Підготовка поля до сівби сої — потрібен ідеальний стан

Соя — одна з основних культур у структурі сільгоспвиробництва України. Останнім часом відбуваються певні коливання на ринку виробництва цієї культури (із різних причин — від кліматичних до економічних). Однак соя стабільно належить до п’ятірки лідерів за площами посівів.

Соя досить вибаглива до стану поля, тому підготовка до сівби — важливий етап для її вирощування і може навіть вплинути на кінцевий результат. Пояснюється це «фізіологічними» особливостями культури. Велике значення для розвитку сої має коренева система, яка у ранні фази розвивається інтенсивніше, ніж надземна частина. Тож стан цієї системи визначає подальший ріст рослини, а отже, від самого початку потрібно створити найкращі умови саме для коренів.

Для повноцінного розвитку кореневої системи щільність ґрунту має бути в межах 1,1-1,2 г/см³. Якщо щільність перевищує ці показники, то ріст кореневої системи углиб може призупинитись, при цьому спостерігатиметься бічне розгалуження. І в разі відхилень режиму зволоження (наприклад, невеликої посухи) коренева система, що залягає близько до поверхні, буде позбавлена ​​доступу до вологи. Крім того, недостатня аерація ґрунту зменшує кількість бульбочкових бактерій.

Також для рослин сої дуже важлива вирівняність ґрунту. Її можна досягти комплексними заходами — осіннім основним обробітком та культивацією, вирівнюванням навесні.

Хоч соя і яра культура, однак і для неї кращими попередниками вважаються озимі та ярі зернові, а також просапні культури, які рано звільняють поле, тож після них є час добре підготувати площі. Не рекомендують сою вирощувати після соняшнику, багаторічних бобових, сорго. Крім того, що соняшник взагалі поганий попередник, так у нього із соєю є ще низка спільних хвороб, зокрема, склеротиніоз . Водночас непогано почувається соя у двопільній сівозміні з кукурудзою — деякі господарства переймають цей так званий «американський» спосіб і впроваджують його на українських теренах. А ще останнім часом дехто почав практикувати вирощування сої по сої, єдине, що така система дає найкращий результат на 3-й рік, а потім знову йде спад.

Загалом основні чинники у підготовці полів, які є основою для успішної сівби, — це:

На засмічених полях рекомендують проводити посилену зяблеву оранку (два дискування та осіння оранка) або напівпаровий обробіток (літня оранка та дві культивації). Це якщо господарство практикує оранку.

Механічна обробка для знищення бур’янів — дуже важлива, адже вони є злісними ворогами сої. Обраний спосіб боротьби з ними залежить від виду бур’янів. Якщо це можлива падалиця після зернових попередників, то бажано провести лущення на глибину 6-8 см. Якщо маєте на полі проблему з осотом , то доведеться здійснити ще одне лущення — вже на глибину 12-14 см. Звісно, є варіант внесення гліфосату . Але це вже залежить від сорту, який планується посіяти.

Застосовувана система обробітку ґрунту під сою залежить передусім від ґрунтово-кліматичних умов регіону, забур’яненості полів, наявної техніки та технологій, які практикує кожне господарство.

Наприклад, на підприємстві «Богдан і К» , що на Івано-Франківщині, під сою проводять глибоке розпушування до 45 см, ретельне вирівнювання і ущільнення посівного шару агрегатом Farmet Kompaktomat. На полях Хмельниччини, на підприємстві «Агро-Форте» , обробіток ґрунту класичний — лущення, оранка на глибину до 25 см і культивація.

Посівна 2021 в МХП: особливості та перспективи

У ПрАТ «МХП» сою вирощують у різних регіональних кластерах — в Черкаській, Київській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях. Цьогоріч під культуру було відведено загалом 23190 га. За словами Віктора Добровольського , технолога із агрономії Департаменту виробництва продукції рослинництва і тваринництва, спосіб основного обробітку ґрунту залежить від попередника, якими зазвичай є кукурудза, озима пшениця чи та ж соя. В МХП п еревага віддається такому способу як глибоке рихлення.

В A.G.R. Group , якою керує Місак Хідірян , сою вирощують переважно у кластерах на Полтавщині та Київщині. Наприклад, під урожай наступного сезону вже запланували 8500 га. За словами головного агронома агрохолдингу Олександра Аракеляна , тут на більшості площ практикують двопільну сівозміну, що складається з сої та кукурудзи.

