легка корекція недосконалостей, закінчиться повним перемальовуванням.

Як визначити точку неповернення, знає Даша Червона — ретушерка, чиї роботи публікували Vogue, L’Officiel, GQ, InStyle, Marie Claire, Forbes та AD magazine. Даша ретачила для Puma, Reebok, Dior та Ksenia Shnaider, а нам розповіла:

• — з чого почався її шлях у професії
• — як зрозуміти, де шкіру чистити потрібно, а де ні
• — чи відрізняється світ очима фотографа, ретушера та глядача
• — чи можна «на пості» витягнути знімання
• — чому ми недооцінюємо ретуш

Коли та чому ти почала займатися ретушшю?

Перша ретуш відбулася зі мною у 6 класі: одна старшокласниця показала мені, як у пейнті зробити людині на фото косоокість — переставляючи на сітківці очей пікселі за допомогою пензля та піпетки.

Це була дитяча витівка, але саме тоді я зрозуміла, що цифрове зображення можна видозмінювати. І це вразило мене до глибини душі. Кумедно вийшло: тоді я сіла за комп’ютер, щоб зробити людину негарною, а зараз займаюся прямо протилежним — роблю красу.

Мене дуже захопила можливість гратися з картинками, і я почала шукати навчальні матеріали на форумах. Про ютуб я тоді ще не знала, та й маю сумніви, що на той момент там були якісь туторіали. Я знайшла декілька ресурсів (там були просто текстові уроки, з описами та скриншотами) — і почала тренуватися на фотках Моніки Беллуччі:

Пізніше батьки подарували мені фотоапарат — і я змогла обробляти вже власні знімки. Я зловила себе на думці, що знімаю не тому, що хочу фотографувати, а заради матеріалу для ретуші. Процес обробки фотографій здавався мені більш захопливим.

Коли я закінчила школу, уявлення не мала, в якому напрямку хочу рухатися. Вмовила батьків на gap year і восени пішла не в універ, а до своєї першої студії — Tropicpic — і жодного разу не пошкодувала.

Це була команда фотографів, які працювали в екзотичних місцях у всьому світі: знімали фешн, комерцію, робили приватні фотосесії. Tropicpic була однією з небагатьох команд, де можна було практикуватися у ретуші на гарних зображеннях. Навіть нудні весільні фотосесії завдяки тропічним локаціям виглядали цікаво.

Пам’ятаю, коли я вислала тестове, вони відповіли, що моїх навичок поки що недостатньо. Але я не відступала: писала їм на пошту та у всі соцмережі. Їх зачепила моя наполегливість та бажання працювати — і мене запросили познайомитися. А ввечері після співбесіди ми сіли разом дивитися якийсь вебінар, їли піцу і пили пиво. Їм сподобався мій вайб — і вони вирішили дати мені шанс.

Я дико щаслива, що не здалася після першої спроби і все ж таки виборола місце в студії: я отримала колосальний досвід, набралася технічних скілів, навчилася спілкуватися з клієнтами. Там я пропрацювала 1,5 року, а потім пішла на фриланс.

Яких помилок в обробці фото ти припускалася на початку?

Однією з помилок було починати вивчати Dodge&Burn (техніка ретуші, коли світлі ділянки затемнюють, а темні освітлюють — прим. ред.) на максимальних масштабах.

По суті, я робила те саме, що й у дитинстві, коли вручну фарбувала пікселі пензлем у пейнті. Не треба так 🙂 «Порцелянові» клоуз-апи (зображення, максимально наближене до глядача — прим. ред.) вже не в моді — і в цілому картинки, які вимагають такої кропіткої роботи, зараз зустрічаються рідко.

Моя порада — працювати з картинкою, збільшеною максимум до 100%. Під’їжджати ближче немає сенсу. Ще корисно частіше робити zoom out й аналізувати, як змінилося зображення після того, як ти застосував якийсь інструмент, — а потім вирішувати, чи пішло це на користь.

Що в процесі обробки займає найбільше часу?

Якщо ти — новачок, певний час піде на те, щоб розібратися, які частини на тілі чистити, а які — не чіпати (або, навпаки, утрирувати).

Як цього навчитися?

Знайдіть хорошого фотографа або попросіть друга якісно сфоткати вас при різному освітленні — і відретушуйте свої портрети. Ви добре знаєте своє обличчя, тому інтуїтивно зрозумієте, коли потрібно зупинитися.

Потім проаналізуйте, чому якісь ділянки шкіри ви скоригували, а якісь не чіпали. Так можна отримати декілька корисних інсайтів, а в майбутньому заощадити купу часу — не вичищати фото глибоко на ділянках, які можна залишити природними.

З чим найчастіше переборщують ретушери?

Найчастіше переборщують, звичайно, з ретушуванням шкіри. Рідше — з фільтром Liquify («Пластика»), який дозволяє змінювати форму об’єктів на фото.

