Практична робота 3. Визначення особливостей зовнішньої будови хребетних тварин у зв’язку з пристосуванням до різних умов існування

Мета: з’ясувати особливості будови хребетних тварин у зв’язку з існуванням у різних умовах.

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: вологі препарати, опудала хребетних тварин, фото-, відеофрагменти, малюнки.

Хід роботи

1. Розгляньте запропоновані вчителем або вчителькою вологі препарати, опудала, фото хребетних тварин (рибу, амфібію, рептилію, птаха та ссавця).

2. Зверніть увагу на такі ознаки: покриви тіла, форма тіла, органи пересування, органи дихання.

3. Зробіть висновки, зазначивши основні пристосування в зовнішній будові хребетних тварин до життя в різних умовах середовища.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ АМФІБІЙ

Амфібії — клас наземних хребетних тварин. Вони були першими хребетними тваринами, які у древні часи почали залишати водойми і виходити на суходіл. Проте амфібії ще зберегли дуже тісний зв’язок із водним середовищем: розмноження і розвиток їх відбуваються у воді. Серед амфібій є й такі види, які ніколи не виходять на суходіл. Більшість із них належать до хвостатих амфібій. Поширення амфібій пов’язане зі специфічними життєвими умовами, головні з яких тепло, наявність водойм, значна вологість повітря, хімічний склад води і ґрунту.

Життя на суходолі давало амфібіям певні переваги: а) достатня кількість корму (різноманітні безхребетні); б) відсутність конкурентів і хижаків. Щоб скористатися цими перевагами, амфібії повинні були «вирішити» низку проблем, пов’язаних зі зміною середовища існування (водного на наземно-повітряне), а саме:

• змінити спосіб пересування;

• запобігти випаровуванню води з поверхні тіла;

• навчитися дихати атмосферним киснем;

• удосконалити органи чуття;

• навчитися переносити несприятливі умови середовища, наприклад зниження температури в осінню та зимову пору року в умовах помірного клімату.

Усі ці проблеми амфібії успішно вирішили.

Зовнішня будова жаби: 1 — голова; 2 — око; 3 — передня кінцівка; 4 — тулуб; 5 — задня кінцівка з плавальною перетинкою між пальцями

Пристосування амфібій до життя у наземно-повітряному середовищі

1. Кінцівки п’ятипалого типу із суглобами. Опора кінцівок — плечовий і тазовий пояси. Під час пересування на суходолі жаби відштовхуються від землі задніми кінцівками, а передні підтримують тіло під час приземлення. Тому задні кінцівки в них розвинені краще.

2. Слиз, що виділяють численні багатоклітинні залози голої шкіри. Слиз забезпечує зволоження шкіри та захищає її від мікроорганізмів.

3. Червоний кістковий мозок, що виник у зв’язку з появою трубчастих кісток (ними утворені кінцівки). Еритроцити (червоні клітини крові) в амфібій утворюються не лише в селезінці, як у риб, а й у червоному кістковому мозку. Це пов’язано з тим, що для дихання атмосферним киснем треба набагато більше гемоглобіну, ніж для дихання киснем, розчиненим у воді.

4. Легені — парні комірчасті мішки, що забезпечують дихання атмосферним повітрям. Поверхня їх невелика і не забезпечує надходження в кров достатньої кількості кисню. Тому, крім легень, газообмін відбувається й через зволожену шкіру. Будова легень в амфібій пов’язана з періодом перебування у водоймі. Чим менше часу амфібія перебуває у воді, тим складніша будова її легень. Із появою легень з’являється перетинка у передсерді (2 передсердя і шлуночок, серце трикамерне) і друге коло кровообігу (легеневе).

5. Органи чуття наземного типу. Очі амфібій захищені від висихання та забруднення рухомими повіками і слізними залозами. Лінзоподібний кришталик і опукла рогівка дозволяють бачити рухому здобич на більшій відстані. Крім внутрішнього вуха, в амфібій є ще середнє вухо з барабанною перетинкою і слуховою кісточкою. Це забезпечує можливість чути в повітряному середовищі. За допомогою нюху безногі і хвостаті амфібії розпізнають навіть нерухому здобич. Захоплюють її щелепами або язиком.

Зустрічаються амфібії на всіх материках. Більшість — жителі вологих тропічних лісів. Активні лише в теплу пору року. При зниженні температури (+4 °С) опускаються на дно водойм, закопуються в мул і впадають у заціпеніння, інші — зимують у наземних укриттях: трухлявині, норах гризунів, у заглибленнях ґрунту.

Зв’язок амфібій з водним середовищем

• Шкірне дихання. У деяких амфібій це єдиний орган дихання.

• Між пальцями стопи (у безхвостих амфібій) розміщені плавальні перетинки.

• Зовнішні запліднення і розвиток (за межами організму). Яйця амфібій не захищені щільними оболонками, тому можуть розвиватися тільки у воді.

Схема розвитку жаби: яйце —> личинка (пуголовок) —> доросла особина

Ознаки риб у будові пуголовка:

• зяброве дихання (зябра зовнішні);

• плаває за допомогою хвоста;

• живиться поживними речовинами жовткового мішка;

• двокамерне серце, одне коло кровообігу;

Через 2-3 місяці пуголовок поступово перетворюється на маленьку жабу. Отже, розвиток амфібій непрямий (супроводжується перетворенням).

Захисні пристосування в амфібій

1. Шкірні залози, секрет яких є отруйним. Найкраще вони розвинені у ропух, джерелянок, часникових жаб і саламандр. Очевидно, тому їх не торкаються птахи і звірі.

2. Забарвлення тіла. Захисне забарвлення у жаб зелених і бурих робить їх мало помітними в навколишньому середовищі. Попереджувальне забарвлення саламандр і джерлянок (частини тіла забарвлені дуже яскраво) рятує їх від хижаків.

3. Активно захищатися може лише невелике число видів. Наприклад, жаби зелені кидаються на переслідувача та роблять спроби його вкусити.

4. Здатність до регенерації (особливо хвостатих амфібій). Наприклад, у саламандр регенерує хвіст, кінцівки. Краще ця здатність виражена у личинок.