Взагалі компанія декілька років тому змінила підходи до обробітку ґрунту та сівби, повністю відмовилась від оранки й обертання пласта, оновивши під цю мету свій техпарк.

«Ми повністю перейшли на глибоке рихлення, придбали глибокорозпушувачі Case IH Ecolo-Tiger 875 — для того, щоб менше виходити в поле з обробками. Адже це дисколапові агрегати. І якщо раніше доводилось окремо проводити дискеування а потім глибоке розпушування, то зараз обидві операції проводяться за один прохід. Ми їх запускаємо після збирання врожаю — незалежно від того, чи соя по сої, чи соя по кукурудзі, чи навпаки. Вони чудово справляються з завданнями — заробляють рештки, розпушують ґрунт і водночас до певної міри розрівнюють його», — каже пан Олександр.

Також головний агроном додає, що під час збирання попередника обов’язково усі комбайнери перевіряють, як працюють подрібнювачі. У разі несправності ножів чи ще якихось проблем, комбайни до збирання не допускаються. Особливо, якщо попередник — кукурудза.

За словами Олександра Аракеляна, ґрунт під сою треба максимально добре підготувати ще з осені. Особливо тим, хто застосовує оранку. Щоб на весну залишилось тільки закрити вологу і, можливо, трохи підрівняти, подрібнити грудочки, що злиплися взимку. Але ці весняні процедури знадобляться обов’язково — щоб під сівбу ґрунт був в ідеальному стані. І це не перебільшення. Бо якщо розпушений ґрунт дає змогу належним чином розвиватися корінню, то його «ідеальна розрівненість» відіграє іншу роль. Однією з особливостей сої є те, що нижній ярус її бобів прикріплений досить близько до землі. А зазвичай саме ці боби є найбільш крупними і продуктивними. І їх втрати дуже позначаються на кінцевій урожайності. За рівної площини поверхні ґрунту комбайну значно легше без проблем підхоплювати нижні боби. Тому варто постаратись, готуючи площі під сівбу сої.

Перехід до безвідвального обробітку ґрунту: особливості та переваги

«Для весняного обробітку під сою ми використовуємо Farmet Kompaktomat. На мою думку, для тих, хто вирощує сою — дуже важливий агрегат. Взагалі, навесні зазвичай проводять так званий передпосівний обробіток, однак у нас трохи інші підходи. Ми ці роботи проводимо раніше — за декілька тижнів до сівби. Звісно, закриття вологи — обов’язково, а потім, коли вже ґрунт дозрів, пройтися «компактоматом» неглибоко, десь на 4 см, вирівняти його і таким чином уже маємо ідеальну площу. Ми навіть іноді ще меншу глибину робимо — до 3 см, якщо стан поля більш-менш нормальний», — стверджує Олександр Аракелян.

І додає — якщо ж раптом після кукурудзи можуть залишатися певні крупніші рештки (буває), то до того самого ідеального стану можна довести площу завдяки застосуванню дискової борони Case IH True-Tandem для вертикального обробітку ґрунту, яку також можна налаштувати на невелику глибину — 4-5 см.

У ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» сою сіють у товарних та насіннєвих посівах. Восени під культуру обробляють ґрунт на глибину 22 см. А навесні (в березні — на початку квітня) обов’язково закривають вологу, щоб зберегти накопичене взимку до самої сівби. Надалі — передпосівний обробіток агрегатом Farmet Kompaktomat.

Ще один аспект — живлення сої. Як відомо, для формування 1 т насіння культура споживає близько 70-90 кг азоту, 15-20 кг фосфору, 30-40 кг калію, 8-10 кг магнію, 18-21 кг кальцію. Певні поживні елементи можна внести разом з інокуляцією насіння. Чи потрібно проводити удобрення ґрунту, і які елементи та в яких нормах вносити — таке рішення слід приймати на основі аналізів ґрунту. Це дасть змогу оптимізувати систему живлення відповідно до особливостей агрохімічного складу ґрунту безпосередньо на полі.

Як зауважує при цьому Олег Маслов, директор аналітичної лабораторії «Агротест», якщо насіння сої оброблено інокулянтом, тоді азотним добривам можна приділяти менше уваги, а робити акцент на інші елементи.