А чим, навпаки, нехтують — а даремно?

Деталями. Часто ретушери занадто сильно концентруються на самій лише моделі, забуваючи про все інше. Важливо оцінювати картинку цілком — наскільки гармонійно все виглядає у кадрі. Наприклад, у своєму недавньому проєкті для бренда смарт-валіз Have A Rest я попрацювала з фоном: прибрала стежку і засохлі кульбаби:

Ретуш фото здається монотонним заняттям. Що допомагає зробити процес менш рутинним та зберігати фокус?

Коли переді мною непросте завдання, де потрібно конкретно поворушити мізками, я віддаю перевагу або тиші, або електронній музиці. Якщо робота йде на автоматі, можу увімкнути фоном будь-яку музику, подкаст, ютуб.

Якщо проєкт великий і завдання однотипні, час від часу обов’язково перемикаюся на інші проєкти — інакше можна просто збожеволіти. Не люблю дуже великі проєкти.

З часом ретушер розуміє, який тип проєктів йому ближчий: хтось любить робити лукбуки, хтось — б’ютики. Якщо відчуваєш, що проєкт не заходить, не гвалтуй себе — відмовся. А якщо ти в ньому ще й фотограф, передай знімки іншому ретушеру.

А ти сама тільки обробляєш фото чи й знімаєш також? Які плюси та мінуси поєднання ролей?

Я спеціалізуюся на ретуші, але іноді знімаю сама чи беру участь у зніманні як асистентка.

З плюсів — під час знімання помічаєш деталі, які на постобробці можуть стати проблемою, і намагаєшся звести їх кількість до мінімуму. Наприклад, стежиш за укладкою моделі, тому що знаєш: на пості працювати із зайвими пасмами — марудно і складно. Якщо штучне світло валить сильний хайлайт, просиш візажиста це «прибити», щоб не мучитися потім з ретушшю. Знаєш, де потрібно зробити додатковий кадр для пересадки деталей, де — з іншою експозицією і так далі.

Це дуже полегшує роботу ретушера. Фотографу теж корисно розуміти, як влаштована ретуш — це дає більше свободи на зніманні. Наприклад, якщо любиш крутити перспективу у фотошопі, зможеш під час знімання підбирати ракурси, на які distortion (оптичний ефект, при якому прямі лінії викривляються — прим. ред.) ляже краще.

Мінусів у поєднанні ролей я не бачу — аби часу вистачало і на те, й на інше.

Фотограф, ретушер та глядач бачать світ (і знімки) по-різному?

У фотографа свій перевірений погляд. Ретушер дивиться на знімок через призму фотографа. А глядач — бачить суб’єктивний візуальний сюжет. До того ж у кожної людини він свій.

Що тебе приваблює у роботі ретушера? На відміну від того ж фотографа чи, скажімо, відеомонтажера?

Я дуже соціальна людина, і в мене досить активний темперамент, а процес обробки фото мене заземлює. Він виховує у мені уважність, концентрацію, вчить шукати нові шляхи для отримання швидшого та якіснішого результату, дозволяє мені видихнути. Ретуш — це мій дзен.

Але робота — це часто стрес. Особливо коли на зніманні кажуть «виправимо на пості». Ретушер може виправити косяки фотографа? Від кого залежить результат?

З часом я почала наполягати на тому, щоб зробити ще один дубль — жодних «виправимо на пості». Не тому що ліньки, а тому що так якісніше.

Іноді горе-знімання реально «витягнути» за допомогою ретуші: картинка може отримати нове сприйняття, але важливо розуміти, що концептуально вона сильно відрізнятиметься від початкової ідеї. А так — результат залежить від усіх учасників процесу однаково.

Розкажи про свої естетичні орієнтири. Що для тебе краса?

Краса — це ілюзія. Нам виглядає гарним те, що здається гармонійним. А щоб побачити гармонію, потрібний контекст. Дуже круто, коли фотограф вибирає локацію/сеттинг з урахуванням зовнішності моделі — і навпаки. Коли відчуває, яка модель класно виглядатиме в одязі того чи іншого бренда. Коли знає, що саме підсилить продукт у кадрі.

Коли я отримую знімки на ретуш, обираю тип обробки, враховуючи зовнішність моделі, продукт та інші ввідні. Це може бути м’яка кольорокорекція, приглушені кольори, а може бути отруйний, контрастний колір. Soft skin чи навпаки дуже фактурна обробка, що посилює якісь риси. Знімок можна пом’якшити, а можна зробити «важчим», за допомогою кольору/світла/роботи зі шкірою та деталями. Зловити цю гармонію дуже важливо — як на етапі знімання, так і на етапі ретуші.

У чому тоді секрет ugly-арту, як вважаєш?

