Опис та характеристика рослини буряк кормовий

Буряк кормовий (Beta vulgaris L. subsp. vulgaris var. crassa) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав’янистих рослин родини Амара́нтові, щирицеві (Amaranthaceae). Дворічна рослина, у перший рік свого життя рослина формує коренеплід, в середньому вагою від 1,5 до 2,6 кг, та рясні кореневі розетки листя. У другий рік рослина дає високорослі квітконосні пагони, за допомогою яких відбувається розмноження цієї культури.

Коренеплід кормового буряка за своїм хімічним складом близький до інших видів буряків і містить клітковину, пектин, харчові волокна, вуглеводи, мінеральні солі та білок, які дозволяють зберігати здоров’я та хорошу продуктивність свійських тварин. Його відмінною особливістю є високий вміст харчових волокон, клітковини та рослинного білка, особливо важливих елементів у раціоні худоби.

Кормові буряки — досить високоврожайна культура: 800–1000 центнерів з гектара.

Кормові буряки виведено з дикоростучих форм, взятих з побережжя Середземного моря. До початку н.е. з’явилися культурні коренеплідні форми буряка звичайного (у 10-11вв. вони були відомі в Київській Русі), у 16-17вв. – столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібраний цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Зиґмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білого силезського кормового буряка кристалики цукру, аналогічні очеретяному, про що і доповів на засіданні Прусскої академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилося на всі континенти.

Буряк кормовий — незамінний продукт на фермерських господарствах та у дворах, де тримають худобу. Його використовують як соковитий корм для свиней, кролів, рогатої худоби. Буряк є відмінним засобом підвищення молочних надоїв у кіз, корів, при цьому не завдає жодної шкоди здоров’ю. Взимку коренеплоди буряка практично повністю заповнюють потреби тварин у вітамінах та мікроелементах, коли їх раціон складається в основному з сухих і консервованих кормів. Влітку в їжу йде і бадилля, і коренеплоди.

Буряк кормовий може їсти і людина, особливо, коли рослина молода. В їжу придатні як листя так і коріння. Листя можуть бути злегка оброблені парою для салатів. Коріння варять як картоплю для приготування пюре, існують навіть рецепти для приготування пива.

Буряк кормовий містить великий комплекс біологічно активних речовин, його рекомендують вживати при авітамінозах, недокрів’ї, підвищеному тиску, атеросклерозі, простудних захворюваннях, покращує обмін речовин, стимулює роботу кишечника.

Кормові буряки – це дворічна культура. В перший рік утворюється масивний коренеплід, а на другий рік – квітконосні пагони, плоди і насіння.

Кормовий буряк цвіте на другий рік вирощування.

Буряк кормовий розмножується насінням.

Насіння кормових буряків починає проростати при температурі +5°C, але сходи при цьому з’являються на 20-й день. При температурі +10°C сходи з’являються на 10-12-й день. Сходи кормових буряків переносять заморозки від 3 до 4°C.

Буряк кормовий вирощується в багатьох європейських країнах, в Америці (США, Канада, Бразилія та ін.), в Австралії, Новій Зеландії, Алжирі, Тунісі та ін.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і засухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні – у всіх землеробських районах, окрім Криму. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосована до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і удобреними.

Вегетаційний період у залежності від сорту 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування. Існує і сорт одноростковою буряка (Однопаростковий).

Будова рослини

Листок буряка складається з черешка і пластинки. Листкова пластинка суцільна, у перших пар листків овальна, гладенька. У старіших листків черешок видовжений, пластинка серцеподібна, близька до трикутної, з гладенькою, брижуватою або гофрованою поверхнею і хвилястими краями. Колір їх від ясно- до темно-зеленого, форма розетки залежно від сорту може бути розлогою або піднятою. Біля основи листкових черешків на головці коренеплоду розміщуються репродуктивні бруньки, з яких на другий рік життя виростають квітконосні пагони.

Коренева система буряків стрижнева, проникає у грунт на глибину 1,5—2 м. Вона складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного кореня. Коренеплід умовно поділяють на три частини: головку, шийку і власне корінь, або кореневе тіло. Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність. Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядоль-ного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки і листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею грунту. На головку припадає 10—15% довжини кореня. Це найбільш здерев’ яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж у інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоді листки. Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду, у кормових вона досягає 5—10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гепікотилю) зародка. Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. За вмістом поживних речовин шийка — повноцінна частина як для технічних, так і кормових цілей. Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65—70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті і для неї характерна наявність бічних корінців. Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8-10см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

Кормові коренеплоди

З кормових коренеплодів в республіці вирощують буряки, моркву, брук­ву, турнепс. Найбільші площі займають кормові буряки (97 %). Буряки і моркву вирощують в усіх областях, а брукву і турнепс у північних і західних.

