Опис Елізи з твору Хатина дядька ТомаОпис Елізи з твору Хатина дядька Тома

0 Comment

✅Опис і аналіз роману «Хатина дядька Тома»

«Хатина дядька Тома» («Uncle Tom’s Cabin») – роман Гарієтт Бічер Стоу. Вперше опубліковано в 1851-1852 рр.

Дочка впливового проповідника, Стоу і сама, якби була чоловіком, без сумніву пішла б по тією ж дорогою.

У літературній творчості, відкритій відносно пізно (до тридцяти з гаком років вона, усвідомлюючи себе лише клопіткою домогосподаркою, матір’ю шістьох дітей, хіба тільки заради підробітку писала іноді «скетчі» для журналів), знайшов вираз її непотрібний місіонерський, вчительський запал: не випадково свій письмовий стіл вона порівнювала з церковною кафедрою.

У першій художній книзі Стоу відображений період її життя в Цинциннаті в 1830-1840-х роках: місто, яке користувалоь славою «Афін Заходу», було тільки річкою відділене від рабовласницького штату Кентукі. У суспільстві раз у раз спалахували конфлікти між тими, хто переховував і підтримував рабів-утікачів, і тими, хто на них полював.

Переїзд сімейства на Північ в 1850 р тільки зміцнив Стоу в аболіционістскьих переконаннях, тим більше, що збігся з прийняттям Закону про втікачів рабів, що зобов’язував кожного американського громадянина сприяти поверненню втікачів господарям, – законослухняність стало синонімом співучасті в моральному злочині.

Згодом письменниця нерідко згадувала про бачення, яке відвідало її в церкві в момент причастя: чорний раб, батогом забивається на смерть, – прообраз однієї з ключових в майбутньому романі сцен.

Роман «Хатина дядька Тома» Стоу починався як серія замальовок з життя рабів і рабовласників. Своє завдання Стоу бачила в направленому емоційному впливі на аудиторію:

«З картинами не посперечаєшся, вони вражають навіть і поза волею».

Цілі їй вдалося досягти цілком: «Картини» викликали живий і широкий читацький відгук; журнал, в якому друкувався роман, був засипаний листами. При тому, що успіх журнальної публікації був очевидний, знайти видавця для книжкової версії виявилося нелегко: занадто сильні пристрасті палали навколо.

Аболіціоністсько налаштована критика вітала роман як «богонатхненний» (такою відчувала свою книгу сама пані Стоу: «Її написав сам Бог»), жителі півдня обурювалися з приводу спотворення в ньому «реальності».

Відповідаючи на ці закиди, Стоу опублікувала згодом «Ключ до Хатині дядька Тома», покликаний продемонструвати документальну достовірність основних епізодів і наочність виведених типів.

Успіх роману в результаті перевершив всі очікування: 10.000 примірників було продано в перші ж дні, 300.000 – в перший рік. Книга була переведена на десяток європейських мов, її зміст – тиражований в літографіях і театральних постановках.

Сюжет роману «Хатина дядька Тома» Стоу утворений двома зустрічно спрямованими лініями: на Північ, до свободи, від загрози бути навіки розлученими біжать рабиня Еліза з дитиною і її чоловік Джордж, – все далі на Південь відвозять проданого Дядю Тома.

Спочатку у роману був виразний підзаголовок – «Людина, яка була річчю». На думку Стоу, рабство, третируючи людину як річ, заперечує в ньому безсмертну душу, в чому і полягає джерело глибокої гріховності, яка руйнує дух не тільки рабовласників, але всіх, побічно підтримуючих цю практику. Безцеремонно руйнуючи сімейні пута, рабство зазіхає на інститут, шанований як опора і запорука суспільної гармонії.

Несумісність рабства з християнською вірою і сімейними цінностями – потужний аргумент, художньо освоєний Стоу і пізніше активно використовувався політиками Півночі в полеміці з Півднем.

