Редька дикая – сорная трава или полезное лекарственное средство

Редька дикая известна с давних времен. А вот отношение к ней в разных культурах значительно отличалось. Высшее сословие древнего Египта брезговало ею. Считалось, что дикая редька – пища, пригодная лишь для питания рабов, строивших пирамиды. В древней Греции корнеплод напротив ценили. Были найдены фигурки из золота, изображающие редьку. Корнеплоды использовали в качестве дара богу Апполону.

Главным образом, ареал распространения растения – европейская часть России, Кавказ и Забайкалье. Встретить дикую редьку можно в странах Азии и Северной Америки, ее распространение там считается заносным. Растет она на обочинах, негустых лесах, полях, заброшенных участках.

Дикая редька – известный сорняк. Произрастая на сельскохозяйственных землях, она значительно снижает показатели урожайности.

Как выглядит редька дикая

Принадлежащее к семейству капустных однолетнее растение. Стебель редьки дикой может быть как прямым, так и формировать изгибы. Он покрыт короткими волосками, которые расположены вертикально или горизонтально. Длина стебля достигает 70 сантиметров. Морфологическая характеристика редьки дикой имеет некоторые различия с ее ближайшими родственниками: горчицей и редькой посевной.

Листы на стебле растут попарно, их количество составляет 8-12 штук. Листовые пластины внешним видом напоминают полевую горчицу. Они сильно иссечены. Разница лишь в направлении их роста. У редьки дикой они растут вверх, а листы горчицы они опущены.

Цветет дикая редька с июня до сентября. Ее цветы состоят из 4 слегка закругленных лепестков белого или желтого цвета. Крайне редко попадаются бордовые цветы.

Тип корневой системы у редьки дикой – стержневой.

После того как дикая редька отцветает, на стебле образуются стручки длинной от 4 до 8 сантиметров. Когда созревают семена, стручки распадаются на членики. В каждом из них содержится по одному коричневому семени.

Вред для сельскохозяйственных культур и человека

Семена содержат масла, благодаря этому они имеют долгую жизнеспособность в почве. Продлевает ее также глубокое закапывание. Семена положительно реагируют на азотистую почву. Всхожесть семян сохраняется на протяжении 6 лет.

Жизненный цикл растения составляет 5-7 месяцев. После прорастания дикая редька растет быстро, опережая культурные растения. Рост прекращается после цветения.

Зерновые культуры созревают позже, чем семена дикой редьки. При сборе урожая зерна оно может быть загрязнено семенами сорняка.

Корневая система дикой редьки конкурирует за питательные вещества и влагу с посаженной культурой.

Растение это ядовитое. Во время цветения дикая редька становится токсичной. В стеблях, листьях и цветах содержится горчичное масло, которое является причиной отравления. Известны случаи гибели скота, употребившего в пищу большое количество листьев и стеблей. Корень ядовит вне зависимости от фазы роста.

Во время цветения растение опасно и для человека. Если употребить его в пищу, можно получить сильнейшее отравление.

Его можно выявить по следующим симптомам:

• тошнота и рвота;
• изменение цвета мочи на оранжевый;
• учащенное сердцебиение;
• головокружение;
• в почках происходят необратимые изменения.

В случае отправления растением необходимо как можно скорее промыть желудок, принять меры для очистки кишечника и вызвать скорую помощь.

Как избавиться от сорняка на участке

Самый эффективный способ – прополка. Ее выполняют ручным способом, либо с использованием мотыги. Но этот метод подходит лишь для небольших дачных участков. Поля, засеянные пшеницей, вручную никто не пропалывает.

Для избавления от сорняков используют гербициды, эффективные для борьбы с двудольными растениями. Если поле не засажено, то землю можно обработать универсальным средством, уничтожающим сорняки.

Вдоль дорог и опушках леса дикую редьку не истребляют – растение является важным медоносом.

Использование растения в кулинарных рецептах

Дикая редька содержит большое количество нутриентов. В пищу ее употреблять можно, не забывая при этом о мерах предосторожности.

Из листьев делают салат. Самый простой рецепт следующий:

Зелень необходимо тщательно промыть и высушить.

Мелко порубить ее в подходящую посуду и добавить соус, состоящий из:

• 1 яйца;
• 2 столовых ложек сметаны;
• 2 столовых ложек растительного масла;
• 1 чайной ложки яблочного уксуса;
• соли и сахара по вкусу.

Зелень нужно хорошо перемешать им заправкой, подают салат на чуть подсушенном багете. Свежие листья добавляют в суп, а в сушеном и измельченной виде их используют в качестве приправы. Из стеблей готовят пюре. Свежие стебли пропускают через мясорубку, добавляют к получившейся массе соль и перец по вкусу, немного уксуса. Пюре используют в качестве соуса для блюд из овощей, мяса или рыбы.

Растение запрещено употреблять в пищу людям, имеющим заболевания желудочно-кишечного тракта.

Лекарственные свойства растения

Редьку дикую используют в качестве лекарственного средства, точнее, не все растение, а его семена и клубни. В них содержится железо, фосфор, калий, йод, а также флавоноиды, жирные масла и тиогликозид глюкобрассицин.

Растение популярно для лечения дерматологических заболеваний благодаря антибактериальным и бактерицидным свойствам.

Для лечения ревматоидного артрита применяют отвар семян. Для его приготовления заливают стаканом кипятка 1 чайную ложку семян и настаивают 3 часа. Настойку принимают по столовой ложке 3 раза в день.

Использование свербиги, еще так называют растение, актуально при железодефицитной анемии. Растение улучшает перистальтику кишечника и нормализует микрофлору.

Дикая редька приносит немало забот людям, занятым в сельском хозяйстве. С точки зрения обывателя, характеристика дикой редьки позволяет рассматривать ее как ценное лекарственное растение и полезное дополнение рациона. Стоит лишь соблюдать осторожность.

Тип корневой системы у редьки дикой

Редька дикая, или полевая (лат. Raphanus raphanistrum) – это однолетнее травянистое растение из рода редька семейства крестоцветные класса двудольные. Является ценным лекарственным растением и хорошим медоносом. Редька полевая распространена по всей Европе, встречается в Северной Африке, Западной Азии. Зачастую произрастает как сорняк на посевах культурных растений в нечерноземной полосе, на залежах, лугах, пустырях, у жилья, вдоль дорог.

Строение

Это однолетнее травянистое сорное растение. Корневая система стержневая с мощным укороченным крепким корнем. Стебель ветвистый, относительно высокий, может достигать в высоту от 30 до 70 см. В нижней части стебель тонкий и покрыт жесткими волосками. Расположение листьев на стебле очередное. Листья простые, имеют лировидную форму, перисто-рассеченные с 4-6 округлыми долями.

Цветки редьки дикой обычно с желтыми, реже белыми или пурпурными лепестками, собраны на верхушках главного и боковых побегов в соцветия – кисти. Формула цветка дикой редьки: 4 лепестка и 4 чашелистика, расположенные в виде креста, шесть тычинок и один пестик. Период цветения этого растения занимает все лето и начало осени.

Осенью созревают плоды – плотные стручки длиной 4-8 см и диаметром 0,5 см. Характерная особенность строения стручков редьки дикой состоит в том, что при созревании они разделяются на несколько члеников, в каждом из которых заключено по одному семени. Зародыш опавшего семени имеется два защитных слоя: кожуру и околоплодник. В семенах содержится горчичное масло, поэтому после созревания плодов редька полевая становится опасной для сельскохозяйственных животных.

Значение. Редька дикая является отличным медоносом. Многие насекомые-опылители питаются нектаром ее цветков и распространяют пыльцу. Этот вид редьки нашел применение и в медицине.

В сельском хозяйстве с данным сорным растением ведут упорную борьбу. Редька дикая быстро распространяется с недостаточно очищенными семенами злаковых культур. К мерам борьбы относятся тщательная зерноочистка, зяблевая вспашка, лущение жнивья, прополка посевов культурных растений, междурядная обработка пропашных.