Якщо він виглядає цілісно або є прикольне поєднання несумісних елементів — це може бути супергармонійно. Але навіть якщо гармонії не сталося, не страшно. Мені здається, ugly-арт — він про епатаж, бунтарство.

Поділися фотографами, до яких заглядаєш за натхненням.

Щоб навчити око та для натхнення корисно заглядати на Readellion: просто заходиш у розділи Photo і Fashion та вибираєш будь-який журнал з обкладинкою, що сподобалася.

Ти спеціалізуєшся на фешн- і б’юті-проєктах. Чи є там специфічні стандарти обробки?

Я сказала б, що там загальні стандарти — вони просто адаптовані під контекст проєктів. Наприклад, природна ретуш: про неї прийнято говорити в контексті шкіри, але ті ж правила працюють з одягом, аксесуарами та будь-якими іншими текстурами. Володіння інструментами для клонування та малювання і кольором дає можливість вписатися в найспецифічніші стандарти — або вийти за їхні рамки.

А тепер — бліц. Коротке запитання — коротка відповідь. Найдурніший міт про обробку фото?

Що обробка — це тільки про замазування прищів і збільшення дупи. Насправді граней значно більше. Постобробка розставляє акценти і допомагає позбутися викривлень — у реальному житті ми їх не помічаємо, а на фото вони видимі.

Ретуш може бути інструментом для творчості, а може — інструментом зростання продажу. Може бути нудною, а може бути креативною. Іноді потрібно знайти швидке рішення, іноді — придумати щось незвичайне.

Відкривати для себе нові шляхи розв’язання різних задач, щоразу переосмислюючи свій підхід, і спостерігати, як зростає якість роботи, — це кайф. Але прищі та дупа теж трапляються 🙂

Опиши свій підхід до ретуші одним словом.

Твій найсмішніший професійний фейл?

Коли я працювала у студії, випадково замінила купу готових знімків із фотосесії сирими джипегами. Цілий день нишпорила у програмах для відновлення файлів, але відновилися лише компрометувальні фотки попереднього власника цього комп’ютера. Досі намагаюся забути цей матеріал. Це було не так смішно чи соромно, як кринжово.

Аж таких фейлів у мене було небагато, а ось різних диких історій — достатньо. Наприклад, одного разу жінка на 6–7 місяці вагітності попросила на всіх знімках видалити живіт. Вона аргументувала це тим, що має намір показати фото батькам. А ще якось я ретачила фото з дівич-вечора тайських ескортниць. Ось це був справжній acid:)

Візіонери світу: Хідео Коджіма та його імперія відеоігор

Як головний геймдизайнер сучасності зміг поєднати кіно та відеогеймінг.

Як ретушувати, щоб було непомітно

Зараз уже ніхто не ретушує так, як 10 років тому. Стандарти краси трансформувались — моделі з глянцевою шкірою та надмірною пластикою тіла перетворились на крінж.

Один з найголовніших трендів останніх років — природність зображень і, відповідно, натуральна ретуш. Суть такої ретуші у тому, щоб зробити саму обробку непомітною, а фото — тільки «освіжити». Натуральна ретуш допускає зморшки, веснянки та й взагалі — дозволяє бути недосконалим.

Розповідаємо, що таке природна ретуш та які є дев’ять підходів, щоб підсилювати автентичність зображень.

Коли потрібна ретуш

У світі комерційної фотографії ретуш — фінальна, але надважлива історія. Хороший кадр — це тільки перший крок до хорошого зображення. Навіть якщо на знімальному майданчику зібрались виключно профі — «сирі» фото все одно треба буде вдосконалювати.

Загалом можна виділити два види ретуші:

• #1. Базова — усуває явні дефекти, фіксить контраст, тон, покращує загальну якість зображення (не слід плутати базову ретуш з редагуванням зображень, це технічний процес). Базова ретуш доречна для фото з приватних чи весільних фотосесій, для інтернет-каталогів (коли фото дуже багато).
• #2. Професійна (або hi-end ретуш) — це завжди детальна і поглиблена обробка всього зображення, яка вимагає від ретушера прокачаних скілів.

Така ретуш потрібна для розв’язання складних завдань та передбачає надретельну роботу з кольором, світлом, тонами. Hi-end ретуш зазвичай використовують у рекламі, журналах, fashion-кампейнах та великих комерційних проєктах.

Що ретушувати, а що — ні

Ретуш, як і будь-який творчий процес, може бути суб’єктивною. Два автори по різному можуть ретачити одне і те саме фото. Рішення, що ретушувати, а що — ні, кожен приймає сам. Але завжди треба зважати на контекст.

У випадку з натуральною ретушшю найголовніше — правильно проаналізувати зображення, а потім вирішити, які недоліки (або особливості шкіри, як-от родимки) прибрати, а які — пом’якшити або залишити.