Раби в романі зображуються співчутливо: здебільшого, люблячі, довірливі, дитячо безпосередні істоти. Дитина і раб – два зразки любові та святості, що сталися не так навіть в житті, як в смерті: білява ангелоподібна Єва і чорний Дядя Том, обидва – мученики неправедного способу життя, чия смерть усвідомлюється не як поразка, а як моральна перемога.

На сторінках роману проливається чимало сліз, ще більше їх було пролито ранніми його читачами. Мелодраматизм, сентиментальність, ходульна алегоричність образів не заважали, а, мабуть, сприяли ефективному здійсненню романом його соціальної місії – нравовикривальної, нравовиправної.

Правда, в XX столітті ця сила обернулася слабкістю: на хвилі піднесення афроамериканської культури книга стала об’єктом критики вже з нового боку. Відомий негритянський прозаїк Джеймз Болдуін, наприклад, побачив у сентиментальності місис Стоу ознаку відмінних для «білої» цивілізації лицемірства і несвідомої глухоти до іншого.

Як класичний зразок «жіночої» і популярної прози роман залишається предметом підвищеної уваги літературних аналітиків 1980- 1990-х років.

Гаррієт Бічер-Стоу. Хатина дядька Тома. Образи дядька Тома, Елізи, Джорджа Гарріса, Джорджа Шелбі, Євангеліни

Зарубіжна література 6 клас ІІ семестр розробки уроків

Мета: продовжити аналітичне дослідження тексту роману, звернувши увагу на соціальні та моральні проблеми, порушені письменницею в творі; формувати навички цілісного аналізу тексту; розвивати естетичні смаки; сприяти вихованню толерантності та поваги до представників інших рас.

Обладнання: тексти твору, портрет письменниці, ілюстрації до твору.

II. Оголошення теми й цілей уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Робота над темою уроку.

Представлення характеристики героїв за планом. Заповнення таблиці.

Ставлення до інших персонажів

– Що ми дізнаємось про дядька Тома з розмови містера Шелбі та Гейлі? (Це поряд на, чесна та побожна людина.)

– Де відбувається перша зустріч із дядьком Томом? Поміркуйте, чому саме в оточенні його родини? (Головною життєвою цінністю дядька Тома є родинне вогнище.)

– Знайдіть опис зовнішності героя. На які риси звертає увагу автор? Виділіть ключові слова. («Біля столу сидів дядько Том — найперший помічник містера Шелбі, — а оскільки він має стати й головним героєм нашої розповіді, то ми вважаємо за свій обов’язок деуально змалювати його читачам. То був високий на зріст, кремезний, міцної будови чоловік, з лискучою чорною шкірою і обличчям суто африканського типу, поважним та розумним на вигляд, а до того ж завжди добрим і приязним. Весь його вигляд виказував спокійну впевненість і гідність, але водночас було видно, що це людина простосерда й довірлива. Том — добра, чесна людина з почуттям гідності. Він звик довіряти людям, до оточуючого світу ставиться з любов’‎ю та повагою.)

– Як характеризує Тома те, що всі його називають дядечком? (Том став рідним для всіх мешканців маєтку, він ладен прийти на допомогу всім людям.)

– Чому головним героєм став саме такий невільник? (Усі симпатії автора на боці темношкірих невільників, на прикладі образу дядька Тома письменниця показує нам найкращі людські чесноти та ніби запитує: невже така людина має бути власністю іншої?)

– Якою змальована родину дядька Тома? Як ви гадаєте, чому автор показує нам щасливу родину, коли читач вже знає, що дядька Тома продано? (Тітонька Хлоя — неперевершена куховарка, діти — веселі, чемні та непосидючі. Перед читачем розгортається картина щасливого життя дружної родини. Автор підсилює враження від несправедливості та трагічності долі темношкірих, адже родинне щастя буде зруйноване.)