Помогиииииииииииииииитееееееее срочнооооооо) Умоляяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяяюююю! Пожалуйстаааааааа)
Пользуясь гербарными экземплярами, опишите 2-3 растения семейства крестоцветных. При описании следуйте следующему плану.
1) отметьте особенности внешнего строения корня. Определите тип корневой системы
2) Изучая побег, отметьте особенности внешнего строения листа, тип жилкования, тип листорасположения, особенности внешнего строения стебля.
3) Определите, одиночный цветок или соцветиеимеет растение. Определите тип соцветия
4) Изучая строение цветка, отметьте особенности строения чашечки, особенности строения венчика, число и распорложение тычинок, особенности строения пестика, число пестиков в цветке.
5) Изучите строение плода. Отметьте особенности строения. Определите тип плода
6) Укажите, к какому классу и семейству относиться описанное вами растение. На основании каких признаков вы это определили?

Описание

Дикая редька (Raphanus raphanistrum, лат. ) – это растение семейства капустных или крестоцветных. Оно похоже на смесь окультуренной редьки и полевой горчицы. Сорняк опыляется с помощью насекомых. Для этого он имеет пахучие цветы с нектаром. Высота травянистого стебля колеблется в пределах от 40 до 60 см, имея при этом слабые корни. Разветвленная корневая система располагается достаточно близко к поверхности земли.

Базальная розетка формируется глубокими лопастями крупных листьев, а высокие мелкие листья расположены на стебле поочередно. Сам стебель может быть ланцетовидным или круглым на срезе с зелено-голубым или пурпурным оттенком. Стебель не разветвляются, а растет несколькими ветвями из одного основания.

Листья этого растения покрыты небольшими волосками, из-за чего имеют шершавую поверхность. Края листьев зауженные и имеют множество мелких зазубрин. Соцветия такой редьки в виде кисти могут быть нескольких оттенков: желтые, сиреневые, белые или пурпурные. Они располагаются на концах стеблей и имеют длину около 20-40 мм в поперечнике. Цветет редька в начале или середине июня и к началу июля уже полностью отцветает.

Размножается Raphanus raphanistrum следующим образом. После цветения на стебле формируются длинные семенные коробки, похожие на стручки фасоли или бобов. Такой тип побега имеет около 3-9 см длины и 3-6 мм ширины. Коробочки крепятся к основному стеблю небольшими черенками 10-30 мм длиной и имеют зеленоватую или пурпурную окраску.

Заканчивается такой семенник длинным утончающимся «носиком», а сам его корпус разделен на несколько сегментов, в каждом из которых лежит семечко.

По мере того как стручки созревают, они начинают приобретать желто-коричневый или серый цвет и расщепляются на несколько сегментов. Семечко в каждом сегменте только одно – это круглый шарик практически идеальной формы, имеющий диаметр от 1 до 4 мм. Цвет семян варьируется от желтовато-красного до коричневого. В течение одного сезона на каждом однолетнем растении созревает от 150 до 300 таких шариков. Семена, упавшие на землю, могут прорасти только на следующее лето, зиму они переживают под толщей снега. Так как семена падают на небольшое расстояние от маточного растения, их перенос на большие расстояния происходит либо с помощью животных, либо благодаря таким культурам, как овес или пшеница.

Дикая редька – это отличный медонос, имеющий сильный сладкий аромат. Но в сельском хозяйстве стараются полностью истребить этот сорняк, используя как ручную прополку, так и гербицидную обработку. Делается это потому, что всходит редька значительно раньше овощей или зерна и может разрастись, не оставив пространства и питательных веществ «культурным соседям».

Польза

Семена и клубни дикой редьки имеют широкое лекарственное применение. Объясняется это высоким содержанием тиогликозида глюкобрассицина и флавоноидов в ее клубнях, а также большим количеством жирного масла в ее семенах. Кроме этого, она содержит множество полезных витаминов и микроэлементов: йод, железо, фосфор и калий. Редька обладает сильными антибактериальными и бактерицидными свойствами, поэтому широко применяется для лечения различных кожных заболеваний. Отвар ее семян помогает при опухолях и ревматоидном артрите. Для этого необходимо 1 ч. ложку семян залить 1 ст. воды. Полученную смесь кипятят и оставляют настаиваться около 2-3 часов. Процеженную настойку принимают три раза в день по 1-2 ст. ложки как до, так и после приема пищи.

Клубни сорного растения отлично восстанавливают работу желудочно-кишечного тракта. Также плоды дикой редьки очень полезны для людей, страдающих мочекаменной болезнью. Чтобы приготовить лекарство, необходимо подобрать довольно крупную редьку и сделать в ней небольшое углубление. В него засыпается сахар или закладывается мед, чтобы стимулировать отделение горького сока и смягчить его вкус. Полученный сок необходимо принимать раз в день в количестве 2-3 ст. ложек. Аналогичное лекарство используют при заболеваниях дыхательных путей и для вывода мокроты из легких. При правильном приготовлении такое лекарство может быть эффективнее различных настоек и спреев, приобретенных в аптечном пункте.

Кроме приготовления различных отваров, листья дикорастущей редьки можно использовать в пищу, сделав из них салат. Для этого понадобится:

• 2 яйца;
• 0,5 ст. нежирной сметаны;
• 1 ст. ложка растительного масла;
• 1 ч. ложка яблочного уксуса;
• соль и сахар по вкусу.

Всю зелень необходимо тщательно промыть и просушить бумажным полотенцем, а затем мелко нарубить в глубокую посуду. Яичные желтки взбиваются со сметаной и уксусом, после чего в соус добавляются масло, сахар и соль. Подают такой салат порционно, разложив его на крупных подсушенных кусках белого хлеба.

Внешне дикая редька очень схожа с обычной домашней редькой, которую можно встретить практически на каждом дачном участке, поэтому их легко перепутать. Однако в период цветения сорняк становится очень токсичным за счет скопления горчичных масел в его соцветиях. Его стебли и листья также пропитаны ядом, от которого можно избавиться только хорошо просушив их. Если добавить такую зелень в салат, то легко можно получить серьезные проблемы со здоровьем.

А корень дикого растения ядовит весь период жизни сорняка, поэтому употреблять его внутрь нельзя вне зависимости от цветения редьки.

Первыми признаками отравления являются изменения в цвете мочи с желтого на яркий оранжевый и резкую тошноту и даже рвоту. При интоксикации может ощущаться головокружение и усиленное сердцебиение. Если своевременно не принять необходимые меры, то могут произойти опасные изменения в почках и надпочечниках. В случае отравления следует действовать по определенному алгоритму.

• В первую очередь необходимо как можно раньше сделать полное промывание желудка. Для этого можно использовать как обычную кипяченую воду, так и слабый раствор марганцовки.
• Второе, что следует сделать – провести клизмирование обычной водой либо таким же раствором марганцовки. Это нужно, чтобы полностью очистить кишечник от ядовитых остатков сорняка.
• При сильных болях в сердце и явственной аритмии следует принять валидол или нитроглицерин.
• Чтобы уменьшить побочные действия на желудок через некоторое время после его очистки будет полезно выпить 1-1,5 литров густого киселя. Он обволакивает желудочные стенки и защищает их от воспаления.
• На живот укладывается грелка с холодной водой или мокрое полотенце, после чего вызывается бригада скорой помощи. Даже если резь и боль уже прошли, а тошнота отступила, будет лучше, если специалист осмотрит пострадавшего.

Как избавиться?

Существует два метода борьбы с дикой редькой, применяемые как в крупных сельскохозяйственных компаниях, так и обычными огородниками на их дачных участках. Первое – это прополка сорной травы. На обычных грядках это делается вручную, с помощью лопатки или мотыги.

В промышленных масштабах это сделать сложнее, так как редька по величине стеблей и семенных стручков схожа с величиной колосьев. Чтобы отделить их от нужной культуры, необходимо применять очистку посевов на специальных сельскохозяйственных машинах.

Вторым способом борьбы с сорняком является обработка почвы гербицидами, которые уничтожают двудольные растения. Это может быть бромоксинил, метсульфуронметил, дикамба и их смеси. Кроме того, прекрасно удаляют сорняки с незасаженных полей обычные общеистребительные препараты.

Подробнее о дикой редьке вы узнаете из следующего видео.

Похожие записи:

Дика редька корисні властивості

Редька дика – однорічна рослина, що належить до сімейства хрестоцвітих (капустяних). Ця польова рослина містить у собі одночасно масу корисних речовин і сильну отруту . Що ж потрібно знати про дику редьку, щоб застосовувати її з користю?