Оцінюючи зображення, намагайся:

• #1. Помічати на фото не модель, а текстуру, кольори та світло
• #2. Наближати мінімально — щоб побачити тільки ті дефекти, які треба усунути (бруд, пил, подряпини)
• #3. Фокусуватися на елементах, які вибиваються із загального фону (зазвичай те, що надміру привертає увагу, потребує ретуші)

Щоб зрозуміти, які недосконалості треба прибрати повністю, а які — частково (або не чіпати взагалі), поділи ці елементи на дві групи:

• — тимчасові: подряпини, бруд, почервоніння, нерівномірну засмагу треба усувати
• — природні: веснянки, зморшки, шрами, родимки пом’якшуй або не чіпай

Точно треба усувати те, що робить фото неприємним або неестетичним — пил, бруд, прищі, синці, залишки їжі на зубах.

З тим, що пом’якшувати, — складніше. Ретельно подумай, чи слід це ретушувати й наскільки інтенсивно. Бо деякі маленькі, але особливі деталі можуть надавати автентичності портрету. Тут все залежить від твого художнього погляду і сприйняття.

9 правил для природної ретуші у Photoshop

Для натуральної ретуші найкраще працює правило «менше означає більше»: чим менше втручання — тим кращий результат. Намагайся не переборщити з кількістю інструментів та інтенсивністю їхнього використання і дотримуйся дев’яти правил:

#1. Залишай текстуру шкіри. Перше і базове правило — мінімальна обробка текстури шкіри. Намагайся не ретушувати її повністю. Щоб усунути недоліки, використовуй інструмент Healing brush tool з невеликим радіусом або інструмент Stamp.

Не роби шкіру гладенькою, а лише позбудься від явних дефектів — так ти збережеш її природний вигляд.

Якщо текстура шкіри сильно виділяється та її треба пом’якшити — використовуй інструмент Clone brush tool.

#2. Роби пензлик напівпрозорим. Інструмент Brush tool — альтернатива складній та довготривалій роботі з ретушування шкіри, бо дозволяє домальовувати ефекти вибірково. Використовуй Brush tool з прозорістю нижче 50% — це зробить помітними половину оригінальних текстур та ефектів на шкірі.

Якщо не робити інструмент прозорим, або підняти прозорість значно вище 50% — це може призвести до ефекту «шпаклівки», природні риси втратяться.

#3. Уникай частотного розкладання. Інструмент Frequency separation у Photoshop дозволяє «розкласти» на два шари текстуру зображення та кольоровий тон (найчастіше при роботі зі шкірою) і працювати з кожним шаром окремо.

Цей спосіб не варто використовувати для ретуші шкіри обличчя, якщо хочеш надати їй ефекту природності. Частотне розкладання знищить мікроконтраст на шкірі та створюватиме відчуття фальшивості зображення.

#4. Не перестарайся з Dodge&Burn. Це техніка ретуші, при якій одні ділянки шкіри затемнюють, а інші освітлюють. Dodge&Burn дозволяє створювати ідеальні тіні та відблиски. Цей інструмент добре підходить для натуральної ретуші, бо дозволяє пропрацювати кожен міліметр шкіри, змінювати тіні як завгодно, не впливаючи на текстуру.

Але, обравши Dodge&Burn, не перестарайся:

• — не масштабуй фото занадто сильно (оптимально працювати з масштабом 100%)
• — не витрачай на техніку багато часу (спробуй робити максимум 20–25 хвилин)

#5. Менше ретушуй очі та райдужну оболонку. Ретуш забарвленої частини ока не має бути помітною. Якщо занадто освітлити її або навпаки — зробити надто насиченою, вона виглядатиме нереалістично та ляльково. Підкреслюй її колір, але мінімально.

Утримуйся також від надмірної ретуші шкіри навколо очей — ця область дуже важлива для ефекту натуральності. Максимум — ледь освітли область і усунь небажані грубі зморшки або складки макіяжу.

#6. Зведи до мінімуму Liquify. Випрямляти ніс моделі або змінювати форму обличчя, не кажучи вже про пластику тіла, — це не ок. Природні форми мають такими й залишатись — особливо якщо ретушуєш знімок для hi-end.

Тож застосовуй Liquify тільки у крайніх випадках — щоб надати об’єму або змінити форму дрібних елементів (наприклад, нігтів).

#7. Обирай Color Grading тільки при низькій якості фото. Використовуй інструмент Color Grading (потрібен для кольорокорекції чи тонкорекції) тільки у випадках, якщо якість оригіналу низька. Якщо твоя основа високої якості — кольорокорекція, скоріше за все, не знадобиться.

• — правильно відредагуй фото на початку, тоді наприкінці не треба буде корегувати кольори й тон
• — намагайся робити колір шкіри природним та більш яскравим (це один із ключових моментів для природного вигляду шкіри)