Що буде якщо не лікувати міому матки

Вам поставили діагноз «міома матки» і ви не знаєте, якому лікарю довіритися і якому методу лікування віддати перевагу? І чи треба взагалі лікувати міому, чи не простіше почекати, поки вона «розсмокчеться» сама? Спробуємо знайти відповіді на ці запитання.

Міома матки – це гормонозалежне доброякісне новоутворення, що розвивається з м’язової тканини матки. Згідно зі статистикою, воно становить приблизно 15-20% усіх захворювань у сфері гінекології, з якими стикаються жінки репродуктивного віку і старші.

Пухлина може бути як поодинокою, так і у вигляді множинних міоматозних вузлів з різною локалізацією. У деяких випадках вага міоми може досягати кількох кілограмів. Тому не слід тягнути з лікуванням і зробити все вчасно. В клініці «JMC» працюють висококласні гінекологи, які допоможуть Вам вирішити цю проблему. Подробиці на сайті: https://jmc.org.ua/.

Які бувають види міоми матки

Залежно від розташування в структурі матки розрізняють такі види міом:

• інтерстиціальна – новоутворення розташовується в товщі стінки матки;
• субмукозна, за якої спостерігається значне випинання пухлини в порожнину матки;
• субсерозна – зростання новоутворення відбувається в підчеревному просторі.

Як проявляється міома матки

Міома – підступне захворювання, яке в багатьох випадках ніяк себе не проявляє. Приблизно третина жінок, які страждають на міому матки, не спостерігають у себе жодних підозрілих симптомів, які вказують на те, що в організмі зріє пухлина. Це ще раз підтверджує необхідність проходження регулярних профілактичних оглядів у гінеколога – тільки фахівець може вчасно виявити захворювання і призначити лікування, яке вбереже жінку від розвитку ускладнень.

Якщо міома матки все ж заявляє про себе, то вона проявляється такими симптомами:

• рясні менструації зі згустками, триваліші, ніж зазвичай;
• сильні болі під час менструації;
• кров’янисті виділення поза менструаціями;
• дискомфорт внизу живота, в попереку, відчуття тяжкості й тиску.

У разі множинних міоматозних вузлів ці симптоми можуть посилюватися. У разі активного росту пухлин жінку турбують часті ниючі болі.

Що буде, якщо міому не лікувати

Міома матки може призвести до неможливості завагітніти. Якщо ж зачаття відбувається, вузли міоми можуть заважати виношуванню дитини. Приблизно у 20% безплідних жінок міома матки – єдина патологія репродуктивної системи.

Рясні менструації та велика втрата крові, а також міжменструальні кровотечі стають причиною розвитку анемії та погіршення загального самопочуття: слабкості, млявості, головного болю, запаморочень, погіршення пам’яті. Також анемія негативно позначається на стані шкіри, волосся і нігтів.

Безперервне зростання міоми рано чи пізно призводить до порушення функціонування внутрішніх органів, створюючи проблеми в роботі шлунково-кишкового тракту і нирок. Наприклад, велика міоматозна куля може здавлювати сечовід і порушувати відтік сечі, спричиняючи незворотні пошкодження нирки. Також можливе переродження міоми в ракову пухлину.

Перекрут ніжки міоми та її некроз проявляється гострим болем, інтоксикацією та високою температурою тіла. Цей стан потребує негайної допомоги лікаря.

Таким чином, міома може призвести не тільки до порушення репродуктивної функції, а й спричинити збій у роботі інших внутрішніх органів, а в деяких випадках навіть загрожувати життю.

Діагностика та лікування міоми матки

Для діагностики міоми достатньо гінекологічного огляду, гістероскопії, збору анамнезу та УЗД, за необхідності – КТ і МРТ. При постановці діагнозу «міома» схема лікування для пацієнтки підбирається індивідуально. Не всі міоматозні вузли потребують хірургічного втручання, в деяких випадках можна обмежитися динамічним спостереженням і консервативним лікуванням. В основі терапії лежить приймання гормональних препаратів, що стримують ріст пухлини. Препарати підбирає тільки лікар з урахуванням віку пацієнтки, стану її здоров’я і планів на майбутні вагітності. Самолікування і відмова від відвідування лікаря за міоми матки неприпустимі, це може призвести до непоправних наслідків.

На сьогодні не існує методів лікування, крім хірургічного, які могли б назавжди видалити міому. Консервативне лікування лише уповільнює розвиток новоутворення, тому в багатьох випадках лікарі пропонують оперативне лікування.

Існують варіанти проведення органозберігаючої операції, коли видаляють міоматозний вузол із мінімальним пошкодженням матки. Після операції зберігається менструальна функція і можливість виносити та народити дитину. Малоінвазивне лапароскопічне втручання дає змогу пацієнтці швидко відновитися і практично не залишає шрамів на шкірі.