Рослина має велику схожість з окультуреною редькою та гірчицею польовою. Залежно від умов зростання висота дикої редьки (свербиги) коливається від 30 до 70 см . Досить часто бур’ян формує звивисте стебло. І в тому, і в іншому випадку потужне стебло покрите короткими волосками, які мають горизонтальний або вертикальний напрямок.

Сильно розсічені листові пластини, що мають форму ліри. Єдина відмінність від гірчиці польовий напрямок листя – у редьки вони спрямовані вгору, а у гірчиці опущені. Кількість листових пластин, що виростають попарно, становить – 8-12 штук (4-6 пар) . Період цвітіння починається у червні і триває до середини осені.

Розділені на 4 пелюстки зі злегка закругленими краями, квітки бур’янів забарвлені в жовтий, білий, а в дуже поодиноких випадках пурпуровий колір.

Після закінчення цвітіння культура зав’язує щільний стручок з плодами довжиною від 4 до 8 см. Діаметр сховища насіння – 1/2 см . Як тільки насіння остаточно дозріє, освіта розпадається на осередки (так звані членики), де знаходиться по одному жовтому або коричневому насінні овальної форми.

Стручок з насінням дикої редьки

Квітки виробляють велику кількість нектару , який приваблює багато комах, що збирають пилок. В силу такої особливості свербигу є не тільки бур’яном, а й цінною криницею корисного меду.

Чи отруйна дика редька

У період цвітіння в бадиллі та суцвіттях утворюються гірчичні масла, в яких містяться токсини. Корінь не можна їсти, тому що в ньому міститься отрута незалежно від фаз розвитку бур’янів. Вживання навіть незначної кількості зеленої частини редьки або її суцвіття позначається серйозним отруєнням .

• Про вплив на організм отрути свербиги свідчить колір сечі , який різко стає дуже насиченим.
• Порушується робота ШКТ : з’являються сильні коліки, нудота та блювання.
• У нирках зароджуються запальні процеси, а печінка дегенерує .

Всі перераховані вище симптоми супроводжуються фізичною слабкістю.

Дика редька наділена отруйними властивостями у квітучому вигляді

Як тільки виникне така симптоматика без зволікання потрібно вдатися до наступних дій :

1. Викликати швидку допомогу ,
2. Промити шлунок слабким розчином нашатирного спирту – на 1,5-2 л води додають 7-8 крапель речовини.
3. Випити багато рідкого киселю
4. Покласти на область живота мокру холодну тканину .

Тому перш ніж використовувати для приготування страв з цього виду редьки потрібно тричі обміркувати, оскільки поспішні дії загрожують серйозними проблемами зі здоров’ям.

Редька польова – бур’ян

Потрапляючи у родючі ґрунти, свербига дуже активно розвивається, внаслідок чого перешкоджає нормальному зростанню культурних рослин на ділянці. Потужна рослина перешкоджає попаданню сонячних променів і витягує з ґрунту корисні речовини . В результаті зростання бур’яну сільськогосподарські культури стають слабкими, повільно ростуть і погано плодоносять.

Щоб уберегти їх від згубного впливу, потрібно регулярно висмикувати бур’ян.

Бур’ян можна зустріти у всіх європейських країнах, а також на заході Азії та півночі Африки. Найчастіше зустрічається в лугових чагарниках, на узбіччі дороги, в покинутій місцевості . У наших краях бур’ян часто зустрічається на городах, чим сильно засмучує овочівників, оскільки його зростання завдає істотної шкоди врожайності культур, що вирощуються. Однак ця культура має низку корисних властивостей, з описом яких можна ознайомитися нижче.

Корисні властивості

Свербіга – один із лідерів серед усіх рослин за змістом цінних для роботи організму речовин. До її складу ходить маса вітамінів, мікроелементів, ефірних олій та мінералів. У соку цієї культури міститься велика кількість фосфору, кальцію, натрію, і навіть йоду і заліза.

Людям у віці корисно вживати дику редьку для профілактики атеросклерозу

• Свербіг здавна застосовують народні лікарі для лікування кашлю і запущених бронхітів .
• Сік, що має бактеріальні та протимікробні властивості, застосовують для якнайшвидшого загоєння глибоких ран і ран, де почав накопичуватися гній.
• Виконує функцію антибіотика (на відміну медичних препаратів немає багато побічних ефектів).
• Свербіга абсорбує шкідливі речовини з органів шлунково-кишкового тракту та виводить їх.
• Має сечогінний ефект .

Оскільки токсичні речовини випаровуються тільки при повному висушуванні бадилля, з нього роблять приправи.

У деяких країнах, до того як рослина вступає у фазу цвітіння, використовують надземну частину редьки як один з інгредієнтів для приготування салату . Однак зелена маса досить гірка та мало кому подобається.

Вирощувати свербигу поблизу городу вкрай не рекомендується, оскільки її насіння може потрапити на ділянку і наступного року прорости. Як медонос рослину можна висівати недалеко від вуликів, щоб комахи якомога більше зібрали цінного нектару.

Дика редька є чудовим медоносом

Редька дика одночасно є бур’яном, лікарською рослиною та медоносом. Рослина має багатий хімічний склад, завдяки якому його застосовують у народній медицині для лікування дихальних шляхів, ран . Разом з тим, усередині укладено гірчичні олії, які викликають отруєння. Вирішивши застосувати ліки з рослини або використовувати їх як доповнення до страв, потрібно ретельно дотримуватися встановлених правил.

Редька дика

Дика редька — трав’яниста отруйна однорічна рослина, яка заселяє поля у вигляді бур’янів. Невибаглива до клімату та ґрунту, поширена майже по всіх континентах, найчастіше зустрічається у лісовій зоні Європи, а також на луках, уздовж доріг, на пустирях і навіть на міських газонах. Проростає, як правило, навесні-влітку, але буває і восени, при температурі повітря +2-4 градуси.

Польова рослина – редька дика

Сімейство Хрестоцвіті – це рослини, які запилюються комахами. Тому багато хто з них пахнуть і мають нектар. Наша трав’яниста рослина належить до цієї родини.

Воно має досить високе розчепірене пряме стебло (досягає 50-60 см у висоту), покрите жорсткими волосками. Лист ліроподібної форми, росте почергово. Коренева система у вигляді укороченого кореня. Забарвлення квітів біле, жовте, рідко пурпурово-біле. У бур’янів пелюстки ростуть хрестом і складаються з одного маточка і шести тичинок. Довжина плода, який дозріває восени у вигляді стручка, що ділиться на 5-10 члеників, може досягати 8 см. Насіння знаходиться в стручках овальної форми червоного відтінку.

Розмноження відбувається насінням – від 150 до 300 на одну рослину. Насіння проростає з глибини не більше 3-4 см на другий рік. Восени вони покриваються щільною оболонкою, у якій чудово переносять зиму, і продовжують навесні сходити.

Вчені довели, що у ґрунті насіння здатне зберігати свою життєздатність до 10 років. Цвіте дика редька у травні-вересні, плодоносить у липні-жовтні. У фазах сходів та початку плодоношення витримує заморозки до –11°C, але не перезимовує.

Рослина приносить багато шкоди на родючих полях, добре поширюється по грядках, заважаючи проростати овочевим культурам.

Дика редька наділена отруйними властивостями у квітучому вигляді, і лише у висушеному втрачає їх. Зовнішньо схожа на редьку посівну, смакові якості у них також схожі, ось тільки наслідки від прийому дикої редьки (суцвіття) плачевні, а саме: виникає сильне отруєння, ознаками якого є сеча яскравого кольору, нудота, блювання, запаморочення, тахікардія, також відбуваються незворотній зміни у нирках. У такому разі необхідно надати першу допомогу: промити шлунок і якщо спостерігаються погіршення з боку серцево-судинної системи, то обов’язково прийняти препарати серцевого напрямку.

У деяких країнах, наприклад в Англії, стебла цієї рослини застосовують у їжу у вигляді салатів, супів і навіть приправ, але після обробки температурою вони для цього не придатні, тому що мають гіркий смак. У сушеному вигляді їх використовують для приготування приправ.

Ближче до осені, коли дозрівають стручки, бур’ян стає небезпечним і для тварин: виділяючи гірчичну олію, вона може призвести до гострого ураження шлунково-кишкового тракту. Рослина на вигляд схожа на польову гірчицю. Можливе отруєння кроликів після годування травою з полів.

