§ 6. Виникнення землеробства та скотарства

Неоліт був найвищою та останньою стадією кам’яного віку. В епоху неоліту швидше удосконалювалися знаряддя праці завдяки розвиткові технології їх виготовлення. Людина навчилася не тільки шліфувати й полірувати кам’яні знаряддя праці, а й пиляти та свердлити камінь.

Жінки, що займалися збиральництвом, звернули увагу на те, що із зерен, які випадково впали на пухку землю, виростає нове стебло. Так, завдяки жінці, зі збиральництва виникло землеробство.

Люди, що займалися здебільшого землеробством, перейшли до осілого способу життя.

Кам’яні сокири епохи палеоліту та неоліту

Порівняйте сокири первісної людини. Яка з них, на вашу думку, зручніша у використанні, довговічніша?

Кам’яна мотика для обробітку землі

Серпи для збирання врожаю

Чоловік, що займався полюванням, винайшов скотарство. Ще в епоху мезоліту першою домашньою твариною став собака — вірний друг і помічник людини на полюванні, надійний охоронець поселень від диких звірів.

Людина приручила свиню, вівцю, козу, потім бика, віслюка й деяких інших тварин.

Виникнення землеробства й скотарства мало величезне значення в житті людини. Якщо раніше, займаючись полюванням і збиральництвом, людина одержувала від природи в готовому вигляді все необхідне, то тепер хлібороб і скотар самі виготовляли потрібні продукти. Це означає, що відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального.

З якою метою первісні люди використовували цей пристрій?

Варто запам’ятати!

Революція — докорінний перелом у чомусь, «стрибок» у розвитку.

Неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відтворювальних: від збиральництва до землеробства, від полювання до скотарства; поява ремесла, торгівлі.

2. ПОЧАТОК ОБРОБКИ МЕТАЛІВ І ВИНИКНЕННЯ РЕМЕСЕЛ

Люди, що перейшли до осілого способу життя, мали досить часу, щоб зайнятися ремеслом — виготовленням необхідних предметів побуту, знарядь праці.

Однією з найважливіших подій неоліту був винахід кераміки. Це — важлива й характерна ознака неоліту, який ще називають керамічним віком.

До найбільших досягнень пізнього неоліту належить винайдення прядіння і ткацтва. Пізніше, коли винайшли ткацький верстат, одна ткаля на ньому виробляла стільки тканини, скільки могли виткати вручну 500 жінок.

Кераміка доби неоліту

1. Що, на вашу думку, могло бути зразком для перших керамічних виробів?

2. Як винахід керамічного посуду змінив життя первісної людини?

Наприкінці епохи неоліту людина зробила нове велике відкриття. Вона почала використовувати метали для виготовлення знарядь праці. Першим таким металом була мідь, температура плавлення якої невисока. Період поширення мідних знарядь називають енеолітом — мідно-кам’яним віком. Мідні знаряддя праці не витіснили кам’яні: мідь — занадто м’який метал, тому, наприклад, зрубати дерево мідною сокирою складно. Але величезне значення мав сам факт використання металу, що визначило подальший розвиток техніки. Пізніше людина навчилася сплавляти мідь з іншим металом (оловом або свинцем) й отримувати міцніший сплав — бронзу, з якої виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси.

Стародавній ткацький верстат

Мідна сокира й форма для її відливання

Продуктивність праці — це виробництво певної кількості продукції за одиницю часу.

Як виникнення ремесел вплинуло на продуктивність праці первісних людей?

Отже, в епоху неоліту відбулися величезні зміни. Найголовніші з них — людина почала займатися рільництвом і скотарством. Крім цього, виникли гончарство, ткацтво. До неоліту належать численні знахідки довбаних човнів, весел, лиж і саней. Усе це так змінило життя людей, що вчені мають підстави вважати, що відбулася «неолітична революція».

3. ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Уважно розгляньте ілюстрації на с. 28 та з’ясуйте:

2. До яких періодів первісного суспільства належать стоянка і поселення, зображені на ілюстраціях?

3. Які епізоди з життя первісної людини зображено?

Стоянка і поселення первісної людини (реконструкція художника Зденека Буріана)

4. Які форми господарювання ми бачимо? За якими ознаками ви це з’ясували? Які знаряддя праці використовувались?

5. Як ви вважаєте, чи відрізняються умови, в яких жили жителі стоянки і поселення?

6. Знайдіть спільне й відмінне у способі життя і діяльності людей, зображених на ілюстраціях.

ЗНАЮ й РОЗУМІЮ: запитання та завдання

I. Знаю нове

• 1. Назвіть винаходи людства доби «неолітичної революції».
• 2. Який спосіб господарювання притаманний: а) періоду палеоліту; б) періоду неоліту?
• 3. Поясніть відмінність між привласнювальним і відтворювальним господарством.
• 4. Який метал першим почали обробляти люди?
• 5. Як неолітична революція змінила життя людей?

