Фемінітиви та новий український правопис. Деякі пояснення та обов’язковість застосування

Чи є обов’язковим використання фемінітивів та яка доля нового українського правопису, розбираємо відповіді на ці питання.

Для початку, що таке фемінітив? «Це група слів жіночого роду за певним станом, альтернативних або парних аналогічним словам чоловічого роду, від яких вони утворюються суфіксально. Залежно від класифікації до фемінітивів включають назви самиць тварин та іноді слова спільного роду», – підказує нам всезнаюча Вікіпедія.

Цікавим є той факт, що ще до прийняття нового українського правопису, та наказу про застосування фемінітивів у назві професій, в 2018 році у Києві, вийшов у світ словник: «СЛОВНИЧОК ФЕМІНІТИВІВ для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій». У ньому були застосовані усі ті зміни з урахуванням жіночої статі у назві професій, що потім були описані в новому правописі. Словник було підготовлено ГО «Україно-Болгарський культурний центр «Сердіка» в рамках Проекту «Посилення здатності жіночих громадських організацій проводити адвокацію та лобіювання включення антидискримінаційного підходу у реформу сектору безпеки», який реалізує ГО «Інформаційно-консультативний жіночий центр» за підтримки Фонду Підзвітності Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів.

Вочевидь такими змінами були зацікавлені не тільки в Україні, а й за її межами. Чому жінки борються з дискримінацією, не зрозуміло, оскільки ніяких дискримінаційних законів стосовно професій, та й будь-якої іншої галузі права в Україні не існує. А от подібні закордонні проекти, (чи вже може потрібно писати проєкти) існують і фінансуються. Але повернемось до законних норм.

Згідно з наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, затвердженому 18.08.2020 року №1574, «У КП професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка). За потребою користувача, при внесенні запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника, професійні назви робіт можуть бути адаптовані для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи, відповідно пункту 4 параграфа 32 Українського правопису, схваленого постановою Кабміну від 22.05.2019 №437. Тобто, такий наказ носив виключно рекомендаційний характер і не всі повинні були його застосовувати.

У вищевказаному пункті 4 параграфу 32, нового українського правопису зазначаються такі правила:

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця. Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

Тож тепер доведеться підлеглим директора називати не директриса, а директорка. Навіщо було змінювати вже існуючий фемінітив, не зрозуміло, та цікаво, чи зрадіють директори таким змінам?

Стосовно нового українського правопису, який закріплює використання фемінітивів, 11 травня, Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України у справі №640/9824/19 про визнання протиправною та скасування постанови КМУ від 22.05.19 #437 «Питання українського правопису».

Передувало цьому рішення, яким 28 січня Окружний адміністративний суд міста Києва скасував Постанову Кабінету Міністрів 2019 року про новий правопис. Повідомляється, що підставою позову було те, що Уряд не має права змінювати правопис, оскільки подібне не входить в його компетенцію.

За словами Дмитра Ільченка, адвоката що виступав на стороні позивача, позов був направлений на захист української мови від її спотворення на користь регіональних діалектів.

“Також під час розгляду з’ясувалося, що “мовна комісія” мала суттєві суперечки та не розробляла правопис саме в тій редакції, в якій він був затверджений Урядом. Тобто в наш правопис вносилися зміни, фактичо, на колінах”, – розповів адвокат.

Оскільки рішення скасовано, а постанова Кабміну незважаючи на судові розгляди не втрачала своєї чинності, діти у школах поступово починають вивчати новий український правопис. І, якщо для дітей деякі правила є новими, та ще не закріпленими у пам’яті і їх досить легко запам’ятати, то для вчителів української мови, які викладали нашу рідненьку мову останні 30 років, переучувати велику кількість правил буде досить складно. Складно, але необхідно, оскільки правила нового правопису можуть в подальшому бути застосовані в ЗНО.

За інформацією зі шкіл, для вивчення нового правопису вчителі самі шукають вправи, оскільки книжок з новими правилами ще не випустили. А згідно з методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у закладах загальної та середньої освіти у 2020/2021 роках, на сторінці 43 якого зазначено що вивчення української мови здійснюється за навчальною програмою затвердженою МОН у 2017 році, стає незрозумілим, як прийнятий ще 2 роки тому правопис, мають вивчати діти без відповідних навчальних матеріалів? Та чому вчителі мають власноруч шукати навчальні матеріали та розробляти вправи? У нас як завжди, «Все для людей».

Питань до таких змін у мовному середовищі виникає багато, але відповідей на них поки не знайдено.

Стосовно ЗНО, у школах кажуть що ні минулого, ні цього року завдань по новому правопису не повинно бути. Вчителі налаштовуються, що з наступного навчального року вже мають ввести новинку, але відповідних документів, та програм з вивчення, ще немає. Вивчати такий правопис попередньо планується з 5го класу.

Питання яке турбує багатьох громадян України, це необхідність переучуватись та вивчати нові слова. Чи є такі зміни обов’язковими, чи рекомендованими та будуть діяти паралельно?

Деякі з правил носять варіативний характер. Тобто, допускається правописна варіантність. Наприклад: У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.).».

У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́ . У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.»