Однак редька має відмінні медоносні властивості – дає велику кількість нектару та пилку для бджіл. У народній медицині відвар із неї застосовували як відхаркувальний засіб. До корисних властивостей відносять вміст вітаміну С у надземній частині бур’янів, а в насінні – 20-32% жирної олії.

Ведеться постійна боротьба з цим бур’яном, бо не встигли посіяти хліб і посадити картоплю — дика редька вже переростає овочеві культури, чим чимало докучає городникам. Контролювати її розмноження на оброблюваних ґрунтах можна за допомогою гербіцидів. Діючі речовини цих засобів можуть бути найрізноманітнішими.

Насамкінець поділимося з вами цікавою та простою стравою, яку можна приготувати з цієї рослини.

Рецепт салату з дикої редьки

Вимити листя (200 г), порізати, покласти у глибоку тарілку. Жовтки (2 яєць) розтерти зі сметаною (1/2 склянки), цукром (1 ст. ложка), оцтом (1 ст. ложка), олією (1 ст. ложка) та сіллю. Усю масу збити і залити нею листя, зверху посипати подрібненою петрушкою, кропом та цибулею.

Висновок

Тепер ви знаєте, як виглядає редька дика — її фото ви бачите в нашій статті. Ви знаєте, як і де вона росте і які властивості цієї рослини.

Наші предки спали не так, як ми. Що ми робимо неправильно? У це важко повірити, але вчені та багато істориків схиляються до думки, що сучасна людина спить зовсім не так, як її давні предки. Від самого початку.

7 речей, які завжди потрібно тримати в таємниці Навіть якщо ви любите спілкуватися з людьми, є деякі теми, які не варто обговорювати ніколи та ні з ким.

Що форма носа може сказати про вашу особистість? Багато експертів вважають, що, подивившись на ніс, можна багато сказати про особистість людини. Тому за першої зустрічі зверніть увагу на ніс незнайомому.

До жаху красиві: 15 пластичних операцій, що шокують, завершилися плачевно Пластична хірургія серед зірок залишається неймовірно популярною і до цього дня. Але проблема в тому, що раніше результат не завжди виявлявся ідеальним.

13 ознак, що у вас найкращий чоловік. Чоловіки – це воістину великі люди. Як шкода, що хороше подружжя не росте на деревах. Якщо ваша друга половинка робить ці 13 речей, то ви можете.

5 законів про померлих, які можуть налякати вас Протягом свого життя кожна людина зустрічається зі смертю, і, як правило, відбувається це не один раз. Саме тому є спеціальні зак.

Цілющі властивості редьки дикої стали відомі вже багато десятиліть тому. Ще Авіценна зазначав, що за цілого комплексу захворювань замість купи ліків можна обійтися кількома прийомами цього чудодійного засобу. Слід зазначити, що всі види редьки – це одне сімейство: редька дика мало чим відрізняється за складом від звичних звичайній людині чорної та зеленої, з тією лише різницею, що концентрація корисних речовин у ній значно вища.

Корисні властивості дикої редьки

Як тільки тривалість світлового дня зменшується, температура довкілля падає і на вулиці все частіше похмура погода – організм людини негайно реагує на це всілякими проблемами, причина яких одна: гостра нестача вітамінів. Найприкріше, що відбувається саме тоді, коли природних джерел вітамінів вже практично ніде не дістати, тому залишається або прийняти все, як є, або вживати штучні вітамінні препарати, придбані в аптеці.

Щоправда, існує ще один спосіб поправити своє здоров’я – регулярно вживати в їжу плід дикої редьки. Зрозуміло, не буде шкоди і від звичайного, городнього овочів, але щоб отримати від нього приблизно таку ж користь, доведеться збільшити кількість з’їденого втричі, а то й вчетверо.

Редька дика, фото якої наочно покаже, як не пропустити цю рослину, побачивши її навіть випадково, — це неоціненне джерело корисних речовин, кожна з яких має свій цілющий вплив на організм людини. Ефірні олії, мінерали, безліч вітамінів і необхідних речовин, серед яких калій, фосфор, йод, залізо, кальцій, солі натрію, причому все це в таких концентраціях, яких не зустріти в жодному іншому продукті!

Завдяки такому складу серед основних властивостей редьки можна виділити наступні: протимікробне, бактерицидне, антибактеріальне. Це природний антибіотик, який цілком можна використовувати замість розрекламованих аптечних препаратів, список побічних ефектів яких часто перевищує кількість захворювань, яких, теоретично, вони позбавляють. Вживання дикої редьки покращує обмін речовин, посилює слиновіділення та вироблення шлункового соку, виводить з організму зайву рідину, усуваючи набряки та/або перешкоджаючи їх появі, покращує перистальтику кишечника, збирає та виводить усі шкідливі речовини в межах травного тракту, не допускаючи , і багато іншого.

Народна медицина рекомендує звернути свою увагу на редьку тим, у кого є такі проблеми зі здоров’ям: порушення зору, застуда, м’язові та суглобові болі, радикуліт, малярія, рани, що загноилися, аритмія. Людям у віці корисно вживати дику редьку для профілактики атеросклерозу, а жінкам, які годують грудьми, буде цікаво дізнатися, що вона здатна в рази збільшити вироблення молока.

Як вживати дику редьку?

Можна ще довго перераховувати всі ті захворювання, при яких дуже ефективним виявиться цей простий і простий овоч. Простим є і спосіб його застосування: досить просто їсти свіжі плоди. У деяких випадках (при застуді, анемії) може знадобитися сік з редьки. Для отримання коренеплод добре вимивається, і, неочищений, пропускається через м’ясорубку. Отриманий сік (віджимайте макуху на марлю) необхідно вжити протягом трьох днів, потім він втратить більшу частину своєї користі.

Протипоказання для вживання дикої редьки

Заборонено вживання дикої редьки при гастриті з підвищеною кислотністю, а також за наявності виразки шлунка або дванадцятипалої кишки.

Стебло пряме, гіллясте, внизу з жорсткими волосками, 30-50 см заввишки. Листя жорстко-волосисте, ліроподібне, з нерівно-зубчастими, довгасто-яйцеподібними листочками і більшою верхівковою часткою. Квітки в пензлях. Чашечка з 4 вгору стоячими чашолистками. Віночок з 4 світлоложовтими (рідко білими або блідо-фіолетовими) пелюстками, з темними жилками. Тичинок – 6. Зав’язь коротко-стебельчаста, стовпчик майже непомітний з головчастим приймочком.

Плід – стручок, чітко, при дозріванні легко розламується на окремі членики. Стручок на косо-відхилену ніжку, циліндричний, 3-8 см завдовжки, голий, багаточленистий (з 3-12 члениками), на верхівці з конічним довгим носиком до 10-20 мм завдовжки; членики циліндрично-бочкоподібні, 4-6 мм завдовжки і 3-5 мм шириною, поздовжньо-ребристі, дерев’янисті-тверді, однонасінні.

Насіння неправильно-кулясте, 3 мм довжиною і 2,25 мм шириною, сітчасто-ямчасте, матове, червонувато-коричневе, безбілкове, зі складчасто-корінцевим зародком. Число насіння в 1 кг – близько 130 000. Число члеників в 1 кг – до 41 400. Абсолютна вага одного членика 8-15-35 мг. Коефіцієнт парусності члеників: середній – 25, найбільший – 37, найменший – 10.

Сім’ядолі лопатчасті, на верхівці широковиємчасті, голі, 10-15 мм довжиною і 12-15 мм шириною, з помітними серединною і бічними жилками, на довгих (10-20 мм довжиною) черешках, посаджених з боків рідкими короткими щетинками. Перший лист слабо-ліроподібний, з великою верхньою часткою і небагатьма бічними дрібними частками, по краях хвилясто-зубчастий, сітчасто-жилкуватий, зверху і по краях густо опушений жорсткими волосками, що стирчать, які знизу листа розташовані лише по жилках. Підсім’ядольне коліно синювато-фіолетове.

Розповсюдження

Редька дика поширена головним чином у Європейській частині колишнього СРСР, у нечорноземній лісовій смузі. Особливо рясно зустрічається в Санкт-Петербурзькій області, Карелії, Північному краї, Білорусії, Західній, Київській, Іванівській областях та Горьківському краї. Далі на південь та на схід зустрічається лише зрідка і як бур’ян не має значення.