«З мікроелементів для сої як для бобової культури окремо можна виділити сірку і дуже важливо звернути увагу на цинк, який для цієї культури має навіть більше значення, ніж сірка. Також для кращого засвоєння соєю атмосферного азоту у ґрунті має бути певна кількість молібдену, адже цей елемент бере участь у конвертації атмосферного азоту в нітратну форму», — додає Олег Маслов.

Також експерт зазначає, що лабораторія, яка робить аналіз ґрунту, окрім визначених даних, повинна надати їх інтерпретацію. Тим більше, що різні лабораторії можуть здійснювати аналіз ґрунту різними методами.

«Аналізуючи зразки, які надходять до нас в лабораторію, ми завжди надаємо клієнту не лише результати, а й їх «розшифровку» та рекомендації. Тобто клієнт отримує не лише інформацію, що міститься у ґрунті на його полях, а й які заходи потрібно застосувати, щоб вирішити проблеми, — що і скільки потрібно внести для належного живлення посівів», — пояснює Олег Маслов.

За його словами, загально-середню пробу ґрунту потрібно робити щороку на кожному полі після збирання врожаю. У разі якщо господарство впроваджує точне землеробство і на основі зроблених аналізів виконує усі рекомендації щодо внесення необхідних елементів, то лабораторний аналіз ґрунту можна проводити раз на 2-3 роки.

Як бачимо — приведення поля в ідеальний стан до сівби сої — це не перебільшення. І на цьому етапі потрібно і справді докласти зусиль, аби усі вкладені у вирощування кошти та роботи «зійшли» гарно, «вродили» у підсумку й були «зібрані» сповна.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Підготовка поля до сівби озимих зернових: фактори впливу

Урожай починається з генетики та якісного посівного матеріалу. Але досить важливо і те, як ви підготуєте ґрунт перед тим як покласти у нього насіння, щоб воно «почувалося комфортно» і ніщо не заважало йому проростати. Розбираємося, які чинники потрібно врахувати, готуючи площі під сівбу озимої пшениці та ячменю.

Попередник

Попередник — один із головних факторів, які впливають на подальшу «долю» посівів. Причому його вплив — комплексний, і включає цілу низку чинників:

• терміни збирання попередника;
• пожнивні рештки від нього;
• його вплив на структуру ґрунту;
• «винесення» або навпаки «збагачення» попередником ґрунту певними поживними речовинами;
• падалиця від нього;
• ураження хворобами та шкідниками, що можуть поширюватись і на наступній культурі.

В ідеальних умовах, за можливості будувати багатопільну сівозміну, можна було б чітко дотримуватись «науково обґрунтованих» правил, обираючи попередники під певні культури. Але реальність не дає нашим аграріям широкого вибору. Тому підходи до попередника ґрунтуються на наявності відповідної культури у сівозміні господарства, термінів її збирання і ще декількох факторів, як от можливості боротьби з падалицею та насичення інфекційного фону.

Попередники під сівбу озимої пшениці та ячменю

Загалом завжди вважалося, що кращим попередником під озиму пшеницю, наприклад, є горох. У багатьох господарствах намагаються у міру можливості сіяти озимі зернові якщо не після гороху, то після інших бобових.

«Великий плюс бобових, звісно, в тому, що вони накопичують азот, залишаючи після себе більш ніж 40 кг/га природного азоту у ґрунті. Тобто господарство може зекономити на міндобривах. Тому одним із головних попередників для озимої пшениці у нас є саме горох. До того ж, урожайність озимої пшениці після гороху на 1 т/га більше, ніж після соняшнику», — зазначає Аслан Мурадян, директор Виробничої компанії «Прометей».

Втім, останнім часом ситуація на ринку з цією культурою досить нестабільна. Тому якщо навіть років із 3 тому, під час АгроЕкспедиції Пшениця , чимало з оглянутих нами посівів пшениці йшли по гороху (а нам, звісно, зазвичай показували кращі поля), причому в різних регіонах, то зараз ми спостерігаємо іншу картину.

До певної міри горох «замінився» соєю, та найчастіше попередниками під озиму пшеницю виступають озимий ріпак або соняшник.