Вагітність і міома матки

Неможливо заздалегідь передбачити, чи буде міома перешкодою для зачаття. Якщо новоутворення невелике – вагітність можлива. Але якщо пухлина росте в порожнину матки, вона завадить розвитку плода і може стати причиною викидня. Також велика міома може унеможливити процес природних пологів. Крім того, дисбаланс гормонального фону під час вагітності може призвести до посиленого росту міоми і розвитку ускладнень, яких не було до виношування малюка.

З цього випливає, що за наявності міоми вагітність можна планувати тільки після ретельного обстеження і за умови регулярного спостереження у досвідченого гінеколога.

Міфи про міому

Міф 1. Міому можна вилікувати біодобавками або народними засобами.

Жодні БАДи, вітаміни, настої трав, п’явки та інші подібні методи лікування не зможуть позбавити від міоми. Експерименти із застосуванням народної медицини без узгодження з лікарем можуть погіршити перебіг хвороби і вимагати термінової операції з повним видаленням матки.

Міф 2. Після видалення міоми можливі проблеми з виношуванням дитини.

Швидше за все, проблеми з вагітністю більш імовірні при відмові від лікування міоми. Імовірність ускладнень після операції підвищується тільки в тому разі, якщо втручання виконує некваліфікований хірург, який неправильно ушиває матку після видалення міоми.

Міф 3. Видалення матки при міомі – найкращий вихід для пацієнток, які не планують народжувати.

Насправді найбільш відомі представники сучасної медицини дотримуються думки, що зберегти матку краще в будь-якому віці, якщо діагноз це дозволяє. У пацієнток після видалення матки з придатками підвищується ризик розвитку серцево-судинних захворювань, часто з’являються проблеми з вагою, захворювання ендокринної та нервової систем.

Міома матки: причини, діагностика, лікування

Міома матки (лейоміома, або фіброматоз) є моноклональним доброякісним новоутворенням, яке розвивається з гладкої мускулатури міометрія з великим компонентом позаклітинного матриксу, що містить колаген, протеоглікан і фібронектин (Ierardi A.M. et al., 2021). Фіброматоз — поширене захворювання, діагностується у 20% жінок віком від 30 років та у 40% пацієнток віком від 40 років. Враховуючи естроген-залежність міоми матки, ризик розвитку хвороби підвищується під час вагітності або при застосуванні оральних контрацептивів та знижується після настання менопаузи (Ierardi A.M. et al., 2021).

Якими є перші симптоми міоми матки?

Симптоми міоми матки:

• рясні кров’янисті виділення або тривалі менструальні кровотечі (більше 7 днів), які можуть призвести до залізодефіцитної анемії;
• збільшена у розмірі матка може провокувати здуття живота, біль у нижній частині живота, шлунково-кишкові симптоми (діарею чи закреп) та симптоми з боку сечовивідних шляхів (часте сечовипускання, затримку сечі або ніктурію);
• багато жінок можуть не відчувати жодних симптомів незалежно від розміру міоми;
• порушення фертильності (Tinelli A. et al., 2021).

Міоми зазвичай діагностують випадково під час клінічного обстеження чи візуалізації. Клінічні симптоми більш характерні для підслизових міом, ніж для невеликих субсерозних або інтрамуральних міом. Більш виражені ознаки частіше спостерігаються при великих інтрамуральних або субсерозних міомах (Contegiacomo A. et al., 2021).

Причини виникнення міоми матки

Точні причини розвитку міоми матки до кінця не вивчені. Виникнення фіброматозу може бути пов’язане з факторами ризику, генетичними механізмами.

Згідно з результатами дослідження, підвищення рівнів естрогену та прогестерону призводить до збільшення мітотичної активності (підвищена інтенсивність поділу клітин), що зумовлює соматичні мутації. Збільшену кількість рецепторів естрогену виявлено у непухлинних ділянках міометрія міоматозної матки.

Існує теорія, що патогенез міоми матки подібний до реакції на травму із синтезом позаклітинного фіброзного матриксу. Ішемічне пошкодження міоми може бути пов’язане з посиленням синтезу судинозвужувальних речовин під час менструації. З іншого боку, пошкодження судин, що забезпечують фіброматоз, призводить до гіперекспресії основних факторів зростання фібробластів при лейоміомах.

Згідно з епідеміологічними даними, існує зв’язок між ростом міоми та факторами ризику, такими як вік, раса, ожиріння, спадковість, репродуктивні фактори, статеві гормони, артеріальна гіпертензія та інфекція. Що ж небажано вживати при міомі матки? Соя та соєве молоко, м’ясо, риба, алкоголь, молочні продукти мають потенційну здатність впливати на захворювання, пов’язані з гормонами, і, таким чином, можливо, також на утворення та зростання міоми (Tinelli A. et al., 2021).