Північний кордон її поширення проходить приблизно через Повенець – Котлас – Солікамськ – Тобольськ; південний кордон – від Умані південніше Харкова на Саратов – Бузулук – Стерлітамак – Челябінськ. Крім того, в окремих місцевостях редька спостерігалася на Кавказі, Забайкаллі і навіть на Амурі. Це західноєвропейський вид, який досягає у нас східних кордонів свого поширення, заходячи за Урал. Зустрічається в Малій Азії та в Північній Америці як заносне.

Місце проживання

У районах масового свого поширення надзвичайно засмічує всі ярі хліба та інші ярі культури, а також зустрічається на парах, біля доріг та сміттєвих місць.

Цвіте із травня до осені. Розмножується виключно лише насінням. Одна рослина може приносити, залежно від її розвитку, до 1000-12000 насінин.

Насіння зазвичай дозрівають на час збирання або до збирання ярих хлібів, і при скошуванні посівів членики стручків частиною обламуються і опадають на місці, засмічуючи ґрунт, а частиною потрапляють в урожай і засмічують зерно.

Насіння, очищені від члеників, проростають швидко, але, укладені в щільні оболонки члеників, зазвичай проростають лише на другий рік, після розпушування оболонок плода в грунті. Цьому сприяють морози, з наступним впливом змінних температур, особливо при інтервалі в 12 ° С. Але і за цієї умови насіння проростає лише в тому випадку, коли вони знаходяться в землі на глибині 1-4 см; глибше 6 см вони зазвичай не проростають і можуть зберігати свою схожість у ґрунті не менше 10 років.

Нарешті, було встановлено, що у гною від свійських тварин насіння редьки залишалося схожим: у гною від великої рогатої худоби — до 18%, у гною від овець — до 19%.

Заглушуючи посіви, редька, подібно до польової гірчиці, завдає шкоди культурним рослинам ще в тому відношенні, що витягує з ґрунту велику кількість поживних речовин; у сухій речовині її міститься азоту – 1,85%, фосфорної кислоти – 0,78%, калію – 1,3%, кальцію – 1,81%.

Заходи боротьби

Ті ж, що проти польової гірчиці. з тією лише різницею, що членики чітко стручків редьки за величиною близько підходять до зерна хлібів, а тому відокремлюються незрівнянно важче, ніж дрібне насіння гірчиці. Для відокремлення їх потрібно застосовувати очищення посівного зерна на трієрах. До певної міри членики редьки можуть видалятися із зерна при зануренні його у воду і одночасному помішуванні, причому легші членики спливають на поверхню води.

Використання

Насіння редьки може застосовуватися для добування олії. Вважається медоносною рослиною.

Що таке дика редька?

Дика редька — трав’яниста отруйна однорічна рослина, яка заселяє поля у вигляді бур’янів. Невибаглива до клімату та ґрунту, поширена майже по всіх континентах, найчастіше зустрічається у лісовій зоні Європи, а також на луках, уздовж доріг, на пустирях і навіть на міських газонах. Проростає, як правило, навесні-влітку, але буває і восени, при температурі повітря +2-4 градуси.

Польова рослина – редька дика

Сімейство Хрестоцвіті – це рослини, які запилюються комахами. Тому багато хто з них пахнуть і мають нектар. Наша трав’яниста рослина належить до цієї родини.

Воно має досить високе розчепірене пряме стебло (досягає 50-60 см у висоту), покрите жорсткими волосками. Лист ліроподібної форми, росте почергово. Коренева система у вигляді укороченого кореня. Забарвлення квітів біле, жовте, рідко пурпурово-біле. У бур’янів пелюстки ростуть хрестом і складаються з одного маточка і шести тичинок. Довжина плода, який дозріває восени у вигляді стручка, що ділиться на 5-10 члеників, може досягати 8 см. Насіння знаходиться в стручках овальної форми червоного відтінку.

Розмноження відбувається насінням – від 150 до 300 на одну рослину. Насіння проростає з глибини не більше 3-4 см на другий рік. Восени вони покриваються щільною оболонкою, у якій чудово переносять зиму, і продовжують навесні сходити.

Вчені довели, що у ґрунті насіння здатне зберігати свою життєздатність до 10 років. Цвіте дика редька у травні-вересні, плодоносить у липні-жовтні. У фазах сходів та початку плодоношення витримує заморозки до –11°C, але не перезимовує.

Рослина приносить багато шкоди на родючих полях, добре поширюється по грядках, заважаючи проростати овочевим культурам.

Дика редька наділена отруйними властивостями у квітучому вигляді, і лише у висушеному втрачає їх. Зовнішньо схожа на редьку посівну, смакові якості у них також схожі, ось тільки наслідки від прийому дикої редьки (суцвіття) плачевні, а саме: виникає сильне отруєння, ознаками якого є сеча яскравого кольору, нудота, блювання, запаморочення, тахікардія, також відбуваються незворотній зміни у нирках. У такому разі необхідно надати першу допомогу: промити шлунок і якщо спостерігаються погіршення з боку серцево-судинної системи, то обов’язково прийняти препарати серцевого напрямку.

У деяких країнах, наприклад в Англії, стебла цієї рослини застосовують у їжу у вигляді салатів, супів і навіть приправ, але після обробки температурою вони для цього не придатні, тому що мають гіркий смак. У сушеному вигляді їх використовують для приготування приправ.

Ближче до осені, коли дозрівають стручки, бур’ян стає небезпечним і для тварин: виділяючи гірчичну олію, вона може призвести до гострого ураження шлунково-кишкового тракту. Рослина на вигляд схожа на польову гірчицю. Можливе отруєння кроликів після годування травою з полів.

Однак редька має відмінні медоносні властивості – дає велику кількість нектару та пилку для бджіл. У народній медицині відвар із неї застосовували як відхаркувальний засіб. До корисних властивостей відносять вміст вітаміну С у надземній частині бур’янів, а в насінні – 20-32% жирної олії.

Ведеться постійна боротьба з цим бур’яном, бо не встигли посіяти хліб і посадити картоплю — дика редька вже переростає овочеві культури, чим чимало докучає городникам. Контролювати її розмноження на оброблюваних ґрунтах можна за допомогою гербіцидів. Діючі речовини цих засобів можуть бути найрізноманітнішими.

Насамкінець поділимося з вами цікавою та простою стравою, яку можна приготувати з цієї рослини.

Рецепт салату з дикої редьки

Вимити листя (200 г), порізати, покласти у глибоку тарілку. Жовтки (2 яєць) розтерти зі сметаною (1/2 склянки), цукром (1 ст. ложка), оцтом (1 ст. ложка), олією (1 ст. ложка) та сіллю. Усю масу збити і залити нею листя, зверху посипати подрібненою петрушкою, кропом та цибулею.

Висновок

Тепер ви знаєте, як виглядає редька дика — її фото ви бачите в нашій статті. Ви знаєте, як і де вона росте і які властивості цієї рослини.

Редька дика: опис, користь та шкода, використання в народній медицині

Редька дика – однорічна рослина, що належить до сімейства хрестоцвітих (капустяних). Ця польова рослина містить у собі одночасно масу корисних речовин і сильну отруту. Що ж потрібно знати про дику редьку, щоб застосовувати її з користю?

Рослина має велику схожість з окультуреною редькою та гірчицею польовою. Залежно від умов зростання висота дикої редьки (свербиги) коливається від 30 до 70 см . Досить часто бур’ян формує звивисте стебло. І в тому, і в іншому випадку потужне стебло покрите короткими волосками, які мають горизонтальний або вертикальний напрямок.

Сильно розсічені листові пластини, що мають форму ліри. Єдина відмінність від гірчиці польовий напрямок листя – у редьки вони спрямовані вгору, а у гірчиці опущені. Кількість листових пластин, що виростають попарно, становить – 8-12 штук (4-6 пар). Період цвітіння починається у червні і триває до середини осені.

Розділені на 4 пелюстки зі злегка закругленими краями, квітки бур’янів забарвлені в жовтий, білий, а в дуже поодиноких випадках пурпуровий колір.