Це підтверджує Тарас Корнієнко , заступник головного агронома Групи компаній «Агрейн» . Він зазначає, що оскільки найбільші площі в Україні під 4-ма основними культурами — пшеницею, кукурудзою, соняшником і ріпаком (посіви сої зараз зменшилися), — як типові попередники для пшениці залишаються дві згадані культури. У зонах із недостатнім зволоженням як варіант ще сіють пшеницю по пшениці.

«Найголовніше після соняшника — це поборотися з його падалицею навесні. Але важлива і підготовка ґрунту після нього. Знаю, що багато аграріїв збирають соняшник і відразу заганяють на поле сівалку з дисками. Але з нашого досвіду, коли ми робимо спочатку обробіток ґрунту або тяжкими, або середніми дисками на глибину 15-18 см, а потім сіємо, то отримуємо значно більший урожай озимої пшениці. Якщо ж сіємо пшеницю після озимого ріпаку, то ми можемо тяжкими дисками підготувати відразу після збирання і потім перевести поле, якщо можна так сказати, в «напівпар». Тому що від збирання ріпаку і до сівби озимої пшениці фактично проходить 1,5-2 місяці. Відповідно, усі дощі, що випадуть у цей період, сприяють накопиченню вологи у ґрунті під сівбу», — розповідає Тарас Корнієнко.

Свої плюси вбачає у ріпаку як попереднику і Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

«Ріпак є такою собі фітосанітарною культурою, яка очищає ґрунт від шкідників та хвороб. Зокрема тому, що на ріпаку зазвичай проводяться 3-4 інсектицидні обробки. Тож після нього заселеність площ шкідниками менша. Також ріпак вимогливий до поживних речовин, під нього вносяться великі дози міндобрив. А, як відомо, міндобрива у перший рік засвоюються десь на 30%, тобто вони залишаються частково і на наступний рік», — каже Аслан Мурадян.

Хоча і визнає, що в умовах Миколаївської області, де розміщені поля «Прометея», крім згаданого вже гороху, найбільш поширеним попередником є той самий соняшник. Адже це найбільш рентабельна культура, тому тут вступають в силу економічні фактори.

Що стосується ячменю, то для нього соняшник — досить поганий попередник. Основний недолік — та сама падалиця. А другий фактор — можлива післядія на ячмінь певних діючих речовин, зокрема, якщо соняшник вирощувався за технологією Clearfield.

Від попередника прямо залежать терміни сівби. Як що він зібраний раніше, то вже посівна для озимих зернових має більш «гнучкі» терміни. Соняшник як попередник обмежує ці строки. Зазвичай сівба озимих після нього відбувається вже у жовтні.

«Підлаштовують» під попередник і норми висіву. Скажімо, Микола Золотий , головний агроном ПАП «Обрій» , розповів, що після озимого ріпаку озиму пшеницю тут сіють зазвичай із нормою 4,2 млн/га. Після соняшника норму доводиться підвищувати.

«Я вважаю, що ріпак — нормальний попередник, тому норму висіву не завищуємо. Якби це був соняшник, то густота була б на рівні 6, а то й 7 млн/га. При цьому навесні отримали б 9-10 млн продуктивних стебел», — зазначив пан Микола.

Пожнивні рештки

Із попередником також пов’язаний іще один фактор, який має чимале значення у підготовці ґрунту до сівби. А саме залишені на полі пожнивні рештки та стерня, які мають цілу низку переваг:

• збереження вологи;
• поліпшення структури ґрунту;
• поживне середовище для корисної біоти;
• збагачення ґрунту органічними речовинами, тощо.

Відповідно, про поширене навіть зараз спалювання стерні навіть мова не має йти. Але просто зберегти їх — мало. Потрібно правильно їх обробити та загорнути.

Передусім важливо подбати про те, аби комбайн, що збирає попередник, добре посік та рівномірно розподілив їх на поверхні поля. Бо інакше на ділянках скупчення решток, зокрема, можуть накопичуватися вогнища збудників хвороб.

«Коли збирається горох, то практично їх немає. Комбайн йде з подрібнювачем, він перетворює на порох, а після соняшнику пускаємо мульчувач, який подрібнює рештки до розміру 5-10 см», — каже Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

За його словами, деструктор для решток у компанії не застосовують. Адже в нинішніх посушливих умовах Миколаївщини він неефективний.