Стадії та класифікація міоми матки

Міоми можна класифікувати залежно від їх розташування на:

• субмукозні або підслизові (розвиваються у міометрії);
• інтрамуральні (розвиваються в тілі матки, можуть збільшуватися та розтягувати матку);
• субсерозні (формуються на зовнішній стороні матки, що називається серозною оболонкою);
• міоми на ніжці;
• міоми шийки матки (розташування вузлів у шийці матки).

Інтрамуральні міоми — найпоширеніші, тоді як субмукозні — менш поширений тип (Contegiacomo A. et al., 2021).

Стадії розвитку лейоміоми:

0-ва стадія — формування, які не проростають у ендометрій;

1-ша стадія — вузлова міома матки починає проростати в міометрій;

2-га стадія — вузли проростають у матку більш ніж наполовину;

3-тя стадія — вузли повністю зрощені з ендометрієм.

Діагностика хвороби

Для діагностики фіброматозу лікар проводить:

• гінекологічний огляд (лікар може відчути неправильну форму матки);
• трансвагінальне або трансабдомінальне ультразвукове дослідження малого тазу;
• магнітно-резонансну томографію малого тазу;
• гістероскопію — через піхву направляється невелика камера, іноді використовується для того, щоб заглянути всередину матки, де можуть розташовуватися міоми (при субмукозних формах міоми);
• гістеросальпінгографія — дослідження прохідності маткових труб за допомогою рентгену або ультразвукового дослідження з додаванням контрастних речовин.

Терапія при міомі матки

У жінок з клінічними симптомами фіброматозу тактика лікування вибирається залежно від стану хворої, розміру та локалізації міоми, віку та бажання пацієнтки зберегти фертильність або матку (Contegiacomo A. et al., 2021).

Медикаментозне лікування

Методи лікування при фіброматозі: консервативне чи хірургічне. Основна терапія — гормональні препарати:

• комбіновані препарати, що містять естрогени та гестагени (дідрогестерон та естроген; дроспіренон та естроген);
• лікарські засоби, що містять гестагени та естрогени для послідовного застосування (дідрогестерон та естроген; левоноргестрел та естроген);
• гестагени (дезогестрел);
• естрогени та гестагени у фіксованих комбінаціях (левоноргестрел та етинілестрадіол; дезогестрел та етинілестрадіол; гестоден та етинілестрадіол; дроспіренон та етинілестрадіол; норельгестромін та етинілестрадіол; хлормадінон та етинілестрадіол);
• антигонадотропні засоби та подібні препарати: сухий екстракт плодів прутняка звичайного;
• анти-гонадотропін рилізинг гормони (ганірелікс) (Компендіум).

Коли потрібно проводити операцію?

Вибір лікування при міомі матки визначається віком пацієнтки та бажанням зберегти фертильність або уникнути радикальних операцій, таких як гістеректомія. У жінок, які раніше мали вагітність, при міомах матки в основному використовують радикальну гістеректомію, тоді як консервативні стратегії є кращими для пацієнток, які бажають зберегти фертильність. Міомектомія, емболізація маткових артерій та видалення міоми є альтернативними методами лікування для збереження матки.

В останні роки потреба в альтернативах операції зумовила розвиток інших підходів, особливо методів термічної абляції, які включають високоінтенсивний сфокусований ультразвук, радіочастотну абляцію та черезшкірну мікрохвильову абляцію. Ці нові методи все частіше використовують для мінімально інвазивного лікування при симптоматичних лейоміомах (Ierardi A.M. et al., 2021).

Раніше часто виконували відкриту міомектомію (ВМ), проте лапароскопічна міомектомія (ЛМ) останнім часом стала більш поширеною. Тим не менш, фіброматоз може рецидивувати після ЛМ та ВМ. Згідно з результатами дослідження, після ЛМ відзначають більш високу частоту рецидивів, ніж після ВМ, ймовірно, у результаті ручного видалення міоми при ОМ, яке є більш вичерпною екстракцією міоматозних утворень меншого розміру, ніж при ЛМ. Іншими словами, менша кількість залишкових міоматозних мас після ВМ сприяє більш низькій частоті післяопераційних рецидивів (Yasushi Kotani et al., 2018).

Емболізація міоми матки є безпечним та ефективним органозберігальним методом лікування за наявності симптомів, пов’язаних з міомою, на підставі широкого спектра опублікованих даних, включаючи рандомізовані контрольовані дослідження. Емболізація міоми матки полягає в ендоваскулярній інфузії емболічних агентів у судинну ділянку матки з метою зменшення кровопостачання міоми, що викликає інфаркт доброякісного утворення та зменшення його об’єму за збереження кровотоку в нормальному міометрії та ендометрії (Contegiacomo A. et al., 2021).