II. Обговорюємо в групі

• 1. За висловом академіка Володимира Вернадського, винайдення й упровадження землеробства визначило все майбутнє людства. Як ви розумієте ці слова?
• 2. Як змінився спосіб життя первісних людей у ході неолітичної революції?
• 3. Який є зв’язок між природними умовами та розвитком людського суспільства?

III. Мислю творчо

• 1. Створіть гру (кросворд, вікторину) за матеріалами параграфа.
• 2. Уявіть себе дослідниками неолітичної революції: складіть запитання, за допомогою яких можна розповісти про одне з досягнень людини доби неолітичної революції.

СКОТАРСТВО

Значення великої рогатої худоби у виробництві продукції тваринництва

Молочне і м’ясне скотарство серед галузей тваринництва посідає провідне місце. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарствах України, а й високою питомою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції. Велика рогата худоба характеризується різнобічною продуктивністю. У структурі продукції галузі скотарства 99 % становить молоко та близько 50 % – м’ясо. Після забою великої рогатої худоби одержують цінну шкірну сировину, використовують кров, ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати, шлунково-кишковий тракт, жирові відкладення на внутрішніх органах.

Вміст шлунково-кишкового тракту перетворюють у вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а сам цей тракт стає сировиною для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало стає важливим компонентом парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш використовуються при виробництві м’ясо-кісткового борошна та іншої продукції. Отже, при забої худоби йде в діло майже вся маса органічної речовини тіла тварин. Велику рогату худобу можна використовувати як робочу тяглову силу. Від великої рогатої худоби одержують також гній – незамінне органічне добриво для підвищення родючості ґрунту. За оцінками американських вчених, кожна тонна гною, внесеного у грунт, забезпечує зростання врожайності у середньому на п’ять доларів. Коливання в конкретних випадках зумовлюються родючістю та нормами внесення органічного добрива. Економіка виробництва молока і м’яса в ряді господарств сформовується по-різному. Прибутковою галузь скотарства була на тих фермах, де забезпеченість кормами, приміщеннями та технологіями зумовлювали одержання високої продуктивності. За сучасних умов переходу України на ринкові відносини відбувається і реорганізація фермерських господарств, мета якої – перехід до прибуткової галузі. Молочна продуктивність великої рогатої худоби значно переважає показники інших сільськогосподарських тварин. У ряді господарств України удій на корову становить 6000-9000 кг в рік. Від корів-рекордисток одержують понад 25 000 кг молока за лактацію, а за життя 150 000 кг і більше. Світовий рекорд щодо надою 25 247 кг належить корові голштинської породи Бічер Арлінда Елин, а вищий добовий 110,9 кг – Убре Бланки. За раціональної повноцінної годівлі молодняку середньодобові прирости становлять 1500-2000 г. Молоко є основним видом продуктивності. Воно містить легкоперетравні найпотрібніші поживні речовини для тварин і людини. Перетравність поживних речовин молока досягає 98 %. З молока виготовляють масло, сир, молочнокислі, інші продукти та казеїн – сировину для промисловості. Яловичина, будучи цінним харчовим продуктом, що дає велика рогата худоба, у загальному виробництві м’ясних продуктів становить 45-47 %. Між тваринництвом і рослинництвом у сільському господарстві існує тісний взаємозв’язок: чим інтенсивніше землеробство, тим вищою буде продуктивність тваринництва, і навпаки, чим вища продуктивність тваринництва, тим інтенсивнішим повинно ставати землеробство.

У дореволюційний та довоєнний періоди в Україні розводили кілька порід великої рогатої худоби молочного і комбінованого напрямків продуктивності. Найбільше розповсюдження мали сіра українська, червона степова, симентальська, чорно-ряба, білоголова українська породи. М’ясної худоби в Україні не розводили. В повоєнний час в Україну почали інтенсивно завозити чорно-рябих голландських, англерів, монбельярдів, голштинів та інших тварин порід молочного напрямку продуктивності, а також – поголів’я м’ясних порід для створення самостійної галузі м’ясного скотарства. В 1916 році в господарствах України нараховувалося всього 7,9 млн. голів великої рогатої худоби, а на 100 душ населення припадало 29,4 голови. За роки громадянської війни поголів’я великої рогатої худоби значно зменшилося і було відновлено тільки у 1928 році як за загальною кількістю, так і у розрахунку на 100 душ населення та на 100 га сільськогосподарських угідь. Найбільшої кількості поголів’я великої рогатої худоби з розрахунку на 100 душ населення і на 100 га сільськогосподарських угідь досягло у 1980 р.