Після закінчення цвітіння культура зав’язує щільний стручок з плодами довжиною від 4 до 8 см. Діаметр сховища насіння – 1/2 см. Як тільки насіння остаточно дозріє, освіта розпадається на комірки (так звані членики), де знаходиться по одному жовтому або коричневому насінні овальної форми.

Стручок з насінням дикої редьки

Квітки виробляють велику кількість нектару, який приваблює багато комах, що збирають пилок. В силу такої особливості свербигу є не тільки бур’яном, а й цінною криницею корисного меду.

Чи отруйна дика редька

У період цвітіння в бадиллі та суцвіттях утворюються гірчичні масла, в яких містяться токсини. Корінь не можна їсти, тому що в ньому міститься отрута незалежно від фаз розвитку бур’янів. Вживання навіть незначної кількості зеленої частини редьки або її суцвіття позначається серйозним отруєнням.

• Про вплив на організм отрути свербиги свідчить колір сечі, який різко стає дуже насиченим.
• Порушується робота ШКТ: з’являються сильні коліки, нудота та блювання.
• У нирках зароджуються запальні процеси, а печінка дегенерує.

Всі перераховані вище симптоми супроводжуються фізичною слабкістю.

Дика редька наділена отруйними властивостями у квітучому вигляді

Як тільки виникне така симптоматика без зволікання потрібно вдатися до наступних дій:

1. Викликати швидку допомогу ,
2. Промити шлунок слабким розчином нашатирного спирту – на 1,5-2 л води додають 7-8 крапель речовини.
3. Випити багато рідкого киселю
4. Покласти на ділянку живота мокру холодну тканину.

Тому перш ніж використовувати для приготування страв з цього виду редьки потрібно тричі обміркувати, оскільки поспішні дії загрожують серйозними проблемами зі здоров’ям.

Редька польова – бур’ян

Потрапляючи у родючі ґрунти, свербига дуже активно розвивається, внаслідок чого перешкоджає нормальному зростанню культурних рослин на ділянці. Потужна рослина перешкоджає попаданню сонячних променів і витягує з ґрунту корисні речовини. В результаті зростання бур’яну сільськогосподарські культури стають слабкими, повільно ростуть і погано плодоносять.

Щоб уберегти їх від згубного впливу, потрібно регулярно висмикувати бур’ян.

Бур’ян можна зустріти у всіх європейських країнах, а також на заході Азії та півночі Африки. Найчастіше зустрічається в лугових чагарниках, на узбіччі дороги, в покинутій місцевості. У наших краях бур’ян часто зустрічається на городах, чим сильно засмучує овочівників, оскільки його зростання завдає істотної шкоди врожайності культур, що вирощуються. Однак ця культура має низку корисних властивостей, з описом яких можна ознайомитися нижче.

Корисні властивості

Свербіга – один із лідерів серед усіх рослин за змістом цінних для роботи організму речовин. До її складу ходить маса вітамінів, мікроелементів, ефірних олій та мінералів. У соку цієї культури міститься велика кількість фосфору, кальцію, натрію, і навіть йоду і заліза.

Людям у віці корисно вживати дику редьку для профілактики атеросклерозу

• Свербіг здавна застосовують народні лікарі для лікування кашлю і запущених бронхітів.
• Сік, що має бактеріальні та протимікробні властивості, застосовують для якнайшвидшого загоєння глибоких ран і ран, де почав накопичуватися гній.
• Виконує функцію антибіотика (на відміну медичних препаратів немає багато побічних ефектів).
• Свербіга абсорбує шкідливі речовини з органів шлунково-кишкового тракту та виводить їх.
• Має сечогінний ефект.

Оскільки токсичні речовини випаровуються тільки при повному висушуванні бадилля, з нього роблять приправи.

У деяких країнах, до того як рослина вступає у фазу цвітіння, використовують надземну частину редьки як один з інгредієнтів для приготування салату. Однак зелена маса досить гірка і мало кому подобається.

Вирощувати свербигу поблизу городу вкрай не рекомендується, оскільки її насіння може потрапити на ділянку і наступного року прорости. Як медонос рослину можна висівати недалеко від вуликів, щоб комахи якомога більше зібрали цінного нектару.

Дика редька є чудовим медоносом

Редька дика одночасно є бур’яном, лікарською рослиною та медоносом. Рослина має багатий хімічний склад, завдяки якому його застосовують у народній медицині для лікування дихальних шляхів, ран. Разом з тим, усередині укладено гірчичні олії, які викликають отруєння. Вирішивши застосувати ліки з рослини або використовувати їх як доповнення до страв, потрібно ретельно дотримуватися встановлених правил.

Дика редька — трав’яниста отруйна однорічна рослина, яка заселяє поля у вигляді бур’янів. Невибаглива до клімату та ґрунту, поширена майже по всіх континентах, найчастіше зустрічається у лісовій зоні Європи, а також на луках, уздовж доріг, на пустирях і навіть на міських газонах. Проростає, як правило, навесні-влітку, але буває і восени, при температурі повітря +2-4 градуси.

Сімейство Хрестоцвіті – це рослини, які запилюються комахами. Тому багато хто з них пахнуть і мають нектар. Наша трав’яниста рослина належить до цієї родини.

Воно має досить високе розчепірене пряме стебло (досягає 50-60 см у висоту), покрите жорсткими волосками. Лист ліроподібної форми, росте почергово. Коренева система у вигляді укороченого кореня. Забарвлення квітів біле, жовте, рідко пурпурово-біле. У бур’янів пелюстки ростуть хрестом і складаються з одного маточка і шести тичинок. Довжина плода, який дозріває восени у вигляді стручка, що ділиться на 5-10 члеників, може досягати 8 см. Насіння знаходиться в стручках овальної форми червоного відтінку.

Розмноження відбувається насінням – від 150 до 300 на одну рослину. Насіння проростає з глибини не більше 3-4 см на другий рік. Восени вони покриваються щільною оболонкою, у якій чудово переносять зиму, і продовжують навесні сходити.

Вчені довели, що у ґрунті насіння здатне зберігати свою життєздатність до 10 років. Цвіте дика редька у травні-вересні, плодоносить у липні-жовтні. У фазах сходів та початку плодоношення витримує заморозки до –11°C, але не перезимовує.

Рослина приносить багато шкоди на родючих полях, добре поширюється по грядках, заважаючи проростати овочевим культурам.

Дика редька наділена отруйними властивостями у квітучому вигляді, і лише у висушеному втрачає їх. Зовнішньо схожа на редьку посівну, смакові якості у них також схожі, ось тільки наслідки від прийому дикої редьки (суцвіття) плачевні, а саме: виникає сильне отруєння, ознаками якого є сеча яскравого кольору, нудота, блювання, запаморочення, тахікардія, також відбуваються незворотній зміни у нирках. У такому разі необхідно надати першу допомогу: промити шлунок і якщо спостерігаються погіршення з боку серцево-судинної системи, то обов’язково прийняти препарати серцевого напрямку.

У деяких країнах, наприклад в Англії, стебла цієї рослини застосовують у їжу у вигляді салатів, супів і навіть приправ, але після обробки температурою вони для цього не придатні, тому що мають гіркий смак. У сушеному вигляді їх використовують для приготування приправ.

Ближче до осені, коли дозрівають стручки, бур’ян стає небезпечним і для тварин: виділяючи гірчичну олію, вона може призвести до гострого ураження шлунково-кишкового тракту. Рослина на вигляд схожа на польову гірчицю. Можливе отруєння кроликів після годування травою з полів.

Однак редька має відмінні медоносні властивості – дає велику кількість нектару та пилку для бджіл. У народній медицині відвар із неї застосовували як відхаркувальний засіб. До корисних властивостей відносять вміст вітаміну С у надземній частині бур’янів, а в насінні – 20-32% жирної олії.

Ведеться постійна боротьба з цим бур’яном, бо не встигли посіяти хліб і посадити картоплю — дика редька вже переростає овочеві культури, чим чимало докучає городникам. Контролювати її розмноження на оброблюваних ґрунтах можна за допомогою гербіцидів. Діючі речовини цих засобів можуть бути найрізноманітнішими.

Насамкінець поділимося з вами цікавою та простою стравою, яку можна приготувати з цієї рослини.