Профілактика хвороби

Низьке споживання фруктів та зелених овочів пов’язане з вищим ризиком утворення міоми. Крім того, дефіцит вітаміну D асоціюється з підвищеним ризиком розвитку фіброматозу. Серед жінок віком 35–49 років у групі з нормальним рівнем вітаміну D ймовірність виникнення міоми була на 32% нижчою, ніж у групі з дефіцитом цього вітаміну. У пацієнток із фіброматозом відзначали значно нижчу концентрацію вітаміну D у порівнянні зі здоровими жінками. Крім того, вітамін А має антипроліферативну дію на міому матки (Tinelli A. et al., 2021).

Згідно з результатами досліджень, для жінок, які споживають чотири порції фруктів чи овочів на день, характерний нижчий ризик розвитку міоми матки порівняно з пацієнтками, які вживають лише одну порцію фруктів чи овочів на день.

Які продукти харчування впливають на міому матки? Екстракти деяких видів овочів та фруктів містять фітохімічні речовини, що володіють in vitro ефективністю щодо проліферації міоми матки (броколі, білокачанна капуста, китайська капуста, помідори, яблука, полуниця), тому їх можна використовувати при цій патології (Tinelli A. et al., 2021 ).

Міома матки та вагітність

У період вагітності в організмі жінки збільшується вироблення естрогену та прогестерону. Фіброми можуть розвиватися та швидко рости під час виношування дитини. У вагітних ймовірність розвитку міоми, як і раніше, є нижчою, ніж у невагітних. Згідно з результатами досліджень, міома вражає 20–40% усіх жінок та лише 0,1–3,9% вагітних.

Міома матки

Однією з найактуальніших проблем для сучасних жінок стало таке захворювання, як міома матки.

У даній статті ви зможете дізнатися, що це таке, як лікувати, і чи небезпечна. Доступною мовою буде детально розписано все про міому матки у жінок: симптоми і лікування, класифікація, причини виникнення, ускладнення і наслідки.

Для початку розберемося з визначенням хвороби і її різновидами.

Що таке міома

[idea]Міома матки – це хвороба жіночої статевої системи, яка характеризується формуванням і розростанням доброякісної пухлини в матці, а саме в її м’язовому шарі. Найчастіше таке захворювання виявляють у жінки 30-40 років і більше. Але все більше зустрічається випадків, коли даний діагноз ставлять і в більш молодому віці, в тому числі і у дів 20-25 років.[/idea]

Вузли міоми можуть розташовуватися всередині тіла матки, такий варіант локалізації виявляється в 95% випадків, і в шийці у 5% пацієнток. Якщо пухлина розвивається з сполучної тканини, її називають фіброма, а якщо з м’язової – лейоміома.

Інтенсивність росту новоутворення залежить від гормонального фону, тому одним з методів лікування є гормонотерапія, але більш ефективним варіантом вирішення цієї проблеми є хірургія.

Види

Залежно від розташування щодо міометрія класифікація міоми буде наступною:

• міжм’язова (інтерстиціальна, інтрамуральна) – вузол розташовується всередині м’язового шару;
• підочеревинна (субсерозна) – вузол знаходиться близько очеревини під слизовою зовнішнього прошарку матки;
• підслизиста (субмукозна) – вузол знаходиться в порожнині матки під її внутрішнім слизовим шаром;
• міжзв’язкова (інтралігаментарна) – пухлина розташована між широкими матковими зв’язками.

[idea]Існують і різні види вузлів, вони можуть бути на ніжці або на плоскій підставі. За кількістю вузлів міома може бути одиночною або множинною, але частіше за все виникнення одного вузла тягне за собою появу і інших новоутворень.[/idea]

За розмірами

Гінекологи вказують величину міоми в сантиметрах, маючи на увазі розмір самого вузла, або в тижнях. Якщо в діагнозі то кажуть «міома 13 тижнів», значить, матка з міоматозним вузлом збільшилася до розміру, який характерний для вагітності на терміні 13 тижнів. Грунтуючись на таких критеріях, пухлина може класифікуватися на 3 типи:

• малих розмірів – до 2 см (4 тижні);
• середня – 2-6 см (10-11 тижнів);
• великих розмірів – більше 6 см (12 і більше тижнів).

Чим небезпечна міома матки

[idea]Будь-яка пухлина становить небезпеку для людського організму, оскільки є аномальним новоутворення для нього.[/idea]

На початкових стадіях деякі жінки ще до кінця не розуміють, чим небезпечне доброякісне утворення, але з його зростанням вони починають відчувати здавленість органів в малому тазу. При наявності міоми порушується циркуляція крові в сусідніх органах, оскільки утворення і саме заводить власну судинну сітку. Крім того, міома може бути ознакою ендокринних захворювань, які в свою чергу можуть викликати додаткові проблеми зі здоров’ям.