Тож такі слова як: кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен, ра́дості й ра́дости можна використовувати двома способами і це не буде помилкою. А от інші правила написання такі як написання слова проєкт, проекція; разом тепер пишеться мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт; пишемо окремо пів хвилини, пів яблука, – доведеться вчити та робити відміну автозаміні у більшості програмних продуктів для набору тексту. Про програми перекладу навіть годі й згадувати, поки наповняться словники новими словами та словосполученнями пройде чималий проміжок часу.

Стосовно обов’язковості застосування фемінітивів, то у листопаді 2020 року видання Читомо направило ряд запитів до міністерств стосовно використання фемінітивів у назвах професій.

Ось деякі з відповідей:

• Державна служба якості освітизаявила, що дотримується норм нової редакції правопису, зокрема, і щодо вживання фемінітивів.
• Державна міграційна службазазначила, що посадові особи у практичній діяльності також дотримуються положень нового правопису.
• У Міністерстві культури та інформаційної політикиповідомили, що на момент надання відповіді на запит не було інформації щодо внесення запису про назву роботи до кадрової документації окремого працівника за його потребою для означення жіночої статі особи, яка виконує відповідні роботи.
• У Міністерстві розвитку громад та територійтак само проінформували, що не отримували заяв від працівників щодо внесення змін у професійну назву робіт для позначення жіночої статі.
• Зі свого боку Державна податкова службавважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 437 щодо Питання українського правопису має рекомендаційних характер для використання в загальному діловодстві.

Міністерство внутрішніх справ, в свою чергу, визнає рекомендації застосовувати норми та правила нової редакції правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема, в офіційно-діловому стилі мовлення, проте вважає, що при виборі однієї з форм роду в офіційно-діловому стилі слід орієнтуватися, що офіційними, основними назвами посад, професій і звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, ректор, міністр, нотаріус, прокурор.

«Ці слова вживаються для позначення чоловіків та жінок і підкреслюють не стать людини, а її службове і соціальне становище. Що стосується використання в написанні нормативно-правових документів, то, згідно з установленою офіційно-діловою етикою, прийнято вживати слова в чоловічому роді, що ніяким чином не дискримінує права жінки», – стверджують у МВС.

Тож якщо державні служби використовують фемінітиви «за бажанням», то що заважає це робити усім іншим. Чітких положень щодо обов’язковості застосування фемінітивів у назві професій, відверто кажучи, я не знайшов. Але якщо розглядати зміни у правописі як обов’язковість застосування, то до цього доведеться створити ще декілька відповідних положень, наказів або законів що будуть забезпечувати необхідність дотримання цих норм та передбачати відповідальність за їх недотримання.

Взагалом, новий український правопис умістився на 275 сторінках, а найважливіші зміни на п’яти. Можливо “не такий страшний чорт як його малюють”, і ми звикнемо до цих змін, якщо, звичайно, провладні мовознавці згодом, не впровадять весь той куш нових правил що планували втиснути в новий український правопис у 2019 році.

Автор: Олексій Пехоцький, спеціально для «Правовий Контроль».

папуга

1 . Лісовий тропічний птах, звичайно з яскравим і різнобарвним пір’ям, здатний наслідувати людську мову.

[Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Леся Українка);

За золотими гратами млів папуга, зелено-червоний, ошатний (О. Ільченко);

Весело щось вигукував у високій круглій клітці сірий з малиновими грудьми папуга (З. Тулуб);

* У порівн. Верещав тенор продавця масла, і, немов дражнячись з ним, як та папуга, своє товк рознощик цукерків [цукерок] (М. Коцюбинський).

2. перен., розм. Той, хто не має власної думки й повторює чужі слова.

Я не цього бажаю, [лицемірити] не папуга, Щоб віддаватись цьому ремеслу. Я хочу правді бути вічним другом І ворогом одвічним злу (В. Симоненко).

Значення в інших словниках

1. папуга — папу́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. папуга — [папуга] -гие, д. і м. -уз’і Орфоепічний словник української мови
3. папуга — -и, ч. і ж. 1》 Лісовий тропічний птах, звичайно з яскравим і різнобарвним пір’ям, здатний наслідувати людську мову. 2》 перен., розм. Той, хто не має власної думки й повторює чужі слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. папуга — И, ч. і ж. 1. Вульгарно, без смаку одягнена або нафарбована людина. Типова папуга — смаку немає зовсім. 2. Хвалько; людина, яка прагне будь-яким чином привернути до себе увагу. Цей папуга любить зарисуватись. Словник сучасного українського сленгу
5. папуга — Папу́га, -ги, -зі; -пу́ги, -пу́г (ч. і ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. папуга — ПАПУ́ГА, и, ч. і ж. 1. Лісовий тропічний птах, звичайно з яскравим і різнобарвним пір’ям, здатний наслідувати людську мову. [Гетера:] Ох, вчора згинула моя папуга! (Л. Укр., II, 1951, 511); За золотими гратами млів папуга, зелено-червоний, ошатний (Ільч. Словник української мови в 11 томах
7. папуга — Папуга, -ги ж. Попугай. Словник української мови Грінченка