«Зазвичай у нас останні років 5 початок осені досить сухий. Дощі починаються в кінці жовтня чи й у листопаді. А деструктор можна застосовувати лише тоді, коли осінь волога, є якісь тумани. Можна додати 10-15 кг/га карбаміду й тоді він буде працювати», — пояснює Аслан Романович.

Якщо господарство використовує класичний обробіток ґрунту, слід провести лущення стерні. Це допоможе краще зберегти вологу, зерну буде легше проростати, а ґрунтова біота працюватиме ефективніше. Також лущення дає змогу обмежити чисельність та поширення потенційно небезпечних видів бур’янів, шкідників та хвороб, зберегти належний фізичний стан ґрунту перед основним обробітком.

Глибина загортання пожнивних решток також має бути правильною. Річ у тім, що мінералізація відбувається у зоні розвитку аеробних мікроорганізмів, яким потрібен кисень. Тому для того, щоб рештки виконували свою функцію, найкраще їх загортати на глибину 8-12 см. Якщо ж заорати пожнивні рештки глибше ніж на 20-25 см, то процеси мінералізації супроводжуватимуться виділенням низькомолекулярних жирних кислот, які у великій кількості негативно впливають на вегетацію злаків.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Обробіток ґрунту

Який саме обробіток ґрунту застосовувати під озиму пшеницю та ячмінь, господарство обирає відповідно до власної ситуації.

Тут потрібно зважати передусім на такі чинники:

• ґрунтово-кліматичні умови та зволоження:
• кількість продуктивної вологи в орному шарі;
• погодні умови в період проведення обробітку;
• наявність основних видів шкідників і хвороб;
• рівень забур’яненості поля, тощо.

Згадане раніше заробляння решток та лущення стерні, по суті, також стосується обробітку ґрунту.

Якщо попередником під озимі зернові була кукурудза на силос, то ґрунт зазвичай буває пересушеним. При цьому часу на його обробіток залишається мало, тому тут застосовують поверхневий спосіб. Поле дискують у двох напрямках на глибину 6-8 см, щоб досягнути повного мульчування посівного шару ґрунту. Якщо це зробити вчасно, то волога підтягнеться кореневою системою скошеної кукурудзи, яка залишилась у землі. Тож далі ґрунт добре розробляється наступною культивацією.

Вертикальний обробіток ґрунту як спосіб боротьби з ущільненням та ефективного управління рослинними рештками

Як зазначають наукові джерела, у Лісостепу, залежно від попередника та строків звільнення від нього поля, можуть бути ефективними або оранка, або поверхневий обробіток. Оранку виконують не менш як за 20-30 днів до сівби озимих і не пізніше, ніж через 7-10 днів після лущення. Після гороху й пізніх попередників (кукурудза на силос тощо), особливо за недостатнього зволоження, коли у верхньому (0-10 см) шарі міститься менше 10 мм доступної вологи, ефективним є поверхневий обробіток.

Загалом ґрунт потрібно підготувати так, щоб він був придатний для сівби безпосередньо після основного обробітку. У разі обробітку поля через 1-2 дні після оранки досягти необхідної якості розробки посівного шару неможливо. Тому не обійтись без культивації та коткування. Для безполицевого обробітку найдоцільніше агрегатування важких дискових борін, протиерозійних або плоскорізних культиваторів з голчастими боронами та кільчасто-шпоровими котками.

Фахівці вказують, що після культур, які залишають малу кількість пожнивних решток (горох, гречка), плоскорізи і дискові знаряддя близькі за ефективністю. Після кукурудзи на силос ефективне застосування дискових борін.

На схилах і рівних площах посіви озимих доцільно щілювати. Щілювання на схилах сприяє додатковому нагромадженню 300-400 м3/га вологи. На рівних ділянках, особливо при сівбі озимих по поверхневому обробітку, щілювання зменшує загрозу загибелі їх у мікропониженнях.

У посушливих умовах для збереження вологи й отримання дружніх сходів основного обробітку ґрунту буде недостатньо. Тому експерти радять поєднувати культивацію з уже згаданим коткуванням.