Що буде, якщо не лікувати

Багато жінок, у яких діагностували міому, цікавляться, що буде, якщо її не лікувати. Перерахуємо всі наслідки байдужого ставлення до даного захворювання:

• звичні викидні, гіпоксія, гіпотрофія плода;
• безпліддя;
• маткові кровотечі, які провокують розвиток анемії;
• новоутворення може перерости в саркому, від якої в підсумку жінка може померти;
• швидке збільшення пухлини в розмірі;
• перекрут ніжки міоматозного вузла з порушенням харчування в ньому;
• знижений тонус матки, який призводить до післяпологових крововтрат;
• гіперпластичні процеси різного виду;
• гідронефроз або пієлонефрит.

Що провокує появу міоми

Точної причини, через яку з’являється міома, сучасна медицина ще не встановила, але є ряд чинників, здатних збільшити ймовірність її розвитку:

• генетична схильність;
• порушення гормонального балансу;
• гіперпластичні процеси в ендометрії;
• вагітності, пологи і переривання;
• інфекційні та запальні захворювання органів репродуктивної системи;
• хронічні стреси;
• цукровий діабет і захворювання ендокринної системи, проблеми із зайвою вагою;
• хронічні хвороби внутрішніх органів і систем, гіпертонія;
• низька фізична активність;
• нерегулярне статеве життя і відсутність оргазмів.

Розглянемо більш докладно деякі причини, через які поява міоми найбільш ймовірно:

• надлишок естрогену, недолік прогестерону. Оскільки міома є гормонозалежним новоутворенням, то вона може розвиватися на тлі гормонального дисбалансу. Цілком природно, що її найчастіше діагностують у жінок дітородного віку, зазвичай при дисбалансі естрогену і прогестерону. Ожиріння тільки погіршує ситуацію, оскільки жирова тканина також здатна виробляти естроген;
• вагітності, пологи і аборти. Аборт, діагностичні вискоблювання, складні пологи і мимовільні аборти збільшують вірогідність виникнення новоутворення, а вдалі пологи особливо з наступним грудним вигодовуванням, навпаки, знижують ризики;
• харчування жінки. Незбалансоване харчування і шкідлива їжа здатні порушити гормональний баланс в жіночому організмі. Рафіновані продукти, транс-жири і дефіцит клітковини сприяють підвищенню концентрації жіночих статевих гормонів. Нездорова їжа може привести до ожиріння і, як наслідок, до розвитку міоми. Жінці потрібно їсти багато овочів, фруктів, морепродуктів, круп, менше жирів і цукру;
• неповноцінність інтимного життя. Через нерегулярні статеві контакти і відсутність оргазмів в органах малого таза застоюється венозна кров, що може привести до гормональних порушень і розвитку пухлини.

[idea]Також спровокувати розвиток міоми може оральна контрацепція, механічні травми дітородних органів, тривалий вплив ультрафіолету на тіло жінки.[/idea]

Діагностика

Запідозрити наявність міоми лікар може в ході звичайного гінекологічного огляду, оскільки розміри матки при цьому захворюванні будуть збільшеними. Діагностика патології може включати в себе наступні заходи:

• трансвагінальне УЗД органів малого таза. На УЗД можна оцінити розміри і форму пухлини;
• гістероскопія. В ході процедури лікар може одночасно провести біопсію ураженої ділянки і відправити отриманий матеріал в гістологічну лабораторію;
• лапароскопія. Призначають в разі спірних ситуацій, коли неможливо відрізнити міому матки від пухлини яєчника;
• КТ і МРТ. Дослідження хоч і інформативні, але дорогі, тому використовуються рідко.

Як проявляє себе пухлина

На ранніх стадіях захворювання може абсолютно себе не проявляти, перші ознаки наявності міоми можуть з’явитися, коли розмір вузла досягає 2-6 см:

• різкі болі внизу живота, які не пов’язані з приходом місячних. Характер болю переймоподібний, що тягне;
• хворобливі місячні, хоча раніше вони не мали такої особливості;
• посилення менструальних виділень;
• рясні міжменструальні кровотечі;
• збій регулярності менструального циклу, як його подовження, так і вкорочення;
• проблеми із зачаттям.

Симптоматика даного захворювання залежить від його задавненості, віку пацієнтки, розмірів і локалізації новоутворення, швидкості її розростання і наявності супутніх хронічних захворювань.

[idea]Дуже часто міома ніяк не дає про себе знати, виявити її можна лише при черговому гінекологічному огляді. Промацуючи живіт, лікар виявить збільшену в розмірах матку і в обов’язковому порядку відправить жінку на УЗД, де ехоознаки міоми підтвердять попередній діагноз.[/idea]

У даного захворювання є ряд характерних симптомів, виявивши які, необхідно в терміновому порядку проконсультуватися з лікарем:

• болі в міжменструальний періоді, які відчуваються в нижній частині живота і віддають у поперек і кінцівки;
• менструальні порушення. Змінюється тривалість циклу, посилюються менструальні болі, збільшується інтенсивність виділень під час регул, починаються кровотечі в середині циклу;
• жінка не може тривалий час завагітніти.