– Чому Том не втік як Еліза її чоловік Джордж? (Він жертвує собою заради порятунку інших невільників, щоб садиба жила звичним життям, як і раніше: «Ні, я нікуди не піду. Нехай Еліза тікає – вона має на те право, і я не буду її відмовляти, їй таки інакше не можна. Але ж ти чула, що вона сказала! Коли вже доконче мають продати або мене, або всіх наших людей щоб усе тут пішло прахом, то нехай краще продадуть самого мене. Я можу знести своє лихо не гірше від інших, — докинув він, і з його міцних, широких грудей вихопився глухий звук — чи то стогін, чи тяжке зітхання.— Хазяїн завжди знаходив мене на місці, і так буде до кінця.

– Як поводився Том у полоні Гейлі? (Герой зберігає почуття гідності та свою здатність прийти на допомогу іншим людям. Він щиро співчуває своїм товаришам так само нещасним, намагається допомогти та полегшити їхні страждання.)

– Як віра допомагає Томові пережити лихо? (Щира віра в Бога дає герою сили, щоб не очерствіти серцем та бачити в кожному безсмертну душу.)

– Знайдіть і виразно прочитайте сцену торгів. На яких жахливих рисах рабства акцентує увагу читача автор? (Ставлення до людей як до худоби, безжалісне ставлення работоргівців до невільників, насильницьке розлучення родин, біль та страждання рабів — все це викликає справжній шок та гнів у читача.)

Колективне створення схеми «Образ дядька Тома як центральний образ роману»

Готовий пожертвувати собою заради інших

Викликає любов у добрих та порядних людей та ненависть у покидьків

Добра, порядна людина, щиро вірить у Творця

До оточуючого світу ставиться з любов’‎ю та повагою

Засуджує рабство, проте вважає, що тільки любов’‎ю можна подолати зло

Має світлий розум та золоті руки

В образі дядька Тома злилися всі людські чесноти, оспівані в Біблії. Автор підкреслює, що Том — набагато кращий, ніж його господарі. Образ Тома – узагальнений образ усіх невільників, що страждають у рабстві.

Учитель. Давайте повернемося до долі Елізи, яка обрала шлях утікачки. Прочитайте виразно епізод, коли молода жінка, ризикуючи життям, бігла по крижинах. Які риси вдачі демонструє героїня цим вчинком? (Еліза виявилася мужньою людиною, заради порятунку свого сина вона зважилася на крок, який не під силу й дужому чоловіку).

– Чи всі білі, зображені в романі, на боці рабства та рабовласників?

– Яке значення в тексті відіграє епізод із сенатором, що, голосував за закон про рабів-утікачів? (Письменницею змальовані герої, які засуджують рабство: це мислячі, благородні люди — місіс Шелбі, дружина сенатора, містер Сен-Клер, міс Офелія, проте вони відкрито не виступають проти скасування цього огидного явища. Автор на прикладі образу сенатора Берда нагадує політикам, що вони, приймаючи закони, граються з долями живих людей, з їхнім болем та стражданням. Сенатор, дивлячись на Елізу та її маленького сина, переймається щирим співчуттям, не тільки погоджується віддати речі свого померлого сина, але й власноруч відвозить Елізу в безпечне місце.)

– Якими змальовані борці з рабством у романі? На прикладі долі яких героїв показано рух аболіціонізму? (На прикладі долі Гаррісів автор показує справжніх борців за скасування рабства. Це прості квакери, люди, що живуть власною працею та допомагають рабам-утікачам. Їхня позиція не пасивна, як у Сен-Клера та Шелбі, вони ладні зі зброєю в руках захищати Свободу та Рівність.)

– Які потворні соціальні вади викриває автор у романі?

– Яку роль відіграє образ дядька Тома в смисловому полі тексту?

– Як в образі героя злилися найкращі риси Людини?

– Як образ дядька Тома пов’язаний з образом Геркулеса з роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан»?

– Яку роль у тексті відіграє зображення долі родини Гаррісів?

– Як змальовані в романі образи работоргівців та рабовласників?

Прочитати роман до кінця, виписати цитати з тексту, що ілюструють жахи рабства (3—4 цитати).

Поміркувати над роллю образу Єви Сен-Клер у тексті.

Створити колаж «Рабство як жахлива сторінка в історії людства»*.