«У будь-якому разі потрібно поле хоча б задискувати. Зараз є непогані дискові борони, з їхньою допомогою більш-менш рівно виходить. Але по кожному полю треба дивитись окремо. Можливо, десь потрібна культивація. При цьому, якщо задискували, але опадів немає, а бур’яни ростуть, то краще, на мій погляд, аби не пересушувати ґрунт, застосувати гербіциди суцільної дії. Тобто гліфосати. Це навіть дешевше, ніж культивувати. Просто дати невеличку норму — 2 л/га», — радить Аслан Мурадян, директор ВК «Прометей».

Передпосівний обробіток ґрунту — одна з найважливіших складових ресурсоощадної технології. Від нього залежить глибина загортання насіння, дружність і рівномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослин. Основне його завдання — створення оптимальної структури посівного шару.

Натомість нерівномірно за глибиною оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі й розтягнутості появи їх в часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою має бути мінімальним — не більше 1-1,5 години. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт. Якщо культивація проведена глибоко, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Особливості вирощування твердих сортів пшениці

Тверді сорти пшениці мають чудові характеристики, завдяки чому вони зайняли провідні позиції серед зернових культур. Додаткова перевага – простота вирощування. Цей сорт можна культивувати у всіх районах України, крім гірських областей.

Правила обробки

Для твердої пшениці найкраще підходять регіони з теплим кліматом. Догляд, що включає своєчасний полив, захистить культуру від посухи. Тверда пшениця буває двох видів: озима та яра. Основою класифікації виступають терміни посіву. Збирання врожаю залежить від погоди. Озима пшениця стійка до холоду, але її культивування передбачає правила щодо дотримання яровизації. Порушення вимог може спричинити загибель врожаю. Тому всі необхідні процедури потрібно завершити до холодів, причому гартування має проходити природно. Неприпустимо прискорювати його штучним способом, інакше пшениця не отримає бажаних параметрів. Яровизація покликана підвищити врожайність культури. Період вегетації у морозостійких сортів починається рано. Його початок пов’язують із настанням стабільного тепла, коли ризик знищення молодих паростків внаслідок різкого перепаду температур мінімальний. Терміни яровизації варіюються від одного до двох місяців. Завершення процесу залежить від особливостей культури. Деякі морозостійкі сорти легко витримують навіть температуру до -8 градусів. Важливо! Тверда пшениця дуже вимоглива до попередників. Найкраще її сіяти на землі, де раніше вирощувалися бобові, гречка або трави. Обробку ґрунту бажано провести до середини жовтня. Оптимальний період для протруювання насіння – за місяць до початку посіву. Молодим рослинам необхідно забезпечити захист від шкідників.

Основні різновиди

• тверда. В цьому сорті переважають білкові сполуки. З зерна виготовляють борошно найвищої якості. Популярний різновид твердої пшениці – дурум. Відрізняється підвищеним рівнем клейковини;
• м’яка. Зерна багаті на крохмаль. Їх активно використовують для виготовлення кулінарних виробів.

На що звертати увагу при виборі пшениці для посіву

• якість посівного матеріалу;
• кліматичні особливості регіону;
• стан ґрунту;
• рослини, які культивувалися на ділянці раніше.

Вимоги до посіву

• субстрат повинен бути добре зволожений. Якщо у верхньому шарі ґрунту недостатньо вологи, то посівні заходи немає сенсу проводити;
• обробляти ділянку потрібно на глибину не менше ніж 6 см;
• інтервал між рядами має бути не менше 15 см;
• глибина краю варіюється від 4 до 6 см.

Як отримати якісний посівмат

• висока продуктивність та ефективність роботи (очищає купу від усіх типів домішок: сміттєвих, мінеральних, органічних, зернових);
• низьке енергоспоживання (мінімальні витрати на обслуговування, простий запуск від стандартного генератора в польових умовах);
• безпечне перероблення сировини (машина не травмує зернівки в процесі очищення та сепарації);
• можливість роботи в стаціонарних та польових умовах, на відкритих майданчиках та в закритих (за умови комплектації системою аспірації) приміщеннях;
• очищення та поділ на фракції всіх типів зернових культур (злакових, зернобобових, трав’яних, олійних, кормових) за один прохід;
• якісна комплектація та збільшений експлуатаційний ресурс;
• невелика вага конструкції, завдяки чому забезпечується простота транспортування та встановлення машин.