Якщо міоматозний вузол швидко збільшується в розмірах або вже має значний обсяг, збільшується і обхват живота, при цьому маса тіла залишається практично незмінною. Внизу живота відчувається дискомфорт і ниючі болі, які наростають під час психоемоційних і фізичних навантаженнях.

[idea]Міоматозні вузли великих розмірів можуть тиснути на сусідні органи, провокуючи тим самим запори, часті походи в туалет «по-маленькому» і хворобливе сечовипускання.[/idea]

Якщо ніжка міоматозного вузла перекручується, тіло міоми може некротизуватися, додатково можуть проявлятися симптоми «гострого живота», такі, як різкий біль внизу очеревини, прискорене серцебиття, холодний піт, непритомність. У таких випадках проводять екстрене видалення міоми.

Патологія може зачіпати інші органи і системи, що провокує появу такої симптоматики:

• при частих кровотечах розвивається анемія;
• може часто боліти і крутитися голова;
• болить за грудиною;
• виникають неврози і невротичні стани.

[idea]При появі будь-яких з перерахованих вище симптомів слід в обов’язковому порядку звернутися за лікарською допомогою.[/idea]

Лікується чи ні?

Пацієнтки, які раніше не стикалися з гінекологічними проблемами, дізнавшись про діагноз «міома», не мають точного уявлення про те, виліковується патологія чи ні.

Хоча міома матки – це пухлиноподібне захворювання, що володіє рядом характеристик пухлини, вона все ж має ряд відмінних рис, які дозволяють лікувати недугу не тільки хірургічними методами, але і консервативними.

[idea]Найприємнішою рисою даного новоутворення є його здатність зменшуватися в розмірах і повністю зникати.[/idea]

Вибір методики лікування проводиться індивідуально в залежності від тяжкості хвороби і особливостей організму, лише в крайніх випадках проводять хірургічне втручання.

Як лікувати міому матки

Існує 2 способи лікування міоми:

• консервативне лікування, при якому призначають прийом препаратів і неінвазивні процедури;
• хірургічне лікування, при якому проводиться операція.

Що робити в кожному конкретному випадку, може визначити виключно лікар.

[idea]Те, як буде проводитися лікування міоми матки, буде залежати від ступеня вираженості патології, клінічної симптоматики, розмірів новоутворення, віку пацієнтки і наміри в подальшому мати потомство.[/idea]

Лікування міоми лікарськими засобами буде ефективним лише за певних умов:

• при невеликих розмірах вузла, коли матка за величиною не перевищує 12-ти тижнів вагітності;
• якщо хвороба супроводжується невеликою кількістю симптомів;
• коли вузол має широку основу і розташований субсерозно або інтерстиціально.

[idea]Міому можна лікувати на ранніх термінах, чим довше новоутворення присутнє в тілі жінки, тим менше можливість використовувати в лікуванні консерватизм. При наявності серйозних протипоказань до операції медикаментозне лікування є єдиним виходом.[/idea]

Лікування без операції включає в себе наступний комплекс заходів:

• дотримання дієти;
• застосування імуномодуляторів;
• фітотерапія;
• фізіотерапевтичні процедури;
• гормональні препарати.

В ході медикаментозного лікування пацієнтка з міомою проходить наступні етапи:

• усуваються запалення і інфекції;
• активізується робота імунної системи за допомогою спеціальних препаратів;
• коригується раціон і режим дня;
• нормалізується робота ендокринної системи;
• формується рівний психологічний фон;
• усувається кровотеча і лікується викликана ним анемія;
• нормалізується менструальний цикл.

Виявивши у пацієнтки міому, лікар визначає швидкість розвитку патології за рік. Якщо вона виростає за рік до розмірів 4-тижневої вагітності, то її вважають швидкозростаючою і переходять до хірургічного лікування.

Тепер розглянемо кожен з методів лікування більш докладно.

Ліки

Консервативне лікування проводиться з використанням наступних груп ліків:

• похідні андрогенів;
• гестагени;
• комбіновані оральні контрацептиви;
• аналоги гонадотропін рилізинг-гормону аГнРГ.

Одним з інноваційних медикаментів є препарат Есмія, основною діючою речовиною якого є уліпристалу ацетат. Ці ліки за 3 місяці лікування у пацієнток, яким призначили оперативне видалення міоми, істотно скорочує розміри новоутворення і знижує інтенсивність симптоматики, а в 50% випадків відпала необхідність в операції. У таблеток немає побічних дій, і через півроку після їх використання пухлина не відновлює свій ріст.