Вимити листя (200 г), порізати, покласти у глибоку тарілку. Жовтки (2 яєць) розтерти зі сметаною (1/2 склянки), цукром (1 ст. ложка), оцтом (1 ст. ложка), олією (1 ст. ложка) та сіллю. Усю масу збити і залити нею листя, зверху посипати подрібненою петрушкою, кропом та цибулею.

Тепер ви знаєте, як виглядає редька дика — її фото ви бачите в нашій статті. Ви знаєте, як і де вона росте і які властивості цієї рослини.

У чому шкода та користь редьки дикої

У луках і полях нашої країни часто зустрічається дика редька — пишне трав’янисте однорічне бур’ян. Заповнює собою весь вільний простір, незважаючи на склад грунту та кліматичні умови. Дика редька – рослина отруйна, але має корисні лікарські властивості.

Ботанічний опис

Дика редька – однорічна рослина із сімейства хрестоцвітих, його латинська назва звучить як «Raphanus raphanistrum». Рослина вважається бур’яном і широко поширена по всій території нашої країни, особливо у південному та східному регіонах.

Бур’ян росте на кинутих ділянках, узбіччях доріг, на полях серед сільськогосподарських культур, на пасовищах, на берегах водойм, заплав і відкритих лісів у помірних, субтропічних, напівзасушливих, а іноді й тропічних регіонах.

Коріння, листя та квіти

У однорічника можуть бути білі, блідо-жовті, бузкові, рожеві або рідше пурпурові квіти (18-40 мм у поперечнику), які мають чотири пелюстки. Квіти розташовуються в пухких подовжених скупченнях на кінчиках трав’янистих гілок. Цвіте однорічник на початку літа.

Стебла дикої редьки округлі або злегка ланцетоподібні, можуть мати забарвлення від блакитно-зеленого до пурпурового кольору. Стебла можуть бути нерозгалуженими або утворювати кілька довгих гілок поблизу основи рослини.

Листя зеленого або блакитно-зеленого кольору, покриті дрібними жорсткими волосками і злегка шорсткі на дотик. Нижні (розеткові) листя рослини великі (від 15-30 см завдовжки і 5-10 см завширшки), розташовані вище по стеблі, мають вузькі та зазубрені краї. Чим вище до вершини рослини, тим дрібніше і рідше розташоване листя. Розмноження

• Після закінчення цвітіння на рослині формуються подовжені насіннєві коробочки (3-9 см завдовжки і 3-6 мм завширшки). Насінники кріпляться до дикої редьки стеблами 1-3 см завдовжки і закінчуються звужується «дзьобом» (довжиною 1-3 см). Насіннєва коробочка розбита на кілька сегментів. Насінники нагадують стручок, в якому знаходять насіння-горошини. Стручок з насінням має зелене або пурпурове забарвлення, коли він незрілий, і набуває жовтувато-коричневого або сірого кольору в міру дозрівання.
• Коли стручки з насінням повністю дозрівають, вони легко розщеплюються на 3-10 сегментів (довжиною 3-7 мм та шириною 2-5 мм). Причому кожен сегмент містить одне насіння. Насіння майже округле за формою, їх діаметр від 1,5 до 4 мм, червоного або жовтувато-коричневого кольору. За сезон на однорічнику дозрівають від 150 до 300 насінин. Насіння, що опало на землю, проростає тільки через рік, після зимової стратифікації в природних умовах.
• Розмножується дика редька тільки насінням, яке поширюється на деяку відстань від маткової рослини за рахунок вітру, води, тварин і людини. Вважається, що поширення насіння цього бур’яну на великі відстані відбувається завдяки забрудненому бур’янами зерну (пшениця, овес, жито).

Дика редька (Raphanus raphanistrum), в основному, є бур’яном, що мешкає на сільськогосподарських угіддях та поблизу людського житла. Однорічник називають хорошим медоносом, в чашечках квітконосів міститься досить нектару і комах-запилювачів приваблює солодкий аромат, що далеко розноситься. У сільському господарстві на оброблюваних полях проводять регулярну боротьбу з цим бур’яном, оскільки овочеві культури або зернові сходять довше, ніж насіння дикої редьки. Якщо вчасно не вжити заходів та не знищити небажаного мешканця поля, бур’ян розростеться і не дасть рости хлібу чи картоплі. У приватних господарствах городники знищують дику редьку за допомогою ручного прополювання, на великих площах її розмноження контролюють за допомогою гербіцидних обробок.

У чому небезпека

Дика та культурна редька дуже схожі між собою, але суцвіття дикого родича отруйні. Коли дика редька цвіте, вона стає дуже токсичною. Тільки після того, як стебла і листя будуть добре висушені, вони втратить свої отруйні якості.

Коли рослина зацвітає, у її надземній частині (стеблах, листі та квітах) виробляються гірчичні масла, що є джерелом отруйних речовин. Якщо під час цвітіння зелень або квіти дикої гірчиці додати до будь-якої кулінарної страви, то їдоки можуть отримати серйозне отруєння.

Корінь дикої редьки не можна вживати незалежно від цвітіння рослини, він дуже токсичний.

Ознаки отруєння:

• організм піддається сильній інтоксикації;
• колір сечі змінюється на яскраво-жовтий чи оранжевий;
• людина схильна до нападів нудоти і блювоти;
• частішає серцебиття;
• паморочиться голова;
• виникають незворотні зміни у нирках.

Що робити у разі отруєння

1. Промити шлунок – потрібно дати потерпілому щедре питво (на літр води додають 4 краплі нашатирного спирту), а потім викликати блювання.
2. Промити кишечник – провести клізмування теплою водою з додаванням марганцю (вода блідо-рожевого кольору).
3. Якщо болить серце або виразно відчувається аритмія – дати потерпілому кардіологічні препарати (валідол, нітрогліцерин).
4. Буде добре, якщо потерпілий вип’є 1-2 літри свіжозвареного киселя середньої густоти (він обволікає стінки шлунка та знімає запалення).
5. На живіт хворому укладають холодний (не крижаний) компрес.
6. Після того, як вжито ці дії, негайно викликають швидку допомогу.

Англійці традиційно застосовують зелену частину цієї рослини для приготування салатів, приправ та перших страв. Щоправда, роблять вони це не в той момент, коли рослина цвіте. Їдять дику редьку лише у свіжому вигляді, адже після проходження термічної обробки рослин сильно проявляється гіркий смак. Надземну частину дикої редьки спеціально висушують для приготування кулінарних приправ.

У міру того як утворюються насіннєві коробочки і в них дозрівають насіння, ця бур’янка стає небезпечною для травоїдних тварин (кіз, корів, кроликів і нутрій). Якщо помилково нагодувати тварин цим бур’яном, то гірчичні масла, що містяться в ньому, призведуть до гострого ураження шлунково-кишкового тракту і відмінка домашніх вихованців.

Корисні властивості

Основна причина змін у стані здоров’я в цей період – гостра нестача вітамінів. Цей недолік можна поповнити за допомогою аптечних вітамінних комплексів або отримати поживні мінеральні речовини з бур’яну — дикої редьки.

Корисні речовини, що знаходяться в цій рослині:

• мінерали;
• ефірні масла;
• вітаміни;
• калій;
• фосфор;
• йод;
• залізо;
• кальцій;
• солі натрію.

У його надземній частині (стеблах і листі) міститься вітамін C, а дозріле насіння є джерелом рослинних олій, відсоток яких у дозрілому насенні дикої редьки досягає 32%.

Корисні властивості:

• протимікробне;
• бактерицидне;
• відхаркувальне;
• протицингове;
• протианемічне;
• антибактеріальний.

Рослина є природним антибіотиком, його прийом у правильних дозах не викликає побічних дій та протипоказань, чим грішать багато фармакологічних препаратів.

Здавна це бур’ян застосовується в народній медицині. На його основі готуються лікарські зілля, за допомогою яких усувають багато проблем зі здоров’ям.

Які хвороби лікують у народній медицині дикою редькою:

• слабкий зір;
• кашель;
• анемію;
• застудні захворювання;
• болі в м’язах та суглобах;
• артрит чи радикуліт;
• малярію;
• цингу та кровоточивість ясен;
• статеве безсилля у похилому віці;
• погано гояться (запалені, гнійні) рани;
• серцеву аритмію;
• профілактику атеросклерозу;
• зниження лактації під час годування груддю.

• хворим на гастрит;
• людям з діагнозами: виразка шлунка або виразка дванадцятипалої кишки.