В 1990 році на душу населення було вироблено 84 кг м’яса в забійній вазі і 472 кг молока. Підвищення молочної продуктивності корів в 1980-1990 роках на 648 кг зумовлене імпортом в Україну значної частини високомолочних голштинів з США, Канади, Західної Європи, покращенням генетичного потенціалу корів існуючих порід та деяким поліпшенням кормової бази. У свій час в Україні побудували багато нових великих молочних комплексів, а також реконструювали частину існуючих молочних ферм. Вони давали змогу впроваджувати сучасну прогресивну технологію виробництва молока і значно підвищити продуктивність праці. Організація невеликих приватних фермерських господарств дозволяє більш раціонально і продуктивно використовувати сільськогосподарські угіддя.

У зв’язку з переводом скотарства на промислову основу і організацією фермерських господарств виникла необхідність розробити принципово новий підхід до системи вирощування ремонтного молодняку в спеціалізованих господарствах. При цьому повинні бути гарантовані міцне здоров’я і висока технологічність тварин з досить високою продуктивністю. Подальший ріст молочної і м’ясної продуктивності має забезпечити не зростання поголів’я, а підвищення його продуктивності. На черзі зміна співвідношення кількості молочної та м’ясної худоби: різко збільшиться кількість останньої та зменшиться – першої.

В Україні вже є ряд господарств, що одержують від фуражної корови 7000-9000 кг молока і мають середньодобові прирости молодняку 1000-1500 г. Останніми роками у господарствах України використовувалося 36 порід, у тому числі 18 – молочного, 7 – молочно-м’ясного і 11 – м’ясного напрямів продуктивності.

Для забезпечення сталої високої продуктивності галузі потрібно, насамперед, удосконалення племінних і продуктивних якостей порід великої рогатої худоби і виведення нових високопродуктивних ліній та гібридів для промислової технології. На першому плані у зв’язку з цим – підвищення продуктивності і однорідності молочних стад за максимальної пристосованості корів до індустріальної технології. Один із шляхів до цієї мети – ефективне використання глибокозамороженої сперми висококласних бугаїв-плідників та пересадка ембріонів від високопродуктивних корів-донорів. Не меншого значення в цьому плані набуває якісне поліпшення молочної худоби внаслідок ефективного використання генофонду високопродуктивних порід зарубіжної селекції у відповідних природно-кліматичних регіонах України. Так, уперше в нашій державі створена і затверджена в 1992 році молочна червоно-ряба порода, через три роки апробована нова молочна чорно-ряба порода, яку одержали внаслідок відтворного схрещування з використанням голштинів. Генетичний потенціал тварин цих порід за молочною продуктивністю 6000-7000 кг і більше за лактацію. На основі лебединської і бурої карпатської порід створюється бура молочна порода, а у степовій зоні України червона молочна. Збільшення виробництва і поліпшення якості яловичини неможливе без розвитку спеціалізованого м’ясного скотарства. Створення самостійної галузі спеціалізованого м’ясного скотарства дає змогу не тільки збільшити виробництво яловичини, а й регулювати її безперебійне постачання населенню протягом року. Проте в господарствах України частка тварин спеціалізованих м’ясних порід і типів становить лише 0,2 %загальної кількості великої рогатої худоби. М’ясне скотарство як галузь вперше створюється в Україні. В організації і веденні цієї галузі беруть участь близько 200 господарств. Тут організували ферми для розведення м’ясної худоби і вивчення оптимальних технологій її утримання. У 1993 році вперше у вітчизняній практиці апробована і затверджена українська м’ясна, а в 1994 році – волинська м’ясна породи. Для різних природно-кліматичних умов України створені зональні типи м’ясної худоби: знам’янський, поліський, південний. Ведеться робота по створенню асканійської м’ясної породи, що матиме три внутрішньопородних типи: таврійський, причорноморський, кримський. В Україні створено ефективну систему організації племінної справи у скотарстві та управлінні нею: є мережа племінних стад, племпідприємств штучного осіменіння; запроваджено метод отримання консервування та тривалого зберігання сперми плідників; діють селекційні центри та наукові установи, які розробляють прогресивні методи селекції худоби; впроваджено великомасштабну селекцію. Порівнюючи розвиток скотарства в Україні з іншими державами, можна зазначити, що чисельність великої рогатої худоби та її співродичів зростає на земній кулі щорічно на 2 %. За умов інтенсивної технології використовується 300 порід великої рогатої худоби, 121 – зебу і 30 – гібридного походження. Найбільш великим виробником яловичини є США, молока – США, Франція, Німеччина. На долю США припадає 13,5 % світового виробництва молока, Франції – 7,7 %, Німеччини – 5,7 %. Найвищі надої молока в Ізраїлі, США, Нідерландах (понад 6000-8000 кг). Поряд з цим в ряді країн (Ефіопія, Пакистан, Індія, Колумбія та інші) річний надій на корову становить менше 1000 кг.