Тепер розглянемо більш детально ліки з інших груп.

Агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону

Ці препарати вводять жінку в штучний клімакс, пригнічуючи гормонами функції яєчників. Препарати-агоністи природних гонадотропін-рилізинг гормонів пригнічують секрецію статевих гормонів гіпофізом, які впливають на діяльність яєчників. До препаратів цієї групи відносяться:

Під впливом препаратів яєчники припиняють свою діяльність, овуляція не настає, внутрішній матковий шар не змінюється і місячні перестають приходити. Це оборотний процес, після відміни препарату яєчники відновлюють свою роботу. Курс лікування – півроку. За цей час розмір новоутворення повинен зменшиться на 50%, а симптоматика повинна істотно знизитися.

У цих ліків є ряд негативних сторін:

• міома може повністю відновитися в розмірах після припинення прийому препаратів;
• препарат не можна приймати більше півроку, тому що підвищується ризик розвитку остеопорозу та інших ускладнення через дефіцит естрогену.

[idea]Найчастіше препарати-агоністи призначаються перед операцією для зменшення новоутворення в розмірах.[/idea]

Антигонадотропіни

Найчастіше з цієї серії призначають Даназол і Неместрана з діючою речовиною гестрінона. Ці ліки знижують інтенсивність симптоматики, але не зменшують розмір міоми. При їх прийомі можливий ряд побічних ефектів:

• посилено росте волосся на обличчі і тілі;
• змінюється тембр голосу;
• з’являються висипання.

[idea]Ці препарати призначають найчастіше при відсутності ефекту від гормональної терапії.[/idea]

Гестагени

До препаратів цієї серії відносять Дюфастон, Норколут і Утрожестан. Вони нормалізують ріст ендометріального шару при наявності гіперплазії, що має місце на тлі міоми. Виключно гестагенами міома лікується погано, їх призначають лише в тому випадку, коли новоутворення розвивається одночасно з гіперплазією ендометрія. Курс лікування становить 8 місяців.

Ще одним засобом, до складу якого входить гестаген (левоноргестрел) є внутрішньоматкова спіраль Мірена. Вона ставиться на 5 років і крім блокування росту пухлини має ще й протизаплідним ефектом.

Антипрогестагени

Препарати цієї групи зазвичай рекомендують приймати перед операцією з видалення пухлини. Найвідомішим ліками є Міфепристон (RU-486). Цей препарат здатний зменшити в розмірах міоматозний вузол і послабити його симптоматику.

Операції

[idea]На жаль, медикаментозне лікування не завжди може дати хороший результат.[/idea]

Якщо міома не піддається лікуванню консервативними методами, показана хірургія. Для початку розглянемо, в яких випадках призначається операція при міомі.

Показання до операції

Операцію призначають в наступних умовах:

• розміри вузла перевищують матку 12-го тижня вагітності;
• пухлина тисне на найближчі судини і органи, заважаючи їх нормальній роботі;
• новоутворення провокує рясні кровотечі;
• є дуже сильні больові відчуття;
• перекрутилася ніжка вузла, і почалося його відмирання;
• з’явився підслизовий міоматозний вузол;
• крім міоми діагностований ендометріоз;
• є підозра на злоякісні процеси в новоутворенні;
• якщо пухлина дуже швидко росте, терміново потрібна операція.

Тепер більш детально розглянемо види оперативних втручань і ситуації, в яких необхідно їх використання.

Емболізація

Останнім часом дуже багато практикуючих хірургів застосовують метод емболізації маткових артерій. Це малоінвазивне втручання, в ході якого в посудину матки вводять емболії, вони перекривають артеріальний просвіт. Зупиняється кровопостачання міоматочного вузла, і його тканини відмирають.

[idea]Це найбільш ефективний метод для пацієнтів з міомою, які ще планують в майбутньому мати дітей.[/idea]

Гістеректомія

Найбільш радикальний метод, при якому повністю видаляється орган. Є 3 варіанти оперативного доступу:

• абдоміальний – найбільш часто використовуваний метод, який має на увазі надпіхвову ампутацію матки або її екстирпацію. Частим негативним наслідком екстирпації є нетримання сечі. Надпіхвова ампутація можлива за умови здорової шийки матки і не великої величини вузлів між шийкою і маткою;
• лапароскопічний;
• вагінальний – застосовується при незначних обсягах міоматозного вузла.

[idea]До операції або під час неї хірург визначає доцільність видалення разом з маткою і яєчників. Рішення приймається індивідуально в кожному випадку, до уваги береться вік пацієнтки і наявність або відсутність на яєчниках новоутворень.[/idea]

Цей метод призначають в таких випадках:

• міома більше за розміром, ніж 13 тижнів вагітності;
• медикаментозне лікування неефективне;
• пухлина швидко росте;
• яєчники вражені пухлиною;
• почалося гостра кровотеча.