Всі вони дворічні культури. У перший рік життя утворюють соковитий, м’ясистий коренеплід і розетку прикореневих листків, на другий, після висаджування коренеплоду навесні, рослини формують розетку листків, а згодом вступають у фазу цвітіння й утворення насіння.

Біологічні особливості кормових коренеплодів наведені в таблиці 195.

195. Біологічні особливості кормових коренеплодів

Бруква (різні види)

Маса 1000 насінин, г

Мінімальна температура про­ростання насіння, °С

Потреба насіння у воді при проростанні, % від сухої ре­човини

Тривалість вегетаційного пе­ріоду, днів

Сума активних (понад 10°) температур за період від про­ростання до збирання на корм

Критична температура при­морозків, °С

Вимоги до родючості грунту

Показники оптимальної реак­ції грунтового розчину, pH

Оптимальна температура грунту для проростання насіння 10—12°. По­требують великої кількості води: оптимальна вологість середньо – і легко – суглинкових грунтів 60—70 % НВ. Світлолюбні рослини. При недостатньо­му освітленні ріст і розвиток їх уповільнюється, а врожай різко знижує­ться.

Потреба коренеплодів у світлі більше проявляється на початку їх ро­сту й розвитку і менше — в другій половині вегетаційного періоду.

Всі коренеплоди дають високі врожаї на добре окультурених родючих грунтах, проте найбільш вибагливі до грунту кормові буряки.

Кращими для коренеплодів є легко – і середньосуглинкові, супіщані і чорноземні грунти. Важкі, глинисті й сильноопідзолені грунти з підви­щеною кислотністю для них не придатні.

На торфових грунтах поживність коренеплодів нижча, ніж на міне­ральних.

Кращими попередниками для кормових буряків і моркви є озимі зер­нові, зернобобові, силосні культури з ранніми строками збирання, помі­дори, огірки, капуста; для турнепсу і брукви — озимі зернові, буряки, од­норічні бобові. Не можна розміщувати кормові буряки після столових, а брукву і турнепс — після капусти, редиски та інших капустових (хресто­цвітих) культур.

Обробіток грунту такий самий, як і під цукрові буряки (див. «Цукрові буряки», с. 173).

Обов’язковим заходом підготовки грунту під кормові коренеплоди є ретельне вирівнювання його поверхні. Перед сівбою грунт коткують для підняття вологи та більш рівномірного загортання насіння.

Урожай і якість кормових коренеплодів значною мірою залежать від забезпеченості їх поживними речовинами. Найбільше вони засвоюють калію, особливо в період формування коренеплодів та нагромадження в них сухої речовини (табл. 196).

196. Засвоєння основних поживних елементів коренеплодами (в кг на 1 ц основної продукції)

Орієнтовні коефіцієнти використання коренеплодами поживних речо­вин із мінеральних добрив такі: N — 50—60; Р2О5 — 20—25, К2О — 50—60; із гною — відповідно ЗО—40, 15—20 і 60—70.

Щоб одержати високі врожаї коренеплодів, необхідно вносити до­статню кількість добрив, насамперед органічних (табл. 197).

197. Орієнтовні норми добрив під кормові коренеплоди

поживної речовини, кг/га

Дерново-підзолисті, світло – сірі лісові

Чорноземи, сірі й темно-сірі

Підвищення норми внесення калію на дерново-підзолистих грунтах до 160 кг/га збільшує вміст каротину в коренеплодах моркви. Ефективність добрив залежить від строку їх внесення. Повну норму органічних і 2/з норми фосфорно-калійних добрив дають під зяблеву оранку, азотні — під культивацію, решту NPK під час сівби з насінням та в підживлення.

Дані Українського НДІ кормів показують, що кожен кілограм пожив­ної речовини азотних добрив забезпечує приріст врожаю кормових буря­ків, еквівалентний 25 кормовим одиницям.

У дослідах Українського НДІ кормів на сірих лісових грунтах най­більш ефективна норма мінеральних добрив на фоні гною (20 т/га) під буряки сорту Екендорфські жовті становила N240P240K240, при цьо^у одер­жано по 90—100 ц/га сухих речовин.

Важлива роль у підвищенні врожаю і його якості належить мікродоб­ривам, з яких на торфо-болотних грунтах вносять мідь з розрахунку 20— 25 кг мідного купоросу на 1 га, а на чорноземах — марганець по 15— 20 кг/га у формі 25%-ного сульфату марганцю або марганізованого супер­фосфату, що містить 10—15 % марганцю. При внесенні бору (1,5—2 кг/га) в коренеплодах турнепсу і брукви збільшується вміст цукру і аскорбіно­вої кислоти.