Рецепт салату з листя дикої редьки

• листя дикої редьки – 200 г;
• пір’я зеленої цибулі – 150 г;
• листя петрушки – один пучок;
• зелень молодого кропу – один пучок.

Інгредієнти для соусу:

• яйця – 2 шт.;
• сметана – 0,5 склянки;
• цукор – 1 ст. ложка;
• сіль – 0,5 чайної ложки;
• соняшникова олія – ​​1 ст. ложка;
• оцет – 1 ст. ложки.

Готуємо салат: вся зелень промивається під проточною водою і розкладається на тканину або рушник для сушіння. Далі зелень дрібно нарізається, укладається в глибокий салатник і ретельно перемішується, після чого вміст салатника заливається соусом збитим.

Готуємо соус: сирі жовтки двох яєць змішуються зі сметаною, туди ж додається цукор, олія, оцет і сіль.

Дика редька – криниця мінералів і вітамінів, її можна і потрібно вживати в їжу. Але завжди слід пам’ятати про існуючу небезпеку отруєння цією рослиною людей та тварин.

Редька – застосування в рецептах народної медицини.

Про це овочі та про його лікарські властивості люду відомо з давніх-давен. Редька звичайна згадується у стародавніх письменах. Овочі культивувалися в Єгипті. З насіння рослини робили олію, а самі плоди їли. З давніх часів редьку називають «золотим овочом». Вживався цей овоч нарівні з буряком та морквою.

У Україну коренеплід було завезено з Азії. З овочів готували тюрю та мазюлю. Крім цього, з плоду отримували борошно. Про лікарські властивості коренеплоду говорили давні лікарі Діоскорід та Гіппократ. Вони рекомендували вживати овоч при легеневих недугах. Вже в той час знали, що редька звичайна має сечогінну, відхаркувальну і жовчогінну дію.

Золотий овоч: ботанічна характеристика

Редька звичайна є дворічною коренеплодною рослиною сімейства капустяних. На першому році з’являється лише стрижневий коренеплід та розетка прикореневих листків. Рослина наділена прямим добре розгалуженим стеблом, що досягає у висоту шістдесяти і більше сантиметрів, великими перисто-розсіченими, неоднаковими за розміром і формою листками, дрібними світло-фіолетовими або білими квітками. Плоди рослини – великі стручки, що містять велику кількість округлого світло-коричневого насіння.

Коренеплід має округло-плоску форму, білу м’якоттю і чорну шкірку. Сам плід соковитий та м’ясистий. Цвітіння рослини посідає початок весняного періоду, а дозрівання плодів на середину літнього періоду.

Батьківщина рослини – Азія. Овоч любить зволожені та родючі ґрунти, помірні кліматичні зони. Рослину культивують практично по всій земній кулі. У дикому вигляді редька звичайна не трапляється.

Збирання, заготівля, зберігання рослинної сировини

Для приготування лікарських препаратів застосовують плоди та насіння рослини. Збирати сировину рекомендують восени до перших морозів, оскільки до цього періоду в плодах зосереджується максимум корисних речовин. Необхідно видалити кореневища, обрізати бадилля на рівні головки коренеплоду. Далі коренеплоди потрібно помістити в ящики чи контейнери та пересипати кожен шар піском. У такому вигляді плоди можуть зберігатись протягом року.

Склад, цілющі властивості коренеплоду

У редьці звичайної міститься значна кількість корисних речовин:

• рафаніну;
• ефірних олій;
• аскорбінової кислоти;
• цукрів;
• провітамінів групи В;
• каротину;
• нікотинової кислоти;
• мікро- та макроелементів: калію, кобальту, міді, йоду, фтору, заліза, марганцю, магнію, кальцію, фосфору;
• білків;
• вуглеводів;
• вітамінів: А, Е.

Хімічний склад наділяє рослину масою цілющих властивостей. Редька має послаблюючу, діуретичну, відхаркувальну, спазмолітичну, жовчогінну, антисептичну, протизапальну, загальнозміцнюючу, імуностимулюючу, антибактеріальну та протипаразитарну дію.

Препарати на основі редьки, так само як звичайне вживання овочів у їжу сприяють:

• виведення з організму згубного холестерину;
• стимулювання вироблення шлункового соку;
• покращення апетиту;
• покращення перистальтики кишечника;
• нормалізації водно-сольового балансу;
• зміцненню імунної системи;
• нормалізації обмінних процесів;
• лікування: тонзиліту, гінгівіту, ангіни, ларингіту, ран, опіків, жовчнокам’яної хвороби, гастриту зі зниженою кислотністю, цирозу, запорів, ревматизму, невриту, подагри, радикуліту.

Препарати редьки у терапії різних захворювань

Редька допоможе у лікуванні кашлю. Візьміть одну велику редьку, зробіть за допомогою ножа або ложки заглиблення та заповніть його невеликою кількістю меду чи цукру. Поступово почне виділятись сік. Завдяки цукру або меду він матиме солодкуватий смак. Сік має настоятися. Через чотири години можете вживати ліки. Рекомендоване дозування – 15 мл – для дорослого та 10 – для дитини, двічі на день.

Приготування препарату, що має відхаркувальну дію. Вимийте один невеликий коренеплід і подрібніть теркою. Викладіть масу на складену кілька шарів марлю, відіжміть сік. Отриманий сік перелийте у скляний флакон, щільно закрийте. Вживайте по ложці ліки тричі на добу.

Застосування інгаляцій. Для терапії простудних недуг рекомендують застосовувати холодні інгаляції. Натріть на тертці один великий коренеплід. Помістіть сировину в сулію, закрийте кришкою. За годину відкрийте ємність і зробіть кілька глибоких вдихів. Знову закрийте тару та відставте. Цю процедуру проводите сім разів на день.

«Рідічники» — ідеальна альтернатива гірчичникам. Подрібніть один овоч і соковиту масу, що вийшла, прикладіть під лопатку. Коли шкірні покриви від припливу крові почнуть червоніти, перекладіть масу під іншу лопатку. Так як сік коренеплоду є досить їдким, перед процедурою з метою запобігання появі подразнення змастіть шкірні покриви рослинним маслом або кремом.

Редька оздоровить і сил додасть. Відіжміть сік із двох плодів. Вживайте по п’ятдесят мілілітрів свіжого соку тричі на добу.

Сік редьки в терапії ревматизму, подагри, міозиту, невриту. Відіжміть з коренеплоду сік. З’єднайте отриманий сік з медом та горілкою. Додайте в цю масу сіль кухонну, буквально 10 грамів, перемішайте склад. Змочіть у засобі марлеву серветку і прикладіть до болючої ділянки.

Анемія: лікування редькою. Візьміть пару великих морквин і одну редьку, натріть овочі на тертці, відіжміть сік. Перелийте сік у каструлю, а потім додайте пергу – пару ложечок. Помістіть склад у духовку на пару годин. Вживайте по 10 г препарату кілька разів на добу.

Засіб для усунення ластовиння. Подрібніть один середніх розмірів коренеплід і з’єднайте сировину із соняшниковою або оливковою олією. Легкими масажними рухами нанесіть масу на покриви обличчя. Через чверть години вмивайтеся теплою водою.

Гіпертонічна хвороба застосування соку. Відіжміть сік з наступних овочів: хрону, моркви, редьки та буряків, перемішайте. Вживайте по 40 мілілітрів препарату тричі протягом доби.

Редька звичайна сприяє лікуванню пухлин. Візьміть один коренеплід, очистіть від шкірки, промийте, наріжте дрібненько і засипте сировину в літрову сулію. Залийте масу якісною горілкою чи медичним спиртом – половиною літра. Відставте склад на пару днів у прохолодне приміщення. Вживайте по 50 мл препарату чотири рази на день.

Протипоказання!

Так як рослина здатна несприятливо впливати на слизові, препарати на основі редьки категорично заборонено вживати при таких патологіях, як виразка шлунка і гастрит з підвищеною кислотністю, гломерулонефрит, недуги ССС. Не можна застосовувати засоби з редьки при індивідуальній непереносимості. Крім цього, не варто зловживати ліками на основі даного коренеплоду та перевищувати рекомендовані дози.

Перед тим, як використовувати будь-який препарат з даного овоча, не забудьте проконсультуватися у свого лікаря.