Міомектомія

Жінкам, які знаходяться в репродуктивному віці і ще хочуть мати дітей, спочатку дають рекомендації, як можна вилікувати міому медикаментозними методами, якщо вони не допомагають, то може бути призначена консервативна міомектомія. В ході цього втручання відбувається вилущування міоматозного вузла до здорової тканини. Проводиться втручання лапароскопічно або абдомінально.

Фуз-абляція

[idea]Це неінвазивний метод лікування патології, який проводиться під контролем МРТ. В ході процедури клітини міоматозного вузла нагріваються ультразвуковим імпульсом до їх повного руйнування.[/idea]

Процес проводиться в кілька етапів. Спочатку лікар вивчає новоутворення і планує операцію за допомогою МРТ. На другому етапі під контролем МРТ-апарату лікар починає нагрівати клітини вузла до певної температури УЗ-імпульсами. Після загибелі клітин фахівець охолоджує тканини. Залежно від величини пухлини може бути кілька таких сеансів. Сама процедура займає близько 4 годин. Контрольне МРТ робиться із застосуванням контрасту.

Оскільки ФУЗ-абляція є неінвазивною методикою, вона має безліч позитивних сторін:

• немає потреби в наркозі і післяопераційному догляді;
• немає ускладнень і побічних реакцій, типу кровотеч, підвищеної температури і інтоксикації;
• зберігається як матка, так і репродуктивна функція жінки;
• швидко проходить реабілітація;
• немає рецидивів;
• метод ефективний і при лікуванні великих вузлів;
• міома зменшується в розмірах відразу ж після сеансу;
• можна швидко позбутися від дискомфортної симптоматики.

Під час процедури пацієнтка лежить нерухомо на животі. У разі появи будь-яких дискомфортних відчуттів вона відразу ж повідомляє про це лікаря. Процедура не належна викликати печіння, колючого або прострілюючого болю, тому про появу подібної симптоматики потрібно відразу повідомляти медперсонал, який проводить лікування.

Народні засоби в допомогу

Народні методи лікування зводяться лише до застосування тампонів і спринцювання трав’яними настоями і відварами в домашніх умовах.

[/idea]Жоден подібний метод не допоможе позбутися від глибинних внутрішніх причин, що спровокували розвиток міоми. Застосування будь-яких альтернативних методів лікування даного захворювання слід в обов’язковому порядку обговорювати з лікарем.[/idea]

Профілактика

Якщо ви відноситеся до прекрасної половини людства, то ніякі профілактичні заходи не здатні на 100% убезпечити вас від виникнення міоми. Єдине, що може бути в ваших силах, знизити фактори, що провокують зростання міоми. Є кілька основних рекомендацій для жінок, що не бажають мати справу з даним захворюванням:

• зробити щорічні візити до гінеколога регулярними, краще відвідувати фахівця 2 рази на рік;
• щорічно робити УЗД органів репродуктивної системи;
• регулярно займатися сексом і досягати при цьому оргазму;
• не допускати абортів, а убезпечити від небажаної вагітності допоможе застосування гормональних контрацептивів;
• контролювати вагу, вести активний спосіб життя і займатися спортом;
• приймати вітамінно-мінеральні комплекси з антиоксидантною дією, які включають вітаміни А, Е, С, залізо, цинк, йод, селен.

Пару слів про вагітність

У жінок репродуктивного віку, яким поставлено діагноз «міома» завжди є ряд питань щодо сумісності даного захворювання з можливістю мати дітей. Надамо відповіді на найпопулярніші з них.

Чи можна завагітніти?

[idea]Завагітніти при наявності міоми в матці можна.[/idea]

Все буде залежати від величини пухлини та її локалізації. Якщо вона не заважає заплідненій яйцеклітині пройти по фалопієвій трубі і закріпитися в матковій стінці, то зачаття відбудеться. Важливо, щоб весь процес виношування дитини був під суворим лікарським контролем.

Перші 2 триместри внаслідок гормональних змін в тілі жінки може відбуватися незначне зростання міоматозного вузла, але на останніх місяцях вагітності міома не росте, а лише піддається деструктивним змінам.

Які ризики для здоров’я плоду

Міома може порушити циркуляцію крові і харчування стінок матки, що впливає на здатність міометрія до правильного скорочення, тому наявність новоутворення в матці підвищує ризик викидня.

Передчасне переривання вагітності мимовільно або за показаннями – це основна загроза для плода, але через зростання пухлини може статися затримка внутрішньоутробного розвитку, гіпоксія плода, передчасні або затяжні пологи, що також є серйозним ризиком для майбутнього потомства.

Головний видавець і засновник сайту healthapple.info з 31 травня 2017 року. Редактор статей на сайті.