Кормові коренеплоди дуже чутливі до кислотності грунту, тому на кислих грунтах треба провадити вапнування. Норми внесення вапна за­лежно від pH і механічного складу грунту наведені в таблиці 198.

198. Норми вапна на різних за кислотністю і механічним складом грунтах

Норми вапна, т/га

Для сівби необхідно використовувати насіння високих посівних конди­цій кращих районованих сортів.

Перед сівбою насіння калібрують, намочують у розчинах Накро – і мікроелементів, дражують. Для кормових буряків кращою є фракція насіння — 4—5 мм, для брукви, турнепсу, моркви 2—3 мм.

У підвищенні енергії проростання і схожості насіння важливе значен­ня має прогрівання та намочування, однак насіння турнепсу і брукви на­мочувати не можна, бо воно при цьому розтріскується.

Обов’язковим прийомом передпосівної підготовки насіння є протрую­вання за 2—3 дні до сівби гранозаном з барвником або меркурбензолом у нормах відповідно 2—4 і 1—2 кг препарату на 1 т насіння. ПротруЮЮТЬ водною суспензією препарату або із зволоженням насіння водою (10 л води на 1 т насіння).

Кормові коренеплоди сіють буряковими комбінованими сівалками встановленими на ширину міжрядь 45, а на торфових грунтах 60 см.’ На осушених торфових грунтах моркву доцільно висівати звичай%м ряд­ковим способом. Більш рівномірний висів досягається змішуванням на­сіння з наповнювачем — піском, тирсою, суперфосфатом тощо. Дяя ран­нього Обробітку Грунту В МІЖРЯДДЯХ ДО з’ЯВЛЄННЯ СХОДІВ КуЛЬїур; що особливо важливо для моркви і турнепсу, їхнє насіння змішують з на­сінням маячних культур, додаючи до гектарної норми по 2—3 кг вівса або гречки.

Норми висіву насіння кормових коренеплодів такі (кг/га): буряків —

8— 10, моркви — 3—4, турнепсу і брукви—2—3.

Основними заходами догляду за посівами коренеплодів є розпушення грунту, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами, проріджування у рядках, підживлення, полив.

Важливим агрозаходом, спрямованим иа одержання дружних сходів і знищення бур’янів, є боронування легкими боронами за 3—7 днів до з’явлення сходів, а також при з’явленні перших справжніх листочків.

Одна з найбільш відповідальних робіт — формування густоти посіву. Запізнення з ним може призвести до витягування і ослаблення рослин, погіршення їхнього розвитку і зниження врожаю. Особливо чутливі до запізнення із проріджуванням кормові буряки. Тому їх необхідно прорід­жувати якнайраніше при утворенні першої пари справжніх листків. Брук­ву і турнепс проріджують в фазі 2—3 пар, а моркву — в фазі 4—5 справ­жніх листків.

Після проріджування і перевірки орієнтовна густота рослин має бути такого: буряків 60—80 тис./га па мінеральних грунтах і 50—60 тис. па торфових; брукви і турнепсу — 50—80 па мінеральних і 35—50 на тор­фових, моркви — 500—700 тис./га за шнрокосмужпого способу сівби. Як тільки позначаться рядки, міжряддя обробляють в міру з’явлення бур’я­нів і ущільнення грунту (2—3 рази за літо).

Останнім часом для боротьби з бур’янами на посівах коркових коре­неплодів застосовують гербіциди (див. «Боротьба з бур’янами», с. 534).

Достигання кормових коренеплодів починається з пожовтіння листя і значного зменшення маси гички порівняно з масою коренеплоду. За теплої з опадами осені ріст кормових коренеплодів і накопичення в них сухої речовини можуть тривати до кіпця жовтня. Але збирати врожай треба раніше, з тим щоб коренеплоди не пошкоджувалися морозом. По­чинають збирання з поля кормових буряків тих сортів, у яких значна частіша коренеплоду знаходиться на поверхні грунту. Потім збирають моркву, турнепс і останні. оіо — брукву.

/(ля механізованого збирання кормових коренеплодів використовують бурякові іі переобладнані картоплезбиральні комбайни. За день слід зрі­зати гичку і викопувати стільки коренеплодів, скільки їх за наявних транспортних засобів можна вивезти з поля. Закінчувати збирання треба в середині жовтня.

Кормова цінність коренеплодів визначається вмістом перетравного протеїну (табл. 199), легкозасвоюваних вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Введення їх у раціони поліпшує перетравність усіх кормів і сприяє підвищенню продуктивності тварин.

199. Кормова цінність коренеплодів

Кількість кормових одиниць в 1 кг

Вміст перетравного протеїну в 1 кг